Постанова

від 12.09.2023 по справі 759/7375/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/7375/20 Головуючий у І інстанції - П'ятничук І.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/11107/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Лащевської Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Об`єднання співвлаcників багатоквартирного будинку «Клавдіївська 40А», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання наймачем житлового приміщення, -

установив:

У травні 2020 року ОСОБА_2 , діючи у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСББ «Клавдіївська 40А», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання наймачем житлового приміщення, обґрунтовуючи його тим, що 21 лютого 2008 року за згодою наймача квартири ОСОБА_7 (дідусь чоловіка) та всіх членів його сім`ї ОСОБА_2 зі своїми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєструвалися за місцем проживання та реєстрації чоловіка за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходилася у власності відповідної територіальної громади.

22 квітня 2014 року дід та баба чоловіка ОСОБА_7 та ОСОБА_5 отримали ордер на квартиру по АДРЕСА_2 (Ордер № 05489 серія Б, виданий Шевченківською РДА 22.04.2014 р.).

На пропозицію останніх чоловік позивача погодився знятись з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали разом з позивачем та дітьми, переїхати разом з родиною на постійне місце проживання до нової квартири, виконавши ремонтні роботи за власні грошові кошти.

Після закінчення ремонтних робіт, кошти на які надавали батьки позивача, родина переїхала на постійне місце проживання до вказаної квартири, знявшись за попереднім місцем реєстрації для подальшої реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказувала, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 не приватизована, перебуває у державній власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер наймач житлового приміщення ОСОБА_7 .

Саме з ОСОБА_7 було укладено договір найму житлового приміщення.

Після його смерті договір найму житлового приміщення з іншими повнолітніми зареєстрованими членами сім`ї померлого не укладався і вирішити це питання, окрім як в судовому порядку позивач не має можливості, через відмову відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Просила суд, визнати ОСОБА_2 наймачем житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_3 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року, вказаний позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 наймачем житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_3 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, безпідставно відніс позивачів до членів сім`ї наймача, що має істотне значення для справи та з незрозумілих причин не взяв до уваги ч.2 ст.64 ЖК УРСР, в якій зазначено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Нею неодноразово зазначалося, що на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №241 «Про затвердження спільних рішень адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій Шевченківського району про надання жилих приміщень», ОСОБА_7 22 квітня 2014 року було видано ордер №05489 серії «Б» на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до вищевказаного ордеру у графі «склад сім`ї» також зазначена дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_5 .

Таким чином, враховуючи положення ст.64 ЖК УРСР та інформацію наявну в ордері №05489 серії «Б» до членів сім`ї наймача, померлого ОСОБА_7 , відноситься його дружина ОСОБА_5 , з якою вони до моменту його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 - вели спільне господарство та проживали разом.

Окрім ОСОБА_5 , за згодою наймача, у встановленому законодавством порядку було визнано членом його сім`ї - ОСОБА_1 та надано відповідну письмову згоду на реєстрацію її місця проживання в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

Станом на день подання даної апеляційної скарги ОСОБА_1 зареєстрована за даною адресою.

Крім цього, суд першої інстанції не дослідив і не з`ясував взагалі порядок вселення позивачів у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , залишив поза увагою факт відсутності обов`язкової письмової згоди наймача та членів його сім`ї, на яку посилаються позивачі, а тому прийшов до хибного висновку про наявність підстав для визнання позивача наймачем житлового приміщення.

Виходячи із матеріалів справи та оскаржуваного рішення, позивачами не надано жодного доказу, який би підтверджував надання згоди наймачем на їх вселення в житлове приміщення, а тому, останні не можуть бути визнані членами сім`ї наймача.

Просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що оскільки власники квартири у добровільному порядку не надавали згоди на реєстрацію позивача, тому спір підлягав вирішенню у судовому порядку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_10 особами, які мають право користуватися житлом в однокімнатній квартирі АДРЕСА_3 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_2 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_10 право користування приміщенням в квартирі АДРЕСА_3 , в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, являючись колишнім членом родини наймача сумлінно користувалась зазначеним приміщенням, приймала участь в утриманні та оплаті комунальних послуг, і після смерті наймача позбавлена можливості належним чином переоформити на себе особистий рахунок, оплачувати від свого імені комунальні послуги та користуватись іншим правами фактичного наймача квартири, а відтак має всі законі підстави для визнання її наймачем.

З висновками викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 ЖК УРСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За статтею 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ч.1 ст.64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ч.2 ст.65 ЖК УРСР, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно із п 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР).

Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР).

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12.

Відповідно до ст.106 ЖК УРСР, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

До обов`язків по веденню спільного господарства, зокрема, ст.66 ЖК УРСР відносить плату за користування житловим приміщенням та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія ті інші послуги).

У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа №686/15695/15-ц) зроблено висновок, що відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК УРСР, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду, та не є підставою для залишення позову без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Вимогами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.824 ЦК України, на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем.

У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб.

У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивач є колишнім членом сім`ї померлого наймача, після смерті якого продовжує проживати в займаному житловому приміщенні, в яке вселилась на законних підставах, а тому має право на визнання її наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, та у зв`язку із залишенням цього рішення без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді С.О. Журба

Т.О. Писана