Постанова

від 18.12.2024 по справі 280/9407/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 280/9407/21

адміністративне провадження № К/990/14910/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Вольтерра» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2022 (суддя Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 (колегія суддів: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 280/9407/21 за позовом Громадської організації «Вольтерра» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Громадська організація «Вольтерра» (далі - ГО «Вольтерра», позивач) звернулася до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат»), в якому просила:

- визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) щодо незупинення розгляду заяв ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» про надання дозволів: на «Будівництво збагачувальної фабрики зі збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради», (клас наслідків СС2), та на «Будівництво кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. Відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів» (клас наслідків ССЗ) до вирішення судових справ щодо об`єкта такого будівництва;

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на «Будівництво збагачувальної фабрики зі збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів» (дата реєстрації 05.03.2021, реєстраційний номер ІУ012210219583), що виданий ДАБІ України;

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на «Будівництво кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області за межами населеного пункту. Відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів» (дата реєстрації 29.04.2021, реєстраційний номер ІУ013210422101), що виданий ДАБІ України.

На обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що на момент звернення ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» із заявами на отримання дозволів на виконання будівельних робіт до суду був оскаржений висновок з оцінки впливу на довкілля (справа № 280/4454/19), про що ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» було відомо. Про оскарження цього висновку в суді було відомо і органам архітектурно-будівельного контролю, оскільки вказане питання розглядали під час засідання робочої групи з розгляду проблемних питань реалізації проєкту розміщення ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», до складу робочої групи входила ОСОБА_1 - завідувач сектору по роботі з дозвільними документами департаменту ДАБІ у Запорізькій області. Однак ДАБІ України всупереч вимог абзацу 2 частини 10 статті 4-1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 2806-IV) не зупинила розгляд документів щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт до винесення судом відповідного рішення.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2022 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Верховний Cуд ухвалою від 13.06.2023 поновив ГО «Вольтерра» строк на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2022 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 та відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої та підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. ДІАМ України у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

6. Враховуючи відсутність клопотань про участь у судовому засіданні від усіх учасників справи, справа розглядається в порядку письмового провадження.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 05.03.2021 ДАБІ України надало ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ012210219583 «Будівництво збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів», клас наслідків (відповідальності) СС2.

9. 29.04.2021 ДАБІ України надало ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210422101 «Будівництво кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту», відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, клас наслідків (відповідальності) СС3.

10. Вказані дозволи видані, зокрема, на підставі результатів оцінки впливу на довкілля, оформлених висновком із оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» від 07.06.2019 за № 7-03/12-20192212919/1, який прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за № 20192212919/12375.

11. Вказаний висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності був предметом оскарження у справах № 280/3315/19 та № 280/4454/19.

12. Так, Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 29.10.2019 у справі № 280/3315/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» від 07.06.2019 за № 7-03/12-20192212919/1, який прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за № 20192212919/12375.

13. Верховний Суд постановою від 02.11.2021 у справі № 280/3315/19 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

14. Провадження у справі № 280/4454/19 також не завершено, справа знаходиться на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва.

15. Не погодившись з діями ДАБІ України щодо надання дозволів на будівництво без дотриманням вимог абзацу 2 частини 10 статті 4-1 Закону № 2806-IV, позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності порушення відповідачем вимог абзацу 2 частини 10 статті 4-1 Закону № 2806-IV, оскільки на час видання спірних дозволів на будівництво рішення суду у справі № 280/3315/19 набрало законної сили, а про наявність іншої справи (№ 280/4454/19) відповідачу відомо не було.

При цьому суди звернули увагу на те, що як на час видання спірних дозволів на будівництво так і на час розгляду вказаної справи висновок з оцінки впливу на довкілля не визнаний недійсним чи неправомірним у встановленому законом порядку.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували абзац 2 частини 10 статті 4-1 Закону № 2806-IV, та вказали на додаткову умову, наявність якої є начебто необхідною для зупинення розгляду документів поданих для отримання документа дозвільного характеру, таку як обізнаність дозвільного органу щодо об`єкта, на який видається документ дозвільного характеру та звели всі обґрунтування та пояснення позивача, який вказував на визначений законом обов`язок відповідача зупинити розгляд документів, лише до питання доведеності обставин обізнаності відповідача про судовий розгляд справи № 280/4454/19.

18. Скаржник зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 20.01.2021 у справі № 819/792/18.

19. Також підставою подання касаційної скарги вказано порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; 3) справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності позивача неповідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання у справі та з порушенням права позивача на особисту участь у судовому засіданні.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач вказує на законність і обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та необґрунтованість посилань скаржника на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Спірним у цій справі є питання правомірності дій ДАБІ України щодо розгляду заяв ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» про надання дозволів на будівництво збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну та на будівництво кар`єра з видобування каоліну до вирішення судових справ щодо об`єкта такого будівництва.

23. У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до статті 1 Закону № 2806-IV (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

25. За змістом наведеної норми споруди, які проектуються, а також проектна документація на будівництво об`єктів, належать до числа об`єктів, на який видається документ дозвільного характеру.

26. За змістом частини першої статті 31 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI; тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проектна документація на будівництво об`єктів розробляється згідно з порядком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

27. Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

28. За правилами частини третьої статті 37 Закону № 3038-VI для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

5-1) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення);

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

29. Отже, за змістом наведених норм, результати оцінки впливу на довкілля є складовою проектної документації на будівництво об`єктів.

30. Відповідно до частини десятої статті 4-1 Закону № 2806-IV зупинення розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, можливе за бажанням суб`єкта господарювання шляхом письмового повідомлення про це дозвільного органу або адміністратора, який протягом одного робочого дня повідомляє про це дозвільний орган. У разі якщо на день подання повідомлення було проведено експертизу, обстеження або інші наукові та технічні оцінки, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, суб`єкт господарювання відшкодовує відповідні витрати, пов`язані з їх проведенням.

У разі розгляду судом справи щодо об`єкта, на який видається документ дозвільного характеру, розгляд документів, поданих для його отримання, зупиняється до винесення судом відповідного рішення.

Дозвільні органи поновлюють розгляд документів після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Перебіг строку розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, зупиняється з дня зупинення розгляду таких документів. З дня поновлення такого розгляду перебіг строку розгляду документів продовжується.

Про зупинення та поновлення дозвільними органами розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, приймається відповідне рішення.

31. За встановленого правового регулювання оскарження в судовому порядку висновку за результатами оцінки впливу на довкілля, який є складовою проектної документації на будівництво об`єктів в силу приписів частини 10 статті 4-1 Закону № 2806-IV є підставою для зупинення розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру.

32. З обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, випливає, що позивач вважає дії відповідача щодо видачі дозволів на будівництво неправомірними через недотримання абзацу 2 частини 10 статті 4-1 Закону № 2806-IV, зокрема, у зв`язку з незупиненням розгляду документів, поданих для отримання дозволів, під час судового оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля.

33. Таким чином, у цій справі ключовим є з`ясування, чи дотримався відповідач вимог Закону № 2806-IV на момент видачі дозволів на будівництво.

34. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій дозволи на будівництво видані відповідачем 05.03.2021 та 29.04.2021. Висновок з оцінки впливу на довкілля був оскаржений в судовому порядку в межах справ № 280/3315/19 та № 280/4454/19.

35. На час видачі дозволів на будівництво рішення суду у справі № 280/3315/19, яким було відмовлено у скасуванні висновку з оцінки впливу на довкілля, набрало законної сили (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020).

36. Отже, суди правильно зазначили, що посилання позивача на справу № 280/3315/19 як на обґрунтування неправомірності дій відповідача, є безпідставним.

37. Скасування судових рішень у справі № 280/3315/19 Верховним Судом та повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова від 02.11.2021) не змінює того факту, що на момент видачі дозволів рішення суду вже набрало законної сили після апеляційного оскарження. Це підтверджує й те, що немає підстав для твердження про порушення відповідачем вимог абзацу 2 частини 10 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

38. Що стосується справи № 280/4454/19, то суди попередніх інстанцій встановили, що до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», про визнання протиправним та скасування висновку оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» від 07.06.2019 за № 7-03/12-20192212919/1, прийнятого відповідачем та опублікованого у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за № 20192212919/12375.

Рішення у справі № 280/4454/19 станом на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не ухвалено.

39. Отже, на час видачі відповідачем спірних дозволів на будівництво в судовому порядку був оскаржений висновок з оцінки впливу на довкілля, який став підставою для видання дозволів на будівництво.

40. За позицією відповідача, на час розгляду документів та видання дозволів на будівництво, ДАБІ України не було відомо про наявність такого судового провадження, а отже не було відомо і про оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля, що не дає змоги стверджувати про недотримання відповідачем положень абзацу 2 частини 10 статті 4-1 Закону № 2806-IV.

41. Натомість позивач вказував, що ДАБІ України було відомо про судове оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля на момент розгляду заяв про видачу дозволів, оскільки розпорядженням голови Запорізької ОДА від 15.01.2021 № 27 створено робочу групу для вирішення питань реалізації проєкту ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» та затверджено її склад, включно із ОСОБА_1 - завідувачем сектору дозвільних документів Департаменту ДАБІ у Запорізькій області. Робоча група була створена для пошуку компромісів щодо конфлікту навколо будівництва каолінового кар`єру. Позивачі у справі № 280/4454/19 ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) особисто брали участь у засіданнях групи й повідомляли про наявність судового провадження, предметом якого є висновок з оцінки впливу на довкілля.

42. Оцінюючи вказані позиції сторін та надані ними докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як посадова особа ДАБІ у Запорізькій області була обізнана про факт оскарження в суді висновку з оцінки впливу на довкілля лише у справі № 280/3315/19, а не в справі № 280/4454/19.

43. За таких обставин, коли ДАБІ на час розгляду документів про надання дозволів на виконання будівельних робіт на об`єкти будівництва збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну на території Павлівської сільської ради та кар`єра з видобування каоліну на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту, відпрацювання Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів не була обізнана про факт оскарження в суді висновку з оцінки впливу на довкілля у справі № 280/4454/19, то підстав для зупинення розгляду документів, поданих для його отримання, до винесення судом відповідного рішення не було. Як і не було таких підстав до розгляду справи № 280/3315/19, оскільки на час надання вказаних дозволів судове рішення у зазначеній справі набрало законної сили.

44. Отже, правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача з видачі дозволів на будівництво і, як наслідок, про відмову у задоволенні вимог щодо скасування таких дозволів.

45. Щодо доводів позивача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

46. Скаржник посилається на те, що справу безпідставно розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення як для позивача, так і для мешканців територіальної громади.

47. Згідно з частиною четвертою статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

48. Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України суд може розглянути за правилами спрощеного позовного провадження справи, у яких дійде висновку про їх незначну складність.

49. Згідно зі статтею 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

50. У вказаній справі правовідносини стосуються правомірності дій ДАБІ України щодо розгляду заяв ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» про надання дозволів на будівництво збагачувальної фабрики зі збагачення та переробки каоліну та на будівництво кар`єра з видобування каоліну до вирішення судових справ про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля об`єкта такого будівництва, що не дає підстав віднести вказану справу до справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

51. З урахуванням вказаного правового регулювання та встановлених судами попередніх інстанції обставин справи, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

52. Крім того, враховуючи правомірність розгляду вказаної справи у порядку спрощеного позовного провадження у зв`язку з її незначною складністю, безпідставними є доводи скаржника про розгляд справи судом першої інстанції за відсутності позивача, неповідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання у справі та про порушенням права позивача на особисту участь у судовому засіданні з огляду на таке.

53. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

54. Як видно з матеріалів справи ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито провадження у вказаній справі та вирішено її розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

54. Надалі Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 10.05.2022 відмовив у задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Приймаючи зазначену ухвалу суд виходив з того, що вказана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а заявник не обґрунтував необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

55. Отже, враховуючи, що зазначена справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що виключає обов`язковість виклику учасників справи в судове засідання, то доводи скаржника про розгляд справи судом першої інстанції за відсутності позивача неповідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання у справі та про порушення права позивача на особисту участь у судовому засіданні не знаходять свого підтвердження.

56. Посилання позивача на те, що справу розглянуто суддею, якому було заявлено відвід і підстави для відводу є обґрунтованими також є безпідставним із огляду на таке.

57. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник вказує на те, що суддя брав участь у розгляді справи № 280/3315/19 щодо оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля, і рішення суду в цій справі скасував Верховний Суд.

58. Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

59. З огляду на викладене, відвід судді через його участь у розгляді іншої справи є необґрунтованим і не підлягає задоволенню, про що правильно зазначив і суд апеляційної інстанції.

60. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.01.2021 у справі № 819/792/18, не є застосовними до правовідносин у вказаній справі. Так, у справі № 819/792/18 Державній службі геології та надр на час розгляду робочого проекту розробки родовища вапняків було відомо про перебування у провадженні суду справи про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки позов було подано саме Державною службою геології та надр. А у справі, що розглядається, суди встановили, що ДАБІ України про розгляд справи в суді відомо не було.

61. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

62. У частині першій статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

64. Зважаючи, що судові рішення залишені без змін, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Вольтерра» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Ю. Бучик

Судді: А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець