Постанова

від 26.01.2023 по справі 607/14901/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14901/21 Головуючий у1-йінстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/16/23 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

апелянта, її представника та представника

ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2022 року (ухвалене суддею Герчаківською О.Я, повний текст складено 22 квітня 2022 року) у цивільній справі №607/14901/21 за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Прем`єр Дент», ОСОБА_1 про стягнення половини отриманого доходу від діяльності підприємства,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до приватного підприємства «Прем`єр Дент», ОСОБА_1 про стягнення половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 09 січня 2003 року по 03 квітня 2017 року вона з ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі. 13 листопада 2008 року ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі створено ПП «Прем`єр Дент» та за рахунок спільно нажитих ними грошових коштів сформовано статутний капітал даного підприємства у розмірі 1000 гривень. У кінці 2016 року вони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. У 2017 році вона зверталася в суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зокрема, із вимогами про визнання за нею права власності на частину майна ПП «Прем`єр Дент». Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 січня 2019 року, яке частково скасоване постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 607/6271/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна ПП «Прем`єр Дент» шляхом визнання права власності за нею та ОСОБА_1 - за кожним по 1/2 частині майна ПП «Прем`єр Дент». Згідно мотивувальної частини вказаних судових рішень їй відмовлено у задоволенні позовних вимог, з тих підстав що вона обрала невірний спосіб захисту свого права при поділі майна колишнього подружжя, зокрема, вона заявила вимогу про визнання за нею права власності на 1/2 частину майна ПП «Прем`єр Дент», однак вірним способом захисту її права є вимога про виплату половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. З 2017 року по день пред`явлення даного позову відповідач ПП «Прем`єр Дент» не виплачував їй половини отриманого доходу від діяльності підприємства, а відтак вона вважає, що має місце спір, який підлягає вирішенню судом. Розмір отриманого доходу відповідачем ПП «Прем`єр Дент» в період з 2017 року по перше півріччя 2021 року становить: 2017 рік 296 300,00 грн; 2018 рік 395 180,00 грн; 2019 рік 523 030,00 грн; 2020 рік 500 966,00 грн; перше півріччя 2021 рік 364 780 грн, що підтверджується податковими деклараціями за вказані роки, а тому просила суд стягнути з ПП «Прем`єр Дент» половину доходу, отриманого від діяльності підприємства за період з 2017 року по перше півріччя 2021 року в загальному розмірі 1 040 128 грн та судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2022 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на те, що рішення суду постановлене з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає невірним висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту внесення до статутного капіталу ПП Прем`єр Дент майна, придбаного за рахунок спільних коштів подружжя, яке перейшло у власність цього підприємства, оскільки статутний капітал даного підприємства з часу його створення і на час розгляду справи судом сформований у розмірі 1 000 грн. за рахунок спільних коштів подружжя.

Звертає увагу, що співвідповідач ОСОБА_1 , на якого покладається обов`язок спростування презумпції спільності майна подружжя, не надав суду жодних доказів на підтвердження факту внесення ним під час шлюбу з нею в статутний капітал ПП Прем`єр Дент особистих грошових коштів в розмірі 1000 грн., на яких би не поширювався режим спільної сумісної власності подружжя.

Вважає невірним висновок суду першої інстанції про недоведеність нею розміру чистого доходу ПП Прем`єр Дент, половина якого підлягає поділу між подружжям, оскільки співвідповідач ОСОБА_1 , на якого покладається обов`язок спростування презумпції спільності майна подружжя, не надав суду жодних доказів на підтвердження факту понесення підприємством витрат після отриманого доходу, який задекларовано у встановленому законом порядку.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає правильним висновок суду про відсутність доказів на підтвердження факту внесення відповідачем в статутний капітал підприємства спільно нажитих коштів. Звертає увагу на те, що позивачка не вказувала, що внесок в статутний капітал є спільними коштами, а тому посилається на безпідставність твердження апелянта щодо не спростування відповідачем даного факту. Безпідставними є доводи апелянта про недоведеність в рішенні суду першої інстанції факту доходу, оскільки в такому вказано, що сторони не надавали заяв про встановлення даного факту, зокрема шляхом проведення експертизи. Зазначає, що ПП Прем`єр Дент надало суду усі фінансові документи які відображають рух і співвідношення отриманих доходів з видатками, згідно яких підприємство є фактично збитковим і ОСОБА_1 доходів не отримував.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що згідно фінансових звітів підприємство є збитковим, що не відповідає дійсності. Вважає, що наявність коштів на рахунку підприємства станом на 01 січня кожного року свідчить про наявність доходів, половина з яких підлягає виплаті позивачці. Станом на 01.01.2017 року на рахунку підприємства було 2346,85 грн., на 01.01.2018 року 4739,20 грн., 01.01.2019 року 7337,87 грн, 01.01.2020 року 8270,12 грн., 01.01.2021 року 11312,00 грн., що становить близько 35000 грн. тому позивач має право на половину цих коштів.

Представник ПП Прем`єр Дент будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, а тому колегія суддів відповідно до ст.372 ЦПК України вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, зіслався на обставини викладені в апеляційній скарзі та додатково пояснив, що згідно фінансових звітів підприємство є збитковим, лише в одному році мало прибуток в розмірі 1800 грн., який за рішенням засновника було використано на потреби підприємства.

В судовому засіданні допитана в якості свідка головний бухгалтер ПП Прем`єр Дент, яка пояснила, що доходи підприємства надходили як в безготівковій так і в готівковій формі, які облікувались в прихідній касовій книзі. З готівки виплачувалась заробітна плата працівникам та аліменти позивачці, а решту облікувалось на рахунку. Весь бухгалтерський облік вівся в електронній формі, з якої надалі формувався фінансовий звіт підприємства, а від надходжень формувалась податкова декларація. Наявність коштів на рахунку станом на перше січня кожного року не свідчить що ці кошти є прибутком, оскільки за наслідками діяльності підприємства складається звіт за рік, в якому відображаються результати фінансової діяльності підприємства. На 92 рахунку відображаються всі доходи та витрати тобто всі кошти потрапляють до фінансової звітності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 січня 2003 року по 03 квітня 2017 року.

Тернопільський міськрайонний суд рішенням у справі № 607/6271/17 від 09 січня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнив частково. Провів поділ спільного майна подружжя - майна ПП«Прем`єр Дент» (ідентифікаційний код 36268565), засновником якого є ОСОБА_1 . Визнав за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 ідеальну частку майна, яке належить приватному підприємству «Прем`єр Дент». У решті позовних вимог відмовив. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 січня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про поділ майна ПП «Прем`єр Дент» шляхом визнання права власності за нею та ОСОБА_1 по 1/2 частині майна ПП «Прем`єр Дент» скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ майна ПП «Прем`єр Дент» відмовлено. В решті рішення суду залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 січня 2019 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишено без змін. У вказаній постанові Верховним Судом, зокрема, зазначено, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Приватне підприємство «Прем`єр Дент» зареєстроване 13 листопада 2008 року, засновником та керівником якого є ОСОБА_1 . Розмір статутного капіталу підприємства становить 1000 гривень.

03 травня 2012 року ПП «Прем`єр Дент» видано свідоцтво платника єдиного податку серії А № 784549, із якого вбачається, що датою обрання або переходу на спрощену систему оподаткування є 01 січня 2012 року, а ставка єдиного податку 5%. Із витягу з реєстру платників єдиного податку від 04 жовтня 2021 року вбачається, що ПП «Прем`єр Дент» перейшло на спрощену систему оподаткування 01 січня 2016 року, ставка у відсоках до доходу 5.

Згідно статуту ПП «Прем`єр Дент», затвердженого засновником ОСОБА_1 12 листопада 2018 року, зареєстрованого 13 листопада 2008 року, підприємство засноване шляхом внеску засновника на основі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на умовах повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності (п. 1.1. Статуту). Засновником підприємства є ОСОБА_1 (п. 1.4. Статуту). Статутний фонд підприємства становить 1000 грн, яку вносить засновник (п. 6.2. Статуту). Чистий прибуток, одержаний після сплати процентів по кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання (п. 9.1. Статуту).

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) ПП «Прем`єр Дент» дохід, який підлягає оподаткуванню становить за період: 2017 року - 296300,00 грн, 2018 року - 395 180,00 грн; 2019 року - 523 030,00 грн; 2020 року - 500 966,00 грн; півріччя 2021 року - 364 780,00 грн., три квартали 2021 року 549 920,00 грн.

Згідно фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва ПП «Прем`єр Дент» підприємство за 2017 рік отримало доходу 307,5 тис. грн, понесло витрати 311,2 тис. грн, чистий прибуток -3,7 тис. грн; за 2018 рік отримало доходу 395,2 тис. грн, витрати 396,9 тис. грн, чистий прибуток -1,7 тис. грн; за 2019 рік отримало доходу 530,4 тис. грн, витрати 534,0 тис. грн, чистий прибуток -3,6 тис. грн; за 2020 рік отримало доходу 501,0 тис. грн, витрати 499,2 тис. грн, чистий прибуток 1,8 тис. грн; за 2021 рік отримало доходу 364,8 тис. грн, витрати 368,8 тис. грн, чистий прибуток -4,0 тис. грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вони позивачкою недоведені, з огляду на встановлені обставини.

З таким висновком суду першої інстанції також погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ч. 1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Одним із способів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі № 1-8/2012 (№ 17-рп/2012) за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, зокрема, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі N 6-38цс15.

Встановивши, що підприємство було засноване одним із подружжя під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі,суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ПП «Прем`єр Дент» є окремим об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В той час колегія не погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність позивачкою тієї обставини, що внесене до статутного капіталу підприємства майно (кошти) було виділене з спільної сумісної власності колишнього подружжя, оскільки статутний капітал підприємства був сформований за рахунок грошового внеску ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 . Співвідповідач ОСОБА_1 , на якого покладається обов`язок спростування презумпції спільності майна подружжя, не надав суду жодних доказів на підтвердження факту внесення ним під час шлюбу з ОСОБА_2 в статутний капітал ПП «Прем`єр Дент» особистих грошових коштів в розмірі 1000 грн., на яких би не поширювався режим спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання суду на те, що ОСОБА_2 не надано жодного доказу про внесення до статутного капіталу ПП «Прем`єр Дент» майна за рахунок спільних коштів подружжя та недоведеність що майно було виділено колишнім подружжям із спільної сумісної власності подружжя та передано підприємству.

Разом з тим, колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з ПП «Прем`єр Дент» половини отриманого доходу підприємства відображеного в податкових деклараціях, оскільки в податкових деклараціях відображається дохід підприємства, який підлягає оподаткуванню, а результати фінансової діяльності підприємства відображаються у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва.

Відповідно до ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його підприємницької діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно п. 9.1 статуту ПП «Прем`єр Дент» чистий прибуток, одержаний після сплати процентів по кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання.

Згідно фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва ПП «Прем`єр Дент», зокрема розділу 2 звіт про фінансові результати за період з 2017 року по перше півріччя 2021 року підприємство протягом 2017, 2019, 2020 років та в першому півріччі 2021 року було збитковим, лише в 2018 році мало чистий прибуток 1800 грн.

Враховуючи те, що ПП «Прем`єр Дент» у зазначений позивачкою період було збитковим, окрім 2018 року, в якому чистий прибуток становив 1800 грн. та був використаний у діяльності підприємства підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Наявність коштів на рахунку станом на перше січня кожного року не свідчить про те, що це є чистий прибуток підприємства за попередній рік.

Доводи апелянта про те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту понесення підприємством витрат після отриманого доходу , який задекларовано у встановленому законом порядку не заслуговують уваги суду, оскільки у фінансовому звіті ПП «Прем`єр Дент», який надано відповідним органам, відображено фінансові результати діяльності підприємства та відповідно наявність (відсутність) чистого прибутку.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2022 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що ОСОБА_2 не надано жодного доказу про внесення до статутного капіталу ПП «Прем`єр Дент» майна за рахунок спільних коштів подружжя та про недоведеність, що майно було виділено колишнім подружжям із спільної сумісної власності подружжя та передано підприємству.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 2 лютого 2022 року.

Головуюча:

Судді: