Постанова

від 08.02.2023 по справі 520/11630/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 р.Справа № 520/11630/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

прокурор Зливка К.О.

представник позивача Вершигора О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 21.12.19 по справі № 520/11630/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР"

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про визнання протиправними та скасування акту і припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати пункт 6 розділу VI «Опис виявлених порушень» Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, державної екологічної інспекції у Харківській області № 317/11-02/02-06;

- визнати протиправним і скасувати пункт 6 Припису державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР" задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункт 6 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР" (вул. Промислова, буд. 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 14373394) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Заступником Харківської обласної прокуратури було подано апеляційну скаргу, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що звертається з апеляційною скаргою в інтересах державного органу, який в силу положень ст.ст. 293, 295 КАС України має право на апеляційне оскарження, проте в силу ст.ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст.53,54 КАС України через бездіяльність органу, прокурор використовує право цього органу на оскарження рішення суду. Зауважив, що факт передачі питної води іншим абонентам (ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА») підтверджується, окрім іншого, нормативним розрахунком водокористування і водовідведення ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР». У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами (підземні води). Забір води із свердловин в об`ємі менш ніж 300 кубічних метрів на добу не звільняє від обов`язку ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР» отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у зв`язку з чим п.6 припису від 10.05.2019 №27/02-06 є законним та обґрунтованим. Отже, забір надр (підземних вод) та передача їх третім особами для питних потреб, суперечить вимогам п.6 умов дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, зазначив, що Інспекцією правомірно зафіксовано факт відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) із посиланням на ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та на ст. 17 Закону України «Про питне водопостачання», оскільки під час перевірки відповідачем зафіксовано факт передачі питної води іншим абонентам, а тому Інспекцією зроблено висновок про те, що забір надр (підземних вод) та передача їх третім особами для питних потреб суперечить вимогам ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, та, як наслідок, є самовільним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокурор, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 16.04.2019 по 02.05.2019 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ЦЕНТР».

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 317/11-02/02-06 від 16.04.2019-02.05.2019.

Позивачем подано заперечення до акта № 317/11-02/02-06 вих. № 15 від 03 травня 2019 року, у тому числі щодо пункту 6 розділу VI «Опис виявлених порушень» Акта перевірки.

14.05.2019 позивачем отримано лист за вих. № 1881/02-06 про розгляд заперечень, яким у прийнятті зауважень ТОВ "ОМЕГА-ЦЕНТР" відмовлено.

Позивачем 04.06.2019 надіслано на адресу відповідача заперечення вих. № 24 до листа № 1881/02-06 від 14.05.2019.

27.06.2019 позивачем отримано лист вих. № 2204/02-10 від 13.06.2019 про розгляд заперечень, яким у прийнятті зауважень ТОВ "ОМЕГА-ЦЕНТР" відмовлено.

З метою усунення виявлених під час перевірки порушень позивачу надіслано припис від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

Відповідно до пункту 6 Припису, на підставі ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст. 17 Закону України «Про питне водопостачання», позивачу необхідно до 10.09.2019 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

З метою оскарження пункту 6 розділу VI «Опис виявлених порушень» Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 317/11-02/02-06 та пункту 6 Припису від 10 травня 2019 року № 27/02-06 позивач звернувся зі скаргою вих. № 17 від 05 серпня 2019 року до Державної екологічної інспекції України.

Листом Державної екологічної інспекції України № 5815/2.10/7-19 від 11.09.2019 у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаними пунктами акту та припису, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом. Доказів протилежного відповідачем як суб`єктом владних повноважень до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституція та закони України не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу держави і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно базуватись на підставах, за якими можна виявити інтерес, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/1 та від 23.06.2020 у справі №815/1567/16.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила про таке:

"...Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою...".

Велика Палата Верховного Суду у цьому рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017р. № 275 (надалі Положення № 275), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 р. за № 1080/30948 (надалі Положення) Державна екологічна іспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (даті - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Так, підставою оскарження рішення суду першої інстанції прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківськії області стало порушення інтересів держави: визнання протиправним та скасування пункту 6 припису Державної екологічної інспекції у Харківськії області, прийнятого у межах компетенції державним органом контролю - Державною екологічної інспекцією у Харківській області, та не вжиття заходів щодо оскарження даного рішення суду першої інстанції останньою та зверненню Державної екологічної інспекції у Харківській області 24.01.2020 №279/12-17 до прокуратури з проханням вжити заходів щодо захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення суду першої інстанції у справі №520/11630/19, за відсутності у останньої можливості щодо самостійного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №520/11630/19.

Таким чином, прокурор звернувся з апеляційною скаргою саме в інтересах державного органу, який в силу положень ст.ст. 293, 295 КАС України має право на апеляційне оскарження, проте через бездіяльність цього органу, в силу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 53, 54 КАС України, прокурор використовує право цього органу на оскарження рішення суду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування пункту 6 Припису державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V)

Як встановлено статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 4 Закону №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII) завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту "а" частини першої статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

У частині 1 статті 7 Закону України №877-V закріплено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові і засвідчується печаткою.

Згідно частини 6 статті 7 Закону України 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Порядок (спосіб) надання припису контролюючим органом визначений в частинах 7, 8 статті 7 Закону України №877-V

Крім того, ч. 7 ст. 7 Закону України №877-V передбачено, що саме на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України №877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис надається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Припис є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до повноважень Державної екологічної інспекції України, зокрема, належить здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Разом з тим, законодавством чітко визначено порядок реалізації таких повноважень та процедуру проведення відповідної перевірки, що завершується складанням відповідного акта, в якому, у разі виявлення відповідних порушень, зазначаються конкретні висновки. У свою чергу, встановлення під час перевірки контролюючим органом порушень законодавства є правовою підставою для складання відповідного припису, в якому на підконтрольного суб`єкта покладається зобов`язання усунути відповідні порушення.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); надає центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписи щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об`єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства та у разі виявлення порушення законодавчих вимог, надавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у встановлений строк.

Припис надається на підставі акта перевірки (планової або позапланової) та повинен містити строки виконання вимог.

Як свідчать матеріали справи Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу Інспекції від 15.04.2019 року №317/11-02 здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР» у період з 16.04.2019 по 02.05.2019 рік.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 317/11-02/02-06, який підписаний директором підприємства без зауважень.

Пунктом 6 розділу VI опису виявлених порушень до Акту перевірки №317/11-02/02-06 зафіксовано, що спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) відсутній з посиланням на ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та ст. 17 Закону України «Про питне водопостачання».

Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 затверджено Перелік корисних копалин загальнодержавного значення (далі - Перелік).

Згідно із вказаним Переліком, підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення: Мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні.

Кодексом України про надра не передбачено використання корисних копалин загальнодержавного значення без спеціального дозволу на користування надрами, окрім випадків, встановлених статтею 23 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до роз`яснень Державної служби геології та надр України, яке надійшло до Інспекції листом від 26.02.2016р. №2957/13/04-16, стосовно застосування ст. 23 Кодексу України про надра, зазначено, що термін «власні потреби» обмежує право, надане статтею 23 Кодексу України про надра, тільки такими потребами, які є у землевласника (землекористувача) і унеможливлює видобування підземних вод для забезпечення потреб третіх осіб.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування видане ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР» від 13 вересня 2017 № 42/хр/49д-17, мета водокористування: питні, санітарно-гігієнічні потреби, передача води вторинним користувачам. Також в дозволі встановлені ліміти забору води з підземних джерел: 38,775 м.3 на добу та ліміт використання води 0,075м3 на добу на питні і санітарно-гігієнічні потреби.

Терміни «централізоване питне водопостачання» (господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та нецентралізоване питне водопостачання» (забезпечення індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та постачання фасованої питної води, визначені в ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування.

Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.

У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що однією з умов дозволу на спеціальне водокористування від 13.09.2017р. №42/хр/49д-17 є прийняття до виконання умов, зазначених у висновку Державної служби геології та надр України від 08.09.2017р. №20423/03/10-17, а саме: відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та ст. 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 23 Кодексу України про надра.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР» є здавання в оренду власного нерухомого майна.

Водопостачання за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Промислова, 1 здійснюється з 2 артезіанських свердловин, будь-які інші джерела водопостачання або водопровідні мережі за зазначеною адресою відсутні.

За адресою: Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Промислова, 1 здійснює діяльність ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА», на підставі договору оренди №031919-15 від 15.06.2015р., згідно якого в тому числі ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» надано в оренду внутрішньоплощадні мережі водопроводу - труби, два резервуари для водопостачання, зовнішні мережі водопроводу.

Факт передачі питної води іншим абонентам (ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА») підтверджується також нормативним розрахунком водокористування і водовідведення ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР».

Якість підземної води, відповідно до хімічного аналізу води, відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Таким чином вбачається, що забір надр (підземних вод) та передача їх третім особами для питних потреб, суперечить вимогам п. 6 умов дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що забір води із свердловин в об`ємі менш ніж 300 кубічних метрів на добу не звільняє від обов`язку ТОВ «ОМЕГА ЦЕНТР» отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Інспекцією правомірно зафіксовано факт відсутності у позивача спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) із посиланням на ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та на ст. 17 Закону України «Про питне водопостачання».

Стосовно неприйнятності поширення ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання та водовідведення» на позивача, оскільки позивач не є підприємством питного водопостачання у розуміння вимог ст. 16 цього закону, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання.

Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів:

- дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод);

- ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення;

- державного акта на право постійного користування або на право власності на землю;

- технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого і затвердженого в установленому порядку.

У населених пунктах питне водопостачання може здійснюватися як підприємством питного водопостачання, так і самостійно споживачами питної води в цих населених пунктах.

Судова колегія зазначає, що ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР» має сукупність усіх умов окрім ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Так, ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР» на підставі договору оренди №031919-15 від 15.06.2015р надала в оренду мережі водопроводу - труби, два резервуари для водопостачання, зовнішні мережі водопроводу. Факт передачі питної води іншим абонентам (ТОВ «ТГІК «ОМЕГА- АВТОПОСТАВКА») підтверджується також нормативним розрахунком водокористування і водовідведення.

Враховуючи викладене, постачання підземних вод (надр) відбувається самостійно споживачами питної води, на підставі договору оренди.

Отже, відповідачем правомірно зафіксовано факт відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.04.2015 у справі №922/2610/14.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків, а обов`язком суб`єкта господарювання, відповідності до статті 11 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є виконання вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що п. 6 припису від 10.05.2019р. №27/02-06 є законним та обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування пункту 6 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06 є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року по справі № 520/11630/19 в частині задоволення позовних вимог прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям нового рішення про відмову в задовленні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 по справі № 520/11630/19 скасувати в частині визнання протиправним і скасування пункту 6 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 по справі № 520/11630/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 14.02.2023 року