Постанова

від 09.02.2023 по справі 903/439/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Справа № 903/439/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Давидюк М.В.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. у справі №903/439/22, ухвалене суддею Шум М.С., повний текст рішення складено 01.11.2022 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», с.Рованці, Волинська область

до відповідача Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1

про стягнення 16 367 633 грн. 59 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 16 367 633 грн. 59 коп. боргу згідно з договором купівлі-продажу №2310/528369 від 23.10.2020, а саме: основний борг в розмірі 12 590 487 грн. 39 коп., штраф в розмірі 3 777 146 грн. 20 коп., а також судовий збір у справі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. у справі №903/439/22 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство Західний Буг ОСОБА_1 звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 року у справі №903/439/22 в частині стягнення з Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь зерно-продукт 3 777 146,20 грн. штрафу та 151 085,84 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Стягнути з Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт 5% від суми нарахованих позивачем санкцій, а саме: 188 857,31 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін. Зупинити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 року у справі №903/439/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №903/439/22.

Листом №903/439/22/6341/22 від 25 листопада 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

02.12.2022 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. відмовлено в задоволені заяви Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору, апеляційну скаргу скаржника залишено без руху та зобов`язано його протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 80 736,49 грн.

Проте, скаржником в термін наданий ухвалою суду для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги не виконано, доказів щодо сплати судового збору в встановленому розмірі до суду не подав.

Натомість 09.01.2023 до апеляційного господарського суду надійшло повторне клопотання від представника скаржника про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що постановою приватного виконавця Пироги С.С. 28.12.2022 р. накладено арешт на розрахунковий рахунок відповідача, що унеможливлює виконання ухвали суду. Також до клопотання апелянт надав довідку з банку про відсутність грошових коштів на рахунку у відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду віл 09.01.2023р. клопотання Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено Фермерському господарству «Західний Буг» ОСОБА_1 оплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови апеляційним судом. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. у справі №903/439/22. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 07.02.2023 р., розгляд справи призначено на 09.02.2023 р. об 10:00 год.

11.01.2023 р. в системі «Електронний суд» представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» сформував відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання представник Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича не з`явився.

09.02.2023 на електронну пошту апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича надійшла заява про відкладення розгляду справи. В заяві представник зазначає, що не може взяти участь в судовому засіданні 09.02.2023р о 10:00, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, що проходитиме в цей же час у Волинському апеляційному суді у справі №161/7160/22, підтверджуючи це копією повідомлення та повістки вищевказаного суду.

Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідно до норми ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи та правова позиція скаржника викладена у апеляційній скарзі. Додаткових доказів сторонами подано не було.

З огляду на все вищевказане колегія суду вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області без змін .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. позов задоволено. Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача становить 12 590 487 грн. 39 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до Закону, умов договору. Крім того, нараховані позивачем 3 777 146 грн. 20 коп. штрафу підставні та підлягають до стягнення з відповідача відповідно до п. 7.3.1 договору, оскільки є його договірним зобов`язанням.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича звертає увагу на те, що відповідач не погоджуємося з рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. в частині стягнення 3 777 146,20 грн. штрафу, вважає, що при прийнятті рішення у справі судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

При винесенні рішення судом І інстанції не враховано, що основним аспектом, на якому повинні ґрунтуватися відповідні вимоги сторони, права якої порушені, під час викладу правого обґрунтування змісту позовної заяви щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, є загальні принципи, які визначають порядок та можливі умови стягнення штрафних санкцій, а також правила визначення розмірів сум штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Тобто сторона, права якої порушені, зобов`язана навести факти, які обґрунтовують порушення її прав за або інтересів з боку іншої сторони в процесі виконання договору. Те саме стосується і необхідності підтвердження наявності збитків, у зв`язку із неналежним виконанням договору, що позивачем доведено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Пунктом 2 ст. 233 Господарського кодексу передбачено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, підставами для зменшення заявлених розмірів штрафних санкцій судом буде очевидна невідповідність їх розміру наслідкам порушення зобов`язання, під якими слід розуміти ступінь виконання зобов`язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано, що докази завдання позивачу збитків простроченням оплати відсутні.

У відповідності до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком. виконання яких/-го настало згідно з змовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го настало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, суд не взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за договором купівлі-продажу, так як відповідач повністю визнає наявність основного боргу в розмірі 12 590 487,39 грн.

З врахуванням вищенаведеного, апелянт стверджує, що штрафні санкції, стягнуті Господарським судом Волинської області у рішенні від 25.10.2022 у справі №903/439/22, надмірно великі порівняно із заборгованістю. Позивачем матеріальних втрат не понесено, нічим не підтверджено наявність збитків, у зв`язку з порушенням відповідачем терміну оплати товару. А відтак рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 у справі №903/439/22 підлягає зміненню в частині стягнення з Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» 3 777 146,20 грн. штрафу та 151 085,84 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що позивач не довів наявності збитків, зумовлених простроченням зі сторони відповідача. Разом з тим, позивач не звертався з позовними вимогами про стягнення збитків, а стягнув штрафні санкції, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з цим позивач доводив саме наявності порушення умов договору, яке дає підстави для застосування штрафних санкцій. Розмір штрафних санкцій був визначений сторонами в договорі, і обидві сторони зобов`язані керуватись його положеннями. Крім того, згідно ст.550 Цивільного Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 відсотків обґрунтоване лише бажанням відповідача, а не якимись об`єктивними фактами. При цьому, позивач просить суд врахувати, що згідно договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зобов`язання мало бути виконане відповідачем в строк до 15.11.2021 р.. Фактично заборгованість не погашена до сьогодні. Тобто прострочення відповідача складає більше року, а враховуючи те, що лише інфляція за період прострочення становила 23,8 %, такий значний період прострочення не міг не завдати збитків позивачу.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зумовлені воєнними діями на території України, позивач вважає безпідставними, оскільки прострочення відповідача виникло 15.11.2021 р., тобто задовго до введення воєнного стану, тому такі аргументи відповідача позивач вважає маніпулятивними.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

23.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (продавець) та Фермерським господарством Західний Буг Юнака Сергія Петровича (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2310/528369.

Відповідно до умов договору продавець в порядку та на умовах цього договору зобов`язується продати у власність покупця засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, зернові та олійні культури, дизпаливо, мікродобрива, інший товар, зазначений в накладних та/або специфікаціях до цього договору (товар), а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Кількість товару, ціна, умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюються сторонами в договорі та в накладних та/або специфікаціях на товар (додатках до договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Загальна вартість товару, що передається у власність покупця за цим договором, становить суму всіх накладних по кількості (п. 2.3 договору).

Вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару зазначається в специфікаціях на товар та/або у видаткових накладних (п. 3.1 договору).

Загальна вартість товару, що передається у власність покупця за цим договором, становить суму всіх накладних по вартості (п. 3.2 договору).

Покупець зобов`язується провести оплату кожної партії товару в термін, зазначений у специфікації до цього договору (п. 3.5 договору).

У випадку прострочення строків/термінів оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю вартість товару з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, а також штраф в розмірі 30% від суми простроченої заборгованості. Продавець має право самостійно визначати, які саме з вказаних в цьому пункті санкцій можуть бути застосовані до покупця (п. 7.3.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору сторони погодили кількість, вартість, ціну товару у специфікаціях, які долучені до матеріалів справи (т.1, а. с. 11-149).

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 68 895 425 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи (т. 1 а. с. 150-250, Т.2 а. с. 1-42).

Згідно п. 5 специфікацій до договору строк оплати товару за специфікаціями становив: до 15.08.2021, до 01.09.2021, до 15.11.2021.

Відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 56 304 938 грн. 11 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2, а. с. 43-60).

Відтак, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 12 590 487 грн. 39 коп.

Враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 16 367 633 грн. 59 коп. боргу згідно з договором купівлі-продажу №2310/528369 від 23.10.2020, а саме: основний борг в розмірі 12 590 487 грн. 39 коп., штраф в розмірі 3 777 146 грн. 20 коп..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. у справі №903/439/22 позов задоволено.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтями 626-628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору купівлі- продажу №2310/528369 від 23.10.2020.

На виконання умов договору сторони погодили кількість, вартість, ціну товару у специфікаціях, які долучені до матеріалів справи (Т.1, а. с. 11-149).

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 68 895 425 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи (Т. 1 а. с. 150-250, Т.2 а. с. 1-42).

Згідно п. 5 специфікацій до договору строк оплати товару за специфікаціями становив: до 15.08.2021, до 01.09.2021, до 15.11.2021.

Відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 56 304 938 грн. 11 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (Т. 2, а. с. 43-60).

Заборгованість відповідача становить 12 590 487 грн. 39 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до Закону, умов договору.

Колегія суддів наголошує на тому, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 777 146 грн. 20 коп. штрафу.

Зважаючи на основний довід апеляційної скарги, котрі на переконання апелянта, є підставою для зменшення розміру штрафу до 5 %, а саме, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із заборгованістю, відсутні докази понесення позивачем збитків, у зв`язку з порушенням відповідачем терміну оплати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 7.3.1 Договору визначено, що у випадку прострочення строків/термінів оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Продавцю вартість товару з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, а також штраф в розмірі 30% від суми простроченої заборгованості; Продавець має право самостійно визначити, які саме з вказаних в цьому пункті санкцій можуть бути застосовані до Покупця.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, за приписами котрої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені), таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В апеляційній скарзі, як на підставу зменшення розміру штрафу до 5 %, вказує на форс- мажорні обставини, а саме воєнний стан в Україні, введений з 24.02.2022. Як на доказ настання таких обставин, апелянт посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України.

В той же час, колегія суддів зауважує, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час війни не можна своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій.

Посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідачу потрібно довести, як саме проявились ці обставини під час виконання цього зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажорних обставин (зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України) не може бути достатнім для звільнення від виконання зобов`язань стороною договору.

Відтак, колегія суду констатує, що не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.

Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21.

Обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України. Проте, Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Поряд з тим, існування Листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за Договором доведе, що виключно внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Однак головне, це те що, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов`язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Колегія суддів зважаючи на доводи апеляційної скарги зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Крім того, відповідно до пункту 8.4 Договору, сторона, що посилається на дію обставин непереборної сили, повинна негайно письмово проінформувати іншу Сторону про ці обставини та їхній вплив на виконання відповідних зобов`язань; на вимогу іншої сторони факт і момент настання обставин непереборної сили підтверджується відповідною Торгово-промисловою палатою. При настанні обставин непереборної сили і належного інформування про це іншої Сторони термін виконання відповідних зобов`язань відсувається на час дії цих обставин; якщо такі обставини непереборної сили триватимуть більше п`яти місяців, то будь-яка з Сторін може припинити дію цього Договору.

Відтак, колегія суддів, зважаючи на посилання апелянта на існування обставин непереборної сили зауважує, що Договором передбачено обов`язок негайно письмово, з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити сторін одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.

В той же час, листом від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила лише форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента від 28 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану».

Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів направлення позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк та порядок, передбачений у Договорі.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що зобов`язання по сплаті боргу виникло у відповідача ще 15 листопада 2021 року, тобто значено раніше, аніж виникнення форс-мажорних обставини, військової агресії російської федерації проти України (на що посилається відповідач).

Таким чином, вище вказаний довід відповідача, який викладений у апеляційній скарзі, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 16 367 633 грн. 59 коп. боргу згідно з договором купівлі-продажу №2310/528369 від 23.10.2020, а саме: основний борг в розмірі 12 590 487 грн. 39 коп. та штрафу в розмірі 3 777 146 грн. 20 коп., з огляду на їх обґрунтованість та не спростування відповідачем.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Разом з тим, відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 р. клопотання Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, відповідно до п.п.4 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник просив змінити рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 року у справі №903/439/22 в частині стягнення з Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь зерно-продукт» 3 777 146,20 грн. штрафу та 151 085,84 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Стягнути з Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» 5% від суми нарахованих позивачем санкцій, а саме: 188 857,31 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін.

З врахуванням наведених законодавчих положень, за подання апеляційної скарги скаржнику необхідно сплатити 80 736,49 грн. судового збору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, то необхідно стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету 80 736,49 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 р. у справі №903/439/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 (вул. Ганни Жежко, 9, м.Володимир, код ЄДРПОУ 36932997) в дохід Державного бюджету 80 736,49 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу судового наказу доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/439/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "13" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.