Постанова

від 06.02.2023 по справі 340/3165/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/3165/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (суддя Петренко О.С.) в справі № 340/3165/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбат» до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбат» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311189 від 10 листопада 2021 року в розмірі 8 500 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року замінено відповідача Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки правонаступником відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №311189 від 10 листопада 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також стягнути з позивача сплачений відповідачем судовий збір.

Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу, із посиланням на висновки Верховного Суду в справі № 814/1460/16, оскільки в межах цієї справи судом касаційної інстанції не зроблено висновку щодо необхідності застосування до перевізника лише відповідальності у вигляді плати за проїзд під час перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів.

Крім того, розрахунок плати за проїзд не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2021 року на автодорозі Н-11 «Дніпро-Миколаїв», 265 км+570 м співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Миколаївської області зупинено транспортний засіб марки «MAN TGA18.440», державний номерний знак НОМЕР_1 , та причеп марки «CMT W-25-50», державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні позивача.

Вказаний транспортний засіб здійснював автоперевезення вантажу - пшениці на підставі ТТН №2 від 27 серпня 2021 року.

Під час зважування вищезазначеного транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на одиночну вісь - 11250 кг при нормативно допустимих - 11000 кг.

За результатами проведеного вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт № 0061554 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30 серпня 2021 року.

Під час перевірки виявлено, що перевезення вантажу здійснено з перевищенням вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь склало 11250 кг при нормативно допустимому 24000 кг, чим порушено вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху України, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу.

На підставі акту відповідачем прийнята постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №311189 від 10 листопада 2021 року за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на ТОВ «Трансбат» накладено штраф у сумі 8500 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1,2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно із цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) цей Порядок визначає, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в Акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку №1567).

Згідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30)

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до положень статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2007 року № 879 затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

За змістом пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно із методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).

Згідно із вимогами п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Положеннями абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

перевищення установлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Предметом спору у даній справі є постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбат» за перевищення вагових параметрів згідно із абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Підставою для прийняття спірної постанови про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбат» адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки СМТ, номерний знак НОМЕР_2 .

Під час зважування транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на одиночну вісь складає 11 250 кг при нормативно допустимих 11 000 кг, що підтверджено довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30 серпня 2021 року № 00800.

Долученим відповідачем до матеріалів справи талоном зважування підтверджено зазначені у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю вагові характеристики транспортного засобу.

Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 30 серпня 2021 року складено акт № 0061554 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, відповідно до якого встановлено перевищення вагових параметрів на одиночну вісь, а саме 11 250 кг при нормативно допустимій 11 000 кг.

Актом від 30 серпня 2021 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення позивачем статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%.

Відтак, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача, посадовими особами контролюючого органу зафіксовано факт перевищення нормативно вагових параметрів.

Апеляційний суд звертає увагу, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30).

У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Разом з цим, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов`язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

У даному випадку, оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 відсотки (що також не заперечується позивачкою), то такі транспортний засіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбат» вважається великоваговим та має здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбат» дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Окрім цього, приписи абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають настання відповідальності при встановленні факту перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно без відповідного дозволу.

Судова колегія вказує, що положення абзацу 14 частини першої статті 60 означеного Закону, відповідно до яких було накладено штраф, не містить посилань на будь-яку величину похибки, а прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, та не передбачає іншого трактування.

Не дотримання вказаних вимог, відповідно до приписів абз.14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ є підставою для застосування до автомобільного перевізника штрафу, що складає 8500 грн.

Згідно до вищенаведених результатів зважування, вагові параметри вказаного транспортного засобу позивача перевищує нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 5%, і складають 8,1%.

Отже, на переконання колегії суддів, відповідач правомірно застосував до позивача санкцію, передбачену положеннями абзацу 14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Стосовно доводів скаржниці про неврахування судом першої інстанції того, що вантажні автомобілі здійснювали перевезення подільного вантажу, апеляційний суд уважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно до вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.

Слід зазначити, що приписи ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.

В постанові від 24.07.2019 року по справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на Товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Санкція абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Щодо доводів позивача про відсутність відповідної методики проведення габаритно-вагового контролю суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин не була затверджена і відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17.

Наразі, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За правилами до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Таким чином, всупереч доводів позивача, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу.

Щодо відсутності в документах перевірки характеристик про зважувальне обладнання, яким здійснювався габаритно-зважувальний контроль, колегія суддів зазначає наступне.

Так, матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів". Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, а тому доводи апелянта щодо недостовірності показів вимірювальної техніки колегія суддів вважає безпідставними, а його сумніви щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.

Наразі, статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим Документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, відсутні правові підстави для звільнення позивача від відповідальності, що передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до аб. 14 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, застосовується штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, відповідач приймаючи оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311189 від 10 листопада 2021 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбат» діяв на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень.

Розглянувши доводи Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Водночас положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення з позивача (у разі відмови у задоволенні позову) в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб`єктом владних повноважень судового збору.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020, справа № 817/66/16 (11-185апп19).

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в справі № 340/3165/22 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в справі № 340/3165/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбат» до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2023 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко