Постанова

від 08.02.2023 по справі 948/118/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/118/21 Номер провадження 22-ц/814/2192/23Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів:Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представника позивача- адвоката Салашного М.,

розглянувшив м.Полтаві цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису)

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області Мирошниченко С.А.

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2022 року, прийнятого під головуванням судді Кравець С.В. в смт.Машівці, зі складанням повного тексту 13.09.2022 року,-

в ст ан ов ив :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом, посилаючись на те, що її батько - ОСОБА_3 31.01.2020р. дізнався, що його представник ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, визначених у довіреності від 08.12.2016р., уклав 20.01.2020р. договір емфітевзису з відповідачем ОСОБА_2 щодо належних йому земельних ділянок площею 4, 8421 га та 4, 3293 га, які розташовані на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району з кадастровими номерами: 5323082600:00:005:0448 та 5323082600:00:002:0199, та передав їх у користування на 49 років.

ОСОБА_3 не схвалював укладення правочину його представником, плату за користування земельними ділянками не отримував, а тому 31.01.2020р. припинив дію довіреності, але звернутися до суду не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є спадкоємцем за заповітом після померлого батька та 18.12.2020 року отримала свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки.

Вказувала, що згідно системного аналізу довіреності видно, що ОСОБА_3 не уповноважував свого представника ОСОБА_4 на укладення оспорюваного правочину, оскільки довіреність була спрямована виключно на оформлення спадщини на вказані вище земельні ділянки та отримання свідоцтва. Отже, спірним договором були порушені права ОСОБА_3 , а в даний час його спадкоємця ОСОБА_1 на володіння, користування і розпорядження своїм майном

У зв`язку з вищенаведеним, просила визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.01.2020р. укладений між відповідачем та ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 строком на 49 років щодо земельних ділянок площею 4,3292га кадастровий номер 5323082600:00:005:0448 та площею 4, 8421 га кадастровий номер 5323082600:00:002:0199.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20.01.2020р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 щодо земельних ділянок площею 4, 3293 га кадастровий номер 5323082600:00:005:0448, та площею 4, 8421 га кадастровий номер 5323082600:00:002:0199, та припинено право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), номер запису про інше речове право 35150274 та 35150684 від 21.01.2020р.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908, 00 грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржив ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вважає, що головуюча по справі суддя першої інстанції Кравець С.В. була упереджена та необ`єктивна при розгляді даної справи, помилково відмовила у заявленому їй відповідачем відводі, оскільки вже виносила рішення не на користь ОСОБА_2 , а також зазначає, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення у справі, що призвели до неправильного вирішення справи.

У відзиві адвокат Салашний М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2022 року залишити без змін.

Апеляційний розглядсправи колегіясуддів вважаєза можливе провестиу відповідностідо ч.2ст.372ЦПК України увідсутність відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте вдруге не прибув до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанції вірновстановлено тавбачається зматеріалів справи,що 20 січня 2020 року між ОСОБА_3 (від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08.12.2016р. серії НВІ 290554) та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за умовами якого (п.п.1.1., 3.1.) ОСОБА_3 строком на 49 років передав у користування земельні ділянки площею 4, 3293 га кадастровий номер 5323082600:00:005:0448 та площею 4, 8421 га кадастровий номер 5323082600:00:002:0199, які розташовані на території с. К. Суходілка Машівського району Полтавської області. 21.01.2020р. була проведена державна реєстрація вказаного договору.

За змістом нотаріально засвідченої довіреності від 08.12.2016р. ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в усіх державних органах та інших органах (згідно переліку), з усіх питань оформлення документів, реєстрації виникнення та припинення права власності, іншого речового права (оренди), в тому числі укладати попередні договори, договори страхування, найму (оренди), а також договори про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів щодо яких буде досягнута згода, тощо.

31.01.2020р. на підставі заяви ОСОБА_3 дія вказаної довіреності була припинена, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 41225490.

Згідно з договором про надання правової допомоги № 10/04/20-1 від 10.04.2020р. та додаткової угоди № 1, адвокатське бюро «Михайла Салашного» зобов`язувалося надати ОСОБА_3 правову допомогу у справі про визнання недійсним договору емфітевзису від 20.01.2020р.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-21/7981-ПЧ від 13.08.2021р. підпис від імені ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Договорі № 10/04/20-1 про надання правової допомоги від 10.04.2020р., укладеному між Адвокатським Бюро «Михайла Салашного», виконаний самим ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 4, 3292 га кадастровий номер 5323082600:00:005:0448 та площею 4, 8421 га кадастровий номер 5323082600:00:002:0199 прийняла дочка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину та витягами з Державного реєстру речових прав від 18.12.2020р.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що зібрані та досліджені у справі докази вказують на те, що довіреність ОСОБА_3 від 08.12.2016р. не містить повноважень ОСОБА_4 на укладення договору емфітевзису, а відтак представник вийшов за межі наданих йому повноважень, які не були схвалені довірителем.

Колегія суддівпогоджується зданим висновком.

Відповідно достатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК Українивизначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої, третьоїстатті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина перша, третястатті 238 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 241 ЦК Україниправочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилалася на те, що при укладенні оспорюваного договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзису) представник її батька - спадкодавця перевищив свої повноваження, оскільки ОСОБА_3 не уповноважував ОСОБА_4 його на укладання договору емфітевзису на такийстрок і не схвалював його в наступному.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, доводи сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки довіреність, на підставі якої було вчинено оспорений правочин, не містить визначених повноважень повіреного на укладення договору емфітевзису (який було укладено строком на 49 років зі сплатою 15000 грн. на рік) відносно двох земельних ділянок загальною площею 9,2 га, власником яких був ОСОБА_3 .

Згідно тексту довіреності від 08 грудня 2014 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в усіх без винятку центральних та місцевих органах виконавчої влади, в усіх судах, в органах державної виконавчої служби, укладати попередні договори, договори страхування, найму (оренди), а також договори про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів щодо яких буде досягнута згода, та інше ( т.1, а.с.52-53).

Виходячи з положень ст.ст.89,110 ЦПК України районним судом надано належну оцінку змісту зазначеної довіреності, а також висновку експерта за результатами проведеної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 29.07.2022 року.

Так, в п.7.12 рішення суду обгрунтовано зазначено, що повноважень на укладання договору емфітевзису вказанадовіреність не містить,так як довірительнадавав правопредставнику наукладання конкретнихдоговорів,а саме: найму (оренди).

Тлумачення змісту довіреності експертом, яка має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «лінгвістичне дослідження мовлення», не враховує юридичний аспект даного питання.

Між тим, договір оренди земельної ділянки відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису- до речового права.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановахВерховного Суду: від 10 січня 2019 року у справі № 573/624/17-ц, провадження№ 61-34757св18, від 04 грудня 2019 року у справі № 693/42/18-ц, провадження № 61-44589св18, від 01 липня 2020 року у справі № 693/13/18-ц, провадження № 61-45005св18.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо ухвалення рішення неповноважним складом суду з посиланням на упереджений розгляд справи головуючим суддею Кравець С.В., яка 14 березня 2011 року розглядала іншу справу за участю ОСОБА_2 та винесла рішення, яке 12 травня 2011 року було скасовано апеляційним судом Полтавської області.

Дане твердження скарги суперечить положенням ст.ст.36,39,40 ЦПК України, що дало підстави для обгрунтованого постановлення ухвали Машівського районного суду Полтавської області від 15.04.2021 року про відмову в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Кравець С.В. (а.с.119 т.1).

Відносно вказівки в апеляційній скарзі на начеб -то порушення процесуального права, допущеного при допиті свідка ОСОБА_5 у відсутність відповідача та його представника, колегія суддів виходить з положень ч.8 ст.223 ЦПК України, якою встановлено, що у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з`явились.

Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

З протоколу судового засідання, проведеного в режимі відеоконференції, 13.12.2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_5 була приведена до присяги, не відмовилась давати свідчення, була допитана та розгляд справи було продовжено після оголошеної перерви 29.12.2021 року( а.с.124-127 т.2).

За таких обставин порушень процесуального права районним судом не допущено.

Інші посилання апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд дав оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.02.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна