Рішення

від 06.02.2023 по справі 914/2837/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023 Справа № 914/2837/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «АГРОРЕНТ», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо науково інженерне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ», м. Львів,

про стягнення 2 478 303,69 грн.

представники сторін:

від позивача : Подать А.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з?явився;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «АГРОРЕНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо науково інженерне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ» про стягнення заборгованості 2 478 303,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 16.01.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 06.02.2023.

В судовому засіданні 06.02.2023 взяв участь представник позивача в режимі відеоконференції, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 06.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі продажу обладнання №1412/1 від 14.12.2020, оскільки останній не поставив жодного обладнання та відповідно не здійснив робіт по його встановленню.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, пояснень по суті позовних вимог не надав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14 грудня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АПК «АГРОРЕНТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВИРОБНИЧО НАУКОВО ІНЖЕНЕРНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТІЗ - КАРБОГАЗ» укладено договір купівлі продажу обладнання №1412/1.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця обладнання, а Покупець зобов`язується прийняти обладнання, роботи і оплатити їх на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування обладнання, його кількість, вартість зазначають в Специфікації Продавця (додаток №1 до даного Договору), яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до вказаної вище специфікації сторони погодили наступний перелік Обладнання:

1. Горизонтальна ємність для зберігання рідкого СО2 типу Т-GРТ 50 (54 м3) з двохекранною пінополіуретановою ізоляцією (220 мм) і захисним кожухом із нержавіючої сталі (0,8 мм АІSI 430) + комплект арматури (корінні вентилі) + запобіжна арматура (запобіжні мембрани та клапана) у кількості 1 шт.;

2. Монтаж: обладнання;

3. Бункерна тензометрична вага (НГЗ 25т, НмГЗ 90кг d=е=10кг;

4. Система газифікації;

5. Система пониження тиску;

6. Запірна арматура.

Поставка обладнання за вказаним Договором здійснюється Продавцем автомобільним транспортом на умовах DDР відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Адреса поставки: Запорізька обл., місто Енергодар, вул. Комунальна, буд. 1 (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору поставка Обладнання та виконання робіт, передбачених п. 1.2. Договору, Продавцем здійснюється до 15 січня 2021 року.

При цьому, відповідно до п. 3.3. Договору Продавець надає Покупцю разом з Обладнанням оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; акт приймання-передачі обладнання; паспорт на обладнання; паспорт на обладнання; інструкція з експлуатації обладнання; акт приймання-передачі виконаних робіт з монтажу та введення в експлуатацію.

Пунктом 3.4. встановлено що приймання обладнання за кількістю здійснюється згідно видаткових накладних та акту прийому-передачі. Видаткові накладні та акт прийому-передачі повинні бути підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглими печатками сторін.

Приймання ж робіт з монтажу та введення в експлуатацію обладнання здійснюється за актом приймання передачі виконаних робіт.

Загальна ціна Договору відповідно до п. 4.1 становить 3 600 000,00 грн.

Позивачем проведено оплати згідно рахунку №7 від 23.12.2020:

-24.12.2020 в сумі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2654 від 24.12.2020;

-26.02.2021 в сумі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №193 від 26.02.2021;

-02.03.2021 в сумі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №210 від 20.03.2021;

-31.03.2021 в сумі 1 080 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №43 від 31.01.2021.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу №1412/1 від 14.12.2020.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктами 2 і 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Укдладений сторонами договір передбачає передачу у власність покупця (позивача) обладнання визначеного у специфікації до договору. Судом встановлено факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, в частині обладнання, яке підлягає передачі, його вартості, строків передачі та оплати. Позивач обґрунтовує позов невиконанням зобов`язань за договором. З даного приводу суд констатує той факт, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору щодо поставки обладнання, а відповідачем протилежного не доведено. Позивачем не доведено, що оплата в розмірі 1 800 000,00 грн проведена на виконання договору №1412/1 від 14.12.2020, оскільки призначенням платежу є передплата згідно рахунку №7 від 23.12.2020. Вказаний рахунок до матеріалів справи не долучено, що унеможливлює встановити дійсний характер правовідносин сторін та приналежність зазначених оплат до договору №1412/1 від 14.12.2020.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 15.02.2023.

СуддяГорецька З.В.