Ухвала

від 30.01.2023 по справі 120/17795/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

30 січня 2023 р. Справа № 120/17795/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Панасюк Вікторії Вікторівни,

стягувача Болотнова Дениса Григоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішенням суду зобов`язано Державну фіскальну службу України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вказане судове рішення 16 червня 2022 року набрало законної сили, у зв`язку із чим судом видано виконавчий лист № 120/17795/21-а.

20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року шляхом зобов`язання Державну фіскальну службу України подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено та зобов`язано Державну фіскальну службу України подати до 24 листопада 2022 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі № 120/17795/21-а в частині направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

22 листопада 2022 року від Міністерства фінансів України до суду надійшов лист, у якому зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна фіскальна служба України та її територіальні органи знаходяться в стані припинення. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85" співробітники ДФС, у тому числі ті, що входили до складу комісії з реорганізації ДФС, станом на 31 грудня 2021 року були вивільнені, а ДФС припинено виконання функцій центрального органу виконавчої влади. У зв`язку з цим було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 8 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 року № 395 і від 28 жовтня 2021 року № 1127", якою затвердженого нового голову комісії з реорганізації ДФС. При цьому пунктом 18 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1074, визначено, що комісія з реорганізації ДФС здійснює повноваження виключно щодо управління справами, в частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією/ліквідацією ДФС. Комісії з реорганізації ДФС не передавалася особова справа ОСОБА_1 та будь-які інші документи щодо призначення йому пенсії. Враховуючи те, що ДФС припинила виконання функцій органу виконавчої влади та не має будь-яких штатних одиниць, тому ДФС позбавлена можливості виконати судове рішення. Окрім того, відсутність у ДФС уповноважених структурних підрозділів та той факт, що жодним законодавчим та нормативно-правовим актом не визначено уповноваженого органу, який забезпечує підготовку і подання документів для призначення пенсії особам, звільненим з органів податкової міліції, тому Міністерством фінансів України спільно з комісією з реорганізації ДФС розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення органу уповноваженого на видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам начальницького та рядового складу податкової міліції". На завершення, Мінфін повідомив, що протягом 2022 року головою ліквідаційної комісії ДФС все ж подавалися документи до органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії окремим працівникам податкової міліції, проте такі документи поверталися без виконання.

Ухвалою суду від 25 листопада 2022 року з метою вирішення питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, призначено судове засідання.

В ході судового засідання, що відбулось 30 січня 2023 року, стягувач повідомив, що боржником дотепер не виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі № 120/17795/21-а, адже Державною фіскальною службою України так і не направлено до пенсійного органу документи, необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років. Крім того, стягувач зазначив, що вчинення примусових виконавчих дій щодо виконання виконавчого листа № 120/17795/21-а також не призвело до позитивного результату. За таких обставин заявник наполягав на застосуванні штрафних санкцій до керівника Державної фіскальної служби України як до особи, відповідальної за виконання судового рішення.

Представник Державної фіскальної служби України в судове засідання не з`явився.

При цьому на адресу боржника надсилалася повістка про виклик в судове засідання на 30 січня 2023 року.

Однак до суду повернувся поштовий конверт із зазначенням причин невручення поштової кореспонденції "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, слід вважати, що Державній фіскальній службі України повістка про виклик вручена належним чином, а тому представник боржника обізнаний про дату, час та місце розгляду питання про накладення штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

За таких обставин суд дійшов висновку розгляд питання щодо накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень здійснювати за відсутності боржника.

Надаючи оцінку тим аргументам, що наведені у листі Міністерства фінансів України вих. № 16040-02-10/27483 від 22 листопада 2022 року, що складений від імені голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Подібні за змістом приписи містяться і у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Як унормовано статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також у рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статтей 3, 8, частини 1 та 2 статті 55, частини 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання судового рішення має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, слідує однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії задля організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 382 КАС України, половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Таким чином, у разі неподання суб`єктом владних повноважень у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, яке набрало законної сили, або за наслідками розгляду такого звіту суд має право накласти на керівника такого суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, розглядаючи питання про накладення штрафу, необхідно встановити, що рішення не виконано повністю або в частині, з`ясувати причини невиконання судового рішення, встановити особу, що відповідальна за виконання рішення суду. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, фактично виконали рішення суду, то саме лише неподання звіту не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 24 жовтня 2022 року Міністерством фінансів України від імені голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України скеровано до суду лист, зі змісту якого слідує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року в частині необхідності подання до пенсійного органу документів, що необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, органом фіскальної служби не виконано.

При цьому у листі як на підставу для невиконання такого судового рішення боржник посилається на те, що Державна фіскальна служба припинила виконання функцій органу виконавчої влади та не має штатних одиниць, що унеможливлює виконання рішення суду.

Проте такі твердження, на думку суду, слід оцінити критично, адже судове рішення, боржником у якому виступає Державна фіскальна служба України, повинно виконуватись нею незалежно від тривалості процедури припинення (шляхом реорганізації) такої юридичної особи.

Відсутність уповноважених структурних підрозділів (або штатних одиниць), які могли б виконати судове рішення та передати до пенсійного органу необхідні для призначення пенсії документи, не може бути перешкодою для вирішення питання про призначення заявникові пенсії за вислугу років, та свідчить лише про неналежну організацію роботи цього суб`єкта у питаннях виконання законних вимог щодо підготовки та передачі відповідним пенсійним органам необхідних для призначення пенсій документів.

Більше того, у листі Міністерство фінансів України підтверджує те, що у 2022 році головою ліквідаційної комісії Державної фіскальної служби України все ж подавалися документи до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсій окремим працівникам податкової міліції, що додатково вказує на безпідставність наведених аргументів.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав як для встановлення нового строку для подання Державною фіскальною службою України звіту про виконання судового рішення, так і накладення штрафу на керівника Державної фіскальної служби України, який відповідальний за виконання рішення суду.

Отже, суд вважає за необхідне накласти на керівника Державної фіскальної служби України штраф відповідно до частин 2 та 3 статті 382 КАС України в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання рішення суду у цій справі, стягнувши половину суми штрафу на користь ОСОБА_1 , іншу частину до Державного бюджету України.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що в 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2684 гривні, з 1 липня - 2600 гривень.

Таким чином, розмір накладеного на керівника Державної фіскальної служби України штрафу становить 53680 гривень (2684 гривень х 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), половину якого в сумі 26840 гривень слід стягнути на користь позивача, а іншу половину у розмірі 26840 гривень - до Державного бюджету України.

Крім того, варто звернути увагу на приписи частини 7 статті 382 КАС України, згідно з якими сплата штрафу не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами 1, 2 цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Керуючись статтями 14, 248, 256, 294, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Накласти на керівника Державної фіскальної служби України штраф за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі № 120/17795/21-а в розмірі 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

Стягнути половину суми штрафу в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень на користь ОСОБА_1 .

Стягнути половину суми штрафу в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень до Державного бюджету України.

Встановити Державній фіскальній службі України новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі № 120/17795/21-а та зобов`язати подати такий до 28 лютого 2023 року.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович