Постанова

від 08.02.2023 по справі 369/14466/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/533/2023

Справа № 369/14466/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Ковальчук Л.М. в м. Київ 28 жовтня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання порушеним права власності на земельну ділянку, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання таким, що втратив чинність, іпотечного договору, визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором, скасування запису у реєстрі іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки, визнання дії кредитного договору припиненим,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати порушеним його право власності на земельну ділянку пл. 0,2500 га. в АДРЕСА_1 ?янської, скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, від 06 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Доступні фінанси» та ТОВ «Білоптторг», визнати таким, що втратив чинність, іпотечний договір від 01 квітня 2008 року, визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором від 01 квітня 2008 року, скасувати запис в реєстрі іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки, визнати дію кредитного договору від 01 квітня 2008 року припиненим в зв`язку з ліквідацією банківської установи ПАТ «Дельта Банк» та відсутністю її правонаступників.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «Білоптторг» вчиняти певні дії, а саме відчуження або оренду земельної ділянки пл. 0,2500 га. в АДРЕСА_1 ?янської, кадастровий номер 3222485901:01:021:0012.

26 жовтня 2021 року позивачем до суду була подана заява про порушення судом процесуального законодавства, в якій, посилаючись на подання заяви про забезпечення позову 18 жовтня 2021 року та порушення судом вимог процесуального закону щодо строків забезпечення позову, просив негайно забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «Білоптторг» вчиняти певні дії, а саме відчуження або оренду спірної земельної ділянки, а також накласти арешт на цю земельну ділянку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, в порядку забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:021:0012 пл. 0,2500 га. по АДРЕСА_1 , заборонено ТОВ «Білоптторг» вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням та орендою вказаної земельної ділянки.

Відповідач ТОВ «Доступні фінанси» 12 листопада 2021 року та третя особа ТОВ «Білоптторг» 10 грудня 2021 року подали апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Білоптторг» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Доступні фінанси» було залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Білоптторг» задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Вказано, що за відсутності доказів вручення ТОВ «Білоптторг» копії ухвали від 28 жовтня 2021 року та обізнаності товариства про перебування на розгляді місцевого суду цієї справи, апеляційний суд застосував приписи ч. 4 ст. 357 та п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України без достатніх на те правових підстав.

В апеляційній скарзі третя особа ТОВ «Білоптторг», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводив правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17, вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачу, тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

Наголошував, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09 червня 2021 року в справі № 646/5878/20 та аналогічних висновках в постановах від 17 березня 2021 року в справі № 161/20492/18, від 17 лютого 2021 року в справі № 456/2582/18, вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту. В разі задоволення позову рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а тому місцевий суд помилково вважає, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2020 року в справі № 490/3925/19, зазначав, що позивачем не надано доказів, а місцевим судом не встановлено обставин на підтвердження того, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду, внаслідок чого оскаржуване судове рішення не відповідає приписам ст. 263 ЦПК України.

Наводив попереднє визначення суми судових витрат.

Відзивів на апеляційну скаргу в установлений судом строк не надійшло.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження, обґрунтована тим, що ніякими доказами відсутності вручення апелянту копії ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року як апеляційна, так і касаційна скарга ТОВ «Білоптторг» підтверджена не була, що доводить зловживання апелянтом процесуальними правами та надання ним недостовірних даних судовим органам. Наголошував, що за оскаржуваним договором купівлі-продажу земельної ділянки, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, ТОВ «Доступні Фінанси» безпідставно та незаконно 06 жовтня 2021 року продало ТОВ «Білоптторг» земельну ділянку, що належить позивачу на праві власності. З подальших розслідувань правоохоронними органами встановлено, що ТОВ «Доступні Фінанси» в свою чергу придбало цю земельну ділянку у АТ «Альфа-Банк», яке не мало ніякого відношення до зазначеної земельної ділянки тому, що за постановою Верховного суду від 14 березня 2018 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року було залишена без змін, і з цього часу будь-які претензії щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого був ПАТ «Дельта Банк», були припинені. На підставі вищевикладеного просив передати матеріали по справі до Києво-Святошинської окружної прокуратури та залишити апеляційну скаргу без розгляду.

До заяви про закриття провадження додано копію повідомлення відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП у Київській області від 05 січня 2023 року, копія витягу з ЄРДР про порушене кримінальне провадження від 13 грудня 2022 року.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про закриття провадження, заслухавши думку представника ТОВ «Білоптторг», який заперечував проти її задоволення, та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Разом із тим, будь-яких підстав, передбачених ст. 362 ЦПК України, ОСОБА_1 у його заяві про закриття провадження не наведено.

Залишення апеляційної скарги без розгляду положеннями чинного ЦПК України не передбачене взагалі.

Оцінюючи доводи щодо безпідставно пропущеного ТОВ «Білоптторг» строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що ці обставини з`ясовувалися апеляційним судом на стадії відкриття апеляційного провадження та були оцінені в ухвалі Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року. Серед іншого, апеляційним судом було враховано, що постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в даній справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, зазначивши, що за відсутності доказів вручення ТОВ «Білоптторг» копії ухвали від 28 жовтня 2021 року та обізнаності товариства про перебування на розгляді місцевого суду цієї справи, апеляційний суд застосував приписи ч. 4 ст. 357 та п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України без достатніх на те правових підстав.

Відтак, оскільки надані апеляційному суду матеріали не містять відомостей щодо вручення заявнику ТОВ «Білоптторг» відповідної ухвали суду, причини, вказані заявником, дійсно свідчать про існування об`єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою у передбачені законом строки, апеляційний суд прийшов до висновку, що заявник відповідно до ст. 354 ЦПК України має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (а. с. 227 т. 1).

При цьому апеляційний суд не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про ненадання доказів щодо відсутності вручення апелянту копії ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року з огляду на об`єктивну неможливість доведення наявності факту, що не відбувся.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про закриття провадження в справі та залишення апеляційної скарги без розгляду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В судове засідання 08 лютого 2023 року з`явився представник ТОВ «Білоптторг», інші учасники справи, які належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 07 лютого 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про неможливість явки в судове засідання в зв`язку з призначенням в той же день судового засідання в Києво-Святошинському районному суді Київської області в справі № 369/14466/21, що він просив врахувати під час розгляду апеляційної скарги.

Разом із тим, оскільки клопотань про відкладення судового засідання позивачем подано не було, а відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в межах строку, встановленого ст. 371 ЦПК України, який становить тридцять днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 мотивував позов тим, що особисто вчиняв правочин - кредитний договір від 01 квітня 2008 року з банківською установою та в наступному особисто виконував фінансові зобов`язання перед банком. В листопаді 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 4 893 644,43 грн. за даним кредитним договором солідарно з ОСОБА_1 та його поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В задоволенні позову відмовлено в зв`язку з пропуском строку позовної давності і це рішення набрало законної сили. Однак в грудні 2019 року від АБ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_1 надійшов лист, в якому банк повідомляв позивача, що є новим кредитором за кредитним договором на підставі договору від 09 грудня 2019 року про відступлення права вимоги, а в листопаді 2020 року та лютому 2021 року - повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За повідомленням ФГВФО, з 03 березня 2015 року введено тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта-Банк» та розпочато процедуру ліквідації цієї банківської установи, таким чином, після цієї дати ніякі дії адміністрацією банківської установи проводитись не могли. Укладання договору № 2098/К про відступлення прав вимоги 09 грудня 2019 року є протизаконною дією і вказує на наявність злочину. Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Доступні фінанси» та ТОВ «Білоптторг», на підставі якого незаконно продано належну позивачу земельну ділянку, є незаконним правочином та фактом злочину.

Аналогічні обставини зазначені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, поданої разом із позовною заявою.

До позовної заяви ОСОБА_1 надано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, укладеного 06 жовтня 2021 року ТОВ «Доступні фінанси» та ТОВ «Білоптторг», за умовами якого ТОВ «Білоптторг» приймає у власність земельну ділянку пл. 0,2500 га. за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:021:0012; право власності на відчужувану за цим договором земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 667188, виданого 23 липня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2008 року № 1344; право продажу земельної ділянки виникло у продавця в зв`язку з порушенням умов іпотечного договору, посвідченого 01 квітня 2008 року Горбаль Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за Р№ 1349, на підставі положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, посвідченому 01 квітня 2008 року Горбаль Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за Р№ 1349 (а. с. 8 - 10), копію кредитного договору № 49.53/21-Z/08/02 від 01 квітня 2008 року, укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» із ОСОБА_1 (а. с. 11 - 22), копію іпотечного договору № 49.53/21-3/08/02 від 01 квітня 2008 року, укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» зі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як іпотекодавцями, предметом якого є земельна ділянка пл. 0,2500 га. за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 23 - 28), копію рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року в справі № 752/19698/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ПАТ «Кредитпромбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким відмовлено в позові (а. с. 29 - 34), копію постанови Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 752/19698/14-ц (а. с. 35 - 41), копії листів АТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_1 про намір звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 42 - 48), копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 667188 (а. с. 49 - 50).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів встановлено, що з урахуванням співмірності заходів з позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що на теперішній час між сторонами існує спір і позивач ставить перед судом питання про визнання порушеним права власності на земельну ділянку, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання таким, що втратив чинність, іпотечного договору, визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором, скасування запису у реєстрі іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки, визнання дії кредитного договору припиненою, відтак забезпечення позову шляхом арешту предмету спору - земельної ділянки, та заборони її нинішньому власнику, який є учасником справи, вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням та орендою земельної ділянки, має підстави, а відтак заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки земельна ділянка, на яку накладено арешт та заборонено вчиняти дії, пов`язані з відчуженням та орендою, як об`єкт цивільних прав не вилучена та не обмежена в обороті, ризик відчуження даного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Крім того, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З урахуванням вищевикладеного, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення такого захисту, оскільки майно, яке раніше належало позивачу ОСОБА_1 та законність вибуття якого з його володіння є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час і в разі задоволення позову поновлення порушених прав та інтересів позивача може бути ускладнене чи унеможливлене внаслідок відчуження власником земельної ділянки, яка є предметом спору та предметом оскаржуваного договору, на користь інших осіб через необхідність залучення цих осіб до участі в справі або подання нового позову.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів, а місцевим судом не встановлено обставин на підтвердження того, що майно може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду дій, і що суд всупереч ст. 263 ЦПК України не обґрунтував припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення в даній справі.

Також апеляційний суд, виходячи із необхідності ефективного захисту та поновлення прав та інтересів позивача, яке не можна ототожнювати з обов`язковим примусовим виконанням рішення, не може погодитись з доводами апеляційної скарги, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, про те, що оскільки судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, незабезпечення позову в обраний спосіб не ускладнить та не унеможливить виконання рішення суду, і що такий спосіб забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

При цьому правові висновки Верховного Суду, на які посилався ТОВ «Білоптторг» на підтвердження своїх доводів, є нерелевантними, оскільки предмет позову та позовні вимоги в даних справах суттєво відрізняються. Так, в справі № 161/20492/18 заявлено позов про визнання електронних торгів недійсними, у справі № 456/2582/18 заявлено позов про визнання електронних торгів такими, що не відбулися. Разом із тим, у справі, що переглядається, крім вимоги про визнання договору недійсним, позивачем заявлені також інші вимоги.

Апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги, що в даній справі позов забезпечено накладенням арешту на майно, що належить не відповідачу, а третій особі ТОВ «Білоптторг».

Разом із тим, оскільки третя особа ТОВ «Білоптторг» є учасником справи, розгляд якої не закінчено, нею набуто право власності на вказане майно на підставі оспорюваного в межах даної справи договору, а позивач не позбавлений процесуальної можливості заявити до суду клопотання про залучення даної особи як відповідача, скасування законної і справедливої ухвали суду про забезпечення позову лише з наведених підстав буде формальним, таким, що не відповідатиме завданню цивільного судочинства, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також може призвести до ризику відчуження спірної земельної ділянки і зміни її власника за умов, коли потреба у забезпеченні позову не відпала.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не приймає посилання апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20 щодо помилковості накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, оскільки правовідносини, встановлені у даній справі, є відмінними і у справі, на яку посилається ТОВ «Білоптторг», позов забезпечено накладенням арешту на майно позивача.

Апеляційний суд враховує, що під час апеляційного перегляду ТОВ «Білоптторг» не обґрунтував належним чином порушення його прав в зв`язку з застосуванням заходів забезпечення позову. Так, в судовому засіданні представником заявника визнано, що ТОВ «Білоптторг» не має наміру відчуження спірної земельної ділянки, однак накладення арешту на вказане майно разом із тим він вважав найжорсткішим засобом, який порушує право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном, закріплене статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.

Апеляційний суд не погоджується з доводами заявника про порушення права мирного володіння майном, з огляду на тимчасовий характер заходів забезпечення позову, і оскільки вжиттям даних заходів обмежується лише можливість розпоряджатися майном, відносно якого вжито заборону відчуження на підставі ухвали суду.

При цьому, хоча вжиття заходу забезпечення позову на час судового розгляду призводить до певного втручання держави у право ТОВ «Білоптторг» на мирне володіння його майном, водночас, таке втручання є не тільки виправданим, але й вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства, а також запобігання виникнення нових спорів з іншими особами, які можуть придбати спірне майно; вказані цілі становлять суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами ТОВ «Білоптторг». Вжиття заходів забезпечення позову не порушить вимоги ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого п. 1 ст. 6 цієї ж Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, не знайшли під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, ототожнює апелянта з відповідачем; мотивуючи судове рішення, здійснює посилання виключно на заявлені позовні вимоги; виправдовує втручання у право власності апелянта неспричиненням невідновлюваної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду і переоцінки доказів, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.