Постанова

від 08.02.2023 по справі 206/2971/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1327/23 Справа № 206/2971/22 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив №259» про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування (суддя першої інстанції Плінська А.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив №259» про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування.

Разом із позовною заявою було подане клопотання про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 просив забезпечити позовні вимоги. Шляхом заборони відчуження та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 27078487 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу. вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заява про забезпечення позову, у разі сумніву про накладення арешту на спірну квартиру, суд має всі необхідні повноваження, щоб з`ясувати чи є відповідач власником спірної квартири.

Наголошує на тому, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення. якщо його буде прийнято на користь позивача.

ОСОБА_1 просив ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідачка є літньою людиною, не має іншого житла, придбала квартиру на власні кошти та не збирається її продавати.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі. На задоволенні своєї апеляційної скарги наполягає.

Треті особи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено матеріалами справи, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 може безперешкодно відчужити вказане спірне майно шляхом укладення будь-якого правочину з третьою особою.

Як вбачається зі змісту заяви, позивач стверджує, що в подальшому відповідач може відчужити спірне майно третім особам, однак жодних доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного майна, до заяви про забезпечення позову не надано, як і не надано інших доказів, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує потребу в застосуванні заходів забезпечення позову, тобто вчинення відповідачем конкретних дій, направлених на ухилення від виконання рішення суду, яке можливо буде ухвалено у справі. Заявником у заяві про забезпечення позову не мотивовано і аргументовано, з яких міркувань він виходять, що дає йому підстави вважати, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на укладення правочину щодо відчуження майна.

В той же час, позивачем до позовної заяви не надано докази, які підтверджують, що майно, на яке він просить накласти арешт на момент подання цієї заяви, належить саме відповідачеві, оскільки довідка про належність відповідачу спірної квартири датована листопадом 2020 року, тобто майже ніж два роки тому.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано необхідність забезпечення позову та не доведено існування ризиків та не надано доказів, що спірна квартира належить відповідачці.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , проте доказів того, що спірна квартира станом на час подання клопотання про забезпечення позову знаходиться у власності відповідача не надано, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання через недоведення даних обставин.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову»,вищою судовоюінстанцією звернутоувагу нате,що розглядаючизаяву прозабезпечення позову,суд (суддя)має зурахуванням доказів,наданих позивачемна підтвердженнясвоїх вимог,пересвідчитися,зокрема,в тому,що міжсторонами дійсновиник спірта існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову;з`ясуватиобсяг позовнихвимог,дані проособу відповідача,а такожвідповідність видузабезпечення позову,який проситьзастосувати особа,котра звернуласяз такоюзаявою,позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не обґрунтував, як саме невжиття заходу забезпечення даного позову, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову та не надав належних доказів того, що спірна квартира належить на час подання заяви саме ОСОБА_2 , також позивачем не надано належних доказів, що відповідачка на даний час має намір вирішити питання спірного майна на користь третіх осіб.

Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що у суду першої інстанції були всі повноваження для з`ясування власника спірної квартири, оскільки дане твердження суперечить вимогам ч. 7 ст. 81 ЦПК України.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року про відмову у забезпеченні позову залишити без задоволення.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д.Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 09 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач О.В. Халаджи