Рішення

від 12.12.2022 по справі 759/7375/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7375/20

пр. № 2/759/739/22

12 грудня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвлаcників багатоквартирного будинку «Клавдіївська 40 А», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання наймачем житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до Святошинського районного суду міста Києва звернулись позивачі з позовом до Об`єднання співвлаcників багатоквартирного будинку «Клавдіївська 40 А», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання наймачем житлового приміщення, яким просять визнати ОСОБА_1 наймачем житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 21.02.2008 за згодою наймача квартири ОСОБА_7 (дідусь чоловіка) та всіх членів його сім`ї ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєструвалися за місцем проживання та реєстрації чоловіка за адресою АДРЕСА_2 , яка знаходилася у власності відповідної територіальної громади. 22.04.2014 р. дід та баба чоловіка ОСОБА_7 та ОСОБА_4 отримали ордер на квартиру по АДРЕСА_3 , виданий Шевченківською РДА 22.04.2014 р.). На пропозицію останніх чоловік позивача погодився знятись з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , де вони проживали разом з позивачем та дітьми, переїхати разом з родиною на постійне місце проживання до нової квартири, виконавши ремонтні роботи за власні грошові кошти. Після закінчення ремонтних робіт, кошти на які надавали батьки позивача, родина переїхала на постійне місце проживання до вказаної квартири, знявшись за попереднім місцем реєстрації для подальшої реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 . Вказувала, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_4 не приватизована, перебуває у державній власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер наймач житлового приміщення ОСОБА_7 . Саме з ОСОБА_7 було укладено договір найму житлового приміщення. Після його смерті договір найму житлового приміщення з іншими повнолітніми зареєстрованими членами сім`ї померлого не укладався і вирішити це питання, окрім як в судовому порядку позивач не має можливості, через відмову відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2020 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В. від 11.05.2022 року прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2022 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду та прийнято відмову від позовних вимог про визнання права користування жилим приміщенням.

Представник позивача подала заяву в якій позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, зазначені в позові і просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі, явку своїх представників не забезпечили.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що оскільки власники квартири у добровільному порядку не надавали згоди на реєстрацію позивача, тому спір підлягав вирішенню у судовому порядку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_10 особами, які мають право користуватися житлом в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_10 право користування приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідно до статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За статтею 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем- житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

Згідно із пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 і підстав для відступлення від цієї правової позиції немає.

Відповідно до ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

До обов`язків по веденню спільного господарства, зокрема, ст. 66 ЖК УРСР відносить плату за користування житловим приміщенням та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія ті інші послуги).

У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 686/15695/15-ц зроблено висновок що відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК УРСР, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду, та не є підставою для залишення позову без задоволення.

Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 824 ЦК України, на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач являючись колишнім членом родини наймача сумлінно користувалась зазначеним приміщенням, приймала участь в утриманні та оплаті комунальних послуг, і після смерті наймача позбавлена можливості належним чином переоформити на себе особистий рахунок, оплачувати від свого імені комунальні послуги та користуватись іншим правами фактичного наймача квартири.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог вважає позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а позивач має всі законі підстави для визнання її судом наймачем .

З урахуванням того, що позивач є колишнім членом сім`ї померлого наймача, після смерті якого продовжує проживати в займаному житловому приміщенні, в яке вселилась на законних підставах, суд вважає, що вона має право на визнання її наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 77-80,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвлаcників багатоквартирного будинку «Клавдіївська 40 А», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання наймачем житлового приміщення - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) наймачем житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. П`ятничук