Постанова

від 14.02.2023 по справі 556/1307/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 556/1307/17

Провадження № 22-ц/4815/228/23

Головуючий у Володимирецькому районному суді

Рівненської області: суддя Іванків О.В.

Дата, час і місце ухвалення рішення суду:

14 червня 2022 року о 09 год. 40 хв. у смт. Володимирець

Вараського району Рівненської області

Повне рішення складено: 24 червня 2022 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Крижов В.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Володимирецької селищної ради Рівненської області, Полицька сільська рада Вараського району Рівненської області;

за участі: ОСОБА_1 та її представника адвоката Полюхович Оксани Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Володимирецької селищної ради Рівненської області, Полицька сільська рада Вараського району Рівненської області; про скасування рішень органу місцевого самоврядування та державного реєстратора,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року в суд звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сектор з державної реєстрації Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області; про скасування рішень державного реєстратора, де просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 27.01.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Володимирецького районного управління юстиції, та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав і їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , індексний номер: 18875859 від 27.01.2015 за ОСОБА_2 . Також просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 27.01.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Володимирецького районного управління юстиції, та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , індексний номер: 18874677 від 27.01.2015 за ОСОБА_2 .

Мотивуючи вимоги, позивачем зазначалося про те, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 січня 2013 року визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на житловий будинок та інші господарські будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 , після смерті батька позивача - ОСОБА_4 . Також визнано неправомірним внесення запису в погосподарську книгу № 3 по с. Ромейки за 1996-2000 роки, яким особовий рахунок № НОМЕР_3 було переписано на ОСОБА_3 . Згодом рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2015 року рішення Володимирецького районного суду від 25 січня 2013 року було скасоване та ухвалено нове рішення, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності у порядку спадкування на 1/3 спірного будинку. У решті позовних вимог відмовлено. Однак на підставі скасованого рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію права власності на будинок та приватизував земельну ділянку під будинком, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства біля будинку (город). Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року у справі 556/991/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_5 ; про визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно задоволено позов ОСОБА_3 . Визнано за нею право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 як частку у спільному майні подружжя. Також визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 як обов`язкову частку у порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_4 . Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою с. Ромейки Володимирецького району Рівненської області, яка здійснена 07 березня 2013 року Реєстраційною службою Володимирецького районного управління юстиції. Відтак реєстрація права власності відповідача на всю земельну ділянку під будинком на тій підставі, що до нього переходило за скасованим судовим рішенням право власності на весь будинок, неправомірна. Щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою, то відновлення запису про позивача як голову домогосподарства надає переважне право на її приватизацію, а тому державна реєстрація такої земельної ділянки також має бути скасована.

З урахуванням поданої у грудні 2017 року заяви про збільшення позовних вимог просила також скасувати рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 268 від 28.08.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" та рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 269 від 28.08.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області 12 грудня 2017 року прийнято заяву про зміну (збільшення) позовних вимог та залучено Ромейківську сільську раду Володимирецького району до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 квітня 2022 року в справі замінено Центр надання адміністративних послуг Вараської районної державної адміністрації на Відділ "Центр надання адміністративних послуг" Володимирецької селищної ради - як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 липня 2021 року залучено як правонаступників сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала про те, що 20 березня 2015 року Апеляційним судом Рівненської області визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Цим рішенням було встановлено, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 22 січня 1955 року. Під час шлюбу подружжям у 1991 році було збудовано житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Тобто майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить на праві власності по 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 помер, а складеним заповітом своє майно, де б воно б не знаходилось і з чого б воно не складалося, та все те, що йому належить на час смерті і на що він мав право за законом заповів своєму сину ОСОБА_2 . Тому після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої входило лише 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями.

Разом з цим 25 січня 2013 року Володимирецьким районним судом Рівненської області було ухвалено рішення в справі № 556/39/13-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4 . На підставі рішення в справі №556/39/13-ц, 16 липня 2013 року Володимирецьким районним судом Рівненської області визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради № 14 від 20 листопада 1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Після відповідного звернення ОСОБА_2 Ромейківською сільською радою Володимирецького району було прийнято рішення № 244 від 14 березня 2014 року про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яким скасовано рішення № 14 від 20 листопада 1997 року та надано для ОСОБА_2 дозвіл на складання технічної документації на земельні ділянки 0,25 га та 0,4474 га по АДРЕСА_1 .

В подальшому рішенням Ромейківської сільської ради Володимирецького району № 268 від 28 серпня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" та рішенням Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 269 від 28 серпня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" затверджено технічну документацію ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4474 га та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, які знаходяться за вказаною адресою.

Тобто ОСОБА_2 розробив та затвердив вказану технічну документацію на зазначені земельні ділянки на своє ім`я лише з підстав скасування Володимирецьким районним судом Рівненської області в справі № 556/1247/13-ц рішення органу сільського самоврядування № 14 від 20 листопада 1997 року про передачу в приватну власність для ОСОБА_3 земельних ділянок.

З огляду на затвердження такої документації ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 5620888600:01:002:078, і на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,4474 га, кадастровий номер 5620888600:01:002:0079.

Однак постановою Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у справі №556/1247/13-ц скасовано рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2013 в частині скасування рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району № 14 від 20 листопада 1997 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, площею 0.20 га.

Окрім іншого, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги акт обстеження земельної ділянки, проведеного 10.09.2021 представниками місцевої ради в порядку самоврядного контролю про те, що інший житловий будинок, який знаходився на цій же ділянці і раніше належав ОСОБА_4 стихійно зруйновано. Судом не було враховано, що після смерті ОСОБА_4 його син - ОСОБА_2 у 2013 році пред`явив позов про визнання за ним права власності на спадкове майно батька, а саме на цей житловий будинок і іншого житлового будинку немає. Тобто право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не припинилось.

Також вважала помилковими висновки суду про те, що ОСОБА_2 отримав у власність спірні земельні ділянки шляхом безоплатної передачі із земель комунальної власності як вільні, адже у рішенні Ромейківської сільської ради № 244 від 14 березня 2014 року вказано, що для ОСОБА_2 передаються саме ті земельні ділянки, які раніше були передані для його матері ОСОБА_3 . Не погоджувалась з твердженнями суду першої інстанції, що ОСОБА_2 теж є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 , адже ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом, якого усунуто від спадкування спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 .

З наведених підстав просила скасувати повністю рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались, хоча їм про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Ромейківської сільської ради Володимирецького району №244 від 14 березня 2014 року скасовано рішення №14 від 20 березня 1997 року "Про приватизацію присадибних ділянок громадянами села" на підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2013 року у справі №556/1247/13-ц. Надано ОСОБА_2 дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельну ділянку орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок житлової та громадської забудови та для ведення особистого селянського господарства 0,4474 га, яка розташована в межах АДРЕСА_1 , Ромейкiвської сільської ради за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення. Роз`яснено ОСОБА_2 необхідність після розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) звернутись до Управління Держземагентства у Володимирецькому районі Рівненської області для проведення реєстрації земельної ділянки і до Ромейківської сільської ради для затвердження даної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Рішенням Ромейківської сільської ради Володимирецького району № 268 від 28 серпня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" та рішенням Ромейківської сільської ради Володимирецького району № 269 від 28 серпня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" було затверджено технічну документацію ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4474 га, та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Відповідач зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер: 5620888600:01:002:078, та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,4474 га, кадастровий номер: 5620888600:01:002:0079.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з того приводу, що рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 січня 2013 року у справі №556/39/13-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та визнано неправомірним внесення запису в погосподарську книгу №3 по с.Ромейки за 1996-2000 роки, яким особовий рахунок № НОМЕР_3 було переписано на ОСОБА_3 , було скасовано 20 березня 2015 року Апеляційним судом Рівненської області. За результатами перегляду справи апеляційний суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Разом з тим рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року у справі №556/991/15-ц визнано за ОСОБА_3 право власності на частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , як частку у спільному майні подружжя та 1/6 частину як обов`язкову частку у порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_4 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на цей житловий будинок, що здійснена 07 березня 2013 року Реєстраційною службою Володимирецького районного управління юстиції. Отже, на час пред`явлення позову ОСОБА_3 на праві власності належало 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - лише 1/3 частина спірного житлового будинку.

Тому, на її думку, відповідач неправомірно зареєстрував право власності на всю земельну ділянку під будинком на тій підставі, що до нього переходило за скасованим судовим рішенням право власності на весь будинок. З приводу ділянки для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою, то, вона як голова господарства мала переважне право на її приватизацію, а тому державна реєстрація такої земельної ділянки має бути також скасована.

Між тим, постановою Верховного Суду від 06.06.2018 в цивільній справі №556/991/15-ц рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового судового розгляду рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області, ОСОБА_5 ; про визнання права власності на майно відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на новозбудований житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який складається з житлової кімнати - 4, житлової кімнати - 5, кухні - 3, коридора - 1, коридора - 2, особовий рахунок № НОМЕР_4 , рік побудови - 1991.

Вказане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року та постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17 листопада 2021 року. Тобто судове рішення набрало законної сили.

При цьому Верховним Судом було встановлено, що ОСОБА_3 з 22 січня 1955 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, а згідно з заповітом від 25 травня 1993 року все майно, що йому належало на час смерті і на що він мав право за законом, заповів своєму сину - ОСОБА_2 . Відповідно до архівного витягу засідання Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради від 19 травня 1988 року ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку площею 1 200 м2 та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку. Відповідно до заяви ОСОБА_4 на ім`я голови Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради від 07 лютого 1995 року на його земельній ділянці, за його згодою, син ОСОБА_2 та дружина - ОСОБА_5 збудували за власні кошти та його сприяння новий будинок. У заяві ОСОБА_4 просив здійснити перерозподіл особових рахунків на старий та новий будинки. За змістом розписки від 11 листопада 1987 року ОСОБА_4 надав згоду як власник домогосподарства на будівництво нового житлового будинку своєму сину - ОСОБА_2 та його дружині - ОСОБА_5 на земельній ділянці його домогосподарства. Тобто на земельній ділянці, що належала ОСОБА_4 , зведено два будинки: старий будинок, у якому проживав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та новий будинок, у якому проживають ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_5 . Розподіл будинків на два окремих об`єкта нерухомості здійснено в погосподарській книзі. Отже, суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що новозбудований ОСОБА_2 житловий будинок не був спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а тому не може бути предметом спору ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_3 оспорювала право ОСОБА_2 на новозбудований ним житловий будинок, то висновок про задоволення зустрічного позову є правильним.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.

Рішенням Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради Володимирецького району №14 від 20 листопада 1997 року ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2013 року у справі №556/1247/13-ц рішення Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради №14 від 20 листопада 1997 року визнано незаконним і скасовано.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у справі 556/1247/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2013 року в частині скасування рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району №14 від 20 листопада 1997 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0.20 га. У решті судове рішення залишено без змін.

Мотивом для часткового скасування судового рішення було те, що суд першої інстанції, скасовуючи рішення Ромейківської сільської ради №14 від 20.11.1997 у повному обсязі, в т.ч. і щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, фактично вийшов за межі позовних вимог, чим порушив закріплений ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 є одноосібним власником житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований, а тому погодився із рішенням місцевого суду в частині скасування рішення Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради Володимирецького району №14 від 20 листопада 1997 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку.

Тобто рішення Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради №14 від 20 листопада 1997 року в частині передачі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_3 є нечинним.

Тому відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району №268 від 28 серпня 2014 року із вимогами щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, позаяк за існуючими правовідносинами саме відповідач є власником садиби по АДРЕСА_1 , а відтак має право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору за цією адресою.

Наведеними обставинами спростовуються аргументи позивача про те, що її матір ОСОБА_3 , як голова домогосподарства за вказаною адресою мала переважне право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, адже за результатами вирішення справи щодо суб`єктивних цивільних прав на спірну садибу було встановлено її належність відповідачу.

Встановленим є й той факт, що земельна ділянка для ведення особистого присадибного господарства площею 0,20 га, яка була виділена ОСОБА_3 в с.Ромейки Володимирецького району на підставі рішення Виконавчого комітету Ромейківської сільської ради №14 від 20 листопада 1997 року не є і не була сформована як об`єкт цивільних прав, місце її розташування, її конфігурація та межі не визначались, а кадастровий номер не було присвоєно.

Поготів, на переконання колегії суддів, рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району № 268 та № 269 від 28 серпня 2014 року не можуть бути скасовані через чинність рішення № 244 від 14 березня 2014 року, оскільки заявлені вимоги фактично пов`язані з правами та обов`язками, визначеними у рішенні органу сільського самоврядування №244 від 14 березня 2014 року, і повністю залежать від цього рішення.

Як видно з рішення Ромейківської сільської ради Володимирецького району № 244 від 14 березня 2014 року, цим актом орган сільського самоврядування скасував своє рішення № 14 від 20 листопада 1997 року та надав ОСОБА_2 дозвіл на складання технічної документації на земельні ділянки 0,25 га та 0,4474 га по АДРЕСА_1 .

У частинах 1 та 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 8-10 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з наведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Тобто затвердження технічної документації із землеустрою є завершальним етапом її передачі у власність.

Між тим, будь-яких об`єктивних і переконливих доказів того, що при передачі спірних земельних ділянок було порушено вказаний порядок, позивачем не надано, а судом не було здобуто.

За дотримання зазначеного порядку Ромейківська сільська рада Володимирецького району була зобов`язана у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, доводи апеляційної скарги про хибність оскаржуваного рішення є необґрунтованими та не можуть бути підставою для його скасування, адже зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, суд апеляційної інстанції також враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно дост. 375 ЦПК Україниє додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Судовий збір, що понесений заявником при поданні апеляційної скарги відповідно дост. 141 ЦПК Українислід віднести на його ж рахунок.

Керуючись ст.ст.374-375,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 червня 2022 ро ку без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук

Повний текст постанови складено: 14.02.2023