Рішення

від 15.02.2023 по справі 320/1873/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року Київ№ 320/1873/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТС Комплект» до Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТС Комплект» (далі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішення від 04.01.2019 № 0000401413, № 0000411413 (далі спірні рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки є безпідставними, оскільки господарські відносини позивача з контрагентами - ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» були реальними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, отже, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України, а також встановлено здійснення позивачем нереальних (безтоварних) господарській операцій з контрагентами, отже спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 04.01.2019 № 0000401413, № 0000411413.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2022, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд звернув увагу, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не вжили визначених процесуальних законодавством заходів з метою встановлення всіх важливих обставин у справі, за результатами правової оцінки яких можна було сформувати висновки щодо реальності чи нереальності господарських операцій, наслідки яких позивач відображав у податковому обліку. Зазначено також, що формальне складення лише документів не може беззаперечно вказувати на реальність конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема, вказує на неможливість здійснення поставок контрагентами з огляду на відсутність у них матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та відсутність у контрагентів відповідного товару, придбання якого декларують учасники договірних зобов`язань. Верховний Суд підсумував, що для перевірки обставин реальності операцій необхідно, зокрема, з`ясувати, чи справді відповідні активи отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Верховний Суд вказував, що важливий аргумент відповідача, що позивач не міг придбати товар у контрагентів не знайшов належної оцінки як в рішенні суду першої інстанції, так і в рішенні суду апеляційної інстанції, адже, судячи з установлених судами обставин, судами не перевірено чи придбавали (могли придбавати) контрагенти позивача відповідні товари (активи) у попередні місяці.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою від 08.08.2022 ця адміністративна справа прийнята до провадження суддею Шевченко А.В., розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2023 на 14:00 год.

Під час нового розгляду справи, представник відповідача наголошував на нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, з підстав відсутності у них можливості здійснення поставок з огляду на відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності, а також фактичної відсутності відповідного товару, придбання якого декларують учасники спірних господарських відносин, що підтвердив документально. Також зазначав про формальне оформлення учасниками спірних господарських відносин первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів.

У свою чергу, представник позивача зазначив, що доводи представника відповідача мають бути відхилені, оскільки сформовані лише на інформації баз даних податкового органу, а така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону. Також наголосив, що відповідач не вчиняв дій, спрямованих на підтвердження чи спростування інформації, наявної у базах податкових органів (зокрема, не провів зустрічних звірок, не направив запити про витребування документів).

Представник позивача також наполягав на тому, що подані представником відповідача роздруківки з баз даних податкового органу подані з порушенням строків, визначених судом, для їх надання, а тому не повинні братися судом до уваги. Також звертав увагу на те, що такі докази повинні подаватися в електронному вигляді, а не як роздруківка з комп`ютера, де ці бази встановлені.

Натомість, представник відповідача заперечив проти наведених доводів та вказав, що відповідні дії відповідачем вчинялися (запити направлялися щодо надання інформації та проведення зустрічних звірок), у результаті чого відповідач лише отримав додаткові докази неможливості фактичного здійснення контрагентами позивача господарських операцій. Також представник відповідача звертав увагу, що контрагенти позивача ані в період взаємовідносин із позивачем, а ні у попередні періоди, починаючи з дня реєстрації таких підприємств, не придбавали товар, який був у подальшому реалізований позивачу. На підтвердження таких висновків надав витяги з ЄРПН по контрагентам із моменту реєстрації платником ПДВ по дати проведення господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є юридичною особою та платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) (46.73); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (46.13); діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами (46.15); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (46.74); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52).

На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.10.2018 № 2314, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТТС Комплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ» за період з 01.08.2017 по 31.08.2017, по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН» за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 та з ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» за період з 01.04.2018 по 30.04.2018, за результатами якої складено акт від 13.11.2018 № 987/10-36-14-13/39709401 (далі - Акт).

Відповідно до Акта, проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, абзац «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 814977 грн., у тому числі по періодам: - серпень 2017 року в сумі - 283849 грн.; - грудень 2017 року в сумі - 83963 грн.; - січень 2018 року в сумі - 204415 грн.; - квітень 2018 року в сумі - 128179 грн.; - травень 2018 року в сумі - 114571 грн. та встановлено завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) на загальну суму 1897 грн., в тому числі по періодам: - січень 2018 року в сумі 1897 грн.

Зі змісту Акта вбачається, що позивач (покупець) мав договірні взаємовідносини із контрагентами (продавцями) - ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ», а саме:

з ТОВ «ПРИСТЕН» на підставі договору поставки № ТТС-000234 від 01.11.2017 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше), на виконання якого сторонами оформлено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності;

з ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ» на підставі договору поставки № ТТС-000229 від 01.08.2017 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше), на виконання якого сторонами оформлено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності;

з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП» на підставі договору поставки № ТТС-000235 від 16.11.2017 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше), на виконання якого сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності;

з ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» на підставі укладено договір поставки №ТТС-000251 від 02.04.2018 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше), на виконання якого сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності;

з ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» на підставі договору поставки №ТТС-000257 від 23.04.2018 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше), на виконання якого сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності.

Оплата по цих операціях здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки зазначених контрагентів, що підтверджується виписками по банку.

Також між позивачем та ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП»,ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» були укладені договори відступлення права вимоги по договорам поставки № ТТС-000234 від 01.11.2017, № ТТС-000229 від 01.08.2017, № ТТС-000235 від 16.11.2017, № ТТС-000251 від 02.04.2018, № ТТС-000257 від 23.04.2018.

Разом із тим, позивач не надав до перевірки товарно-транспортні накладні щодо транспортування ТМЦ, придбаних у зазначених контрагентів.

Водночас перевіркою було встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ», яке перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Центральне відділення), має штатну чисельність працюючих - 1 особу; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік - не подано; остання податкова декларація з ПДВ була подана за жовтень 2017 року; на балансі відсутні будь-які основні засоби; за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 41305168) у серпні 2017 року не придбавало товар, який в подальшому був реалізований позивачу.

Також встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41445134), яке перебуває на обліку у Чернівецькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за IV квартал 2017 року та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік - не подавало; остання податкова декларація з ПДВ була подана за січень 2018 року; що на балансі ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП» відсутні будь-які основні засоби; за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41445134) у листопаді 2017 року не придбавало товари, які в подальшому були реалізовані позивачу.

По контрагенту позивача - ТОВ «ПРИСТЕН» (код за ЄДРПОУ 41508948), яке перебуває на обліку у Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, встановлено, що господарська діяльність ТОВ «ПРИСТЕН» (код ЄДРПОУ 41508948) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - невідома, податковий розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за IV квартал 2017 року не подано; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей; за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ПРИСТЕН» у листопаді 2017 року не придбавало товари, які в подальшому були реалізовані позивачу.

По контрагенту позивача ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 41684230), яке перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ (м. Обухів), встановлено, що господарська діяльність ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 41684230) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - 3 особи; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 11 квартал 2018 року - не подано; за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 41684230) у квітні 2018 року не придбавало товари, які в подальшому були реалізовані позивачу.

По контрагенту позивача ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 41708978), яке перебуває на обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, встановлено, що господарська діяльність ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 41708978) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - 3 особи; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 року - не подано; за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 41708978) у квітні 2018 року не придбавало товари, які в подальшому були реалізовані позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлено запит від 05.11.2018 № 9204/7/10-36-14-13 до ГУ ДФС у Чернігівській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «ТТС Комплект» за листопад 2017.

Листом від 13.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило про неможливість проведення зустрічної звірки, та повідомило, що згідно з Акта від 10.05.2018 № 73 обстеження місцезнаходження суб`єкта підприємницької діяльності встановлено, що ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» перебуває в « 0» стані (основний платник) з 08.05.2018, за юридичною адресою не знаходиться, посадові особи та контактний телефон відсутні.

Також встановлено, що засновник підприємства ОСОБА_1 є одночасно засновником 212 суб`єктів господарської діяльності (у т.ч. зареєстрованих платниками ПДВ 181 суб`єкт господарської діяльності) на всій території України. Керівник підприємства ОСОБА_2 має відношення до 97 суб`єктів господарської діяльності на території України (рахується керівником, бухгалтером або засновником).

За запитом відповідача від 04.11.2018 № 9206/7 до ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення зустрічної звірки по ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» отримано лист від 13.11.2018 № 20872/7 щодо надання узагальнюючої податкової інформації. Відповідно до наданої інформації підприємство за податковою адресою не знаходиться, не звітує, відсутня будь-яка інформація про транспортування товарів (відсутні транспортні засоби власні чи орендовані), зберігання товарів (відсутні власні чи орендовані складські приміщення), орендовані або власні фонди, що необхідні для ведення господарської діяльності.

Таким чином податковий орган дійшов висновку, що неможливо підтвердити факт реалізації товару контрагентами позивачу. Окрім того, по ланцюгу формування податкового кредиту контрагентами позивача від контрагентів постачальників не встановлено факту придбання вищенаведених товарів, тобто не можливо встановити факт реального походження постачання товарів.

Більше того, під час перевірки відповідачем з`ясовано наступне.

Печерським районним судом міста Києва розглядається справа № 757/39759/18-к у кримінальному провадженні № 32017100060000104 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України, в межах якої досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства транзитно-конвертаційної групи, серед яких ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 41305168), створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2018 років, сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Печерським районним судом міста Києва розглядається справа № 757/37199/18-к у кримінальному провадженні № 32017100060000104 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України, в межах якої досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства транзитно-конвертаційної групи, серед яких ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41445134), створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2017-2018 років, сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Печерським районним судом міста Києва розглядається справа № 757/40260/18-к у кримінальному провадженні № 32017100060000104 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 358 КК України, в межах якої досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, внаслідок проведення фінансово-господарської діяльності з підприємствами, що мають ознаки фіктивності серед яких ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 41684230), ухилились від сплати податків, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Печерським районним судом міста Києва розглядається справа №757/40269/18-к у кримінальному провадженні № 32017100060000104 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 358 КК України, в межах якої досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, внаслідок проведення фінансово-господарської діяльності з підприємствами, що мають ознаки фіктивності серед яких ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 41708978), ухилились від сплати податків, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Виходячи з наведеного в сукупності, податковий орган дійшов висновку про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та контрагентами.

На підставі Акта відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019 № 0000411413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1222465, 50 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 814977 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 407488, 50 грн. та № 0000401413, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1897 грн.

Уважаючи прийняті відповідачем спірні рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19 пункту 20.1 ПК України).

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього ПК України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ПК України протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ПК України (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ПК України.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У свою чергу, за змістом норм статей 1, 9 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, виходячи з наведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Одночасно, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас, виходячи зі змісту поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому порядку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту.

Таким чином, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулось, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У взаємозв`язку з наведеним нормами, враховуючи висновки Верховного Суду, судом досліджено та надано правову оцінку усім наявним у справі первинним документам в їх сукупності поряд зі встановленими обставинами справи, внаслідок чого суд доходить таких висновків.

Взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «ТРАНЗІТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ», хоч і оформлені документально первинними документами (договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами), які містять обов`язкові реквізити, проте враховуючи обставини справи, не підтверджені з точки зору реальної можливості контрагентів позивача поставити відповідний товар.

Судом встановлено, що у контрагентів позивача фактично відсутні основні фонди, трудові, фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення спірних господарських операцій. Окрім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази придбання контрагентами товарів, які реалізовані позивачу в межах спірних господарських відносин, як у період взаємовідносин з позивачем, так і протягом своєї діяльності.

Доводи позивача про інформативний характер даних інформаційних баз даних податкового органу та їх неналежність у розумінні процесуального закону, сприймається судом критично, оскільки суперечать змісту пункту 74.3 статті 74 ПК України, яким закріплено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Більше того, за умовами договорів поставки, укладеними між позивачем та контрагентами, саме контрагенти мали здійснювати поставку (транспортування) товарів на адресу позивача, з наданням йому усіх товаро-супровідних документів. Натомість, позивач, як під час перевірки, так і під час розгляду справи, не надав товарно-транспортних накладних. Разом із тим, обґрунтовуючи відсутність товарно-транспортних накладних на поставку товару позивач зазначив, що вивезення придбаного товару здійснювалось ним власними транспортними засобами, що документально не підтверджено жодним доказом, як і не підтверджено укладення з третіми особами договорів перевезення товару та на завантажувально-розвантажувальні роботи, у зв`язку із чим суд не приймає до уваги наведені доводи.

Окрім наведеного, відповідно до встановлених обставин справи вбачається, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень щодо ухилення від сплати податків та фіктивної діяльності, що хоч і не є доказом їх дійсної вини, проте свідчить про недобросовісну репутацію.

У судовому засіданні з`ясовано і не заперечувалось представником відповідача, що остаточних рішень, у т.ч. вироків по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача винесено не було, водночас у сукупності з відсутністю підтвердженою будь-якими доказами фактичною діяльністю контрагентів позивача, суд доходить висновку, що фактичне виконання укладених договорів відсутнє.

У свою чергу, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15.

Суд також уважає, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема, за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Щодо тверджень представника позивача про пропущення відповідачем строків на подання документів, які були визначені в ухвалі суду про прийняття адміністративної справи до провадження і призначення підготовчого засідання по справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні суд, окрім інших питань, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Тобто, суд уважає, що весь час виділений для проведення підготовчого засідання у справі сторони вправі подавити додаткові докази та пояснення, навіть після закриття підготовчого засідання і призначення справи до судового розгляду. У силу частини четвертої статті 180, статей 204, 226 Кодексу адміністративного судочинства України як після закриття підготовчого засідання сторони мають право подати нові докази та навіть на стадії судових дебатів у випадку дослідження нових доказів суд вправі повернутися до з`ясування обставин у справі.

Щодо доводів представника позивача, що подані представником відповідача витяги з ІТС Податковий блок, ЄРПН, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є електронними доказами, а тому процедура їх огляду і долучення до матеріалів справи повинна відбуватися у порядку статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Суд констатує, що інформація з баз даних податкового органу, надана у паперових копіях (витягах) не ставилась під сумнів у судових засіданнях, суд не витребовував оригінал такого доказу. Тим більше, такі бази даних містяться на серверах податкового органу і дослідити оригінал такого електронного доказу не виявляється за можливе. Наданням ж на цифрових носіях таких витягів по суті не змінить їх форми, зміст та оформлення при роздрукуванні або огляді такого доказу за допомогою комп`ютерної техніки.

Тим більше, доводи представника позивача зводяться до формальних вимог щодо долучення і дослідження поданих представником відповідача доказів, а не самої інформації, яка міститься у податкового органу і використовувалась ним під час проведення перевірки і доведеності у суді відсутності реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Таким чином, у взаємозв`язку з наведеним, суд доходить висновку, що господарські операції позивача з контрагентами фактично не відбулись, тож спірні рішення відповідача є правомірними та скасуванню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд уважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем, з огляду на приписи процесуального закону, належними та допустимими доказами не спростовано доводи відповідача.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТС Комплект» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.