Постанова

від 09.02.2023 по справі 686/22001/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22001/22

Провадження № 22-ц/4820/500/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року, суддя Карплюк О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» про стягнення майнової та моральної шкоди,

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» про стягнення майнової шкоди в розмірі 308169 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві власності належить блок гаражів № НОМЕР_1 , а саме гаражі №№ НОМЕР_2 (два гаражі на три двері) за адресою: АДРЕСА_1 , які раніше належали ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» та були придбані ним на прилюдних торгах у 2004 році в межах процедури реалізації арештованого майна.

Однак відповідач стверджує, що з прилюдних торгів він придбав інші гаражі, а не гаражі №№ НОМЕР_2 , у зв`язку з чим чинить йому перешкоди у користуванні відповідним майном. Зокрема, переобладнав належні йому гаражі у блоці № НОМЕР_1 додатковим заїздом (четвертими гаражними воротами), змінив нумерацію гаражів, позначивши їх №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , уклав договори оренди належних йому гаражів.

Такими діями відповідача йому заподіяно майнової шкоди, яка складається з суми упущеної вигоди в розмірі 288000 грн. та реальних збитків в розмірі 20169 грн., а також моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на гаражі №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та на адмінбудинок ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» по вул. Володимирській, 109, у м. Хмельницькому.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_1 послався на те, що відповідач, заперечуючи йог право власності на спірні гаражі, може їх відчужити на користь третіх осіб або ж зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.10.2022 року заяву задоволено. Накладено арешт на гаражі № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та на адмінбудинок по АДРЕСА_1 .

Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову можуть бути порушені права позивача.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» просило ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення, зазначивши, що ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» є власником гаражів №№5-8, по АДРЕСА_1 з 1995 року. Тотожність гаражів які належать сторонам не встановлена та є предметом дослідження в суді в іншій справі. Вартість адмінбудівлі, на яку позивач просив накласти арешт в порядку забезпечення позову значно перевищує ціну заявленого позову. Заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі призведе до неможливості виконання рішення суду або ж утруднить його виконання в майбутньому.

В суді представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо права власності на гаражі, які розташовані по АДРЕСА_1 .

На думку позивача, відповідач, ігноруючи судові рішення, продовжує чинити йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні блоком гаражів АДРЕСА_2 , чим заподіяв шкоду у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди через неможливість використання належних позивачу гаражів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року, № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення ЄСПЛ «Beles and others v. The Czech Republic», 12/11/2002, § 49).

Відповідно до частини другої статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2019 року у справі № 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Також у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» майнову шкоду в розмірі 308169 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн., що була заподіяна внаслідок порушення його права власності на блок гаражів № НОМЕР_1 , розташованих по АДРЕСА_1 .

В той же час, в який спосіб захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на гаражі №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 блоку № НОМЕР_1 , що по АДРЕСА_1 , які згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належать ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд», а також на адмінбудинок, які також належать відповідачу, може забезпечити виконання рішення суду у даній справі заявник, зважаючи на предмет позову, не обґрунтував.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено тієї обставини, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову призведе до порушень його прав, свобод та інтересів, або ж унеможливить чи утруднить виконання у майбутньому рішення суду ухваленого на його користь.

З урахуванням предмету позову та правових підстав, визначених позивачем для задоволення його вимог, колегія суддів вважає, що застосовані судом заходи забезпечення позову є неефективними та неспівмірними з позовними вимогами.

При цьому, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів жодних мотивів, з яких він дійшов висновків про необхідність забезпечення позову, обмежившись виключно посиланням на загальні підстави для забезпечення позову, які встановлені Законом.

Враховуючи неправильне застосування судом норм процесуального права, оскаржувана ухвалу суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.374,376,382,384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова