Постанова

від 31.01.2023 по справі 466/1449/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1449/17 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/3860/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Колич Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Луців-Шумської Н.Л. від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» за сумісництвом на підставі п.4 ст.44 КЗпП України з 20.12.2017р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» за сумісництвом з 21.12.2017 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба») у зв`язку з незаконним його тимчасовим усуненням від цієї посади 09.12.2016 року відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» (м.Львів, вул.Навроцького,1, ЄДРПОУ 40068614) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 184 187грн. 52коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» (м.Львів, вул.Навроцького,1, ЄДРПОУ 40068614) в доход держави 5141,81грн. судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 р. в справі № 466/1449/17 змінити в частині визначення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на його користь, і замість 184 187,52 грн. стягнути з ТзОВ „Львівська дорожня служба на його користь 546 050,88 грн. середнього заробітку за час незаконного відсторонення від посади та час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням за період з 01.01.2017 р. по 16.09.2021 p. В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 р. в справі № 466/1449/17 залишити без змін.

Дане рішення суду в частині розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який стягується, підлягає зміні, в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, встановивши незаконність відсторонення його від посади директора ТзОВ „Львівська дорожня служба», незаконність подальшого звільнення його з даної посади, суд першої інстанції правильно вирішив поновити його на роботі. Також суд першої інстанції правильно покликається на ч.2 ст. 235 КЗпП України, згідно якої, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На підставі практики Верховного Суду суд першої інстанції вирішив зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 546 050,88 грн. до 184 187,52 грн., що є збільшеним втричі шестимісячним заробітком. Проте, такий правовий висновок Верховного Суду та норма ст. 117 КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Такий правовий висновок і норма ст. 117 КЗпП України визначають відповідальність працедавця за невчасну виплату розрахункових коштів при правомірному звільненні працівника, яке ніким не оспорюється, у вигляді стягнення середнього заробітку за час прострочення такої виплати розрахунку і дають можливість судам зменшувати суму такого стягуваного середнього заробітку, залежно від ряду факторів, зокрема, причини прострочення, розміру простроченої суми, тривалості прострочення тощо. В даній справі йдеться про незаконне відсторонення його від посади та звільнення з роботи, відтак, слід застосовувати норму ст. 235 КЗпП України, яка передбачає стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу без права суду на зменшення такого розміру.

В судове засідання, окрім представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,решта учасниківсправи не з`явилися, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заперечення проти позову, заяв про уточнення позовних вимог, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України та задовольняючи часткового позовні вимоги, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Львівська дорожня служба». Відповідно до п.1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства 04.03.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» створене учасниками товариства, шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Згідно з п.1.3. статуту, учасниками товариства є: громадяни України: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Частка ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства складає 33%. ОСОБА_1 працював на посаді директора товариства з 10.03.2016 р. 09.12.2016р. були проведені загальні збори товариства. До порядку денного зборів були включені питання: 1) про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Львівська дорожня служба»; 2) про призначення тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Львівська дорожня служба»; 3) Про зміну осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Львівська дорожня служба» без довіреності, у тому числі підписувати договори; 4) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Львівська дорожня служба». З даних питань на зборах було прийнято такі рішення: - в порядку ст.99 ЦК України тимчасово відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Львівська дорожня служба» з 09.12.2016 р. до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» про призначення директора ТОВ «Львівська дорожня служба» (по першому питанні). - призначити ОСОБА_6 тимчасово виконуючим обов`язки директора ТОВ «Львівська дорожня служба» з 09.12.2016 р. до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» про призначення директора ТОВ «Львівська дорожня служба» (по другому питанні). - змінити осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Львівська дорожня служба» без довіреності, укладати та підписувати договори, а саме: вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_7 та включити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «Львівська дорожня служба» без довіреності - ОСОБА_3 (по третьому питанні). - уповноважити тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Львівська дорожня служба» Коцюрубу П.О. представляти інтереси ТОВ «Львівська дорожня служба» у всіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, при проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Львівська дорожня служба» (по четвертому питанні). Вищенаведені рішення стосувались відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Львівська дорожня служба» або були похідними від цього рішення та оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства №09/12/16 від 09.12.2016 р. Всі ці рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 09.12.2016р., оформлені протоколом №09/12/16 від 09.12.2016 р., визнано недійсними рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 року у справі №914/1985/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року. Крім того,рішеннямГосподарського суду Львівської області від 05.03.2020 року в справі №914/2236/19 визнано недійсними і рішення загальних зборів учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» оформленого протоколом № 01 від 18.04.2017р., на яких ОСОБА_1 виключено з числа учасників товариства та зменшено статутний капітал. Рішеннями господарських судів констатовано факт того, що загальні збори учасників товариства не мала права приймати будь-які рішення, оскільки вони проводились без участі ОСОБА_1 , який є учасником товариства. Без його участі не було дотримано кворуму 70% голосів учасників, оскільки частка позивача у статутному капіталі станом на 18.04.2017 року становила 33%. Відтак, враховуючи положення п. 10.9 статутуТОВ «Львівська дорожня служба» для правомочності загальних зборів необхідна була участь всіх учасників товариства. Отже, подальше рішення загальних зборів учасників ТОВ «Львівська дорожня служба», оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Львівська дорожня служба» за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 20.12.2017р. прийняте з порушенням встановленої законом процедури. ОСОБА_1 присутнім на цих зборах учасників не був, письмових пояснень перед накладенням дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи від нього не витребовували. Оскільки порушення процедури звільнення позивача є доведеним, позовні вимоги про недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 20.12.2017р. та поновлення позивача на роботі є підставними та підлягають задоволенню. У зв`язку із поновленням позивача на посаді, обґрунтованою є його вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням з роботи за період з 21.12.2017р. до 16.09.2021р. Крім того, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час незаконного тимчасового відсторонення від посади директора за період з 01.01.2017р. по 20.12.2017р., оскільки судом встановлено, що за цей період заробітна плата позивачу в ТзОВ«Львівська дорожня служба» не нараховувалася та не виплачувалася. Суд вважав за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, що підстигає стягненню з відповідача. Так, згідно ст.44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41«припинення повноважень посадових осіб», працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Шестимісячний заробіток позивача складає 61395,84 грн. (132 дні х 465,12грн.). Суд збільшує цю суму в тричі та вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 184 187,52 грн. у відшкодування середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

1.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Львівська дорожня служба», у якому, з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора ТзОВ «Львівська дорожня служба», виданий на виконання рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 09.12.2016р., оформленого протоколом №9/12/16 від 09 грудня 2016р.;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директораТзОВ «Львівська дорожня служба» у зв`язку з незаконним тимчасовим усуненням від цієї посади;

- стягнути з відповідача ТзОВ «Львівська дорожня служба» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період незаконного тимчасового усунення його від посади директора за період з 09.12.2016р. по 22.12.2017р.;

- визнати незаконним та скасуватирішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» яким ОСОБА_1 незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та незаконно звільнено з посади;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора ТзОВ «Львівська дорожня служба» у зв`язку з незаконним звільненням з посади на підставі незаконного рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», оформленого протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба»;

- стягнути з ТзОВ «Львівська дорожня служба» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з посади директора за період з 22.12.2017р. по день постановлення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням загальних зборів товариства від 09.12.2016 року вирішено тимчасово відсторонити його від виконання обов`язків директора товариства, призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора товариства ОСОБА_3 ; змінено осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства без довіреності шляхом вилучення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації про ОСОБА_1 та включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації щодо ОСОБА_3 . З протоколу загальних зборів учасників товариства від 09.12.2016 року слідує, що на цих зборах були присутні три учасники, яким разом належить 100% голосів від загальної кількості учасників ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_1 . Позивачу належить 33% статутного капіталу ТОВ "Львівська дорожня служба". ОСОБА_1 стверджує, що повідомлення про проведення загальних зборів та порядок денний таких зборів не отримував, відтак фактично не приймав участі у цих зборах. Вважає, що в протокол внесено завідомо неправдиву інформацію.Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 року у справі №914/1985/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року рішення загальних зборів учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» від 09.12.2016р., оформлені протоколом №09/12/16 від 09.12.2016р. визнано недійсними.Таким чином, загальні збори 09.12.2016 року були неповноважними, і не могли приймати жодних рішень, в тому числі і про відсторонення його від посади. Вказує на те, що рішенням загальних зборів учасників ТзОВ "Львівська дорожня служба" від 18.04.2017р. його незаконно виключили з числа учасників товариства, внесли незаконні зміни до Статуту товариства, що є предметом господарського спору. Зазначає, що з 10.03.2016р. перебував на посаді директора ТзОВ "Львівська дорожня служба". 09.12.2016р. його було незаконно тимчасово відсторонено від виконання обов`язків директора товариства. Виконання обов`язків покладено на ОСОБА_3 . Тимчасово усунувши його, ОСОБА_1 , від роботи директора, відповідач сам припинив його роботу, тому він жодних прогулів не вчиняв, оскільки був усунутий від виконання покладених на нього функцій директора. Зважаючи на це, стверджує, що і рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівська дорожня служба" від 22.12.2017 року про звільнення його з посади директора ТОВ "Львівська дорожня служба"з 20.12.2017р. та визнання для нього періоду з 01.03.2017р. по 19.12.2017р. днями прогулу є незаконними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Львівська дорожня служба».

Відповідно до п.1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства 04.03.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» створене учасниками товариства, шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно з п.1.3. статуту, учасниками товариства є: громадяни України: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Частка ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства складає 33%.

ОСОБА_1 працював на посаді директора товариства з 10.03.2016 р.

09.12.2016р. були проведені загальні збори товариства. До порядку денного зборів були включені питання: 1) про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Львівська дорожня служба»; 2) про призначення тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Львівська дорожня служба»; 3) Про зміну осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Львівська дорожня служба» без довіреності, у тому числі підписувати договори; 4) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Львівська дорожня служба».

З даних питань на зборах було прийнято такі рішення:

- в порядку ст.99 ЦК України тимчасово відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Львівська дорожня служба» з 09.12.2016 р. до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» про призначення директора ТОВ «Львівська дорожня служба» (по першому питанні).

- призначити ОСОБА_6 тимчасово виконуючим обов`язки директора ТОВ «Львівська дорожня служба» з 09.12.2016 р. до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» про призначення директора ТОВ «Львівська дорожня служба» (по другому питанні).

- змінити осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Львівська дорожня служба» без довіреності, укладати та підписувати договори, а саме: вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_7 та включити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «Львівська дорожня служба» без довіреності - ОСОБА_3 (по третьому питанні).

- уповноважити тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Львівська дорожня служба» Коцюрубу П.О. представляти інтереси ТОВ «Львівська дорожня служба» у всіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, при проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Львівська дорожня служба» (по четвертому питанні).

Вищенаведені рішення стосувались відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Львівська дорожня служба» або були похідними від цього рішення та оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства №09/12/16 від 09.12.2016 р.

Всі ці рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 09.12.2016р., оформлені протоколом №09/12/16 від 09.12.2016 р., визнано недійсними рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 року у справі №914/1985/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року.

Крім того,рішеннямГосподарського суду Львівської області від 05.03.2020 року в справі №914/2236/19 визнано недійсними і рішення загальних зборів учасників ТОВ «Львівська дорожня служба» оформленого протоколом № 01 від 18.04.2017р., на яких ОСОБА_1 виключено з числа учасників товариства та зменшено статутний капітал.

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», оформленим протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 , директора ТзОВ «Львівська дорожня служба» за сумісництвом, згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) та звільнено ОСОБА_1 , директора ТзОВ «Львівська дорожня служба» за сумісництвом, за п.4 ст. 40 КЗпП України з 20.12.2017 року.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пункті 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положеньКЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписахКЗпП України, а устатті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18) Велика Палата зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними є корпоративні правовідносини.

На час звернення позивача із цим позовом до суду вГПК Українипередбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами учасників щодо участі в органах управління юридичної особи.

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними.

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) Велика Палата Верховного Суду встановила, що позивач працював на посаді голови правління Старокостянтинівського РСТ та постановою позачергових зборів уповноважених товариства від 02 лютого 2016 року припинено його повноваження як голови правління та звільнено із займаної посади за пунктом 5статті 41 КЗпП України, тому з урахуванням установлених обставин дійшла висновку, що вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зістаттею 3 КЗпПУкраїни до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Устатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Устатті 21 КЗпП Українивказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановленостаттею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями38і39цьогоКодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.

За приписом частини четвертоїстатті 13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Відповідно до частини третьоїстатті 80 Господарського кодексу України (далі ГК України)товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до змісту частини першоїстатті 167 ГК Україникорпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьоюстатті 167 ГК Українипід корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Управління товариством здійснюють його органи- загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, другастатті 97 ЦК України).

За змістом статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Також у статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

У відповідності до частин першої, другої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК Українизазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьоїстатті 99 ЦК Україниє дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьоїстатті 99 ЦК Україникомпетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.08.2022 року у справі №324/379/19 звертає увагу на те, що правові висновки, наведені у постанові19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19) є достатньо чіткими, однозначними і неодноразово підтверджувалися у постановахВеликої Палати Верховного Судувід 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) у подібних правовідносинах щодо оскарженнярішення загальних зборів засновників товариства(постанови зборів уповноважених)щодо звільнення директора (голови правління) товариства, поновлення на посаді, стягнення на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.У цих справах питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно відстороненого (звільненого)директора (голови правління) товариствавирішувалося у порядку господарського судочинства.ПрактикаВеликої Палати Верховного Судущодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою і не потребує відступлення від таких правових висновків. Такої ж практики потрібно дотримуватися й в інших справах, у яких господарський суд вже вирішив питання про скасування рішення уповноваженого органу товариства, а після цього позивач звертається із іншими вимогами про поновлення на посаді директора (голови правління) товариства, стягнення середнього заробітку, тощо. Оскільки такі вимоги залежать від визнання правомірнимрішення загальних зборів засновників товариства(постанови зборів уповноважених)щодо звільнення директора (голови правління) товариства і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

У справі, що переглядається, встановлено, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ТзОВ «Львівська дорожня служба» виникли з приводувизнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як за час відсторонення, так і за час вимушеного прогулу, тощо, що є предметом спору виникли з корпоративних правовідносин.

За таких обставин, враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції господарських судів.

Зважаючи на вказане відкриття провадження, розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати такими що здійснені та ухвалене без дотримання вимог закону, а тому таке рішення суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).

Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити частково, вийшовши частково за межі її доводів, однак вказане суд апеляційної інстанції вправі здійснити, зважаючи на ч.4 ст. 367 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім цього,відповідно доч.1ст.256ЦПК України, слід роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Також, відповідно до ч.1 ст. 256 та ч.4 ст. 377 ЦПК України слід роз`яснити позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 року скасувати.

Провадження усправі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду, до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра