Ухвала

від 31.01.2023 по справі 646/1148/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №646/1148/22(провадження1-кс/646/457/2022) Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/203/23 Головуючий апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за клопотанням про поновлення строку та апеляційною скаргою власника майна на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 12 2022 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчогосудді Червонозаводськогорайонного судум.Харкова від15122022року задоволено клопотанняпрокурора ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12021221140000275 від 27 05 2021 року за ч.3 ст.185, ч.3 ст.191 КК України та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_7 , вилучене 09 12 2022 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, перелік з номерами, зазначеними детально в оскаржуваній ухвалі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали, скасувати повністю ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 12 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021221140000275 від 27 05 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.191 КК України.

До того ж просить повернути законному власнику тимчасово вилучене майно 09 12 2022 року в повному обсязі.

Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, висновки слідчого судді викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що згідно статті 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового апеляційного провадження.

Адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, повідомив, що не зможе брати участь у судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому засіданні, тому не заперечував проводити розгляд апеляційної скарги без нього.

Власник майна ОСОБА_7 в судовезасідання нез`явився,був належнимчином повідомленийпро датута часрозгляду справи,будь-якихклопотань чизаяв віднього ненадходило.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , вважала увалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали апелянт вказує, що матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення ОСОБА_7 як власника майна про дату, час та місце розгляду справи.

Вказує, що судовий розгляд здійснено без власника майна ОСОБА_7 у зв`язку з чим вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню як з поважних причин.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта заслуговують на увагу, причини пропуску процесуального строку визнати як поважні та поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12021221140000275 від 27 05 2021 року, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.191 КК України.

12грудня 2022року прокурорСлобідської окружноїпрокуратури м.Харкова ОСОБА_9 звернувся дослідчого суддіз клопотанням проарешт майнав межахданого кримінальногопровадження.В обґрунтуванняклопотання прокуроромзазначено,що майно ОСОБА_7 директораТОВ ЕК«ХЕМЗ» відповідаєкритеріям статті98КПК України,оскільки міститьвідомості,що можутьбути використаніяк доказфакту таобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження. Вилученепід часобшуку 09122022року майно,у виглядідокументів,копій документів,електронних носіївінформації єдоказом злочину, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів просив застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При тому, ст.98 КПК України визначає, що речовими доказами єматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно вилучене під час обшуку 09 12 2022 року у будівлях ТОВ «ХЕМЗ», ТОВ «ЕК ХЕМЗ» за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що прокурором доведено, що вищевказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і має значення для забезпечення даного кримінального провадження. З метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна та для подальшого встановлення кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, прийшов к висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на вказане майно.

При цьому слідчий суддя зазначив, що триває проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Відсутність рішення про накладення арешту на вилучене майно унеможливлює належне проведення слідчих (розшукових) дій з таким майном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилучених документів ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення слідчих (розшукових) дій. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (визначено п.п. 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden.) Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна не ґрунтуються на фактичних відомостях кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення прокурором строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна та порушення судом першої інстанції строку розгляду клопотання не відповідають матеріалам справи та не свідчать про необґрунтованість судового рішення, оскільки слідчим суддею належним чином досліджене зазначене питання та надано обґрунтований висновок що прокурором не пропущений строк звернення з клопотанням. Крім того, законодавець чітко визначив підстави для відмови у задоволенні клопотання, який є вичерпним і серед них порушень строку немає.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна та відсутність доказів відношення вилученого майна до вказаного кримінального провадження не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного КПК України. Питання щодо відношення вилученого майна до вказаного кримінального провадження та посилання на відсутність наявності обґрунтованої підозри вчинення суспільно-небезпечного діяння на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати, оскільки ці питання повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень та пред`явлення підозри.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходів від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов`язує певну особу з можливістю арешту такого майна.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді суду першої інстанції. За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, ст. ст. 170-175, ст.ст.392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426, КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання власника майна про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши строк як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 12 2022 року у кримінальному провадженні № 12021221140000275 від 27 05 2021 року за ч.3 ст.185 та ч.3 ст.191 КК України в частині задоволення клопотання прокурора та в частині накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуків, проведених 09 12 2022 року у приміщенні ТОВ ЕК «ХЕМЗ» за адресою м. Харків, проспект Героїв Харкова № 199, а саме: документів технічного, бухгалтерського, фінансового та бюджетного характеру, а також інших документів, докладно перелічених у клопотанні та ухвалі суду першої інстанції, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власника майна, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3