Постанова

від 14.02.2023 по справі 695/2607/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 695/2607/17

адміністративне провадження № К/9901/51471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Золотоніської районної ради Черкаської області

на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.01.2018 (суддя Середа Л.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 (колегія у складі суддів Ісаєнко Ю.А., Земляної Г.В., Сорочко Є.О.)

у справі №695/2607/17

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля"

до Золотоніської районної ради Черкаської області

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміравідгодівля» (далі - СТОВ «Пальміравідгодівля», позивач) звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Золотоніської районної ради Черкаської області.

2. У позові просило про визнання протиправним та скасування пп. 1.7 п. 1 Рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн.

3. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, позов задоволено.

4. 23.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2018 відкрито касаційне провадження.

6. Сторони клопотали про розгляд справи за їх участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Позивач є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами площею 34,0241 гектарів, кадастровий номер 7121582000:06:002:0001, яка знаходиться в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту, що посвідчується договором оренди землі від 01.02.2005, зареєстрованим 16.05.2005 в Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №040578400183 із змінами.

8. Рішенням Золотоніської районної ради №2-18/VII від 25.12.2015 (далі - Рішення від 25.12.2015) було затверджено матеріали технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

9. Цим рішенням районна рада затвердила матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району (за межами населеного пункту). Відповідно до п. 1.7 вказаного рішення нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 9656571,21 грн.

10. Позивач не згоден з такою оцінкою, тому звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позивач стверджує, що про рішення від 25.12.2015 дізнався з листа Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції №2674/23-13-12-025 від 21.03.2017.

12. З рішенням позивач не згоден. Вважає, що воно має ознаки регуляторного акта. Однак відповідач в порушення норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не оприлюднював відповідний проект вказаного рішення, його аналіз та саме рішення, чим унеможливив участь позивача в його обговоренні та прийнятті. Позивач об`єктивно не мав можливості своєчасно реалізувати свої права, в тому числі і право на звернення до суду.

Рішення порушує право користувача земельної ділянки на сплату погодженого та очікуваного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою. Це спричиняє погіршення економічно-фінансового стану позивача, адже зростання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 12 разів підвищує орендну плату.

13. Відповідач проти позову заперечував. Вважає, що воно є актом індивідуальної дії, а тому до таких правовідносин не потрібно застосовувати норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Рішення було розміщено на офіційній веб-сторінці Золотоніської районної ради в мережі Інтернет, а тому позивач мав можливість з ним ознайомитися.

Покликаючись на норми Закону України «Про оцінку земель», відповідач стверджував, що нормативно-грошова оцінка розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється не рідше ніж один раз на 5-7 років. Оскільки позивач не мав бажання замовити виготовлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач замовив оцінку самостійно.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд інстанції, дійшов висновку, що рішення від 25.12.2015 не містить чіткого визначення самої земельної ділянки, її конкретного місця знаходження, кадастрового номеру, особи орендаря, який нею користується, не визначає осіб, яких стосується. Тому рішення не є актом індивідуальної дії.

Водночас, рішення регулює організаційні відносини з наданням в оренду земельних ділянок у населених пунктах, які зазначені в ньому, правові відносини між орендодавцем та орендарями по використанню земельних ділянок, а також порядок розрахунку орендної плати землі. За таких обставин Рішення від 25.12.2015 за своїми ознаками є нормативно-правовим актом.

Враховуючи, що вказане рішення прийняте уповноваженим регуляторним органом, яке спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторними органами та іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, тобто є рішенням, яким встановлюється норма права щодо відсоткових ставок, які використовуються для розрахунку плати за землю, спірний нормативний акт спрямований на безпосереднє врегулювання господарських відносин, отже, він є регуляторним актом.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо, зокрема, відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Оскільки проект регуляторного акта не був оприлюднений у встановленому законом порядку та відсутній аналіз регуляторного впливу такого акту, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Стосовно строку звернення до суду, суд взяв до уваги, що позивач не мав можливості реалізувати право на звернення до суду раніше, ніж отримав лист Золотоніської ОДПІ №2674/23-13-12-025 від 21.03.2017, оскільки оскаржуване рішення не було належним чином опубліковано.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. 72 КАС України, а саме:

А) на підтвердження того, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель не відносяться до регуляторних актів, відповідач надавав суду копії листів Голови Державної регуляторної служби України Ляпіної К.М. від 05.02.2016 №1145/0/20, Золотоніської районної ради від 03.01.2017 №7/01-13, роздруківки роз`яснень щодо застосування органами місцевого самоврядування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при прийнятті рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель. Вказані докази не були взяті судами попередніх інстанцій до уваги, у зв`язку з чим було зроблено невірний висновок щодо приналежності оскаржуваного рішення відповідача до регуляторних актів;

Б) у матеріалах технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 26.10.2015 №1395, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування;

В) позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки подав позов 18.09.2017 та не просив суд поновити строк звернення;

Г) суд апеляційної інстанції не забезпечив дотримання статей 131№ та 131І Конституції України щодо представництва інтересів позивача в суді адвокатом, адже таке представництво в суді апеляційної інстанції здійснювала Дишлева І.О. ;

Ґ) суд апеляційної інстанції протиправно не залучив до участі Вознесенську сільську раду, адже орендна плата за земельну ділянку надходить саме до її місцевого бюджету.

16. У відзиві позивач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що:

А) оскаржуване рішення відповідача не містить ознак акту індивідуальної дії та є регуляторним актом. Відповідач порушив порядок оприлюднення проекту акта;

Б) висновок державної експертизи землевпорядної документації від 26.10.2015 №1395 скасований постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №823/1407/17;

В) позивач дотримався строку звернення до суду, адже про оскаржуване рішення дізнався з листа Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2017 №2674/23-13-12-025, що було досліджено судом першої інстанції.

Г) у судовому процесі у суді апеляційної інстанції позивач брав участь відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України шляхом самопредставництва юридичної особи, всі документи були підписані чинним директором СТОВ «Пальміравідгодівля» Сень Миколою Андрійовичем.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги й відзиву на неї та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

18. Ключовим правовим питанням у справі є належність оскаржуваного Рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 №2-18/VII до регуляторних нормативно-правових актів.

19. Згідно з ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

20. Частинами 1-3 ст. 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

21. Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

22. Частиною 5 ст. 5 Закону №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

23. У свою чергу, відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

24. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. 34-35 ч. 1).

25. Відповідно до ч. 3 ст. 201 ЗК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

26. Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

27. Частинами 1, 2, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

28. У ч.12 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

29. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

30. Згідно зі ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

31. Верховний Суд розглядав справи, в який висловлював правові висновки щодо правової природи рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

32. Зокрема, у постанові від 16.10.2018 у справі №522/7868/13 Суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акту, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб (платників орендної плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

33. Аналогічні висновки неодноразово були наведені у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 06.03.2019 у справі №803/417/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 10.04.2020 у справі № 615|1182/15-a, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17, від 15.06.2021 у справі №200/12944/19-а, від 16.12.2021 у справі № 826/8114/17, від 01.02.2022 у справі №160/1936/21, від 01.06.2022 у справі №280/5928/19 та від 02.02.2023 у справі №807/125/18.

34. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, є нормативно-правовим регуляторним актом.

35. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на лист Державної регуляторної служби, оскільки він не є джерелом права та має рекомендаційний характер.

36. Щодо твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки подав позов 18.09.2017, та не просив суд поновити строк звернення, Суд зазначає таке.

37. У рішенні суд першої інстанції аналізував питання пропуску позивачем строку звернення до суду і дійшов висновку, що звернення за захистом порушеного права було здійснено позивачем у межах строку, оскільки оскаржуване рішенням (зі змінами та доповненнями) є регуляторним актом. Відтак процедура його розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення повинно відбуватися за процедурою, визначеною Законом України "Про місцеве самоврядування в Україна" та з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

38. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оприлюднення проекту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об`єднань, у спосіб, передбачений ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім того, докази оприлюднення прийнятого рішення у спосіб, визначений ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідачем також не надано. Наведене свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень проігнорував вимоги закону щодо процедури ухвалення регуляторних актів.

39. Як встановлено судом першої інстанції, проект рішення, його аналіз та прийняте рішення у спосіб передбачений ст.ст. 9,13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" оприлюднені не були, а тому позивач не знав та не міг знати про його прийняття.

40. Отже, позивач не мав можливості раніше реалізувати право на звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення не було належним чином опубліковано.

41. Також Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивач клопотав про поновлення строків звернення до суду (т.1. а.с. 9).

42. Щодо представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції Дишлевою І.О. Суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII було постановлено доповнити Конституцію України зокрема, статтею 131-2 такого змісту: «Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена».

Також Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII було вирішено доповнити розділі XV Конституції України "Перехідні положення" пунктом 16-1 такого змісту:

«11) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року».

43. Враховуючи те, що апеляційне провадження у справі було відкрито 21.02.2018 і на час розгляду судом апеляційної інстанції позивача відповідно до вищенаведених норм законодавства мав представляти адвокат, Суд погоджується з тим, що Дишлева І.О. не могла брати участь у справі як представник позивача. Однак всі процесуальні документи, що подавалися до суду апеляційної інстанції, підписував директор СТОВ «Пальміравідгодівля» Сень М.А. Тому суд дійшов висновку, що таке процесуальне порушення не вплинуло на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

44. Оцінюючи доводи касаційної скарги про незалучення до участі у справі Вознесенської сільської ради, Суд виходить з того, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи.

45. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України. При цьому участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з ч. 1ст. 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення їх конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

46. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14.04.2020 у справі №580/3136/19, від 23.04.2020 у справі № 811/1470/18 та від 29.04.2020 у справі №703/2908/17.

47. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

49. Згідно з п.1 ч. 1ст. 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема, з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

50. Частинами 2-3 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

51. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

52. При цьому згідно з п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

53. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились, зокрема, у незалученні до участі у справі особи, якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки, може залучити до участі у справі таку особу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

54. Однак у цій справі Вознесенська сільська рада не приймала оскаржуване рішення, договір оренди землі укладався між СТОВ «Пальміравідгодівля» та Золотоніською районною радою Черкаської області, тому Суд не знаходить підстав для залучення судами попередніх інстанцій до участі у справі Вознесенської сільської ради.

55. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

57. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 49, 340, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Золотоніської районної Ради Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі №695/2607/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Н.В. Коваленко