Рішення

від 02.01.2018 по справі 695/2607/17

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2607/17

номер провадження 2-а/695/17/18

02 січня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.;

за участю: секретаря Бреуса В.С.;

представника позивача Дишлевої І.О.;

представника відповідача Калайди Р.Г.

розглянувши в судовому засіданні приміщенні суду в м. Золотоноша справу за адміністративним позовом СТОВ Пальміравідгодівля до Золотоніської районної Ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач СТОВ Пальміравідгодівля звернулось до суду з позовом до Золотоніської районної ради про визнання протиправним та скасування підпункту 1.7 пункту 1 Рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 року №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн. (дев'ять мільйонів шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 21 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами площею 34,0241 га, кадастровий номер 7121582000:06:002:0001, яка знаходиться в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту. Із листа Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції №2674/23-13-12-025 від 21.03.2017 року позивач дізнався про те, що рішенням Золотоніської районної ради від 25.12.2015 року №2-18/VII було затверджено матеріали технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 34,0241 га, в розмірі 9656571,21 грн.. Позивач вказане рішення вважає протиправним, оскільки останнє має ознаки регуляторного акта, однак воно прийняте без належного оприлюднення у порядку визначеному чинним законодавством, та порушує право користувача земельної ділянки на сплату погодженого та очікуваного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, що спричинить погіршення економічно-фінансового стану позивача, адже зростання нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки у 12 разів підвищує орендну плату. Окрім того позивач наполягав, що відповідач в порушення норм ЗУ Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності не оприлюднював відповідний проект вказаного рішення, його аналіз та саме рішення, чим унеможливив участь позивача в його обговоренні та прийнятті. За таких обставин позивач об'єктивно не мав можливості своєчасно реалізувати свої права, в тому числі і право на звернення до суду, а тому просив суд поновити строк звернення до суду та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача Дишлева І.О. позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні поясненням викладеним у позовній заяві та наполягала на задоволенні вказаного позову у повному обсязі.

Представник відповідача Калайда Р.Г. проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву СТОВ Пальміравідгодівля , який отриманий судом 29.12.2017 року. Відповідно до вказаного відзиву відповідач позовні вимоги не визнає оскільки вважає, що сторонами договору оренди землі є Золотоніська районна державна адміністрація в особі голови районної державної адміністрації та СТОВ Пальміравідгодівля в особі її директора, а тому Золотоніська районна рада Черкаської області не зобов'язана була знати про вартість земельної ділянки та підвищення її орендної плати. Окрім того відповідач вважає, що вказане рішення є актом індивідуальної дії, а тому до таких правовідносин не потрібно застосовувати норми ЗУ Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Відповідач наполягав, що вказане рішення ним було розміщено на офіційній веб-сторінці Золотоніської районної ради в мережі Інтернет, а тому позивач мав можливість ознайомитись із відповідним рішенням. Відповідач посилаючись на норми ЗУ Про оцінку земель наполягав, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється не рідше ніж один раз на 5-7 років, а оскільки позивач не мав жодного бажання замовити виготовлення нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, відповідач здійснив вказані дії самостійно.

При вирішенні вказаної справи суд враховує вимоги п. 10 Перехідних положень КАС України, згідно яких справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, суд, продовжуючи розгляд вказаної справи, яка подана з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу, та беручи до уваги, що розгляд справи по суті розпочатий, дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі позивач є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами площею 34,0241 гектарів, кадастровий номер 7121582000:06:002:0001, яка знаходиться в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту, що посвідчується договором оренди землі від 01.02.2005 року, зареєстрованого 16.05.2005 року в Черкаській регіональній філії ДП Центр ДЗК за №040578400183 із змінами, що стверджується відповідними доказами, які додані до матеріалів справи.

Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі користування землею в Україні є платним.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового Кодексу України визначені відносини, що регулюються останнім, це правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10 ПК України плата за землю належить до місцевих податків і зборів.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (яким є Позивач). Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже,Податковий Кодекс визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Позивач є користувачем земельної ділянки.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового Кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, що визначено ст. 288 Податкового кодексу України.

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, на яку поширюються владні повноваження з вирішення земельних питань відповідного органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що рішенням Золотоніської районної ради №2-18/VII від 25.12.2015 року було затверджено матеріали технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Із вказаного рішення вбачається, що районна рада затвердила матеріали технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн., про що визначено в п. 1.7 вказаного рішення.

Судом встановлено, що вказане рішення не містить ні чітке визначення самої земельної ділянки, ні її конкретне місце знаходження, кадастровий номер, тощо, ні визначення особи орендаря, який нею користується, таким чином суд не може сприймати твердження відповідача, що даний акт є актом індивідуальної дії, оскільки він взагалі не зазначає осіб, яких стосується.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 73 вказаного вище Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином суд приходить до висновку, що дане Рішення регулює організаційні відносини з наданням в оренду земельних ділянок у населених пунктах, які зазначені в ньому, правові відносини між орендодавцем та орендарями по використанню земельних ділянок, а також порядок розрахунку орендної плати землі. За таких обставин Рішення №2-18/VII від 25.12.2015 року фактично є офіційним письмовим документом, спрямований на регулювання суспільних відносин та поширюється на невизначене коло юридичних та фізичних осіб, застосовується неодноразово та є обов'язковими до застосування, зокрема, суб'єктами господарювання (яким є Позивач) при обчисленні орендної плати за землю і призначений для неодноразового застосування, тобто за своїми ознаками є нормативно-правовим актом, оскільки виключно на підставі вказаних рішень та згідно норм Податкового кодексу встановлюється орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності за межами населених пунктів. Вказані рішення поширюються на всіх суб'єктів земельних правовідносин, адже конкретні особи, на яких поширюється даний акт в самому рішенні не зазначені.

Визначення поняття регуляторного акту надано у ст.1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 року № 1160-IV (далі Закон № 1160-IV), відповідно до якої регуляторний акт це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Так, відповідно до умов договору оренди (розділ Орендна плата ), що міститься в матеріалах справи, від 01.02.2005 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 17,0 грн. за 1 га земель під господарськими будівлями та дворами і складає 578,41 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Враховуючи, що вказане рішення прийняте уповноваженим регуляторним органом, яке спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторними органами та іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, тобто є рішенням, яким встановлюється норма права щодо відсоткових ставок, які використовуються для розрахунку плати за землю, спірний нормативний акт спрямований на безпосереднє врегулювання господарських відносин, отже, він є регуляторним актом.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЗУ Про оцінку земель технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Виходячи з наведеного рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки землі безпосередньо впливає на розмір орендної плати, що сплачується позивачем на підставі договору оренди землі, який вказаний вище, яка належить відповідні територіальній громаді, саме рішення не містить визначення конкретних осіб на яких воно поширюється, та фактично регулює господарські відносини між позивачем та відповідними органами місцевого самоврядування, крім того оскаржене рішення не підпадає під визначення актів, на які не поширюється дія ЗУ Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , перелік яких дається в ст. 3 цього ж Закону.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 15.03.2016 року №К/800/48385/15.

Посилання відповідача, що відповідний акт про затвердження нормативної грошової оцінки земель не є регуляторним не може бути прийнятим до уваги ще й оскільки відповідно по практики ВАС України, а саме ухвали від 01 квітня 2014 року по справі К/9991/65360/12; ухвали від 22.05.2014 року по справі К/9991/15150/13, ухвали від 19 червня 2014 року по справі К/9991/25819/12 рішення органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель є регуляторним актом, а тому, порушення процедури його прийняття є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами п.4 ч.4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно п.2 ч.1 та ч., ч. 2, 3, 4 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної Інформації розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніші як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Кожен проект регуляторного акта відповідно до вимог ст..9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Відповідно до ст.13 Даного Закону, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регулятивного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі інтернет. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі інтернет. Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регулятивного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі інтернет. Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок в мережі інтернет, документи зазначені в частині першій - третій даної статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Згідно норм ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зважає, що відповідачем не була надано доказів про проведення вказаних вище дій, зокрема опублікування відповідного плану діяльності з підготовки проекту даного регуляторного акту, оприлюднення його проекту, налізу тощо.

Статтею 33 вказаного вище Закону передбачено, що у разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу влади проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Відповідно до статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Матеріали справи не містять доказів оприлюднення проекту вказаного вище рішення Золотоніської районної ради, а також складання аналізу впливу, який справлятиме регуляторний акт.

Із заперечень відповідача на позов вбачається, що районна рада не вбачала в змісті зазначеного рішення ознак регуляторного, тому оскаржуване рішення відповідача опубліковане в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Золотоніського району Черкаської області на веб-сторінці Золотоніської районної ради у розділі Рішення районної ради VII скликання , як таке, що набрало законної сили.

Оскільки проект регуляторного акта не був оприлюднений у встановленому законом порядку та відсутній аналіз регуляторного впливу такого акту, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

При вирішенні вказаної справи суд також враховує вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України згідно яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки позивач просить скасувати лише підпункт 1.7 пункту 1 вказаного вище рішення, суд приходить до висновку про скасування вказаного рішення лише в межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем заявлялося відповідне клопотання про залишення справи без розгляду у зв'язку із порушеним, на його думку, строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно із ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як зазначено вище, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішенням (зі змінами та доповненнями) є регуляторним актом, відтак процедура його розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення повинно відбуватись за процедурою визначеною Законом України "Про місцеве самоврядування в Україна" та з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

Суд зауважує, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, в своєму листі від 18.06.2010, № 7772 "Щодо прав громадськості у здійсненні державної регуляторної політики" відносно здійснення державної регуляторної політики повідомив, що іншої процедури прийняття та перегляду регуляторних актів Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не передбачено, тому якщо проект не був оприлюднений або був оприлюднений частково, він не може бути прийнятий, так як не доведений у повній мірі до всіх зацікавлених осіб.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оприлюднення проекту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань, у спосіб, передбачений статтею9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Крім того, докази оприлюднення прийнятого рішення у спосіб, визначений статтею 13 наведеного Закону, відповідачем також не надано. Наведене свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень грубо проігнорував вимоги закону щодо процедури ухвалення регуляторних актів.

За правилами статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого КАС або іншими законами, зокрема, шестимісячний строк встановлено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, проект рішення, його аналіз та прийняте рішення у спосіб передбачений ст.ст. 9,13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" оприлюднені не були, а тому позивач не знав та не міг знати про його прийняття

Згідно із ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Оцінюючи обставини, аналізуючи всі наведені доводи, суд приходить до висновку, що позивач не мав можливість раніше реалізувати право на звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення не було належним чином опубліковано. Можливість на оскарження рішення в адміністративному порядку у Позивача отримання відповідного листа Золотоніської ОДПІ №2674/23-13-12-025 від 21.03.2017 року.

Отже звернення за захистом порушеного права було здійснено позивачем у межах строку звернення до суду.

Що стосується посилання відповідача на повідомлення позивача листом Вознесенської сільської ради Золотоніського району від 30.05.2016 року №252, суд зазначає, що не може прийняти такий доказ, як достатній для підтвердження факту обізнаності позивача про прийняте рішення, оскільки жодного підтвердження факту його отримання позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням передбаченої законом процедури, а тому наявні всі підстави для скасування вказаного рішення у межах заявлених позивачем вимог.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1600 грн., що стверджується відповідним платіжним дорученням №1579 від 18.09.2017 року, які підлягають відшкодуванню в порядку визначеному ст. 139 КАС України.

На підставі ст., ст. 7-14, 72-77, 122, 241, 243, 246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов СТОВ Пальміравідгодівля до Золотоніської районної Ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати підпункт 1.7 пункту 1 Рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 року №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативної грошової оцінки Земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн. ( дев'ять мільйонів шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 21 коп.

Стягнути із відповідача на користь СТОВ Пальміравідгодівля кошти в сумі 1600,00 (одну тисячу шістсот) гривень - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя: Середа Л.В.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний головуючим 05 січня 2018 року.