Ухвала

від 14.02.2023 по справі 451/560/19

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/560/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузькийрайонний судЛьвівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.06.2018 за №12018140280000277 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

встановив:

У провадженні Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2018 за №12018140280000277 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

10.02.2023 захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням у якому просив закрити дане кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

В обґрунтування такого клопотання посилався на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин з моменту підписання договору про відповідальне зберігання та акту приймання-передачі, а саме 29.12.2017, тобто з моменту, коли у його розпорядження були передані паливні дрова об`ємом 189,9 метрів кубічних.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав таке клопотання захисника з наведених у ньому мотивів.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти такого клопотання вважаючи його безпідставним. Так зокрема прокурор вказав, що моментом вчинення такого злочину є 31.03.2018, оскільки до такої дати мали бути повернуті обвинуваченим дрова паливні. Крім того наголосив, що обвинувачений ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування перебував у розшуку з 18.03.2019 по 04.04.2019 і кримінальне провадження у зв`язку із цим було зупиненим у цей час, а тому такий строк не може бути врахований до строку визначеного у ст. 49 КК України.

Заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні такого клопотання з огляду на наступні мотиви.

Так, як видно з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у привласненні чужого майна, а саме дров паливних об`ємом 189,9 м.куб., які він утримував відповідно до договору відповідального зберігання №1 від 29.12.2017.

Суд вже раніше вказував в ухвалі від 25.01.2023, що привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилося у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

З огляду на те, що правомірне утримання чужого майна не утворює складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, то є помилковим повторне твердження захисника про те, що моментом вчинення злочину є момент отримання такого майна у розпорядження обвинуваченого після підписання договору про відповідальне зберігання та акту виконаних робіт.

На переконання суду, таким моментом є саме неповернення майна відповідно до умов договору зберігання, тобто момент з якого почали мати місце неправомірні дії, а особа почала володіти майном без легітимної на те підстави.

Оскільки умовами п. 2.1. договору відповідального зберігання №1 від 29.12.2017, визначено, що виконавець зобов`язаний повернути майно депоненту по першій вимозі в трьох денний термін, а відповідно до умов п. 7 цього договору, він діє до 31.03.2018 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, то моментом вчинення злочину необхідно вважати час, з якого ввірене майно почало перебувати у власності обвинуваченого неправомірно, тобто без визначеної правової підстави.

А враховуючи те, що з моменту відповідної вимоги про повернення майна, яка отримана обвинуваченим, за договором відповідального зберігання №1 від 29.12.2017, а також з моменту закінчення строку дії договору не минули п`ятирічні строки давності, то підстав для задоволення клопотання захисника немає.

Крім того, як видно з матеріалів досудового розслідування, 18.03.2019 слідчим було винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного. В подальшому, 04.04.2019 постановою слідчого таке досудове розслідування було відновлено у зв`язку з розшуком обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відтак, з урахуванням обставин справи щодо зупинення кримінального провадження та розшуку обвинуваченого, норм чинного законодавства про перебіг строків давності за таких умов, при визначенні закінчення строків давності передбачених у ст. 49 КК України доведенню підлягає також реальність ухилення особи обвинуваченого від слідства та суду, а також необхідність зарахування чи не зарахування строку протягом якого було зупиненим кримінальне провадження у строки визначені ст. 49 КК України.

Керуючись ст. ст. 369, 371, 372 КПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено 14.02.2023.

Суддя ОСОБА_1