Ухвала

від 07.09.2023 по справі 906/190/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/190/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Риолан Плюс"

на рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023

у справі № 906/190/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Риолан Плюс"

до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі відокремленого підрозділу філії "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 1 141 433,63 грн збитків за неповернення речі,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Риолан Плюс" (далі - ТОВ "Риолан Плюс") звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі відокремленого підрозділу філії "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України") про стягнення 1 141 433,63 грн.

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішенням господарського суду Житомирської області від 31.01.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 906/190/22 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Риолан Плюс" про стягнення з ДП "Ліси України" 1 000 000,00 грн компенсації за модуль, 78 629,81 грн плати за користування майном, 48 913,41 грн інфляційних втрат та 13 890,41 грн 3% річних.

ТОВ "Риолан Плюс" 21.08.2023 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 906/190/22, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На електронну адресу Верховного Суду ДП "Ліси України" 28.08.2023 звернулось із запереченням проти відкриття касаційного провадження у справі № 906/190/22 (підписано ЕП), у якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження на рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 906/190/22, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає оскарженню.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Риолан Плюс" та заперечення ДП "Ліси України" у справі № 906/190/22, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Позов подано у 2022 році. Предметом позову у справі № 906/190/22 є стягнення 1 141 433,63 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500,00 грн).

У поданій касаційній скарзі, скаржник викладає суть спору, вважає, що судами попередніх інстанцій не було повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, на які посилались сторони, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.

Разом з тим подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Риолан Плюс" на рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 906/190/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Риолан Плюс" на рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 906/190/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова