Постанова

від 24.04.2018 по справі 695/2607/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 695/2607/17 Суддя (судді) першої інстанції: Середа Людмила Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника позивача Дишлева І.О.

представника відповідача Стрижак С.О., Калайди Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніської районної Ради Черкаської області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.01.2018 у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Пальміравідгодівля до Золотоніської районної Ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Пальміравідгодівля звернулось до суду з позовом до Золотоніської районної ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування підпункту 1.7 пункту 1 Рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 року №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн. (дев'ять мільйонів шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 21 коп.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.01.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано підпункт 1.7 пункту 1 Рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 року №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативної грошової оцінки Земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн. ( дев'ять мільйонів шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 21 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами площею 34,0241 гектарів, кадастровий номер 7121582000:06:002:0001, яка знаходиться в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту, що посвідчується договором оренди землі від 01.02.2005, зареєстрованого 16.05.2005 року в Черкаській регіональній філії ДП Центр ДЗК за №040578400183 із змінами.

Рішенням Золотоніської районної ради №2-18/VII від 25.12.2015 року було затверджено матеріали технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Даним рішенням районна рада, зокрема, затвердила матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,0241 га, яка розташована в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району (за межами населеного пункту) в розмірі 9656571,21 грн., що визначено в п. 1.7 вказаного рішення.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням передбаченої законом процедури, а тому наявні всі підстави для скасування вказаного рішення у межах заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного рішення, з огляду на таке.

Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі користування землею в Україні є платним.

За змістом підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10 ПК України плата за землю належить до місцевих податків і зборів.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (яким є Позивач). Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже,Податковий Кодекс визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Позивач є користувачем земельної ділянки.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового Кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, що визначено ст. 288 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Відтак, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, на яку поширюються владні повноваження з вирішення земельних питань відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції вірно вказав, що оскаржуване рішення не містить ні чітке визначення самої земельної ділянки, ні її конкретне місце знаходження, кадастровий номер, тощо, ні визначення особи орендаря, який нею користується, таким чином суд не може сприймати твердження відповідача, що даний акт є актом індивідуальної дії, оскільки він взагалі не зазначає осіб, яких стосується.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 73 вказаного вище Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, Рішення №2-18/VII від 25.12.2015 регулює організаційні відносини з наданням в оренду земельних ділянок у населених пунктах, які зазначені в ньому, правові відносини між орендодавцем та орендарями по використанню земельних ділянок, а також порядок розрахунку орендної плати землі, а також є офіційним письмовим документом, спрямованим на регулювання суспільних відносин та поширюється на невизначене коло юридичних та фізичних осіб, застосовується неодноразово та є обов'язковими до застосування, зокрема, суб'єктами господарювання (яким є Позивач) при обчисленні орендної плати за землю і призначений для неодноразового застосування, тобто за своїми ознаками є нормативно-правовим актом, оскільки виключно на підставі вказаних рішень та згідно норм Податкового кодексу встановлюється орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності за межами населених пунктів.

Визначення поняття регуляторного акту надано у ст.1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 року № 1160-IV (далі Закон № 1160-IV), відповідно до якої регуляторний акт це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Враховуючи, що вказане рішення прийняте уповноваженим регуляторним органом, яке спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторними органами та іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, тобто є рішенням, яким встановлюється норма права щодо відсоткових ставок, які використовуються для розрахунку плати за землю, спірний нормативний акт спрямований на безпосереднє врегулювання господарських відносин, отже, він є регуляторним актом.

Аналогічні доводи висловлені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.03.2016 року №К/800/48385/15.

Суд першої інстанції вірно спростував доводи відповідача, що відповідний акт про затвердження нормативної грошової оцінки земель не є регуляторним, оскільки відповідно по практики ВАС України, а саме ухвали від 01 квітня 2014 року у справі К/9991/65360/12; ухвали від 22.05.2014 року у справі К/9991/15150/13, ухвали від 19 червня 2014 року у справі К/9991/25819/12 рішення органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель є регуляторним актом, а тому, порушення процедури його прийняття є підставою для його скасування.

Нормами п.4 ч.4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Кожен проект регуляторного акта відповідно до вимог ст.9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Водночас, відповідачем не було надано доказів про проведення вказаних вище дій, зокрема опублікування відповідного плану діяльності з підготовки проекту даного регуляторного акту, оприлюднення його проекту, аналізу тощо.

Статтею 33 вказаного вище Закону передбачено, що у разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу влади проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Відповідно до статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Так, матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам ст.ст.73-76 КАС України, та доводили факт оприлюднення у встановленому порядку проекту вказаного вище рішення Золотоніської районної ради, а також складання аналізу впливу, який справлятиме регуляторний акт.

Із заперечень відповідача на позов та апеляційної скарги вбачається, що районна рада не вбачала в змісті зазначеного рішення ознак регуляторного, тому оскаржуване рішення відповідача опубліковане в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Золотоніського району Черкаської області на веб-сторінці Золотоніської районної ради у розділі Рішення районної ради VII скликання , як таке, що набрало законної сили.

Крім того, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, в своєму листі від 18.06.2010, № 7772 "Щодо прав громадськості у здійсненні державної регуляторної політики" відносно здійснення державної регуляторної політики повідомив, що іншої процедури прийняття та перегляду регуляторних актів Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не передбачено, тому якщо проект не був оприлюднений або був оприлюднений частково, він не може бути прийнятий, так як не доведений у повній мірі до всіх зацікавлених осіб.

Оскільки проект регуляторного акта не був оприлюднений у встановленому законом порядку та відсутній аналіз регуляторного впливу такого акту, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта щодо наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.10.2015 №1395 критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, яке набрало законної сили, було визнано протиправним та скасовано такий висновок.

Крім того, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Пальміравідгодівля було замовлено технічну документацію, яка отримала позитивний висновок експертизи землевпорядної документації, де зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 13.10.2017 становить 1089653,10 грн., а рішенням Золотоніської районної ради від 21.02.2018 №17-37/VII було затверджено таку грошову оцінку.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду України від 28.02.2017 у справі №21-3829а16є не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки висновки суду у зазначеній справі стосуються неможливості сторонніх осіб оскаржити акт індивідуальної дії. Такі посилання жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Що стосується посилання відповідача на повідомлення позивача листом Вознесенської сільської ради Золотоніського району від 30.05.2016 року №252, суд зазначає, що не може прийняти такий доказ, як достатній для підтвердження факту обізнаності позивача про прийняте рішення, оскільки жодного підтвердження факту його отримання позивачем суду не надано.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів також критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням передбаченої законом процедури та на підставі акту, який скасований в судовому порядку, а відтак суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував підпункт 1.7 пункту 1 рішення Золотоніської районної ради від 25.12.2015 року №2-18/VII, яким затверджено матеріали технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Золотоніської районної Ради Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.01.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 26.04.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко