Постанова

від 15.04.2024 по справі 369/14466/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/14466/21

номер провадження 22-ц/824/7151/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року /суддя Фінагеєва І.О./

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси», треті особи на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Битоптторг», акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання порушеним права власності на земельну ділянку, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання таким, що втратив чинність іпотечного договору, визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором, скасування запису у реєстрі іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки, визнання кредитного договору припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Доступні фінанси» в якому просив визнати порушеним право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку прощею 0,2500 га, кадастровий номер 3222485901:01:021:0012, розташованої у АДРЕСА_1 ;

скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, від 06 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Доступні фінанси» та ТОВ «Бітопторг»;

визнати таким, що втратив чинність, іпотечний договір № 49.53/21-3/08/02 від 01 квітня 2008 року;

визнати недійсним договір передачі прав іпотекодержателя за іпотечним договором №49.53/21-3/08/02 від 01 квітня 2008 року, посвідчений 27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. за реєстровим номером 2489;

скасувати запис у реєстрі Іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222485901:01:021:0012, розташованої у АДРЕСА_1 ;

визнати дію кредитного договору № 49.53/21-2/08/02 від 01 квітня 2008 року припиненим у зв`язку з ліквідацією банківської установи (ПАТ «Дельта Банк») та відсутністю її правонаступників.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 238-248/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнити позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що ПАТ «Кредитпромбанк» скористалося своїм право на звернення із позовом (справа №2-3218/10, рішенням від 11 січня 2011 року Апеляційний суд м. Києва змінив заочне рішення Печерського районного суду м. Києва, зменшивши розмір заборгованості до 3 769 934,33 грн.) про дострокове стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором N49.53/21-Z/08/02 від 01 квітня 2008 року, чим змінив порядок, умови і строк дії цього договору. Також вказувала, що оскільки Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 р. відкликано ліцензію ПАТ «Дельта Банк», діяльність банку припинена, у зв`язку з чим нарахування та пред`явлення до стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом є неправомірним. Нарахування відсотків за користування кредитом також здійснювали AT «Альфа-банк» та ТОВ «Доступні фінанси», наслідком чого стало штучне завищення розміру суми кредитного зобов`язання. Вказувала, що ТОВ «Доступні фінанси» має відповідати за пред`явленим позовом, і крім того, і ТОВ «Доступні фінанси» і AT «Альфа Банк» є учасниками справи. Обов`язок залучення AT «Альфа Банк» в якості відповідача, а не третьої особи не має жодного відношення до дотримання функцій та принципів цивільного законодавства. Києво-Святошинським районним судом Київської області також не було досліджено дотримання норм чинного законодавства під час зміни кредиторів - дотримання новими кредиторами 5-денного строку повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Також суд першої інстанції не звернув увагу на дотримання відповідачем строків попередження позивача про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Вимога була відправлена відповідачем 06.09.2021 року о 18 год. 46 хв., в той же час, 06.10.2021 року між ТОВ «Доступні фінанси» та ТОВ «Битоптторг» було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки. Також вказував, що вимога ТОВ «Доступні фінанси» про усунення порушення, в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» від 06.09.2021 р. вих. № 49.53/21-Z/08/02 є незаконною, оскільки не зрозуміло як була розрахована заборгованість Позивача в сумі 31 071 469,03 грн., до якої також входить заборгованість по процентам в сумі 16 981 059,04 грн., яка була нарахована з порушенням норм чинного законодавства, не дотримано строки щодо 30-денного повідомлення про порушення на наслідки.

Представник ТОВ «Доступні фінанси» Горьовий В.В. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог. Вказував, що рішення про стягнення заборгованості не виконано, від відсутності його примусової реалізації воно не втрачає законної сили. Вказував, що ТОВ «Доступні фінанси» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», як особа, яка придбала право вимоги у AT «Альфа-Банк» - особи, яка придбала право вимоги неплатоспроможного банку на відкритому аукціоні, а тому вважати припиненими кредитний та іпотечні договори з підстав перебування ПАТ «Дельта Банк» в процедурі ліквідації не можна.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась з відповіддю на відзив, наголошуючи на позиції, викладеній в апеляційній скарзі.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 49.53/21-Z/08/02, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти на умовах повернення та сплати відсотків за користування ними у розмірі 285 000,00 дол. США строком до 31 травня 2023 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 49.53/21-Z/08/02 сторони уклали 01 квітня 2008 року іпотечний договір, предметом якого стала земельна ділянка, яка належала на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 667188 від 23 липня 2008 року, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222485901:01:021:0012, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

31 жовтня 2008 року ВАТ «Кредитпромбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін до іпотечного договору № 49.53/21-Z/08/02 від 01 квітня 2008 року, за умовами якого збільшили відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 15% річних.

Заочним рішенням від 30 червня 2010 року у справі № 2-3218/10 Печерський районний суд м. Києва задовольнив частково позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 49.53/21-Z/08/02 від 01 квітня 2008 року. Стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 794 222,36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішенням від 11 січня 2011 року апеляційний суд м. Києва змінив заочне рішення Печерського районного суду м. Києва, зменшивши розмір заборгованості до 3 769 934,33 грн.

В листопаді 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 4 893 644,43 грн заборгованості за кредитним договором № 49.53/21-Z/08/02 від 01 квітня 2008 року (справа № 752/19698/14-ц).

У рішенні від 26 жовтня 2017 року у справі № 752/19698/14-ц апеляційний суд м. Києва встановив, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором після ВАТ «Кредитпромбанк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 березня 2013 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд м. Києва рішенням від 26 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 14 березня 2018 року, скасував рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив в зв`язку з пропуском позовної давності.

11 серпня 2021 року АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк» на підставі договору відступлення права вимоги від 09 грудня 2019 року № 2098/К, та ТОВ «Доступні фінанси» уклали договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «Доступні фінанси» перейшло право вимоги за договором кредиту № 49.53/21-Z/08/02 від 01 квітня 2008 року.

ТОВ «Доступні фінанси» та ТОВ «Битоптторг» 06 жовтня 2021 року уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, предметом якого стала земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222485901:01:021:0012, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, встановлено, що між сторонами виник спір щодо вибуття з власності позивача та набуття третьою особою ТОВ «Битоптторг» права власності на спірну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2021 року, укладеного на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договорі іпотеки.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не погоджується з укладеним договором купівлі-продажу, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки на переконання позивача був порушений порядок передачі права вимоги від попередніх кредиторів до остаточного кредитора та іпотекодержателя спірної земельної ділянки, а отже останній не набув достатнього обсягу прав для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто майно вибуло з володіння позивача всупереч вимогам чинного законодавства, що вказує на порушення права. За таких обставин позивач вважає, що його право повинно бути поновлене шляхом визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором № 49.53/21-3/08/02 від 01 квітня 2008 року, який посвідчений 27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. за реєстровим номером 2489, та як наслідок скасування договору купівлі-продажу, укладеного неуповноваженим на думку позивача остаточним іпотекодержателем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами 509 ЦК України якою визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Водночас не слід ототожнювати дійсність вимоги лише з розміром боргу за договором, відносно якого така вимога відступається, що є помилковим.

Насамперед при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

З тексту договору купівлі-продажу земельної ділянки, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, від 06 жовтня 2021 року суд встановив, що продавець земельної ділянки - відповідач ТОВ «Доступні фінанси» на момент укладення оспорюваного правочину набуло права за договором іпотеки на підставі Договору передачі прав за іпотечним договором № 49.53/21-3/08/02, що посвідчений 27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2489.

Позивач просив суд визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 49.53/21-3/08/02, що посвідчений 27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2489.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них, оскільки заявленою позовною вимогою заінтересована особа має намір в судовому порядку вирішити питання, які стосуються кола прав та обов`язків саме всіх сторін правочину.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 травня 2023 року у справі № 457/748/20.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц сформульований висновок про те, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

За договором про передачу прав за іпотечним договором № 49.53/21-3/08/02, що посвідчений 27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2489, АТ «Альфа-Банк» передало, а ТОВ «Доступні фінанси» прийняло права вимоги за іпотечним договором № 49.53/21-3/08/02 від 01 квітня 2008 року. Оспорюючи вказаний договір передачі права вимоги, ОСОБА_2 зазначає відповідачем ТОВ «Доступні фінанси», натомість іншу сторону правочину - АТ «Альфа-Банк», в якості відповідача до участі у справі не залучає.

Вирішення позову в частині визнання недійсним договору про передачу прав вимоги за іпотечним договором нерозривно пов`язане з колом прав, свобод, обов`язків та інтересів сторін правочину. Тобто, у разі встановлення обґрунтованості такої позовної вимоги суд приймає рішення, яке прямо вплине на правосуб`єктність саме сторін оспорюваного правочину, а отже такі особи мають обов`язково бути залучені до участі у справі з наділенням статусу відповідача у спірних правовідносинах.

Питання про залучення до участі у справі в якості відповідача іншу сторону правочину - АТ «Альфа Банк» позивач не порушував.

Оскільки до участі у справі не залучені всі особи, які мають бути відповідачами за цією позовною вимогою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належить відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги як такої, що пред`явлена до неналежного відповідача.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного на підставі іпотечного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції також дійшов вірних висновків щодо необґрунтованості вимог.

Відповідно до вимог частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Таким чином, якщо особа переконана, що укладеним договором купівлі-продажу вирішене питання щодо кола її прав та інтересів, то цивільно-правовий інструментарій передбачає можливість такої особи довести в судовому порядку саме недійсність такого правочину з застосуванням наслідків недійсності правочину. В той же час цивільне законодавство не визначає одним зі способів захисту порушеного права саме скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, що не є належним способом захисту порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Керуючись вказаним принципом, суд першої інстанції вірно вказував, що нормативно-правове обґрунтування позовної заяви не містить посилань на підстави недійсності правочину та мотиви, з яких позивач міг зробити такі висновки, а суд в контексті частини першої статті 13 ЦПК України неуповноважений з власної ініціативи за відсутності відповідних процесуальних дій з-боку позивача корегувати заявлені позовні вимоги.

За таких обставин позовна вимога про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного на підставі іпотечного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, також не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання припиненою дії кредитного договору №49.53/21-2/08/02 від 01 квітня 2008 року в зв`язку з ліквідацією банківської установи (ПАТ «Дельта Банк» та відсутністю її правонаступників, суд першої інстанції також дійшов правильних висновків про її безпідставність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 сформулювала висновок про те, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору.

Враховуючи відсутність у справі доказів визнання недійсним чи розірвання кредитного договору № 49.53/21-2/08/02 від 01 квітня 2008 року суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що основне зобов`язання ОСОБА_2 перед кредитором щодо погашення заборгованості за кредитним договором не припинилося, а отже і забезпечувальне зобов`язання, яке виникло між ОСОБА_2 та його кредитором на підставі договору іпотеки, також не припинилося, що спростовує також посилання ОСОБА_2 в позовній заяві на припинення іпотеки в зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Не визнає слушними доводи апеляційної скарги щодо припинення зобов`язання з підстав стягнення заборгованості і апеляційний суд.

Так, вперше заборгованість за спірним кредитним договором була стягнута з ОСОБА_2 на користь первісного кредитора ВАТ «Кредитпромбанк» рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2011 року (справа № 2-3218/10). Натомість в межах справи №752/19698/14-ц новим кредитором заявлялися вимоги про стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом, а не всього обсягу заборгованості, тобто частини платежів. Апеляційний суд м. Києва у цій справі встановив, що кредитор звернувся з такою вимогою поза межами строку позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовив.

Таким чином, відмова у задоволенні позову про стягнення частини платежів, які входили до складу заборгованості за кредитним договором, не є тотожними поняттю припинення зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором в цілому.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, щодо недослідження судом першої інстанції законності передачі прав вимоги, строків повідомлення та обсягу боргу, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що наслідком недотримання процедури є ризик виконання неналежному кредиторові, натомість, жодних доказів виконання рішення суду апелянтом не надано ані попередньому кредиторові, ані ТОВ «Доступні Фінанси».

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: