Рішення

від 31.01.2023 по справі 906/190/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/190/22

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Риданової Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Григор`єв Р.І., адвокат, ордер АІ №1222450 від 21.02.22р. (режимі відео)

від відповідача: Малахов М.В., адвокат, ордер АМ №1028729 від 11.08.22р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Риолан Плюс" ( м. Олевськ)

до Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (смт Народичі)

про стягнення 1141433,63грн збитків за неповернення речі

Процесуальні дії по справі.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 11.03.2022 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Риолан Плюс" до відповідача ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" про стягнення 1141433,63грн за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначено на 10:00год. 12.04.2022.

Так, у перше підготовче засідання 12.04.22р. представники сторін не прибули, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Оскільки 18.03.22р. та 11.04.22р. через електронну пошту суду та підсистему "Електронний суд" представник відповідача ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" Р. Антонюк у клопотанні про відкладення підготовчого засідання навів підстави для вчинення цієї процесуальної дії ( неотримання копії позовної заяви з додатками унеможливило подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк тощо), ухвалою суду від 12.04.22р. відкладено підготовче засідання на 10:00год. 12.05.22р., встановлено відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, до 03.05.2022, докази надіслання надіслати суду.

02.05.22р.( вх. № г/с 5871/22) та 09.05.22р. (вх. № г/с 6282/22) поштою та через підсистему "Електронний суд" представник відповідача ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" Р. Антонюк надіслав відзив на позовну заяву, за змістом якого позов не визнається у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.05.2022 підготовче засідання відкладено на 11:00год. 02.06.2022р., встановлено сторонам строки для подання відповіді на відзив в порядку статті 166 ГПК України та заперечення в порядку статті 167 ГПК України.

До дати проведення підготовчого засідання сторони спору виконали вимоги ухвали суду від 12.05.22р.

Підготовче засідання 02.06.2022 проведено за матеріалами справи.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.22р. о 11:00 год.

Ухвалено повернути ТОВ "Риолан Плюс" без розгляду клопотання від 16.05.22р. ( вх. № г/с 01-44/462/22 від 02.06.22р.) про витребування у Головного управління ДПС у Житомирській області акцизних накладних форми "П", зареєстрованих у період від 01.08.2021 по 31.10.2021, за якими : особа отримувачем пального є Державне підприємство "Народицьке спеціалізоване лісове господарство (код ЄДРПОУ 34283057); адреса місця зберігання пального є: код КОАТУУ 1823787201, Житомирська область, Народицький район, с.Радча, вул. Заводська 16; код товару згідно з УКТ ЗЕД 2711000000, назва товару Скраплений газ.

Ухвалено позивачу ТОВ "Риолан Плюс" у строк до 20.06.22р. вчинити наступні процесуальні дії: надіслати до суду та відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку письмове пояснення щодо відповідності розрахунку стягуваної плати за користування АГЗП в сумі 78629,81грн визначенню "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються " ( п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України) за наявності таких складових: 1) дата початку періоду нарахування плати - 26.07.2021; 2) розмір місячної плати - 11232,83грн; 3) період нарахування - 7 місяців та відсутності такої складової як 4) дата закінчення періоду нарахування; надіслати до суду та відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку лист-відповідь відповідача № 1046 від 19.10.2021 про відмову сплачувати за оренду АГЗП.

Ухвалено відповідачу у строк до 20.06.22р. надіслати до суду та відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку: докази поставки скрапленого газу іншими особами у спірний період після дати останньої поставки товару ТОВ "Риолан Плюс" - 19.07.2021; докази на підтвердження викладеним доводам:" об`єкт було пошкоджено , що призвело до втрати його функціональних властивостей".

До дати першого судового засідання до суду надійшли: 21.06.22р. на електронну пошту суду від ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" фото пошкодженої посудини для зберігання скрапленого газу та копія відповіді Управління СБУ в Житомирській області щодо пошкодженого майна на території автоколони;

Окрім того, 23.06.22р. через підсистему "Електронний суд" та на електронну пошту суду від ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" та ТОВ "Риолан Плюс" надійшли клопотання про відкладення судового засідання з підстав неможливості участі у ньому представників сторін справи.

Ухвалою суду від 23.06.2022, серед іншого, ухвалено сторонам спору виконати належним чином вимоги ухвали суду від 02.06.2022.

До дати судового засідання 11.08.22р. до суду надійшли заяви /клопотання з процесуальних питань: клопотання ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" за вих. №425 від 15.07.2022 (вх. г/с №10429/22 від 21.07.2022) про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів, а саме: копій видаткових накладних на поставку скрапленого газу іншим особам у спірний період разом із заявою про поновлення строку на їх подання; заява ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" за вих. №439 від 22.07.2022 (вх. г/с №01-44/693/22 від 25.07.2022) про зупинення провадження у справі; клопотання ТОВ "Риолан Плюс" від 09.08.2022, подане від його імені адвокатом Р.Григор`євим про приєднання до матеріалів справи нових доказів, а саме: заяви свідка ОСОБА_1 від 02.08.2022 разом із заявою про поновлення строку на їх подання, а також оригінали договорів, укладених з відповідачем; клопотання ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" від 11.08.2022, подане від його імені адвокатом М.Малаховим про відкладення розгляду справи з наданням можливості для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 11.08.22р. приєднано до матеріалів справи подані на виконання вимог ухвали суду від 02.06.22р. докази відповідачем ДП "Народицьке спеціалізоване господарство" разом із клопотанням за вих. №425 від 15.07.2022 (вх. г/с №10429/22 від 21.07.2022); продовжено стадію розгляду справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні до 12:00год. 30.08. 22 р.

В межах оголошеної перерви до суду надійшло клопотання ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" від 29.08.2022, подане від його імені адвокатом М. Малаховим, про приєднання до матеріалів справи нових доказів, у числі яких є заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.08.2022 разом із заявою про поновлення строку на їх подання.

У судовому засіданні 30.08.22р. представник ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" адвокат М. Малахов заявив клопотання призначити у справі судову експертизу (вх. № г/с 01-44/881/22) ( надалі - Клопотання про призначення експертизи).

Ухвалою суду від 30.08.22р. Клопотання про призначення експертизи прийнято до розгляду по суті та ухвалено позивачу ТОВ "Риолан Плюс" у строк до 12.09.2022 викласти письмово наявні заперечення (аргументи, міркування) по суті заявленого клопотання.

Ухвалою суду від 29.09.22р. відмовлено у задоволенні клопотання представника ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" від 30.08.22р. (вх. №г/с 01-44/881/22) адвоката М.Малахова про призначення у справі судової технічної експертизи документів. Ухвалено відкласти розгляд справи по суті на 22.09.22 р. о 14:30 год. Викликано в судове засідання 13.10.2022 для допиту: фізичну особу ОСОБА_1 , колишнього директора Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство", щодо повідомлених обставин у заяві свідка від 02.08.2022; фізичну особу ОСОБА_2 , юрисконсульта Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство", щодо повідомлених обставин у заяві свідка від 26.08.2022; фізичну особу ОСОБА_3 , головного бухгалтера Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство", щодо повідомлених обставин у заяві свідка від 26.08.2022.

За ініціативою суду ухвалою суду від 29.09.22р. запроваджено процесуальний механізм допиту свідків. Оскільки вчинити процесуальну дію з допиту трьох свідків у судовому засіданні 13.10.22р. не вдалось з об`єктивних причин, ухвалою суду від 13.10.22р. повторно постановлено ТОВ "Риолан Плюс" забезпечити явку свідка ОСОБА_1 та ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" - свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду або їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку статті 197 ГПК Ухвалою суду від 20.10.22р. повторно викликано в судове засідання 14.11.22р. для допиту в статусі свідків фізичну особу ОСОБА_1 (колишній директор Підприємства (з/с від 02.08.22р.); фізичну особу ОСОБА_2 (юрисконсульт Підприємства (з/с від 26.08.22р.); фізичну особу ОСОБА_3 (головний бухгалтер Підприємства (з/с від 26.08.22р.).

В судовому засіданні 14.11.22р. вчинено процесуальну дію з допиту свідків та завершено зазначену стадію.

Ухвалою суду від 14.11.22р. в судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.22р. та , в подальшому, до 12:00год. 14.12.22р.

На зазначеній стадії судового процесу у Підприємства витребувано копію ліцензії на право зберігання пального та документи, які подавалися для її отримання. У судовому засіданні 14.12.22р. також виникла необхідність оглянути в оригіналі паспорт на стаціонарний заправник газу АГЗП об`ємом до 6,3 куб.м, 2002 року, зокрема розділ 13, що містить дані про рух виробу при експлуатації. З цих підстав, суд вкотре оголосив перерву до 10.01.23 р. о 15:30 год.

Після перерви судове засідання 10.01.23р. продовжено за участю представника Товариства в режимі відеоконференції, яким повідомлено причини невиконання вимог ухвали суду від 14.12.22р., про що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Стадію безпосереднього дослідження доказів продовжено та оскільки підстави, визначені в ухвалі суду від 14.12.22р. не відпали, судом ухвалено змінити спосіб її виконання Товариством шляхом надіслання оригіналу витребуваного доказу до суду кур`єрською доставкою будь-якого оператора поштового зв`язку та оголошено перерву до 31.01.23 р. о 11:00 год.

Після перерви судове засідання продовжено, завершено стадію безпосереднього дослідження доказів, заслухано промови представників сторін у судових дебатах та після виходу суду з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

У березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Риолан Плюс" звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» про стягнення збитків за неповернення речі у загальному розмірі 1 141433,63 грн. До складу збитків входить сума ( надалі - Товариство та Підприємство).

В обґрунтування фактичних підстав позову Товариство доводить, що починаючи з 2012 року з Підприємством існують договірні відносини з поставки скрапленого газу марки СПБТ, БТ,ПБД та відносини з безоплатного користування обладнанням , що належить Товариством. Договірні відносини з поставки скрапленого газу опосередковують договір № РП-002 від 26.10.2012 з терміном дії до 31.12.12р., договір № РП-001 від 01.01.13р. з терміном дії до 31.12.13р. та договір оптових та тендерних закупівель №РП-1 від 01.01.14р. з терміном дії до 31.12.18р. За умовою п.1.1 договору оптових та тендерних закупівель №РП-1 від 01.01.14р. Товариство взяло на себе зобов`язання поставляти товар на умовах FCA, а Підприємство - приймати та оплачувати товар. Попри те, що за умовою п. 7.1 договір діяв до 31.12.18р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань обома сторонами, останні здійснювали господарські правовідносини за цим договором до липня 2021 року, оформляючи у період з 01.01.19р. до 19.07.21р. посиланням на нього видаткові накладні, платіжні доручення та рахунки-фактури на 128 поставок товару та їх часткову оплату. Товариство надало Підприємству у безоплатне користування власне модульне обладнання для приймання та зберігання товару ( скрапленого газу), а також для самостійної заправки власного транспорту , яке було встановлене на території Підприємства. Сторони уклали 01.01.2019 договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01, згідно з яким Товариство визначено в статусі Розпорядника, а Підприємство - Користувача, за умовою п.1.1 якого в користування передано АГЗП ( автомобільний газовий заправний пункт модульного типу) і сам договір засвідчує факт його передачі та не потребує інших додаткових документів , як обумовлено у п.1.2 договору ( надалі - Договір користування від 01.01.19). Сторони у п. 2.1 та п. 2.3 Договору користування від 01.01.19р. погодили як строк його дії до 31.12. 21р. з правом продовження на 2 роки та 11 місяців, так і право Розпорядника на його дострокове розірвання в односторонньому порядку у випадку невиконання Користувачем договірних зобов`язань. Зокрема, за умовами п. 5.1 та 8.1 Договору користування від 01.01.19р. Користувач зобов`язався належно користуватися АГЗП, дотримуватися правил безпеки та нести повну матеріальну відповідальність за його пошкодження чи знищення. Оскільки АГЗП мало значну вартість, 10.01.2019 сторони уклали додатковий договір-угоду №1 про матеріальні гарантії збереження майна та можливі ризики комерційних витрат ( надалі - Договір-угода №1 про матеріальні гарантії). Зокрема, у п.2.1 Договору - угоді №1 про матеріальні гарантії сторони погодили, що АГЗП передається Користувачу при умові постачання скрапленого газу виключно Розпорядником, а у п.3.1, що зупинення Користувачем поставки газу від Розпорядника та неповідомлення протягом 3-х робочих днів про можливу зміну подальшої співпраці, не надання пропозиції викупу об`єкта користування та його неповернення - АГЗП вважається таким, що не повернене з користування та втрачене Розпорядником. За умовою п. 5.1 Договору-угоди №1 про матеріальні гарантії Користувач взяв на себе зобов`язання протягом місяця компенсувати Розпоряднику вартість майна, що не повернене, а також комерційні втрати діяльності оцінені сторонами у загальній сумі компенсації в один мільйон гривень. Окрім того, за умовою п. 6.1 Договору-угоди №1 про матеріальні гарантії Розпорядник має право односторонньо з моменту зупинки поставок Користувачу автоматично нараховувати плату за користування комерційного зиску втраченого об`єкту 1 грн/л середнього об`єму /місяць у розрахунку за останні 6 місяців споживання Користувачем газу в АГЗП.

Товариство у позові підтверджує , що Договір РП-01 від 10.01.2019 є договором позички, а Договір-угода №1 про матеріальні гарантії - є забезпеченням виконання умов договору позички та договорів купівлі-продажу.

Товариство доводить, що на підставі договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014 здійснив останню поставку скрапленого газу за видатковою накладною № РН-154 від 19.07.2021 на суму 5330,72грн, а Підприємство отримало товар. У зв`язку з відсутністю заявок Підприємства на поставку товару, Товариство листом від 13.07.2021 за вих. № 110, який отримано 20.07.2021, запропонувало Підприємству обрати подальшу форму співпраці щодо користування АГЗП. Одночасно попереджено про наслідки залишення листа без відповіді. Листом відповіддю від 19.10.2021 №1046 Підприємство відмовилося платити за оренду АГЗП, продовжило користуватись ним та отримувати газ від третіх осіб. У зв`язку з відмовою Підприємства від послуг Товариства щодо поставки скрапленого газу, в силу приписів п.п. 3.1, 4.1, 5.1,6.1,6.2 Договору-угоди №1 про матеріальні гарантії Підприємство погодилося із забезпеченням виконання свого зобов`язання у виді компенсації за АГЗП у розмірі 1000000,00грн. На підставі п.6.1 Договору-угоди №1 про матеріальні гарантії нарахована місячна плата за користування АГЗП в розмірі 11232,83грн з ПДВ , починаючи з 26.07.2021 за сім місяців користування у загальному розмірі 78629,81грн.

Товариство доводить, що у Підприємства на підставі п.3.1 та 5.1 Договору -угоди №1 про матеріальні гарантії виник обов`язок компенсувати АГЗП у сумі 1000000,00грн до 27.08.2021. Оскільки такий обов`язок не виконано, тоді як за правовою природою сума компенсації є грошовим зобов`язанням, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 48913,41грн та 3% річних в сумі 13890,41грн.

У відзиві на позов Підприємство не визнає вимоги Товариства з наступних підстав: доводи про те, що сторони у господарських правовідносинах керувалися умовою п.7.1 Договору № РП від 01.01.2014 строк дії якого завершився 31.12.2018 не заслуговують на увагу, оскільки за умовою п. 7.2 цього договору сторони змінюють його умови за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документу, та оскільки строк дії господарського договору є його істотною ознакою за змістом статті 180 ЦК України, сторони мали укласти додаткову угоду про продовження строку дії Договору № РП від 01.01.2014; сторони уклали договір безоплатного користування газовим модулем №РП-01 від 01.01.2019 за умовами якого Підприємство набуло право безоплатно користуватися; як цей договір так і додаткова угода до нього №1 від 10.01.2019 не можуть вважатися такими, що забезпечують виконання Договору № РП від 01.01.2014 строк дії якого завершився 31.12.2018; Підприємство не отримувало лист від 13.07.2021 за вих. №110, тому Товариство безпідставно нарахувало плату за користування АГЗП з розрахунку 1 грн/л середнього об`єму/місяць у розрахунку за останні 6 місяців споживання газу; окрім того, в ході воєнних дій, що відбувалися на території Житомирської області в с. Радча, де знаходиться АГЗП , останній було пошкоджено , що призвело до втрати його функціональних властивостей.

У відповіді на відзив Товариство наголошує, що позовна заява обґрунтована тим, що Підприємство, порушуючи договірні зобов`язання щодо користування річчю за договором безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 та додатковим договором-угодою №1 від 10.01.2019, припинив здійснювати замовлення від позивача щодо поставки товару, не здійснив погашення поточної заборгованості , розпочав здійснювати поставку газу у модуль позивача від третіх осіб, не відповів на лист від 13.07.2021 за вих. №110 щодо подальшої співпраці та не повернув модуль позивачу. За вказані порушення сторони узгодили вид відповідальності Підприємства, що виражається у відшкодуванні компенсації за модуль у розмірі 1 000 000,00грн. Товариство доводило , що договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 та додатковий договір -угода № 1 від 10.01. 2019 не здійснює посилання на жоден із договорів купівлі-продажу. Порушення додаткового договору-угоди полягало саме у зупиненні поставки товару від Товариства та використання модуля Підприємством для поставок від третіх осіб. Товариство доводило, що здійснення 128 поставок товару у період з 01.01.2019 до 19.07.2021 з оформленням видаткових накладних , що містять посилання на Договір № РП-1 від 01.01.2014 , підтверджує продовження договірних відносин за вказаним договором.

Товариство наголошує , що відповідно до п.2.1 додаткового договору - угоди № 1 від 10.01.2019 Підприємству передано АГЗП при умові постачання газу скрапленого в газовий модуль виключно Товариством. Та оскільки Підприємство зупинило поставку газу від Товариства та не повідомило про можливу зміну подальшої співпраці, у Підприємства виникло зобов`язання компенсувати вартість АГЗП та комерційні втрати діяльності Товариства у загальній сумі в один мільйон гривень. Окрім того, сам факт зупинки товару є підставою розпочати здійснювати нарахування за користуванню річчю та оскільки Підприємство з 20.07.2021 не повідомило про подальшу можливу співпрацю та протягом місяця не провело компенсацію, з 24.08.2021 вважається таким, що утримує та користується модулем Товариства з порушенням договірних умов та несе ризики його випадкового знищення або пошкодження.

У запереченні Підприємство наполягає на тому, що предметом договору безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 та додаткового договору - угоди № 1 від 10.01. 2019 є безоплатна передача Товариством АГЗП у тимчасове безоплатне строкове користування. Посилаючись на умову п. 3.1 додаткового договору - угоди № 1 від 10.01.2019 Товариство з однієї сторони вважає АГЗП втраченим, а з іншої вважає, що має право стягувати плату за користування газовим модулем , який втратив за умовою п.6.1 цієї угоди. Не можна визнати обґрунтованим розрахунок такої плати у стягуваній сумі 78629,81грн, оскільки зі змісту поданих Товариством заяв по суті ( позовна заява, відповідь на відзив) та інших документів не можливо з`ясувати чіткий період та дати , які враховувались для здійснення такого розрахунку. Товариство саме порушило умову п. 7.1 додаткового договору - угоди № 1 від 10.01.2019, оскільки не довело, що оформляло акти наданих послуг з платного користування втраченим об`єктом включно до моменту отримання за нього повної компенсації від Підприємства. Відсутні також підстави для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення сплати компенсації за АГЗП , оскільки грошова сума у розмірі 1 000 000,00грн , наведена у п.5.1 додаткового договору - угоди № 1 від 10.01.2019 , визначена не як грошове зобов`язання, а як захід відповідальності. Тому підстави для задоволення позовних вимог на загальну суму 62803,82грн, з яких 48913,41грн складають інфляційні втрати та 13 890,41грн 3% річних відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як встановив суд, між ТОВ "Риолан Плюс" ( Постачальник ) та Державним підприємством "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" ( Замовник) договірні відносини щодо поставки газу скрапленого ( марка СПБТ,БТ,ПБА) регулювались Договором №РП-002 від 26.10.2012 зі строком дії до 31.12.2012, Договором №РП-001 від 01.01.2013 зі строком дії до 31.12.2013 та Договором поставки № РП-1 оптових та тендерних закупівель від 01.01.2014 зі строком дії до 31.12.2018 ( а.с. 15 -21, т.1).

Договір поставки № РП-1 оптових та тендерних закупівель від 01.01.2014 укладено на таких основних умовах:

- товаром, що поставляється , є газ скраплений ( марка СПБТ,БТ,ПБА) для комерційного використання (п. п. 1.3 та 2.1) ;

- передача товару здійснюється на умовах FCA, а його перевезення - автотранспортом ( п.1.1 та п. 4.4);

- момент поставки товару є дата, що зазначена у відповідних супровідних документах ( видаткові накладні , товарно-транспорті накладні , інше) ( п. 4.5);

- ціна за одиницю товару формується та узгоджується сторонами і вказується у рахунку - фактурі або у видатковій накладній, що виписується продавцем ( п.4.1);

- договір діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань обома сторонами (п. 7.1 );

- умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документа ( п.7.2) ( надалі у тексті - Договір поставки № РП-1 від 01.01.14).

Як встановив суд , сторони не змінювали умову п.7.1 Договору поставки № РП-1 від 01.01.14) в частині строку його дії після 31.12.2018 шляхом складання письмового документа.

Разом з тим, сторони з 01.01.2019 продовжили відносини поставки газу скрапленого, вказуючи у видаткових накладних та рахунках-фактурах Договір поставки № РП-1 від 01.01.14 як підставу для такої поставки та здійснення оплати ( а.с 21-87, т.1).

Суд також встановив, що сторони із 01.01.2020 продовжили відносини поставки газу скрапленого, вказуючи у видаткових накладних та рахунках-фактурах Договір поставки № РП-1 від 01.01.14 як підставу для такої поставки та здійснення оплати відносини поставки газу скрапленого ( а.с. 88 -128, т.1).

Сторони спору впродовж 2020 року також звіряли взаємні розрахунки за такими документами як видаткова накладна та банківська виписка за період з 01.02.20р. по 29.02.20р. на суму 72414,06грн, за період з 01.03.20р. по 31.03.20р.на суму 141680,48грн, за період з 01.04.20р. по 19.06.20р.на суму 91047,64грн, за період з 01.06.20р. по 30.06.20р.на суму 200791,85грн, за період з 01.07.20р. по 31.07.20р.на суму 213133,49грн, за період з 01.08.20р. по 30.08.20р.на суму 237849,51грн, за період з 01.09.20р. по 30.09.20р.на суму 253785,97грн, за період з 01.10.20р. по 31.10.20р. на суму 246960,46грн, за період з 01.11.20р. по 30.11.20р. на суму 186838,12грн, за період з 01.12.20р. по 31.12.20р. на суму 167188,37грн за період з 01.12.20р. по 31.12.20р. на суму 167188,37грн (а.с. 218 - 228 т.1).

Із 01.01.2021 сторони продовжили відносини поставки газу скрапленого, вказуючи у видаткових накладних та рахунках-фактурах Договір поставки № РП-1 від 01.01.14 як підставу для такої поставки та здійснення оплати ( а.с. 129- 147т.1).

Впродовж 2021 року сторони продовжили звіряти взаємні розрахунки за такими документами як видаткова накладна та банківська виписка за період з 01.02.21р. по 28.02.21р. на суму 126709,00грн, за період з 01.03.21р. по 31.03.21р. на суму 194734,44 грн, за період з 01.05.21р. по 31.05.21р. на суму 291599,74грн, за період з 01.06.21р. по 30.06.21р. на суму 424150,24грн (а.с. 229-234, т.1).

Остання поставка газу скрапленого у 2021 підтверджується видатковою накладною №РН-154 від 19.07.2021, у якій вказано Договір поставки № РП-1 від 01.01.14 як підставу для такої поставки ( а.с. 147, т.1).

В ході вирішення цієї справи суд встановив, що Підприємство здійснило розрахунок з Товариством за отриманий скраплений газ , вказуючи у призначенні платежу Договір поставки № РП-1 від 01.01.14 як підставу для такої оплати ( платіжне доручення № 1529 від 22.06.22р. на суму 362480,96грн ( а.с. 108, т.2).

Також суд встановив, що Підприємство з 01 вересня 2021 розпочало закупівлю скрапленого газу у постачальника ТОВ "Рікойл" на підставі договору № НСЛГ /261 від 30.08.2021, місце поставки: Житомирська область , Народицький район, с.Радча, вул. 40-річчя Перемоги, буд.2 ( а с. 113 -118, т.2).

Як встановив суд, між ТОВ "Риолан Плюс" (Розпорядник) та ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" ( Користувач) підписано договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 та визначено 01 січня 2019 як дату його укладення.

Судом встановлено, що 01 січня 2019 припало на вівторок та було вихідним днем.

Договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 підписано на таких основних умовах:

- Розпорядник передає, а Користувач приймає у тимчасове безоплатне строкове користування автомобільний газовий заправний пункт модульного типу, що складається з: посудини для зберігання скрапленого газу 6,3 куб.м, заводський № 17431, виробництва Росії заводу "Кузполімермаш", 1971р. випуску; колонки заправної УЗСГМ-01, заводський № 0124, виробництво ТОВ "Технопроект" 2001р. випуску; насосу марки SRC 4.08.5.1160 LPG , заводський № 459898 з двигуном марки WE-F100LS4P, заводський № 022806, 2005р. випуску ( далі - АГЗП) , який знаходиться за адресою: Житомирська область, Народицький район, с.Радча, територія гаражу Користувача ( п.п.1.1);

- фактом передачі Об`єктом користування (АГЗП) від Розпорядника Користувачу є сам договір ( п.1.2);

- строк дії договору - з моменту підписання до 30.12.2021р.; якщо жодна сторона в строк до 1 місяця до закінчення строку користування не заявить про намір припинити цей договір, то строк безоплатного користування автоматично продовжується на 2 роки і 11 місяців ( п.п. 2.1 та 2.2);

- Розпорядник має право в односторонньому порядку достроково розірвати Договір у випадку не виконання договірних зобов`язань Користувача , повідомивши про це до дня дострокового розірвання Договору за 3 доби ( п. 2.3);

- плата за користування об`єкту не нараховується ( п. 3.1); ( а. с. 237

- Користувач зобов`язується : утримувати Об`єкт користування в належному стані та використовувати його згідно умов договору; за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій Об`єкта користування тощо ( п.5.1);

- повернення Розпоряднику Об`єкта користування здійснюється двосторонньою комісією , що складається з представників Сторін за актом прийому - передачі з моменту підписання якого Об`єкт користування вважається повернутим ( п.п. 6.1 -6.3);

- зміни до Договору можуть мати місце за взаємним погодженням Сторін, викладених у письмовій формі в додаткових угодах (п. 9.3) ( надалі у тексті - Договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01) ( а.с. 237-239, т.1, оригінал на а.с. 191-192, т.2).

Судом встановлено, між ТОВ "Риолан Плюс" ( Розпорядник) та ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" ( Користувач) підписано додатковий договір -угоду № 1 про матеріальні гарантії збереження майна та можливі ризики комерційних втрат до договору № РП-01 від 01.01.2019 та визначено 10 січня 2019 як дату його укладення.

Судом встановлено, що 10 січня 2019 припало на четвер та було робочим днем.

Додатковий договір-угоду № 1 про матеріальні гарантії збереження майна та можливі ризики комерційних втрат до договору № РП-01 від 01.01.2019 підписано на таких основних умовах:

- у зв`язку з безоплатною передачею Розпорядником Об`єкта (АГЗП) Користувачу згідно договору № РП-01 від 01.01.2019 - останній зобов`язується нести повну відповідальність за всі можливі ризики щодо пошкодження /знищення переданого майна і відшкодування можливих комерційних втрат Розпорядника ( п.1.1);

- Об`єкт передається Користувачу при умові постачання газу скрапленого в АГЗП виключно Розпорядником. Постачання третіх осіб без дозволу Розпорядника заборонено ( п. 2.1);

- у випадку, якщо Користувач зупинив поставки газу від Розпорядника і протягом 3 робочих днів не повідомив про можливу зміну подальшої співпраці, не запропонував викуп Об`єкта користування та не повернув його - майно вважається як таке, що "не повернене з користування" втрачене Розпорядником ( п.3.1);

- Користувач зобов`язується протягом місяця компенсувати Розпоряднику вартість майна, що не повернене , згідно п.3.1, а також його комерційні втрати діяльності оцінені сторонами в такому випадку у загальній сумі компенсації в один мільйон гривень нуль копійок ( п.5.1);

- Розпорядник має право односторонньо з моменту зупинки поставок газу Користувачу автоматично нараховувати плату за користування комерційного зиску втраченого Об`єкта у сумі 1 грн/л середнього об`єму/місяць у розрахунку за останні повні 6 місяців споживання Користувачем газу з АГЗП ( п.6.1);

- після отримання Розпорядником повної компенсації втраченого майна згідно п.5.1 та існуючої заборгованості з послуг платного користування згідно п.6.1 останній зобов`язаний передати Користувачу всю існуючу технічну документацію на Об`єкт та виписати видаткову накладну ( п.6.2);

- на підставі п.6.1 Розпорядник зобов`язаний виписувати акти надання послуг з платного користування втраченого Об`єкту включно до моменту отримання за нього повної компенсації "за втрату" від Користувача ( п.7.1) ( надалі у тексті - Угода № 1 про матеріальні гарантії збереження майна) ( а.с. 240-241, т.1, оригінал на а.с. 193, т.2).

Як встановив суд, розділ 8 "Відповідальність сторін" , розділ 9 "Інші положення" та реквізити "Юридичні адреси, банківські реквізити, підписи сторін" Угоди № 1 про матеріальні гарантії збереження майна повністю ідентичні тим, що містить Договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 .

Судом встановлено, що у Договорі безоплатного користування газовим модулем № РП-01, датою підписання якого сторони визначили 01 січня 2019 , одну складову АГЗП ідентифіковано наступним чином : насос марки SRC 4.08.5.1160 LPG, заводський № 459898 з двигуном марки WE-F100LS4P, заводський № НОМЕР_1 , 2005р. випуску.

Як встановив суд з акту заміни насосу газового модулю СЗГ-6,3 № 1/21.01 від 21.01.2019, складеного інженером з організації експлуатації та ремонту газових об`єктів ТОВ "Єврогазсервіс" Щербань Г.А. , на замовлення ТОВ "Риолан Плюс" від 21 січня 2019 у зв`язку з виходом з робочого стану насосу газового модулю СЗГ-6,3 -2002 року випуску, що працює за адресою: Житомирська область, Народицький район, с. Радча, вул. Заводська,16 на території автоколони лісгоспу, було прийняте рішення про його повну заміну на аналогічний. Монтажною організацією було проведено заміну вищевказаного насоса на газовому модулі на насос типу SKC 4.08.5.1160 LPG за заводським № 459898 з двигуном марки WE-F100LS4P № 022806, 2005року виробництва. По закінченню монтажних робіт обладнання було допущено до роботи. Рекомендовано експлуатуючій організації ДП "Народицький спецлісгоп" в подальшому не використовувати роботу насосного агрегату при максимальному тиску ( а.с. 250, т.1) .

Відомості про заміну насоса в АГЗП 21 січня 2019 внесені також до паспорту 2002 року у розділ 16 "Відомості про заміну складових частин виробу під час експлуатації" тим самим фахівцем ТОВ "Єврогазсервіс" Щербань Г.А. ( а.с . 246, т.1).

Судом встановлено, що 27.12.2018 було проведено експертне обстеження АГЗП за місцем його знаходження по вулиці Заводській, 16 у селі Радча Народицького району Житомирської області, результати якого зафіксовано в паспорті № 17431 та за змістом яких Об`єкт технічно справний і придатний до подальшої експлуатації протягом 4 років до 27.12.22р. ( а.с. 5, т.2).

В ході вирішення спору встановлено, що Підприємству видано ліцензію на право зберігання пального ( виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки ) № 06140414202000096 з терміном дії з 31.01.2020 до 31.01.2025 за адресою: Житомирська область, Народицький район, с. Радча, вул. Заводська, 16, загальна місткість резервуарів 5700 літрів ( а. с. 75, т.3).

Встановлені судом також наступні обставини.

ТОВ "Риолан Плюс" оформило лист № 110 від 13.07.2021 на адресу ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство " з наступним змістом: у газовому модулі переданому у користування закінчився газ з сумарним лічильником 1571441,83 літри; заявка на подальше постачання не надходить; протягом доби повідомити про обраний вид співпраці: безперервне постачання газу в об`єкт користування; подальше платне користування газовим модулем; подальша оренда на умовах повного розрахунку заборгованості в сумі 424150,24грн з ПДВ, та оплати попереднього авансового платежу за оренду щомісяця до початку наступного; викуп об`єкта користування; повернення об`єкта користування протягом 3 робочих днів ; у випадку відсутності вибору співпраці або відповіді в 3 денний термін, об`єкт вважатиметься як такий , що "не повернений з користування" ( а. с. 6, т.2).

Лист № 110 від 13.07.2021 надіслано рекомендованим повідомленням про вручення ( штрихкодовий ідентифікатор 1100101385068), яке містить підпис уповноваженої особи, що його отримала 20.07.2021 від імені ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство " ( а. с 7, т.2).

Підприємство факт отримання листа № 110 від 13.07.2021 не визнало.

Товариство не підтвердило доказами обставини, про які стверджувало у позовній заяві наступним чином:" Так, Позивачем направлено Акти виконаних робіт від 16.08.2021 та від 31.08.2021 за платне користування АГЗП, розрахованих відповідно до п.6.1 Угоди. Листом відповіддю від 19.10.2021 № 1046 Відповідач відмовився оплату за оренду майна та продовжує користуватись АГЗП Позивача, отримуючи газ від третіх осіб".

Товариство не виконало вимоги п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 02.06.2022, які були викладені в наступній редакції: " Позивачу ТОВ "Риолан Плюс" у строк до 20.06.22р. вчинити наступні процесуальні дії:

- надіслати до суду та відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку письмове пояснення щодо відповідності розрахунку стягуваної плати за користування АГЗП в сумі 78629,81грн визначенню "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються " ( п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України) за наявності таких складових: 1) дата початку періоду нарахування плати - 26.07.2021; 2) розмір місячної плати - 11232,83грн; 3) період нарахування - 7 місяців та відсутності такої складової як 4) дата закінчення періоду нарахування;

- надіслати до суду та відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку лист-відповідь відповідача № 1046 від 19.10.2021 про відмову сплачувати за оренду АГЗП".

Невиконання Товариством вимог ухвали суду від 02.06.2022 зумовлює наслідки, передбачені ч.10 ст. 81 ГПК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальним правилом ч.3 ст. 14 ЦК України виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, правові наслідки порушення зобов`язання можуть бути встановлені договором або законом ( перелік останніх наведено у ч. 1 ст. 611 ЦК України) .

Товариство доводило , що договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 та додатковий договір - угода № 1 від 10.01. 2019 не здійснює посилання на жоден із договорів купівлі-продажу. Однак відповідно до п.2.1 додаткового договору - угоди № 1 від 10.01.2019 Підприємству передано АГЗП при умові постачання газу скрапленого в газовий модуль виключно Товариством. Порушення додаткового договору-угоди полягало саме у зупиненні поставки товару від Товариства та використання модуля Підприємством для поставок від третіх осіб. Товариство доводило, що здійснення 128 поставок товару у період з 01.01.2019 до 19.07.2021 з оформленням видаткових накладних , що містять посилання на Договір № РП-1 від 01.01.2014, підтверджує продовження договірних відносин за вказаним договором.

Товариство доводило, що Підприємство, порушуючи договірні зобов`язання щодо користування річчю за договором безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 та додатковим договором-угодою №1 від 10.01.2019, припинило здійснювати замовлення від Товариства щодо поставки товару, не здійснило погашення поточної заборгованості, розпочало здійснювати поставку газу у модуль Товариства від третіх осіб, не відповіло на лист від 13.07.2021 за вих. №110 щодо подальшої співпраці та не повернуло модуль Товариству. За вказані порушення сторони узгодили вид відповідальності Підприємства, що виражається у відшкодуванні компенсації за модуль та інші комерційні втрати у загальному розмірі 1 000 000,00грн.

Таким чином, у випадку виникнення між сторонами договірних відносин, визначальною у даному контексті є оцінка договору, який згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у сторін певних прав та обов`язків.

У зв`язку з обґрунтуванням заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все встановлює правову природу договору з урахуванням якої визначає зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання та настання певних юридичних наслідків.

Сторони визнали існування договірних відносин за договором безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019. Визнали також сторони обставину знаходження АГЗП по вул. Заводській, 16 у селі Радча Народицького району , де розміщені гаражі Підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно з ч. 2 цієї статті користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов`язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до ч. 1 ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Товариство у позовній заяві наголошувало на тому, що Підприємство було зобов`язано користуватися АГЗП відповідно до мети, визначеної у договорі безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 в редакції додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019, у пункті 2.1 якого сторони погодили, що об`єкт передається користувачеві при умові постачання газу скрапленого в АГЗП виключно розпорядником.

Таким чином, право Підприємства на безоплатне користування АГЗП безпосередньо залежить від наявності між сторонами відносин поставки газу скрапленого саме Товариством.

Як справедливо доводить Товариство у позовній заяві, стаття 546 ЦК України передбачає можливість забезпечити виконання зобов`язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність. Таке забезпечувальне зобов`язання має аксесорний , додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати самостійно .

З врахуванням вимог статті 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України щодо свободи договору та відсутності обмежень щодо множинності та способів забезпечення зобов`язання, суд поділяє доводи Товариства щодо правової природи компенсації в один мільйон гривень нуль копійок за умовою п. 5.1 додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019, як виду забезпечення виконання зобов`язання.

З врахуванням викладеного, забезпечувальне зобов`язання, яке передбачене у п. 5.1 додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019, залежить від наявності основного зобов`язання - поставки газу скрапленого Товариством як постачальником Підприємству як покупцю. За наявності між сторонами договірних відносин поставки газу скрапленого користування АГЗП є безоплатним ( п. 3.1 договору безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 ), що відповідає змісту ч. 2 ст. 827 ЦК України.

Водночас дія забезпечувального зобов`язання, передбаченого у п. 5.1 додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019, залежить від факту порушення основного зобов`язання, яке виникло з умов договору.

Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) ( ч. 1 ст. 509 ЦК України ).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 509 ЦК України). Договір є однією з підстав виникнення зобов`язання ( п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання, яке, виникло з договору, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору ( ст. 526 ЦК України ).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором ( ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст. 530 ЦК України ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час ( ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі ( ч.1 ст. 532 ЦК України).

Очевидним є те, що договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 є класичним договором позички і його умови не встановлюють зобов`язання сторін з поставки газу скрапленого та не визначають заходи відповідальності за їх порушення ( невиконання чи неналежне виконання).

Додатковий договір - угода №1 від 10.01.2019 хоч і доповнює договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 забезпечувальним зобов`язанням, однак таке фактичне забезпечує виконання основного зобов`язання з поставки газу скрапленого.

Оскільки у ч. 3 ст. 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, а отже положення ч. 1 ст. 762 ЦК України про те, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, додатковий договір - угода №1 від 10.01.2019 доповнює договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 такими умовами у п.п.6.1 та 7.1. До того ж ч. 2 ст. 628 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Суд не поділяє заперечення Підприємства щодо дефекту додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019 в частині оформлення його реквізитів тощо за наявності в матеріалах справи його оригінального примірника. Суд дійсно встановив, що розділ 8 "Відповідальність сторін", розділ 9 "Інші положення" та реквізити "Юридичні адреси, банківські реквізити, підписи сторін" додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019 повністю ідентичні тим, що містить договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01. Однак таке оформлення договірних відносин не спростовує дійсність правочинів ( ст. 204 ЦК України).

Суд також ставить під сумнів дати укладення цих договорів - 01.01.2019 та 10.01.2019 відповідно за наявності встановленого факту заміни 21 січня 2019 монтажною організацією насоса на газовому модулі на насос типу SKC 4.08.5.1160 LPG за заводським № 459898 з двигуном марки WE-F100LS4P № 022806, 2005року виробництва, тоді як договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 ідентифікує саме цей насос станом на 01.01.2019.

Однак і ця обставина не спростовує дійсність правочинів ( ст. 204 ЦК України).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Таким чином, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) тлумачаться судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності ( такий висновок викладено у постанові Верховного Суду в від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Водночас Товариство не довело, а суд не встановив наявності підстави існування основного зобов`язання - договору поставки газу скрапленого, а також змісту цього зобов`язання, яке не виконано Підприємством станом на 13.07.2021 у належному місці, у належний спосіб та строк. Відсутність цієї обставини - існування основного зобов`язання, унеможливлює реалізацію механізму забезпечувального зобов`язання за умовою п. 3.1 додаткового договору - угоди №1 від 10.01.2019 , який доповнює договір безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Насамперед суд приймає до уваги, що у позові Товариство доводить, що Підприємство мало перед ним заборгованість за поставлений товар у розмірі 429480,96грн. Однак не вказує за який період утворилась ця заборгованість і чи є у її загальному розмірі та, що виникла за фактами поставок газу скрапленого в межах строку дії договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р. , і тому в числу п.7. 1 цього договору, останній діє до повного виконання зобов`язання з оплати отриманого товару. Одночасно у позові Товариство визнає, що 28.04.2021 Підприємство здійснило останню оплату за товар у розмірі 150000,00грн. Однак не доводить, за якими поставками товару здійснена ці оплата . Та з врахуванням змісту забезпечувального зобов`язання заборгованість з оплати поставленого газу не є тим порушенням , за наявності якого управнена сторона вправі вимагати забезпечення.

Доводи Товариства про те, що саме умова п.7.1 договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р., строк дії якого закінчився 31.12.2018, була договірною підставою для здійснення господарських правовідносин за таким договором до липня 2021, про що доводять реквізити видаткових накладних, платіжних доручень та рахунків-фактур , а тому є всі підстави вважати Підприємство зобов`язаною стороною у відносинах поставки газу скрапленого у спірний період суд відхиляє як безпідставні.

Так, відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін ? календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, які підтримано у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.

З врахуванням викладеного, за умовою п.7.1 договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р., строк дії якого закінчився 31.12.2018, у Товариства та Підприємства дійсно могли існувати невиконанні зобов`язання, однак Товариство не довело, що такі існували станом на 13.07.2021. За умовою п.1.1 цього договору Підприємство мало два зобов`язання : прийняти товар та оплатити його.

Правило ч. 1 статті 628 ЦК України передбачає право сторін визначати як умови (пункти) на їх розсуд , так і умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, для договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р. обов`язковими були умови визначені у Законі України "Про здійснення державних закупівель" № 1197-VII від 10.04.2014 у відповідній редакції .

Однак Товариство не довело, що у Підприємства окрім обов`язку приймати товар та оплачувати його існували інші факультативні зобов`язання, такі як виставити замовлення на товар тощо.

Дійсно, згідно з ч.1 ст. 3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. Як доводить судова практика, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити цей факт іншими доказами (постанова Верховного Суду від 11.01.22р. у справі № 927/738/19).

Однак у цій справі Підприємство не заперечувало факт постачання Товариством газу скрапленого у період з 01.01.2019 до 19.07.2021 включно в АГЗП як предмет позички. Натомість не визнало, що постачання товару відбувалось на договірній основі, і такою був договір оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р., строк дії якого закінчився 31.12.2018.

До предмету доказування у цій справі не входили обставини відповідності дій Підприємства вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення господарських операцій з придбання газу скрапленого у Товариства у період з 01.01.2019 до 19.07.2021 з їх оформленням у первинних документах як таких, що складені на виконання договірного зобов`язання. В межах предмету доказування у цій справі суд констатує , що умова п.7.1. договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р. станом на 13.07.2021 не діяла.

У цивільному праві України залежно від моменту виникнення прав та обов`язків у суб`єктів договору виділяють консенсуальні та реальні договори з огляду на момент набуття прав та обов`язків за договором. Консенсуальний договір - це договір у якому права та обв`язки виникають з моменту досягнення згоди за усіма істотними умовами договору між учасниками, і саме із цього моменту ці договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення.

Так, підставою виникнення господарського зобов`язання є господарський договір ( ст. 174 ГК України).

Загальні умови укладення господарських договорів врегульовано відповідними нормами ГК України.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору ( ч.3 ст. 180 ГК України).

Істотна умова будь-якого договору формує сутність домовленостей сторін, містить текстуальне вираження їх волевиявлення, містить принципові зобов`язання сторін.

Господарський договір не може існувати без істотних умов (ч. 8 ст. 181 ГК України) (постанова Верховного Суд від 11.08.21р. у справі № 926/324/20, )

За ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору, зокрема, відплатного (постанова Верховного Суду від 28.07.22р. у справі № 903/781/21).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості ( ч.4 ст. 180 ГК України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору ( ч.7 ст. 180 ГК України).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 233 та ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення, як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки та опосередковується господарським договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статусі постачальника товару може бути як його безпосередній виробник, так і суб`єкт господарювання, який придбав цей товар у виробника або інших суб`єктів господарювання.

За змістом ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України суб`єктом підприємницької діяльності за договором поставки має бути продавець (постачальник). Вимоги наявності такого статусу для покупця немає. Покупець має право використовувати товар, отриманий за договором поставки, у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням (п.28 постанови ВПВС від 05.06.2018р. у справі № 522/7909/16-ц).

За загальним правилом ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін, однак у будь-якому разі із погодженням трьох істотних умов : предмет, ціну та строк дії договору ( ч.3 ст. 180 ГК України).

Стаття 266 ГК України у частині 1 предметом поставки визначає насамперед визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках, однак допускає можливість поставки виробів, визначених індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу загальна кількість товару , а також їх асортимент, номенклатура тощо визначаються специфікацією за згодою сторін.

Стаття 267 ГК України передбачає, що поставка товару здійснюється у строки, погоджені сторонами договору поставки , зокрема у графіку поставки , та які можуть визначатися місяцем, декадою, добою тощо ( ч. 4 цієї статті).

У ч. 5 цієї статті також передбачено право сторін договору поставки передбачити порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірку товарів покупцем.

У ч. 5 ст. 265 ГК України передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

У ч. 1 ст. 267 ГК України, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Таким чином, за загальним правилом, поставка товарів суб`єктом господарювання не може здійснюватися без договору поставки, строк якого становитиме один рік, навіть у разі, якщо сторони у договорі не погодили таку істотну умову.

Судом достовірно встановлено відсутність між Товариством та Підприємством письмового договору поставки газу скрапленого у період з 01.01.2019 до 19.07.2021.

Як зазначено у ч.2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Натомість Товариство звернулося до Підприємства з листом за вих. № 110 від 13.07.2021 у якому наголосило наступне: "Оскільки в нашому газовому модулі, що переданий Вам в користування на підставі діючого договору, закінчився газ з сумарним лічильником 1571441,83 літри, та від Вас не надходить заявка на подальше постачання".

Та оскільки встановлені фактичні обставини справи не підтверджують існування між сторонами договірних відносин з поставки газу скрапленого та зобов`язання Підприємства оформляти заявки на його подальше постачання, суд повністю відхиляє доводи Товариства про обов`язковість викладеного у листі за вих. № 110 від 13.07.2021 для Підприємства вибору співпраці з Товариством в один із запропонованих способів, зокрема, щодо подальшого безперервного постачання ним газу в об`єкт користування, оскільки основою для такого вибору мали бути договірні відносини, опосередковані письмовим договором поставки, про що чітко доводить зміст цитованого судом першого абзацу з цього листа.

Процесуальна поведінка Підприємства щодо заперечення факту отримання листа за вих. № 110 від 13.07.2021 уповноваженою особою 20.07.2021, що надсилався рекомендованою з повідомленням кореспонденцією розцінюється судом як порушення обов`язку сприяти повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та не приховувати докази ( п.п. 2 та 4 ч.2 ст. 42 ГПК України). Так , заперечуючи обставину отримання наведеного листа від Товариства, Підприємство мало можливість подати суду інший документ, який було отримано від Товариства 20.07.2021, спростувавши доводи останнього в цій частині.

Суд повторює, що Товариством не доведено наявність у Підприємства непогашеної заборгованості за поставлений газ скраплений 424150,24грн за період, що передував 31.12.2018 для того, щоб пов`язувати її з умовою п.7.1. договору оптових та тендерних закупівель № РП-1 від 01.01.2014р.

З врахуванням викладеного, та оскільки сторони не забезпечили виникнення договірних відносин з поставки газу скрапленого, підстави вважати, що станом на 13.07.2021 Підприємство порушило умови п.2.1 та 3.1 додаткового договору-угоди №1 від 10.01.2019, яким доповнено умови договору безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019, і таке порушення зумовило дію п.5.1 додаткового договору-угоди №1 від 10.01.2019 - відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Товариство доводило, що оскільки у Підприємства на підставі п.3.1 та 5.1 додаткового договору-угоди №1 від 10.01.2019 виник обов`язок компенсувати АГЗП у сумі 1000000,00грн до 27.08.2021, однак який не виконано, тоді як за правовою природою сума компенсації є грошовим зобов`язанням, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 48913,41грн та 3% річних в сумі 13890,41грн.

Так, інфляційні втрати нараховані за період з 27.08.2021 до 11.02.2022 із застосуванням індексів інфляції за вересень 2021-січень 2022.

Річні нараховані також за період з 27.08.2021 до 11.02.2022.

Відповідно до усталеної судової практики нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанова ВПВС від 22.09.20р. у справі № 918/631/19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Приписи ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні зобов`язання ( постанови ВПВС від 11.04.18р. у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.18 року у справі № 686/21962/15-ц, від 22.09.20р. у справі № 918/631/19 ).

Суд вже виклав доводи про те, що сума компенсації за газовий модуль є видом забезпечення основного зобов`язання, однак правова природа такої компенсації (фактично відплатний правочин щодо зміни власника речі - позички) у разі правомірності її вимоги, дає підстави вважати її грошовим зобов`язанням, що має наслідком застосування ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з недоведеністю Товариством права вимагати від Підприємства сплати компенсації за об`єкт користування - АГЗП модульного типу у розмірі 1000000,00грн станом на 26.08.2021 (останній день місяця для її сплати), відсутні підстави вважати наявним у Підприємства грошового зобов`язання у такому розмірі. Відсутні також підстави вважати наявним факт прострочення його виконання з 27.08.2021.

Викладені мотиви суд кладе в основу відмови у задоволенні похідних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 48913,41грн та 3% річних в сумі 13890,41грн.

Товариство заявило до стягнення плату за користування АГЗП за сім місяців у загальному розмірі 78629,81грн за умовою п.6.1 додаткового договору-угоди №1 від 10.01.2019, яким доповнено умови договору безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019.

У п.6.1 цієї угоди передбачено, що Розпорядник має право односторонньо з моменту зупинки поставок газу Користувачу автоматично нараховувати плату за користування комерційного зиску втраченого об`єкта у сумі 1 грн/л середнього об`єму /місяць у розрахунку за останні повні 6 місяців споживання Користувачем газу в АГЗП.

За умовою п.7.1 цієї угоди Розпорядник взяв на себе зобов`язання виписувати акти надання послуг з платного користування втраченого об`єкту включно до моменту отримання за нього повної компенсації "за втрату" від Користувача.

Товариство визначає, що остання поставка газу скрапленого відбулася за видатковою накладною №РН-154 від 19.07.2021, тобто після надіслання листа за вих. № 110 від 13.07.2021, чим спростовуються доводи Товариства, що Підприємство ще станом на 13.07.2021 відмовилось замовляти товар у Товариства на тих умовах та в тому порядку, які склалися між сторонами у позадоговірних, однак господарських відносинах ( а.с. 147, т.1).

Окрім того, як встановив суд, Підприємство з 01.09.2021 розпочало закупівлю скрапленого газу у постачальника ТОВ "Рікойл" на підставі договору № НСЛГ /261 від 30.08.2021, місце поставки: Житомирська область , Народицький район, с.Радча, вул. 40-річчя Перемоги, буд.2 ( а. с. 113 -118, т.2).

Таким чином, відсутні підстави вважати правомірним застосування в односторонньому порядку умови п.6.1 додаткового договору-угоди №1 від 10.01.2019, яким доповнено умови договору безоплатного користування газовим модулем № РП-01 від 01.01.2019 щодо стягнення плати за АГЗП з 26.07.2021.

Як встановив суд, Товариство не надало на вимогу ухвали суду від 02.06.22р. лист-відповідь Підприємства № 1046 від 19.10.2021 про відмову сплачувати за оренду АГЗП. Однак на наявність зазначеного засобу доказування Товариство вказало у позовній заяві.

Визнаючи наявність власного зобов`язання за умовою п.7.1 додаткового договору-угоди №1 від 10.01.2019, Товариство також вказало у позовній заяві про належність його виконання шляхом направлення Підприємству актів виконаних робіт від 16.08.2021 та від 31.08.2021 за платне користування АГЗП, однак і ці засоби доказування до матеріалів справи не подано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Товариством не виконано вимоги ухвали суду від 02.06.2022 в частині доведеності обґрунтованості розрахунку стягуваної плати за користування АГЗП в сумі 78629,81грн за наявності таких складових: 1) дата початку періоду нарахування плати - 26.07.2021; 2) розмір місячної плати - 11232,83грн; 3) період нарахування - 7 місяців та відсутності такої складової як 4) дата закінчення періоду нарахування.

Таким чином, суд застосовує правило ч.11 ст. 80 ГПК України та відмовляє у визнанні обставини як надання Товариством послуг з платного користування АГЗП, обґрунтованості розміру місячної плати 11232,83 грн з ПДВ та періоду її нарахування як в частині першого дня ( 26.07.21р. замість 01.09.21р. ), так і останнього дня цього періоду ( у позові таку дату не визначено).

Суд також зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України), а обов`язком суду визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, на дання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку у позові відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч.1 ст. 123 ГПК України) .

Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

За позов з ціною 1141433,63грн позивач сплатив судовий збір у розмірі 17121,50грн , що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 15.02.2022.

У зв`язку із повною відмовою у позові сплачений судовий збір покладається на позивача ( п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України у першій заяві по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи . Для позивача такою є позовна заява .

У позовній заяві ТОВ "Риолан Плюс" заявило про наявність витрат на професійну правничу допомогу. Для врегулювання спору позивачем був залучений адвокат на підставі договору про надання правничої допомоги, а фактичні витрати підтверджуються відповідним актом приймання-передачі послуг. Відповідно до п.5.1 Договору, вартість послуг становить 5000,00грн за кожну наступну послугу: складання та подання позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень до відповіді тощо. Пунктом 5.2 Договору визначено, що по досягненню результату, та отримання рішення про стягнення заборгованості тощо, замовник передає виконавцю винагороду, а саме 10% від суми, визначеної у рішенні. Орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу оформлено окремим додатком ( а.с. 11, т.2).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача .

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Риолан плюс" про стягнення з Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" 1000000,00грн компенсації за модуль, 78629,81грн плати за користування майном, 48 913,41грн інфляційних втрат та 13890,41грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.02.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу

2-позивачу ( рек. з пов.) + на ел. пошту адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_2

3- відповідачу (рек. з пов.)+ на ел. пошту: info@narslg.com.ua + на ел. пошту адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_1