Постанова

від 30.01.2023 по справі 914/3033/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Справа №914/3033/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.,

СуддівМатущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

Секретар судового засідання:Багряк Ю.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Троя» б/н від 15.09.2022 (вх. № 01-05/2314/22 від 19.09.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2022, повний текст рішення складено 08.02.2022

у справі № 914/3033/21 (суддя Н.Є. Березяк)

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Троя», м. Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 272 959,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Заєць Я.А.,

від відповідача: Галайський О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2022 у справі №914/3033/21 позов Львівської міської ради задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Троя» на користь Львівської міської ради 272 959,34 грн. безпідставно збережених коштів та 4094,39 грн судового збору.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що ТОВ «Львів Троя» в період 2018-2021 роки використовувало спірну земельну ділянку територіальної громади Львівської міської ради без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав та не сплачувало в цей період плати за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі, відтак відповідач зберіг за рахунок Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ «Львів Троя» оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга (вх. №01-05/2314/22) надіслана 15.09.2022 та надійшла на адресу суду 19.09.2022.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з невірним встановленням, не з`ясуванням та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що судом першої інстанції, за відсутності належних та допустимих доказів, встановлено обставини, які неможливо встановити з наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач вважає, що підстав стверджувати, що ним використовується земельна ділянка в розмірі 1119кв.м. в цілому немає та вказує, що жодних доказів протилежного матеріали справи не містять, тому нарахований та стягнутий з нього розмір орендної плати 272 959,34 грн за період з 01.09.2018 по 01.09.2021 є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Також, апелянт зазначає, що доказів того, що між сторонами існували та припинились орендні правовідносини щодо спірної земельної ділянки немає. Відтак, немає підстав застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України та доказів використання оспорюваної земельної ділянки відповідачем без правової підстави в повному обсязі матеріали справи не містять.

30.01.2023 від Львівської міської ради надійшов відзив (вх. №01-04/595/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що такі не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, а всі дії апелянта спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та не підлягають задоволенню виходячи з того, що земельна ділянка з присвоєним кадастровим номером, внесена до Державного земельного кадастру є сформованою та належить територіальній громаді на праві комунальної власності.

Позивач вказує, що серед кола обов`язків власника земельної ділянки відсутній його обов`язок із самостійного формування земельної ділянки без подання землекористувачем відповідної заяви, а докази щодо продовження строку дії договору №С-539 від 21.04.2006 та документів, які посвідчують право ТОВ «Львів Троя» користування земельною ділянкою площею 0,1119 (кадастровий номер: 4610136800:01:009:0024) на вул. Тернопільській, 42-б у м. Львові в матеріалах справи відсутні.

Також, позивач вважає, що посилання апелянта на те, що Львівською міською радою не доведено належними доказами розмір позовних вимог безпідставними, оскільки нарахування здійснюються позивачем не самостійно, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а отже, на думку позивача, розрахунки проведені на основі належних та допустимих доказів.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Троя» б/н від 15.09.2022 на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2022у справі № 914/3033/21 та розгляд справи призначено на 30.01.2023.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

21.04.2006 між Львівською міською радою та ТОВ «Львів Троя» було укладено договір №С-539 оренди земельної ділянки площею 0,1119 га на вул. Тернопільській,42-б у м. Львові терміном до 16.03.2016 року для обслуговування складських приміщень.

Львівською міською радою ухвал про продовження терміну оренди ТОВ «Львів Троя» даної земельної ділянки не приймалося.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується судом апеляційної інстанції, що строк дії Договору оренди землі № С-539 від 21.04.2006 припинився у зв`язку із закінчення строку, на який його було укладено. Докази продовження строку дій цих договорів в матеріалах справи відсутні. Документи, які посвідчують право ТОВ «Львів Троя» користування земельною ділянкою площею 0,1119 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) на вул. Тернопільській,42-б у м. Львові в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля, склад - гуртівня продуктових товарів загальною площею 420,5 м. кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 180592746101; номер об`єкта в РПВН: 27628380) та приміщення коренеплодосховища літ Г-1 загальною площею 380,9 кв. м. (реєстраційний номер майна № 14002332) на вул. Тернопільській,42-б у м. Львові перебувають у власності ТОВ «Львів Троя».

10.06.2020 уповноваженими працівниками позивача проведено обстеження земельних ділянок на вул. Тернопільській,42-б у м. Львові, яким встановлено, що ТОВ «Львів Троя» фактично використовує земельну ділянку площею 0,1119 га ( кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) для обслуговування будівель та споруд за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу її у власність або надання в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Крім того, під час обстеження також було встановлено, що ТОВ «Львів Троя» самовільно зайняло та використовує земельну ділянку орієнтованою площею 0,0760 га для обслуговування рампи, обгородивши частково ділянку металевим парканом та облаштувавши майданчик з бетонних плит. За результатами зазначеного обстеження складено Акт від 10.06.2020 № 38.

30.06.2020 Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові на адресу відповідача надіслано Вимогу № 38 про вжиття заходів щодо оформлення права користування спірними земельними ділянками комунальної власності. Однак, докази виконання відповідачем вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.05.2021 № 1238: нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:009:0024, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, буд.42б становить 3032881,65 грн.

З огляду на викладене, Львівська міська рада просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти в розмірі 272 959,34 грн. у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) без правовстановлюючих документів за період 2018 2021 рр.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову виступають матеріально правові вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним коштів у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 272 959,34 грн. Підставами позовних вимог є використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів в період 2018-2021 роки.

21.04.2006 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 0,1119 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) зі строком дії 10 років до 16.03.2016 р. Вказана земельна ділянка знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська,42-б та передавалась в користування для обслуговування складських приміщень.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений договір оренди припинився в обумовлені ним строки (16.03.2016), оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що такі було продовжено на новий строк.

Відтак, починаючи з 16.03.2016 і по даний час відповідач користувався без достатньої правової підстави земельною ділянкою площею 0,1119 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) , що розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська,42-б.

Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля, склад - гуртівня продуктових товарів загальною площею 420,5 м. кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 180592746101; номер об`єкта в РПВН: 27628380) та приміщення коренеплодосховища літ Г-1 загальною площею 380,9 кв. м. (реєстраційний номер майна № 14002332) на вул. Тернопільській,42-б у м. Львові перебувають у власності ТОВ «Львів Троя».

Статтею 2 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1). Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2). Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ч. 3).

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ().

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості не отриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім цього, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д ч.1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Враховуючи те, що ТОВ «Львів Троя» в період 2018-2021 роки використовувало спірну земельну ділянку територіальної громади Львівської міської ради без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав та не сплачувало в цей період плати за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі, відтак відповідач зберіг за рахунок Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

А тому, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом періоду 2018-2021 свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», яка є загальновизнаною, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання), а відтак позовна вимога позивача є законною та обґрунтованою.

Щодо розрахунку заявлених безпідставно збережених коштів.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5 ст. 288 ПК України

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Ухвалою 3-тьої сесії 7-го скликання Львівської міської ради № 631 від 30.06.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Львова та визначено, що нормативна грошова оцінка земель м. Львова, затверджена пунктом 1 цієї ухвали, вводиться у дію з 01.01.2017 (п. 2.2. ухвали № 631).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується судом апеляційної інстанції, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не змінювалась протягом визначеного позивачем періоду безпідставного збереження коштів відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.05.2021 № 1238 нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:009:0024, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, буд.42б становить 3032881,65 грн.

Пунктом 7.5.1. ухвали 7-мої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» № 1995 від 25.05.2017 річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 7.16 цього Порядку.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровий номер 4610136800:01:009:0024, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, буд.42б з за період з 01.09.2018 по 01.09.2021 становить 272 959,34 грн. А відтак заявлені позовні вимоги щодо розрахунку безпідставно збережених коштів є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційних скарг. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Троя» б/н від 15.09.2022 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2022 у справі № 914/3033/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2023.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяСкрипчук О.С.

СуддяМатущак О.І.