Ухвала

від 13.02.2023 по справі 906/1054/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2023 року

м. Київ

Справа № 906/1054/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Вишевицької сільської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 (колегія суддів: Петухов М. Г., Гудак А. В., Мельник О. В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2022 (суддя Кравець С. Г.) у справі

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; 2) Національної академії аграрних наук України до 1) Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України; 2) Приватного підприємства "Корона-Сервіс+"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, - Вишевицької сільської ради, про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі (спільну діяльність) та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України та Приватного підприємства "Корона-Сервіс+", в якому (з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову) просив:

- визнати недійсним договір про спільний обробіток землі (спільну діяльність) від 01.09.2020, укладений між Поліською дослідною станцією імені О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України та Приватним підприємством "Корона-Сервіс+";

- повернути Поліській дослідній станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823488400:02:000:0009 площею 86,4581 га, 1823488400:02:000:0012 площею 8,5562 га, 1823488400:02:000:0015 площею 23,9014 га, 1823488400:03:000:0004 площею 39,2757 га, 1823488400:03:000:0005 площею 33,392 га, 1823488400:04:000:0004 площею 31,6347 га, 1823488400:04:000:0008 площею 7,3564 га, 1823488400:02:000:0010 площею 235,0833 га, 1823488400:04:000:0002 площею 84,5857 га, що знаходяться на території Федорівської сільської ради (нині Малинської міської ради Коростенського району), а також земельну ділянку з кадастровим номером 1825081800:01:000:1269 площею 156,9436 га на території Вишевицької ОТГ (нині - Житомирського району).

30.05.2022 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з цим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася особа, яка не брала участь у справі, - Вишевицька сільська рада.

28.07.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вишевицької сільської ради та залучив її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів.

19.12.2022 цей суд прийняв постанову, повний текст якої складений 21.12.2022, якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишевицької сільської ради, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Корона-Сервіс+" залишив без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

21.01.2023 Вишевицька сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ці судові рішення, що надійшла до суду 25.01.2023, додавши до скарги заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022, повний текст якої складений 21.12.2022. Тому останній день оскарження за приписами наведеної статті припав на 10.01.2023, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою лише 21.01.2023.

На обґрунтування правових підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав електронною поштою 22.12.2022, яка лише 23.12.2022 передана на резолюцію секретарю сільської ради, оскільки Голова сільської ради перебував у відпустці. До того ж 31.12.2022 закінчувалися повноваження представника Вишевицької сільської ради адвоката Кучерявої Т. А., яка вже не мала повноважень підписувати касаційну скаргу. Голова сілької ради відкликаний із щорічної відпустки 30.12.2022 та 06.01.2023, проте, враховуючи відсутність у нього повноважень приймати рішення про укладення договору про надання послуг правової допомоги без згоди депутатів сільської ради, 06.01.2023 скликана позачергова сесія, на якій прийнято відповідне рішення.

У зв`язку з відсутністю електроенергії та доступу до мережі "Інтернет" можливість укласти та підписати договір між адвокатом Кучерявою Т. А. та Вишевицькою сільською радою в особі сільського Голови Гаврутенка С. В. з`явилась тільки 11.01.2023. Окрім наведених обставин, скаржник посилається також на інші причини, які утруднювали роботу адвоката та її комунікацію з Вишевицькою сільською радою та призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, а саме: запровадження на території України воєнного стану, знищення Російською Федерацією джерел видобутку електроенергії і відключення електроенергії у Житомирському районі Житомирської області.

Розглянувши ці аргументи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що вони не є поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тож суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має оцінити поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення чи відмову в поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Із норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку з суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про закінчення 31.12.2022 повноважень адвоката Кучерявої Т. А. на представництво Вишевицької сільської ради, перебування Голови сільської ради у відпустці, необхідність скликання позачергової сесії для отримання згоди на укладення нового договору з адвокатом, проблеми у комунікації адвоката зі скаржником, не можуть вважатися поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки вони пов`язані з суб`єктивними чинниками, які залежали від самого скаржника, а не через об`єктивно непереборні причини.

Крім того, Вишевицька сільська рада на обґрунтування відсутності можливості своєчасного подання касаційної скарги також перераховує події, пов`язані з введенням воєнного стану, що не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження і неможливості своєчасного звернення з касаційною скаргою.

Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку.

Скаржник не надав доказів на підтвердження наявності непереборних обставин неможливості звернутися до суду з касаційною скаргою своєчасно.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

Скаржник також не надав доказів, які би підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строків на касаційне оскарження у справі.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України" зазначено, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи і просто обмежившись указівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 цього ж Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано у 2021 році, а предметом позову є дві вимоги немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Отже, за подання цієї касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 9 080 грн (2 270 грн х 2 х 200 %).

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі, або доказів на підтвердження підстав звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону. У додатках до касаційної скарги скаржник також не зазначив про долучення до неї доказів сплати судового збору, що передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Тому з метою усунення допущених недоліків касаційної скарги скаржнику слід надати також докази доплати судового збору у визначеному розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: *; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України в разі, якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті; судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від

---

(дата оскаржуваного рішення) у справі

---

(номер справи), Верховний Суд (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Крім того, пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлений обов`язок скаржника зазначати у касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Згідно з пунктом 4 частини другою статті 287 ГПК України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

У цій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник процитував пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, проте не зазначив, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконних судових рішень.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини третьої названої статті касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Вишевицької сільської ради підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання суду: клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку; доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 9 080 грн; обґрунтувань підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що ця касаційна скарга підлягає залишенню без руху, заперечення Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України проти відкриття касаційного провадження у цій справі буде розглянуто Верховним Судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вишевицької сільської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2022 у справі № 906/1054/21 залишити без руху.

2. Установити Вишевицькій сільській раді строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач