Постанова

від 10.02.2023 по справі 2-270/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 2-270/10

провадження № 61-10458св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Диминська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі, оскаржувала рішення суду в апеляційному порядку та подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Клеветенко Андрій Анатолійович, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів:

Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області(далі - Диминська сільська рада) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно.

До складу спадщини входить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 7,75 га,

що знаходиться на території Диминської сільської ради та право власності на яку було визнано за ОСОБА_5 на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року (справа

№ 2-332/2009), яке набрало законної сили. Разом з тим вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину на це спадкове майно, оскільки втрачено державний акт на право власності на земельну ділянку

серії КР № 19552, виданий на ім`я попереднього власника ОСОБА_6 (мати ОСОБА_5 ).

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,75 га,

що знаходиться на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що згідно з державним актом

від 30 листопада 2004 року серії KP № 19552 належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 06 квітня 2010 року у складі судді Стальнікова В. М. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,75 га, яка знаходиться на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та згідно з державним актом від 30 листопада 2004 року серії KP № 19552 належала ОСОБА_6 , яка помера ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня

2009 року належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року право власності на земельну ділянку площею 7,75 га, яка знаходиться на території Димінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,

в порядку спадкування визнано за чоловіком позивача - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не встиг отримати державний акт на земельну ділянку на підставі судового рішення. Виданий його матері

ОСОБА_6 державний акт на цю земельну ділянку втрачено,

що підтверджується матеріалами справи. Для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в нотаріальну контору необхідно надати державний акт на право власності на це нерухоме майно, проте такий правовстановлюючий документ втрачено, а отже, є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на це майно в порядку спадкування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі

У лютому 2022 року ОСОБА_3 , особа яка не брала участі у справі, однак вважала, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права

та інтереси, звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 06 квітня 2010 року та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про визнання права власності на земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 , спадкоємцем якої

є ОСОБА_3 . Визнаючи право власності на земельну ділянку

за ОСОБА_4 , суд першої інстанції зробив висновки щодо права власності ОСОБА_3 без залучення її до участі у справі та без дослідження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 16 квітня 2009 року, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 березня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 березня 2022 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року до участі

у справі як третю особу залучено ОСОБА_2 .

Залучення ОСОБА_2 до участі у справі мотивовано тим, що останній набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору міни земельних ділянок № 1454 від 19 серпня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу

Українською Н. М.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня

2010 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив

з того, що в оскаржуваному судовому рішенні Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області розглядав питання визнання права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 у порядку спадкування ОСОБА_4 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що він, отримавши рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня

2009 року про визнання права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 після смерті своєї матері ОСОБА_6 , не встиг оформити державний акт на вказану земельну ділянку у зв`язку зі смертю.

Оскільки ОСОБА_3 після смерті свого брата ОСОБА_5 спадщину

не прийняла, про що свідчить копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним у цій справі судовим рішенням не вирішено питання про права та законні інтереси ОСОБА_3 , тому підстави для апеляційного оскарження рішення Новоукраїнськогорайонного суду Кіровоградської області від 06 квітня

2010 року у ОСОБА_3 відсутні, а її доводи про незалучення її до участі

у цій справі (№ 2-270/10) не заслуговують на увагу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

05 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що закриваючи апеляційне провадження

у справі, суд апеляційної інстанції не врахував факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 та факт оскарження рішення

у справі № 2-332/2009, яким набуто право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 (у разі скасування вказаного рішення може бути оскаржуваним питання включення до спадкової маси земельної ділянки, набутої у власність ОСОБА_5 на підставі цього рішення) у зв`язку з чим зроблено передчасні висновки про те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 .

Так, зі спадкової справи № 463/2004, відкритої після смерті ОСОБА_6 , встановлено, що у ній наявна лише заява про прийняття спадщини

від її доньки ОСОБА_3 . Заява про прийняття спадщини від ОСОБА_5

у спадковій справі відсутня, тобто ОСОБА_5 спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняв, а єдиним її спадкоємцем першої черги

є ОСОБА_3 .

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12 лютого 2004 року № 184-р

ОСОБА_6 видано державний акт від 30 листопада 2004 року на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3524080900:02:000:0124 серії КР № 19552 (а.с. 29-31).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла (а.с. 32)

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 16 квітня 2009 року право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,75 га, яка знаходиться на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, у порядку спадкування визнано за сином ОСОБА_6 - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, державний акт на вищевказану земельну ділянку він отримати не встиг, що підтверджується копією спадкової справи № 477/09, заведеної Новоукраїнською державною нотаріальною конторою 02 листопада 2009 року (а.с. 138-154).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 06 квітня 2010 року (у справі, що розглядається) визнано

за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею

7,75 га, яка знаходиться на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та яка на підставі державного акта від 30 листопада 2004 року належала ОСОБА_6 ,

яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до рішення Новоукраїнського районного суду від 16 квітня 2009 року належала її чоловікові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку № 124 та рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня

2010 року було видано ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,7498 га від 18 лютого 2011 року та присвоєно новий кадастровий номер земельної ділянки 3524080900:02:000:2124.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 352408091000037 (а.с. 93).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник

ОСОБА_8 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом залежить від положень процесуального закону.

У справі, що розглядається, ОСОБА_3 не є її учасником, проте вважає,

що ухвалене судом першої інстанції рішення суду від 06 квітня 2010 року стосується її прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним,

а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі

у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20, від 12 грудня 2018 року у справі № 910/2611/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1717/17, від 03 липня 2019 року у справі № 910/15668/18, від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494

(14-01/1494).

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що судове рішення стосується його прав та/або обов`язків чи інтересу,

то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з апеляційною скаргою, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято

про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що заявник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, і про які саме.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що у поданій

у лютому2022 року апеляційній скарзі на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року

ОСОБА_3 посилалась на те, що спірна земельна ділянка належала

ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_6 та після її смерті спадщину прийняла її донька ОСОБА_3 . ОСОБА_5 спадщину не прийняв та право власності на земельну ділянку, відповідно до рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року (справа

№ 2-332/2009), не зареєстрував. Таким чином, визнавши у справі, яка переглядається, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , суд першої інстанції вирішив питання про право власності ОСОБА_9 на цю земельну ділянку.

У справі, яка переглядається, вирішено питання щодо визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування ОСОБА_4 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 з тих підстав, що він, отримавши рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня

2009 року про визнання права власності на земельну ділянку після смерті своєї матері ОСОБА_6 , не встиг оформити і отримати державний акт

на це нерухоме майно, оскільки сам помер.

ОСОБА_3 є сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто належить до другої черги спадкування та після смерті свого брата спадщину не приймала.

Спадкоємцем першої черги є його дружина ОСОБА_4 ,

яка спадщину прийняла і саме про її спадкові права вирішено спір рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня

2010 року, яке намагається переглянути в апеляційному порядку ОСОБА_3 через більше ніж 10 років після його ухвалення.

Зазначене судове рішення суду першої інстанції про визнання

за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку у порядку спадкування після смерті її чоловіка - ОСОБА_5 не вирішує питання про права та обов`язки ОСОБА_3 або її законні інтереси. Ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення не містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3

є спадкоємцем ОСОБА_10 , яка прийняла його спадщину та має право на належне йому майно, зокрема на те, що є предметом спору у цій справі.

Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ,

яка не брала участі у справі, належним чином дослідив і перевірив доводи апеляційної скарги та, установивши відсутність порушення її прав чи законних інтересів, правильно відхилив її твердження про те, що оскаржуваним судовим рішенням у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та/або обов?язки і обґрунтовано закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував оскарження ОСОБА_3 в апеляційному порядку рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року у справі

№ 2-332/2009, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на спірну земельну ділянку, є необґрунтованими та не свідчать про те, що судовим рішенням, ухваленим у справі, яка переглядається, вирішено питання про права і обов`язки ОСОБА_3 .

Крім того, навіть за умов скасування апеляційним судомрішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня

2009 року у справі № 2-332/2009, це може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, а не створює безумовних підстав для виникнення процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у особи, яка не брала участі у справі.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо підстав закриття апеляційного провадження

та за своїм змістом зводяться до встановлення і доведення обставин належності земельної ділянки ОСОБА_3 як такій, що прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_6 , за наявності судового рішення, яке набрало законної сили та яким право власності на земельну ділянку було визнано за ОСОБА_5 , і це судове рішення підтверджувало належність майна до спадкової маси ОСОБА_5 під час вирішення справи, що переглядається щодо спадкових прав ОСОБА_4 .

Крім наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року

у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Клеветенко Андрій Анатолійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник

Р. А. Лідовець