Постанова

від 10.02.2023 по справі 716/2106/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 716/2106/21

провадження № 61-11977св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Західний Буг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2022 року у складі судді Сірик І. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року

у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Західний Буг» (далі - ПП «Західний Буг») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,12 га, кадастровий номер 7321584900:01:002:0003, розташованої на території Звенячинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.

01 липня 2006 року між нею та ТзОВ «Хрещатик-Агро» укладений договір оренди землі на 15 років, строк якого закінчується 01 липня 2021 року. Однак відповідач добровільно відмовляється визнати факт закінчення терміну дії договору та повернути земельну ділянку.

Зазначала, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань правонаступником ТзОВ «Хрещатик-Агро» є ПП «Західний Буг».

Вважала, що після 01 липня 2021 року ПП «Західний Буг» використовує

її земельну ділянку площею 2,12 га, кадастровий номер 7321584900:01:002:0003, протиправно.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди

у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,12 га, кадастровий номер 7321584900:01:002:0003, шляхом витребування її з користування

ПП «Західний Буг», заборонити проводити на вказаній земельній ділянці аграрні роботи та зобов`язати ПП «Західний Буг» звільнити земельну ділянку від посівів та врожаю.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області

від 19 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ТзОВ «Хрещатик Агро» підписали договір оренди земельної ділянки 01 липня

2006 року, при цьому сторони узгодили строк його дії - 15 років, у пункті «Інші права та обов`язки сторін» сторони передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Разом з цим початок перебігу реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Спірний договір оренди зареєстрований 04 лютого

2008 року. Відповідно строк договору закінчиться 04 лютого 2023 року, тому суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2022 року залишено без розгляду заяву представника відповідача адвоката Адвокатського об`єднання «Галицька правнича група» Боровця М. С. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі № 716/2106/21 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Західний Буг» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач станом на 9 год. 30 хв. 31 травня 2022 року, на момент розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, доказів (договорів, рахунків тощо) на відшкодування судових витрат до суду, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, не надав, за таких обставин суд вважав за необхідне заяву відповідача, відповідно до

статті 126 ЦПК України залишити без розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Мандзюка В. Б. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2022 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу Боровця М. С., який діє в інтересах ПП «Західний Буг», задоволено.

Ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2022 року скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірний договір оренди землі підписаний сторонами 01 липня 2006 року строком на 15 років,

а зареєстровано договір 04 лютого 2008 року, граничних термінів початку та припинення дії договір не містить, а отже, він діє до 04 серпня 2023 року (тобто п`ятнадцять років з наступного дня після його державної реєстрації), тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що документальне підтвердження судових витрат, у тому числі на професійну допомогу, відповідач надасть з урахуванням вимог частини восьмої

статті 141 ЦПК України, орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, надану АО «Галицька правнича група», становитиме 7 000,00 грн.

У матеріалах справи також міститься клопотання ПП «Західний Буг»

від 17 грудня 2021 року про долучення доказів про надання правничої допомоги у цій справі. Додатками до клопотання є акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 листопада 2021 року № 420; копія звіту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 листопада 2021 року № 420; копія банківської квитанції від 17 грудня 2021 року № 1С025393 на суму

4 950,00 грн; копія рахунку на оплату від 30 листопада 2021 року № 378.

У судових дебатах, викладених у письмовій формі від 19 травня 2022 року, представник відповідача просив розглянути питання судових витрат

в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням доказів, які будуть подані відповідачем до суду з урахуванням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. Рішення суду першої інстанції датовано 19 травня 2022 року. Заява про ухвалення додаткового рішення та докази надання правничої допомоги було направлено до суду 24 травня 2022 року. Тобто строк звернення до суду із заявою про постановлення додаткового рішення суд першої інстанції вважав пропущеним помилково, оскільки представник відповідача таку заяву зробив до судових дебатів,

а відповідні докази подав протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку подано касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк В. Б.,в якій заявник просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Надходження справи до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцй належним чином не встановили фактичних обставин справи, не врахували того, що сторони в пункті «прикінцеві положення» договору зазначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами, тому, вважає, що днем відліку строку є день підписання договору, а саме 01 липня 2006 року, строк дії договору - 15 років, а тому закінченням строку є 01 липня

2021 року.

Зазначає, що оскільки в самому тексті спірного договору визначено обов`язок орендаря приступити до використання земельної ділянки

в строки, встановлені договором, а саме не пізніше 3-х днів з моменту укладення договору, а договір був укладений та підписаний сторонами

01 липня 2006 року, то відповідно орендар мав приступити до використання земельної ділянки не пізніше трьох днів після його укладення.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк В. Б., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року ПП «Західний Буг» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,12 га, кадастровий номер 7321584900:01:002:0003, яка розташована на території Звенячинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 липня 2006 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТзОВ «Хрещатик-Агро» як орендарем укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,12 га, у тому числі під ріллею - 2,12 га. Договором передбачено строк його дії - 15 років. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У прикінцевих положеннях договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Невід`ємними частинами договору є кадастровий план земельних ділянок; акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Акт приймання-передачі земельної ділянки сторонами не складався.

04 лютого 2008 року здійснено державну реєстрацію договору

у Заставнівському районному секторі Чернівецької філії державного земельного кадастру за номером 040881300058.

10 грудня 2019 року зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення ТзОВ «Хрещатик-Агро» шляхом приєднання до ПП «Західний Буг».

31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ПП «Західний Буг» з вимогою про повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Згідно з відповіддю директора ПП «Західний Буг» від 07 травня 2021 року на адвокатський запит Мандзюка В. Б. , використання земельної ділянки здійснюється на підставі договору оренди від 01 липня 2006 року № 29. Термін закінчення договору - 04 лютого 2023 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк В. Б., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період

у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони

є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання договору оренди (01 липня 2006 року) частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки

і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині п`ятій статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення договору оренди землі, а саме договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України та вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір

є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення,

і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним.

Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), та у постановах Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 621/1406/20 (провадження № 61-2541св21), від 28 квітня 2022 року у справі

№ 473/961/20 (провадження № 61-18058св20).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду

в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що 01 липня 2006 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТзОВ «Хрещатик-Агро» як орендарем укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,12 га, у тому числі під ріллею - 2,12 га.

Договором передбачено строк його дії - 15 років.

Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

04 лютого 2008 року здійснено державну реєстрацію договору

у Заставнівському районному секторі Чернівецької філії державного земельного кадастру за номером 040881300058.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов правильного висновку про те, що момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що належно виконував свої обов`язки за договором, а затримка щодо державної реєстрації договору оренди була зумовлена об`єктивними обставинами.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки

з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності

не збігаються, тому відсутні підстави вважати, що в день підписання договору розпочав перебіг обумовлений сторонами 15-річний строк оренди, закінчення якого позивач очікував у 2021 році, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився

і апеляційний суд, належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником

у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник

Р. А. Лідовець