Постанова

від 09.02.2023 по справі 125/2460/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 125/2460/19

провадження № 51-3246км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2022 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020000000213, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Міжлісся Жмеринського (Барського) району Вінницької області, проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну судових рішень та призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На обґрунтування своєї вимоги захисникпосилається на те, що недотримання судом першої інстанції під час ухвалення вироку вимог статей 65, 66 КК України потягло застосування занадто суворого покарання, без урахування характеристик особи обвинуваченого, наявності пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих обставин, що суперечить принципам індивідуальності і достатності покарання для виправлення винного. На його думку, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання в межах санкцій інкримінованих йому статей, проте фактично призначив максимальне покарання, що не відповідає вимогам чинного законодавства та особі засудженого.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме того, що ОСОБА_7 визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, в суді першої інстанції щиро розкаявся, жалкує про вчинене та бажає повернутися до нормального життя, під час досудового розслідування та судового розгляду не вчиняв перешкод щодо встановлення дійсних обставин справи, надавав необхідні показання та інформацію під час проведення слідчих та судово-процесуальних дій, не заперечував щодо добровільного відшкодування шкоди потерпілим. Суд не врахував належним чином і даних про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 раніше не був судимий, офіційно працює, позитивно характеризуюся за місцем проживання, має дружину та сина, сталі сімейні зв`язки. Зазначені обставини надавали суду можливість застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 69 КК України.

Стверджує, що позиції потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання, не є вирішальними та такими, які б позбавляли суд можливості призначити йому покарання: із застосуванням ст. 69 КК України, з огляду на конкретні обставини вчиненого злочину, його характеристики та щире каяття.

Вважає, що судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, оскільки покарання у вигляді довічного позбавлення волі, призначене ОСОБА_7 , не відповідає вимогам ст. 28 Конституції України, є порушенням ст. 3 Конвенції Про захист прав людини і основновоположних свобод та фактично є катуванням.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд незаконно та упереджено, не навів в ухвалі ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.

Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення воліз конфіскацією всього майна, яке є його власністю;за ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цивільні позови потерпілих задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 : на користь потерпілого ОСОБА_8 440 565,69 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 600 000 грн - моральної шкоди, а також 39 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу;на користь потерпілої ОСОБА_9 161 766,10 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 700 000 грн - моральної шкоди, а також 39 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу; на користь потерпілого ОСОБА_10 440 565,69 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 600 000 грн - моральної шкоди, а також 30 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

За ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено беззадоволення; апеляційну скаргу прокурора частково задоволено, змінено в резолютивній частині вироку вказівку про стягнення процесуальних витрат, зазначивши про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави 86 372,41 грн за залучення експертів. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув`язнення з 15 травня 2019 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок залишенобеззміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, не маючи достатніх джерел доходу та можливості досягнення бажаних прибутків, підбурюваний жагою до наживи та швидкого збагачення протиправним шляхом, будучи обізнаним, що у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_11 , який володіє значною сумою грошових коштів, так як є засновником та власником СФГ «Едем», що займається вирощуванням та реалізацією фруктів, вирішив незаконно заволодіти цими коштами шляхом вчинення нападу на останнього. З цією метою ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав у невстановленої особи вогнепальну зброю, а саме: малокаліберну гвинтівку моделі ТОЗ-8м, двоствольну мисливську рушницю моделі ТОЗ-БМ, а також набої до них.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном потерпілого із застосуванням зброї та насильства, що є небезпечним для життя в момент заподіяння, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, ОСОБА_7 озброївся вказаними вище гвинтівкою та рушницею, а з метою конспірації та невикриття одягнув на себе військовий тактичний костюм та маскувальну шапочку.

Біля 05:00 09 травня 2019 року ОСОБА_7 на автомобілі марки ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував по дорученню, приїхав до будинку потерпілого, де слідкував за обстановкою навколо та на території домогосподарства. Близько 08:00 того дня ОСОБА_7 постукав у металеву хвіртку, а ОСОБА_11 , який у той час вийшов з будинку на ганок, підійшов до хвіртки та відчинив її.

У цей час ОСОБА_7 з метою подолання можливого спротиву господаря, усвідомлюючи, що наявна у нього гвинтівка та рушниця належать до вогнепальної зброї, призначенням якої є механічне ураження живої цілі, а можливими наслідками від того є заподіяння смерті людині, умисно здійснив один прицільний постріл в голову ОСОБА_11 з малокаліберної гвинтівки ТОЗ-8м. Після цього він здійснив ще один прицільний постріл в голову останнього з мисливської двоствольної рушниці ТОЗ-БМ, в результаті чого потерпілий ОСОБА_11 впав на землю без ознак життя. Впевнившись у тому, що власник не подає ознак життя, ОСОБА_7 продовжив рухатись у напрямку вхідних дверей будинку, одночасно перезарядивши при цьому малокаліберну гвинтівку ТОЗ-8м. У цей час на звуки пострілів з будинку вибігла співмешканка потерпілого - ОСОБА_12 .

З метою подолання можливого опору ОСОБА_12 та прагнучі не залишати свідків, ОСОБА_7 , чітко усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій, умисно здійснив один прицільний постріл в голову ОСОБА_12 з малокаліберної гвинтівки моделі ТОЗ-8м, від якого остання миттєво впала на підлогу ганку без ознак життя.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_11 настала від гострої масивної крововтрати, яка виникла внаслідок сліпого дробового вогнепального поранення голови, з ушкодженням кісток мозкового і лицевого черепа, судин шиї, а смерть ОСОБА_12 - від гострої масивної крововтрати, яка виникла внаслідок сліпого наскрізного кульового вогнепального поранення голови, з ушкодженням кісток склепіння та основи черепа, речовини головного мозку.

Реалізуючи свій злочинний намір, не маючи жодних перешкод, ОСОБА_7 проник у будинок ОСОБА_11 , де знайшов та викрав належний останньому металевий невмонтований сейф, у якому знаходились гроші в сумі 1 300 000 грн, а також 702 долара США та 50 євро, що за офіційним курсом Нацбанку України було еквівалентно відповідно 18 490,68 грн та 1473,07 грн, а загалом у вказаний спосіб заволодів грошовими коштами в сумі 1 321 697,08 грн, після чого разом із викраденим майном з місця вчинення злочину зник.

Позиції учасників судового провадження

Від представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_13 надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника.

У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення поданої касаційної скарги.

Мотиви Суду

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 і правильність кваліфікації його дій захисник у касаційній скарзі не оскаржує.

Доводи у касаційній скарзі захисника про порушення загальних засад призначення покарання та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість є неспроможними.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого.

Згідно зі ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що суд, ухвалюючи вирок, дотримався цих вимог закону.

Як видно з вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів: дваособливо тяжких та один тяжкий злочин. Пом`якшуючими покарання обставинами суд визнав активне сприяння ОСОБА_7 у розкритті кримінальних правопорушень та щире каяття у вчиненні злочинів, за виключенням умисного вбивства з корисливих мотивів. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не встановив. Щодо особи обвинуваченого судом першої інстанції враховано такі дані: ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, одружений. Таким чином, суд першої інстанції врахував обставини, наявні на момент ухвалення вироку, на які посилається захисник в касаційній скарзі. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не встановив.

Водночас суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 за місцем роботи на посаді охоронця в Чернятинському коледжі Вінницького національного аграрного університету характеризується негативно, має дисциплінарне стягнення; його посткримінальна поведінка не містила жодних дієвих заходів для відшкодування завданих збитків. Також при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував думки потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які одностайно вимагали для обвинуваченого найсуворішого покарання.

Тому суд, належним чином умотивувавши своє рішення, призначив обвинуваченому покарання за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, яке передбачене санкцією цієї статті.

При цьому суд першої інстанції, реалізуючи свої повноваження відповідно до вимог закону і дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, дійшовши висновку про винуватістьОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства двох осіб з корисливих мотивів, визнав за неможливе досягти мети виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів за умови застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на певний строк, і вмотивовано призначив йому найбільш суворий вид покарання.

Викладені в касаційній скарзі доводи про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд належним чином розглянув, визнав їх неспроможними й відмовив у задоволенні заявлених стороною захисту вимог, навівши переконливе обґрунтування прийнятого рішення. Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.

На думку Суду, вчинення засудженим особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я осіб, наслідки якого є незворотними, свідчить про особливу, підвищену небезпечність ОСОБА_7 для суспільства.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 у суді свою винуватість визнав частково, пояснюючи, що він є лише виконавцем вбивства на замовленняіншої особи (осіб), проте ці його показання не знайшли підтвердження за результатом проведення досудового розслідування та судового розгляду. Натомість, винуватість ОСОБА_7 в умисному вбивстві останніх виключно з корисливих мотивів доведено у судовому засіданні в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені конкретні обставини провадження, знаряддя злочину, очевидну цілеспрямованість дій засудженого в реалізації злочинного умислу, корисливий мотив, з огляду на особу винного, котрий виявив явну зневагу до невід`ємного права людини на життя, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі. Таке покарання, на переконання Суду, відповідає загальним засадам його призначення, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і не тягне за собою порушення засад виваженості.

За встановлених судом обставин твердження у касаційній скарзі про перебування на утриманні ОСОБА_7 малолітньої дитини не є такими, які спростовують правильність висновків суду щодо призначеного покарання.

Захисник у касаційній скарзі також посилається на те, що довічне позбавлення волі без права перегляду такого покарання та відсутність перспективи звільнення суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і тому його застосування є неправильним застосуванням кримінального закону. Проте зазначене покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 115 КК України і є законним. Крім того, 06 листопада 2022 року набули чинності Закони України від 18 жовтня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2689-IX та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-IX, які передбачають можливість заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м`яким та можливість застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

З огляду на викладене, Суд не вбачає правових підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання явно несправедливим через суворість і таким, що суперечить його меті та загальним засадам.

Даних щодо неправильного застосування кримінального закону не встановлено.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити беззміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3