Рішення

від 08.02.2023 по справі 501/3929/20

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 08.02.2023

Справа № 501/3929/20

2/501/92/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

третя особа: Товариство зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»

предмет та підстави позову: про стягнення грошових коштів в порядку регресу, сплачених за договором поруки

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 18.11.2020 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») про стягнення грошових коштів в порядку регресу, сплачених за договором поруки, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 115000,00 грн., з яких: 100145,89 грн. заборгованість за договором споживчого кредиту №11164423000 від 05.06.2007; 1001,45 грн. судовий збір; 13852,66 грн. реальні збитки понесені під час примусового виконання рішення суду по справі №501/1301/14-ц. Також позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11164423000.

Відповідно до зазначеного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав відповідачу кредит в розмірі 21 510,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 108 625,50 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 05 квітня 2014 року.

Також, 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення кредитного договору укладено договір поруки №1280536.

Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого банк звернувся до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з відповідача та позивача заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Іллічівського міського суду від 28.05.2014 по справі №501/1301/14-ц, яке набуло законної сили 30.06.2014, стягнуто в солідарному порядку з відповідача на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 100145,89 грн. та судовий збір.

На виконання вказаного рішення Іллічівським міським судом Одеської області видано виконавчі листи.

В подальшому, в процесі примусового виконання рішення суду, Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2016 замінено стягувача на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів.

В межах зведеного виконавчого провадження №58122910 з виконання виконавчих листів по справі №501/1301/14-ц, приватним виконавцем Колечко Д.М. арештовано майно, належне позивачу земельна ділянка за кадастровим номером 5123783200:01:002:0274, яке у подальшому відповідно до постанови від 30.05.2019 передано стягувачу за ціною 50624,70 грн. в рахунок часткового погашення боргу за виконавчим листом по справі №501/1301/14-ц.

Позивач вказує в позові, що в межах ВП №58122212 та ВП №58122644 із заробітної плати ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стягнуто грошові кошти у розмірі 64375,30 грн, з яких: 1001,45 грн. судовий збір, 49521,19 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 1763,94 грн. витрати виконавчого провадження, 2022,95 грн. повернення авансового внеску стягувачу, 10065,77 грн. основна винагорода приватного виконавця.

2020 року та 29.10.2020 приватним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним фактичним виконанням завершено ВП №58122644 та №58122212.

Позивач стверджує, що він як поручитель виконав в повному обсязі зобов`язання відповідача перед кредитором, тому набув прав кредитора цьому зобов`язанні, а відтак у нього виникло право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 21.04.2021 надала до суду відзив на позов (а.с.48-49), просить суд відмовити в задаоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11164423000.

Відповідно до зазначеного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 21 510,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 108 625,50 грн., а вона зобов`язалася повернути кредит у повному обсязі не пізніше 05 квітня 2014 року.

Також, 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення кредитного договору було укладено договір поруки №1280536.

За дані кредитні кошти було придбано автотранспорт в інтересах сім`ї, який знаходиться у позивача. Після розлучення всі документи та автотранспорт залишились у позивача.

Заочним рішенням Іллічівського міського суду від 28.05.2014 по справі №501/1301/14-ц, яке набрало законної сили 30.06.2014, стягнуто в солідарному порядку з відповідача на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 100145,89 грн. та судовий збір.

Заявник, посилаючись на те, що вказаний договір був укладений в інтересах сім`ї, позивач працював на ньому вважає, що кошти за цим договором є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник відповідача 23.02.2021, 21.04.2021, 21.07.2021, 03.03.2022 надав до суду заяви про відкладення розгляду справи (а.с.37, 46, 87, 142).

Позивач ОСОБА_1 21.04.2021 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.45).

Представник позивача 23.06.2021 надав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (а.с.66-67).

Представник позивача 23.06.2021 надав до суду клопотання про виклик та допит свідка (а.с.73-74).

Представник відповідача 28.09.2021 надав до суду заяву про зупинення розгляду справи (а.с.95-97).

Представник позивача 08.11.2021 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.107).

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» 13.01.2021, 19.08.2021, 21.09.2021, 09.11.2021 надав до суду заяви про розгляд справи без його участі (а.с.28-29, 57-58, 91-92, 118-119).

Відповідач ОСОБА_2 10.01.2022 надала до суду клопотання про долучення доказів (а.с.125).

Представник відповідача 15.12.2022 надав до суду клопотання про долучення доказів (а.с.175-176).

Представник позивача 19.12.2022 надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 19.11.2022 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.17).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 30.11.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.24-25).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24.06.2021 у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.81-82).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24.06.2021 заяву представника ОСОБА_2 задоволено (а.с.83).

Відповідач, його представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи неодноразово повідомлялися нележним чином, тому враховуючи тривалий час перебування справи на розгляді в суді, неодноразові письмові клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд доходить до висновку про розгляд справи без участі сторони відповідача, з врахуванням наданим ним відзиву, додаткових пояснень та доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11164423000.

Відповідно до зазначеного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав відповідачу кредит в розмірі 21 510,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 108 625,50 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 05 квітня 2014 року.

Вказані обставини визнані відповідачем по справі.

Також, 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення кредитного договору укладено договір поруки №1280536, що підтверджується копією договору поруки (а.с.8).

Рішенням Іллічівського міського суду від 28.05.2014 по справі №501/1301/14-ц, яке набрало законної сили 30.06.2014, стягнуто в солідарному порядку з відповідача на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 100145,89 грн. та судовий збір (а.с.9).

На виконання вказаного рішення Іллічівським міським судом Одеської області видано виконавчі листи. Вказані обставини визнані сторонами по справі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2016 замінено стягувача на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів (а.с.10-11).

В межах зведеного виконавчого провадження №58122910 з виконання виконавчих листів по справі №501/1301/14-ц, приватним виконавцем Колечко Д.М. арештовано майно, належне позивачу земельна ділянка за кадастровим номером 5123783200:01:002:0274, яке у подальшому відповідно до постанови від 30.05.2019 передано стягувачу за ціною 50624,70 грн. в рахунок часткового погашення боргу за виконавчим листом по справі №501/1301/14-ц, що підтверджується копією листа приватного виконавця (а.с.16).

В межах ВП №58122212 та ВП №58122644 приватним виконавцем винесено постанови від 10.03.2020 та від 29.10.2020 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним фактичним виконанням (а.с.14-15).

В межах ВП №58122212 та ВП №58122644 із заробітної плати ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стягнуто грошові кошти у розмірі 64375,30 грн, з яких: 1001,45 грн. судовий збір, 49521,19 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 1763,94 грн. витрати виконавчого провадження, 2022,95 грн. повернення авансового внеску стягувачу, 10065,77 грн. основна винагорода приватного виконавця, що підтверджується копією листа приватного виконавця (а.с.16).

Згідно листа територіального сервісного центру МВС №5150 від 28.05.2021, транспортний засіб Nissan TIDA 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на імя ОСОБА_2 (а.с.68).

Рішенням Іллічівського міського суду від 19.10.2022 позовну заяву за первинним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання боргового зобов`язання спільним сумісним зобов`язанням подружжя задоволено частково, згідно якого (а.с.178-185):

- визнано борг за договором №11164423000 від 05 червня 2007 року, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про надання споживчого кредиту, в розмірі 21 510,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору позики становило 108 625,50 грн. - спільним боргом подружжя;

- в задоволенні вимоги про визнання Nissan TIDA 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільним майном подружжя - відмовлено.

У задоволенні об`єднаного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсацію 1/2 вартості автомобіля Nissan TIDA 2007 року випуску та стягнення компенсації витрат на правничу допомогу - відмовлено.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що сторони у шлюбі придбали спірний автомобіль, який після розірвання шлюбу, залишився у відповідача ОСОБА_2 , на ньому її батько таксує.

V. Оцінка Суду. Норми права, які застосував суд такі.

Статтею 60СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.61СК України обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.3 ст.61СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.4 ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Як встановлено судом, 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11164423000.

Відповідно до зазначеного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав відповідачу кредит в розмірі 21 510,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 108 625,50 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 05 квітня 2014 року.

Вказані обставини визнані відповідачем по справі.

Також, 05 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення кредитного договору укладено договір поруки №1280536, що підтверджується копією договору поруки (а.с.8).

Кошти згідно договору були витрачені в інтересах сімї на придбання транспортного засобу Nissan TIDA 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на імя ОСОБА_2 (а.с.68).

За змістом ст.543ЦК України уразі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.1 ст.544 ЦК України).

Оскільки борг за договором №11164423000 від 05 червня 2007 року, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , погашений позивачем одноосібно, у нього виникає право на зворотну вимогу (регрес) в розмірі 1/2 частини заборгованості з відповідача.

Судом встановлено, що в межах ВП №58122212 та ВП №58122644 із заробітної плати ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стягнуто грошові кошти у розмірі 64375,30 грн, з яких: 1001,45 грн. судовий збір, 49521,19 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 1763,94 грн. витрати виконавчого провадження, 2022,95 грн. повернення авансового внеску стягувачу, 10065,77 грн. основна винагорода приватного виконавця, що підтверджується копією листа приватного виконавця (а.с.16).

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про часткове задоволення вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в порядку регресу, сплачених за договором поруки у розмірі 50072, 94 грн., 500,73 грн. судового збору, 6926,33 грн. реальних збитків понесених під час примусового виконання рішення суду по справі №501/1301/14-ц.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно квитанції від 19.11.2020 (а.с.1) позивачем при подачі позову до суду сплачено 1150,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача частково від задоволеної вимоги у розмірі 575,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, Суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третяособа:Товариство зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») про стягнення грошових коштів в порядку регресу, сплачених за договором поруки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 57 500,00 грн., з яких: 50 072,94 грн. заборгованість за договором споживчого кредиту №11164423000 від 05.06.2007; 500,72 грн. судовий збір; 6926,33 грн. реальні збитки понесені під час примусового виконання рішення суду по справі №501/1301/14-ц.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі575,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення виготовлено 08 лютого 2023 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко