Постанова

від 09.02.2023 по справі 280/9407/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/9407/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Громадської організації «Вольтерра»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (суддя Прасов О.О.) у справі №280/9407/21 за позовом Громадської організації «Вольтерра» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и В :

Громадська організація «Вольтерра» звернулася з позовом до суду, в якому просила:

1) визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо незупинення розгляду заяв ТОВ Біляївський збагачувальний комбінат про надання дозволів: на будівництво збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради, (клас наслідків СС2), та на будівництво кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області за межами населеного пункту. Відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів (клас наслідків ССЗ) до вирішення судових справ щодо об`єкта такого будівництва;

2) визнати протиправним та скасувати дозвіл на будівництво збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів, дата реєстрації 05.03.2021 реєстраційний номер ІУ012210219583, що виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

3) визнати протиправним та скасувати дозвіл на будівництво кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області за межами населеного пункту. Відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, дата реєстрації 29.04.2021 реєстраційний номер ІУ013210422101, що виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Підставами позову визначено порушення відповідачем вимог абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», яким передбачено те, що у разі розгляду судом справи щодо об`єкта, на який видається документ дозвільного характеру, розгляд документів, поданих для його отримання, зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Позивач вказував на те, що дозвільні документи на будівництво, у спірному випадку, видані відповідачем на підставі, зокрема, Висновку з оцінку впливу на довкілля. Вказаний Висновок був оскаржений в судовому порядку. Але, не

дивлячись на оскарження Висновку з оцінки впливу на довкілля, який стосувався об`єктів, на які видаються документи дозвільного характеру, відповідач не зупинив розгляд документів та видав дозвільні документи на будівництво.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що дозвільні документи на будівництво видані відповідачем, у тому числі, враховуючи висновки з оцінки впливу на довкілля.

Судом також встановлено, що Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га від 07.06.2019 за №7-03/12-20192212919/1, що прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за №20192212919/12375, був предметом оскарження у справі №280/3315/19 та справі №280/4454/19.

Судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав стверджувати про порушення вимог абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки на час видання спірних дозволів на будівництво рішення суду №280/3315/19 набрало законної сили, а про наявність іншої справи, а саме справи №280/4454/19, відповідачу відомо не було. При цьому, суд звернув увагу на те, що як на час видання спірних дозволів на будівництво так і на час розгляду цієї справи Висновок з оцінки впливу на довкілля не визнаний недійсним чи неправомірним у встановленому законом порядку.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції з огляду на те, що судові рішення у справі №280/3315/19 скасовані касаційним судом, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому висновок суду першої інстанції про те, що на час видання дозволів не будівництво рішення суду щодо оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля, набрало законної сили, є необґрунтованим. Щодо справи №280/4454/19, то позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про необізнаність відповідача про наявність такої справи предметом оскарження в якій є висновок з оцінки впливу на довкілля. З цього приводу позивач вказує на те, що посадова особа територіального органу відповідача (ДАБІ у Запорізькій області) входила до складу робочої групи, створеної для вирішення проблемних питань будівництва, а тому присутність уповноваженої особи ДАБК України на засіданнях робочої групи, на яких розглядалися питання законності будівельних робіт, оскарження Висновку в судах, свідчить про обізнаність відповідача про такий факт. З цих підстав позивач вказує на порушення судом норм матеріального права, а саме приписів абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Щодо порушень судом норм процесуального права позивач вказує на те, що сказану справу суд безпідставно відніс до категорії справ незначної складності, у зв`язку з чим розглянув справу за правилами спрощеного провадження. чим позбавив позивача на участь в судовому засіданні; справу розглянуто суддею, якому було заявлено відвід і підстави для відводу, на думку позивача, є обґрунтованими; суд не звернув уваги на те, що відповідачем не було надано доказів правомірності своїх дій щодо видачі дозволів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 05.03.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ Біляївський збагачувальний комбінат Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ012210219583, в якому зазначено, зокрема: найменування об`єкта будівництва Будівництво збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів; клас наслідків (відповідальності) СС2 (т.1, а.с.25-31; т.2, а.с.32).

29.04.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ Біляївський збагачувальний комбінат Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210422101, в якому зазначено, зокрема: найменування об`єкта будівництва Будівництво кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. Відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів; клас наслідків (відповідальності) СС3 (т.1, а.с.32-38; т.2, а.с.33).

Вказані дозволи видані, зокрема, на підставі результатів оцінки впливу на довкілля, оформлених Висновком з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га від 07.06.2019 за №7-03/12-20192212919/1, що прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за №20192212919/12375.

Вказаний висновок був предметом оскарження у справі №280/3315/19 та справі №280/4454/19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №280/3315/19 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про: визнаня протиправним та скасувати Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га від 07.06.2019 за №7-03/12-20192212919/1, що прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за №20192212919/12375 (т.1, а.с.209-214; т.2, а.с.52).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №280/3315/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 без змін (т.2, а.с.53).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №280/3315/19 (адміністративне провадження №К/9901/7288/20) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с215-220; т.2, а.с.54).

Провадження у справі №280/4454/19 не завершено, справа знаходиться на розгляду в Окружному адміністративному суду міста Києва.

Не погодившись з діями ДАБК України щодо надання дозволів на будівництво, позивач звернувся з позовом до суду. При цьому, неправомірність таких дій відповідача позивач пов`язує з недотриманням вимог абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч.10 ст.4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності зупинення розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, можливе за бажанням суб`єкта господарювання шляхом письмового повідомлення про це дозвільного органу або адміністратора, який протягом одного робочого дня повідомляє про це дозвільний орган. У разі якщо на день подання повідомлення було проведено експертизу, обстеження або інші наукові та технічні оцінки, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, суб`єкт господарювання відшкодовує відповідні витрати, пов`язані з їх проведенням. У разі розгляду судом справи щодо об`єкта, на який видається документ дозвільного характеру, розгляд документів, поданих для його отримання, зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Дозвільні органи поновлюють розгляд документів після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Перебіг строку розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, зупиняється з дня зупинення розгляду таких документів. З дня поновлення такого розгляду перебіг строку розгляду документів продовжується. Про зупинення та поновлення дозвільними органами розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, приймається відповідне рішення.

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено те, що дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Як зазначено вище, неправомірність дій відповідача щодо видачі дозволів на будівництво, позивач пов`язує з недотриманням вимог абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», в частині не зупинення розгляду документів, поданих для отримання дозволів, у зв`язку з оскарженням в судовому порядку Висновку з оцінки впливу на довкілля. У свою чергу, заявлені позовні вимоги про скасування дозволів є похідними від вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо видачі дозволів на будівництво.

Отже, визначальним у цій справі є встановлення обставин, які б свідчили про дотримання чи недотримання відповідачем вказаних вимог Закону на час видачі дозволів на будівництво.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що дозволи на будівництво видані відповідачем 05.03.2021 та 29.04.2021.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що Висновок з оцінки впливу на довкілля був оскаржений в судовому порядку в межах справ №280/3315/19 та №280/4454/19.

Станом на час видачі дозволів на будівництво рішення суду у справі №280/3315/19, яким було відмовлено в скасуванні Висновку з оцінки впливу на довкілля, набрало законної сили (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020).

Таким чином, посилання позивача на справу №280/3315/19, як на обґрунтування неправомірності дій відповідача, є безпідставним.

Той факт, що в подальшому судові рішення у справі №280/3315/19 були скасовані в касаційному порядку, а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2021), не спростовує того, що на час видачі дозволів рішення суду набрало законної сили (за наслідками апеляційного оскарження), що свідчить про відсутність підстав стверджувати про порушення відповідачем вимог абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Щодо справи №280/4454/19.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Біляївський збагачувальний комбінат, про визнання протиправним та скасування висновку оцінки впливу на довкілля планової діяльності розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га від 07.06.2019 №7-03/12-20192212919/1, прийнятого відповідачем та опублікованого у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 №20192212919/12375.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 позовну заяву передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2019 справу №280/4454/19 прийнято до провадження.

Провадження в адміністративній справі №280/4454/19 на теперішній час не завершено.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що на час видачі відповідачем спірних дозволів на будівництво в судовому порядку був оскаржений Висновок з оцінки впливу на довкілля, який став підставою для видання дозволів на будівництво.

За позицією відповідача, на час розгляду документів та видання дозволів на будівництво, ДАБК України не було відомо про наявність такого судового провадження, а отже не було і відомо про оскарження Висновку з оцінки впливу на довкілля, що не дозволяє стверджувати про недотримання відповідачем положень абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Не погоджуючись з такою позицію відповідача, позивач вказував на те, що Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 15.01.2021 №27 було створено робочу групу з розгляду проблемних питань реалізації проекту ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» та затверджено персональний склад робочої групи, до якого увійшла ОСОБА_4 завідувач сектору по роботі з дозвільними документами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Відповідна робоча група була створена з метою пошуку компромісних рішень та з метою вирішення конфліктної ситуації між «Біляївським збагачувальним комбінатом» та місцевим населенням стосовно будівництва каолінового кар`єру. На засіданнях відповідної робочої групи особисто брали участь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є позивачами у справі №280/4454/19, та неодноразово повідомляли на засіданнях про існування цієї справи. ОСОБА_4 , як член робочої групи та уповноважена особа ДАБІ була присутня на засіданнях робочої групи та була обізнана про наявність судового провадження, предметом якого є Висновок з оцінки впливу на довкілля. З цих підстав позивач вказував на те, що присутність уповноваженої особи ДАБІ на засіданнях робочої групи, її обізнаність щодо оскарження Висновку, свідчить про те, що відповідачу на момент розгляду заяв про видачу дозволів було відомо про оскарження в судах Висновку з оцінки впливу на довкілля.

Надаючи оцінку таким позиціям сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати щодо обізнаності відповідача про оскарження в судах Висновку з оцінки впливу на довкілля. Такі висновки суд першої інстанції фактично обґрунтував тим, що ОСОБА_4 не є особою, якою від імені ДАБК України, підписано спірні дозволи на будівельні роботи, а тому її можлива обізнаність про оскарження в судах Висновку з оцінки впливу на довкілля не впливає на визначення правомірності дій відповідача, оскільки не спростовує того, що ДАБК України не була обізнана про такі факти.

Саме з таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на те, що ОСОБА_4 приймала участь в робочій групі не як фізична особа, а як посадова особа територіального органу ДАБК України, якою видано дозволи у спірному випадку, а отже за умови обізнаності ОСОБА_4 про такий факт (факт оскарження Висновку в суді) не можливо стверджувати про необізнаність відповідача про такі обставини.

В той же час, позивачем не доведено, а встановлені обставини справи не дають підстав для висновку про те, що враховуючи участь посадової особи ОСОБА_4 в засіданнях робочої групи, ДАБК України слід вважати обізнаною про факт оскарження Висновку в суді.

Для таких тверджень визначальним є встановлення (доведення) того, що сама ОСОБА_4 була обізнана про такий факт.

Надані позивачем докази безперечно свідчать про обізнаність членів робочої групи, а отже і ОСОБА_4 , про те, що Висновок був предметом оскарження у справі №280/3315/19, але, як зазначено вище, судове рішення у вказаній справі, на час видання дозволів, набрало законної сили, що не може свідчити про порушення відповідачем вимог абз.2 ч.10 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

В той же час, надані позивачем докази не підтверджують того, що ОСОБА_4 була обізнана про наявність справи №280/4454/19, в якій предметом оскарження також був Висновок з оцінку впливу на довкілля.

Так, долучені позивачем до позову документи, а також надані документи під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, не свідчать про такі обставини.

За поясненнями представників позивача факт оскарження Висновку був доведений членам робочої групи під час засідання, яке відбулося 28.01.2021 та яке оформлено протоколом №2.

Дослідженням вказаного протоколу (т.3) судом встановлено, що зміст цього протоколу не свідчить про зазначені представниками позивача обставини.

За клопотання позивача судом апеляційної інстанції був допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , який входив до складу робочої групи та який був присутній 28.01.2021 на засіданні робочої групи. З наданих свідком пояснень також не можливо стверджувати про те, що на засіданні робочої групи, яке відбулося 28.01.2021, членам робочої групи було повідомлено про наявність справи №280/4454/19 в межах якої оскаржується Висновок з оцінку впливу на довкілля та яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

Представники позивача зазначали, що про вказані обставини (повідомлення членів робочої групи про оскарження Висновку) може свідчити відеозапис засідання робочої групи, який знаходиться в розпорядженні Запорізької обласної державної адміністрації.

Позивачу судом забезпечувалась можливість надати вказаний відеозапис для дослідження у судовому засіданні, натомість, відеозапис надано не було з тих підстав, що його не було збережено Запорізькою ОДА.

Вживши заходів для забезпечення реалізації позивачем своїх процесуальних прав, дослідивши докази, які надані позивачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачем не було доведено обставин, які визначені ним як підстави заявленого позову.

Щодо посилань представників позивача про неможливість надання доказів, які існували на час звернення з позовом до суду, та які не збережені на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає зазначити те, що за вказані обставини не звільняють позивача від обов`язку доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги (ч.1 ст.72 КАС України). При цьому, суд враховує і те, що відповідно до приписів ч.4, 5 ст.161 КАС України позивач був зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надати докази клопотання про витребування таких доказів. У спірному випадку позивачем долучено до позову ті докази, які на його думку у повній мірі підтверджують обставини, що визначені як підстави позову, будь-яких клопотань про витребування доказів, під час подання позову, позивач не заявляв.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог щодо визнання протиправними дій відповідача по виданню дозволів на будівництво і, як наслідок, не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог щодо скасування таких дозволів.

Щодо аргументів позивача про порушення судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, позивач посилається на те, що справу безпідставно розглянуто судом за правилами спрощеного провадження.

Категорія справ у спорах, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, визначена ч.4 ст.12 КАС України.

У відповідності із п.10 ч.6 ст.12 КАС України суд може розглянути з правилами спрощеного позовного провадження справи, у яких дійде висновку про їх незначну складність.

У спірному випадку відсутні підстави стверджувати про порушення судом першої інстанції правил розгляду справи, оскільки вказана справа не віднесена до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами спрощеного провадження.

Позивач також посилається на те, що справу розглянуто суддею, якому було заявлено відвід і підстави для відводу є обґрунтованими.

Обгрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на те, що суддя брав участь у розгляді справи №280/3315/19 щодо оскарження Висновку з оцінки впливу на довкілля, і рішення суду в цій справі було скасовано Верховним Судом.

З приводу такої позиції позивача слід зазначити те, що відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, заявлений судді відвід, з зазначених позивач підстав, неможливо визнати обґрунтованим.

Ураховуючи викладене, дослідивши аргументи позивача, з якими останній пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Вольтерра» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №280/9407/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному поряду у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.

Вступна та резолютивна частини проголошені 09.02.2023

Повний текст постанови складено 10.02.2023

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк