Рішення

від 02.02.2023 по справі 369/8409/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8409/20

Провадження № 2/369/236/23

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі судових засідань Мазурик Д.С., Шило М.І.,

Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Івченко Олександра Валерійовича комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівської-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа:Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання права власності, -

УСТАНОВИВ:

У липні 2020року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом. Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що з листопада 2013 року по 24 лютого 2019 року проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу.Спочатку сторони проживали в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а з грудня 2018 року проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

У період спільного проживання, позивач згідно довіреності, уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси у відповідних органах з питань, пов`язаних із підготовкою, замовленням та отриманням усіх необхідних документів, необхідних для укладання правочинів щодо відчуження належної йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб`єкту станом на 25.03.2020 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу за яким право власності на зазначену вище земельну ділянку перейшло до ОСОБА_6 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту станом на 06.07.2020 року приватним нотаріусом Герасимів Ю.В. 19.06.2020 було зареєстровано право власності 9/10 частин земельної ділянки за ТОВ "ЖК "ВЛАСНА".

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту станом на 06.07.2020 року ОСОБА_2 набула право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації 19.12.2018 року.

23 лютого 2019 року між сторонами сталася сварка. Відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.03.2019 року позивача було визнанно у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення.Судом було встановлено, що сварка виникла за адресою АДРЕСА_2 відносно співмешканки позивача ОСОБА_2 .

Після сварки в квартирі були змінені замки і з того часу позивач не має змоги потрапити до квартири,в якій знаходяться його особисті речі.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

-встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з листопада 2013 року по 24 лютого 2019 року;

-визнати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м. об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

-визнати право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м. ;

-визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.07.2020 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2020 року відмовлено у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 про забезпечення позову.

28 грудня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовом, зазначила, що з грудня 2013 року по жовтень 2018 року дійсно проживала в будинку позивача. З літа 2014 року до неї приїхала її донька ОСОБА_7 .Однак сімейні стосунки між нею та позивачем були відсутні. Проживання в будинку позивача було зумовлено тим, що вона народилась та проживала в м.Стаханов Луганської області. Наприкінці 2013 року була змушена переїхати до Київської області. До цього вона познайомилась з позивачем, з яким в них виникли дружні та ділові відносини. Через відсутність житла погодилась на пропозицію позивача щодо проживання в його будинку. Наявність ділового характеру стосунків між сторонами зумовлена тим, що в 2014 році відповідач погодилась допомогти позивачу оформити у приватну власність присадибну земельну ділянку в с.Ходосівка.

В 2018 році на земельну ділянку знайшовся покупець і відповідач від імені позивача приїхала до нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Мартиненко В.О. та на підставі наданої довіреності підписала договір купівлі-продажу. Зазначає, що розрахунок за земельну ділянку здійснювався між позивачем та покупцем без її участі.

Вказує, що під час проживання в будинку позивача продовжувала шукати житло. 07 грудня 2018 року між позивачем та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець продав, а відповідач, як покупець придбала майнові права на об`єкт нерухомості- квартиру АДРЕСА_4 .Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 . У вказану квартиру відповідач переїхала разом з донькою у жовтні 2018 року.

В лютому 2019 року позивач дійсно переїхав до ОСОБА_2 з наміром створити сім`ю. Однак сімейні відносини між сторонами не склалися. Зазначає, що 23.02.2019 року позивач,перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив сварку, під час якої застосував до неї фізичне насилля, в зв`язку з чим відповідач викликала поліцію. Працівники поліції пояснили відповідачу, що адміністративна відповідальність за ті дії, які вчинив ОСОБА_5 можлива лише за умови, що він є чоловіком або цивільним чоловіком по відношенню до неї, тому нею були надані такі пояснення.

Зазначає, що судом у справі №369/3062/19 не встановлювався період проживання сторін однією сім`єю. Вказана обставина встановлювалась виключно станом на 23.02.2019 року та зі слів відповідачки.

Вказує, що до лютого 2019 року перебувала у відносинах з іншим чоловіком, станом на 16.02.2019 року була на 5 місяці вагітності. Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29.10.2019 року підтверджується народження другої доньки відповідачки, ОСОБА_9 , батьком якої є ОСОБА_10 , а не позивач.

Зазначає, що позивачем не зазначено, яку суму коштів він отримав від продажу належної йому земельної ділянки, за яку суму було придбано квартиру, не доведено факту проживання сторонами однією сім`єю, а тому просить відмовити в задоволені позову.

26 січня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив. На підтвердження факту проживання однією сім`єю надав акт про фактичне місце проживання ОСОБА_2 , відповідно до якого остання в період з листопада 2013 року по грудень 2018 року проживала в АДРЕСА_1 . Також надав лист Ходосівської ЗОШ 1-3 ст. від 09.10.2020 року, відповідно до якого донька відповідачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахована до школи 29.08.2014 року, на момент зарахування до школи адреса та місце її проживання - АДРЕСА_1 .

11 лютого 2021 року на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартиненко Віктора Олександровича надійшли документи щодо посвідченого ним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222487001:01600860159, розташованої у АДРЕСА_1 .

12 лютого 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що надані докази, додані позивачем до відповіді на відзив не підтверджують обставини проживання сторін однією сім`єю в період з листопада 2013 року по січень 2019 року. Зазначає, що обставина проживання осіб за однією адресою не є достатньою для встановлення вказаного факту. Просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

26 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову. З підстав аналогічним викладеним у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.19.2021 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання 02.02.2023 представник позивача з`явилася. Позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання 02.02.2023 з`явилися. Проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні 02.02.2023 року відповідач ОСОБА_2 надала пояснення як сторона по справі та свідчення при допиті її в якості свідка щодо періоду її проживання в будинку позивача ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомивши суду, що таким початком є - листопад 2013 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень статями 55, 124 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір про розподіл майна, яке позивач вважає спільною сумісною власністю, набутою під час проживання без реєстрації шлюбу. Встановлення факту спільного проживання позивачеві необхідно для підтвердження свого права на спірне майно.

Відповідно до частини 2,4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких що не суперечать моральним засадам суспільства.

Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 статті 21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

До заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки.

В судовому засіданні 02.02.2023 року ОСОБА_2 надала пояснення як сторона по справі та свідчення при допиті її в якості свідка щодо початку періоду її проживання в будинку позивача ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомивши суду, що таким початком є - листопад 2013 року.

23 лютого 2019 року сталася сварка між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Зазначена обставина була підтверджена безпосередньо відповідачем ОСОБА_2 у її пояснення суду та при допиті її в якості свідка в судовому засіданні 02.02.2023 року. Відповідач ОСОБА_2 25 лютого 2019 року звернулася до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.02.2019 року, складеним Чабанівським ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області 25.02.2019 року та поясненнями ОСОБА_2 від 25.02.2019 року, наданими при опитуванні її працівниками поліції.

Так, в протоколі про прийняття заяви від 25.02.2019 року зазначається про те, що було прийнято усну заяву від ОСОБА_2 про насильство в сім`ї. В пункті 1 протоколу - «зміст заяви» - зазначено, що 23.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_5 цивільний чоловік заявниці ОСОБА_5 влаштував сварку відносно ОСОБА_2 .

В пункті 5 протоколу - «зміст заяви» - відповідач ОСОБА_2 повідомила про місце проживання ОСОБА_5 , зазначивши спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , таким місцем проживання.

Із змістом протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.02.2019 року ознайомлена відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується також її власноручним підписом в протоколі як заявниці.

При опитуванні ОСОБА_2 працівником поліції 25.02.2019 року остання пояснила, що проживає з родиною за адресою: АДРЕСА_5 та за цим місцем проживання її цивільний чоловік ОСОБА_5 влаштував відносно неї сварку.

Дані пояснення записані зі слів ОСОБА_2 та нею прочитані, що підтверджується також її власноручним підписом в поясненнях.

Згідно листа Києво - Святошинського відділу поліції від 22.05.2020 року у відповідь на запит адвоката протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173- 2 КУпАП серії ГР 379884 від 25.02.2019 відносно ОСОБА_5 разом з зібраними матеріалами (заява, пояснення) було надіслано до Києво - Святошинського районного суду для прийняття рішення.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12.03.2019 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф. Судом було встановлено, що 23.02.2019 по АДРЕСА_5 ОСОБА_5 вчинив сварку відносно співмешканки ОСОБА_2 . Своїми діями вчинив домашнє насильство. Винність ОСОБА_5 було встановлено судом в тому числі на підставі даних з письмових пояснень ОСОБА_2 від 25.02.2019, даними з протоколу про прийняття зави про вчинене кримінальне правопорушення від 25.02.2019.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються правовідносини в сфері домашнього насильства є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей.

Як пояснив представник позивача після подій 23-24.02.2019 відповідачем ОСОБА_2 були змінені замки в спірній квартирі та сторони припинили спільне проживання з 24 лютого 2019 року.

Виходячи з матеріалів справи, письмових доказів, зокрема, щодо притягнення позивача ОСОБА_5 до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство), свідчень та пояснень безпосередньо ОСОБА_2 , правових норм, що визначають поняття «домашнє насильство» та осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству та закріплені в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд дійшов висновку про те, що сторони проживали однією сім`єю без шлюбу включно по 24.02.2019 рік.

У постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №523/18440/13 (провадження №61-17448св18) Верховний Суд зробив в наступний правової висновок: «правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства». Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №509/5351/15 (провадження №61-2716св18) та у постанові від 15 січня 2020 року у справі №504/2945/16 (провадження №61-3687св18).

Згідно зі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи наведені обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку про те, що позивачем ОСОБА_5 доведено належними, допустимими та достовірними доказами проживання сторін у справі однією сім`єю з листопада 2013 року по 24 лютого 2019 року без реєстрації шлюбу, а саме, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Акт про фактичне місце проживання ОСОБА_2 та лист Ходосівської ЗОШ 1-3 ст. не доказують факту проживання однією сімєю. Отже, вимоги позивача ОСОБА_5 про встановлення факту проживання сторін у справі однією сім`єю є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки статтею 74 відповідного Кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вказав, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс 12).

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Позивач згідно довіреності, посвідченої 09 лютого 2017 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С., уповноважив відповідача ОСОБА_2 , представляти його інтереси у відповідних органах з питань, пов`язаних із підготовкою, замовленням та отриманням усіх необхідних документів, необхідних йому для укладання правочинів щодо відчуження належної йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3222487001:01:008:0159, розташованої: АДРЕСА_1 . Зазначеною довіреністю позивач також уповноважив відповідача ОСОБА_2 управляти, надавати в оренду, заставу, міняти на будь-яке інше нерухоме майно зазначену вище земельну ділянку; та продати земельну ділянку за ціну та на умовах їй відомих.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту станом на 25.03.2020 відповідач ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу, серія та номер:426 від 04.07.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко Віктором Олександровичем, за яким право власності на зазначену вищеземельну ділянку перейшло до ОСОБА_6 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту станом на 06.07.2020 приватним нотаріусом Герасимів Ю.В. 19.06.2020 було зареєстровано право власності 9/10 частин земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:008:0159 за ТОВ «ЖК «ВЛАСНА». З цієї ж інформації вбачається, що ОСОБА_6 передав право користування земельною ділянкою (суперфіцій) ТОВ «ЖК «ВЛАСНА» 09.08.2018.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту станом на 06.07.2020 року відповідач ОСОБА_2 набула право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1729116232224, дата державної реєстрації 19.12.2018, загальною площею 57, 2 кв.м., житловою площею 29, 4 кв.м. Державну реєстрацію було проведено державним реєстратором Івченко Олександром Віталійовичем КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлісько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44770921 від 21.12.2018.

Відтак, виходячи з того, що позивач та відповідач ОСОБА_2 перебували в фактичних шлюбних відносинах, придбана на ім`я відповідача квартира, є спільною сумісною власністю.

Згідно із статті 368 ч.4 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8цього Кодексу.

Відповідно до положень глави 8 Сімейного Кодексу України, зокрема ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 69 Сімейного кодексу України встановлено, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 65 ч. 3 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно дост.41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кіган проти Ірландії» №16969/90 від 26.05.1994 року «…поняття «сім`я» не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші de factо «сімейні узи», коли сторони живуть спільно поза шлюбом…».Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно відповідно дост. 74 СК України. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положенняглави 8 СК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. У рішенні по справі «Джонстон та інші проти Ірландії» від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року) зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідност.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 10 510,00 грн.

Керуючись статями 55, 124 Конституції України; статями 3, 11, 15-16, 316, 321, 328, 368 ЦК України; статями 3, 21, 36, 74 СК України; Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року із змінами "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"; Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», статями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Івченко Олександра Валерійовича комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівської-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа:Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання права власності- задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з листопада 2013 року по 24 лютого 2019 року включно.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 57, 2 кв.м., житловою площею 29, 4 кв.м. об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Визнати право власності ОСОБА_5 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 57, 2 кв.м., житловою площею 29, 4 кв.м.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 57, 2 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 10 510,00 грн. (десять тисяч пятсот десять грн. 00 коп.).

Повний текст рішення суду виготовлено 10.02.2023.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: державний реєстратор Івченко Олександр Валерійович комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, місцезнаходження: вул. Я. Мудрого,1-а, с.Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область.

Третя особа: Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, місцезнаходження: вул. Я. Мудрого,1-а, с.Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область.

Суддя: Тетяна ДУБАС