Постанова

від 14.02.2023 по справі 640/17134/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» лютого 2023 року

м. Харків

справа № 640/17134/18

провадження № 22ц/818/273/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Тичкової О. Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Супрун Я.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , представниця відповідача ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2022 року в складі судді Колесник С.А.

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ОСОБА_1 , в рамках розгляду кримінального провадження № 12017220000000046 від 01 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною 1статті 286 КК України, звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, який в подальшому уточнив.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року у справі № 640/8506/17 визнано винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання на підставі пункту «в» статті першої Закону України «Про амністію у 2016 році»; цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди -27034,33 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1351,72 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 13648,28 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу - 5100,00 грн; в іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи -1186,44 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2018 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року у частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди скасовано і призначено новий розгляд у частині цивільного позову в порядку цивільного судочинства; в іншій частині вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року у справі № 640/8506/17 - залишено без змін.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2017 року о 19:00 годин сталася дорожньо-транспортна пригода на перехресті вулиці Мироносицької з вулицею Гіршмана у м. Харкові за участю автомобіля «CHEVROLET AVEO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «KIACERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з неправомірними діями водія ОСОБА_3 , порушено пункти 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Харківська муніципальна страхова компанія», що підтверджується полісом № АІ/9652964 від 22 червня 2016 року (термін дії полісу з 23 червня 2016 року по 22 червня 2017 року).

01 квітня 2017 року Головним управлінням Національної поліції в Харківській області зареєстровано кримінальне провадження № 12017220000000456 за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. 30 травня 2017 року ОСОБА_3 оголошено про підозру та вручено повідомлення.

Зазначив, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди йому, який був пасажиром автомобіля «KIA CERATO», завдано тілесні ушкодження, а саме закритий осколковий перелом н/3 правої плечової кістки із зміщенням (12-А2 по АО), що призвело до проведення операції та післяопераційної нейропатії променевого нерву, що підтверджується епікризом виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2020 від 24 квітня 2017 року.

Вказав, що у зв`язку з необхідністю проведення операції та подальшого лікування після ушкодження внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, йому завдано збитків в розмірі 27034,33 грн, що підтверджується копіями чеків та квитанції. Також, 12 квітня 2017 року йому здійснено оперативне лікування, для якого придбано імпланти на суму 18200,00 грн.

Стверджував, що він, як фізична особа-підприємець, відповідно до договору № 58 від 02 березня 2015 року про виконання робіт на замовлення, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна», зобов`язаний виконувати роботи, за що має право отримувати винагороду. Однак, у зв`язку з проведенням операції та лікуванням, він втратив можливість виконувати роботи та одержувати доходи.

Посилався на те, що розмір його річного доходу за попередній (2016 рік) господарський рік становить суму в розмірі 2083550,62 грн.

Зазначив, що він протягом квітня та травня 2017 року був позбавлений можливості виконувати умови договору № 58 від 02 березня 2015 року про виконання робіт на замовлення, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна». У зв`язку з чим розмір відшкодування збитків, на його думку, становив 347258,44 грн (2083550,62/12*2).

Зауважив, що за умовами договору № 58 від 02 березня 2015 року, він зобов`язаний надавати послуги на виробничих потужностях Товариства з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна», розташованих за адресою: м. Харків, вулиця Науки № 47, доступу до яких він був позбавлений у зв`язку з проведенням операції та лікування, що сталися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір моральної шкоди визначив в сумі 65000,00 грн.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 374292,77 грн, з яких сума 27034,33 грн збитки за проведення операції та лікування; сума 347258,44 грн розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров`я; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 65000,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з лікуванням в розмірі 27 034,33 грн та моральну шкоду - 1351,72 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду - 13 648,28 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 2 349,24 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір - 369,98 грн.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у вигляді доходу фізичної особи-підприємця, втраченого у зв`язку з ушкодженням здоров`я та тимчасовою втратою працездатності в сумі 347258,44 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог та стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоди у вигляді доходу фізичної особи-підприємця, втраченого у зв`язку з ушкодженням здоров`я та тимчасовою втратою працездатності в сумі 347258,44 грн, в іншій частині рішення залишити без змін; здійснити перерозподіл судових витрат, а саме судового збору і витрат на проведення судових експертиз, та покласти їх на відповідачів, пропорційно розміру задоволених вимог; судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що розмір матеріальної шкоди у вигляді доходу фізичної особи-підприємця, втраченого у зв`язку з ушкодженням здоров`я та тимчасовою втратою працездатності за квітень і травень 2017 року в сумі 347258,44 грн підтверджений належним чином. Зазначив, що між діями ОСОБА_3 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду 31 березня 2017 року, та отриманими ним тілесними ушкодженнями, втратою ним працездатності (можливості отримувати дохід) протягом квітня та травня 2017 року, і шкодою, яку він зазнав внаслідок тимчасової втрати працездатності в сумі 347258,44 грн, наявний доведений причинно-наслідковий зв`язок. Вказав, що чинне законодавство не пов`язує визначення розміру доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з фактом розірвання договору, натомість вирішальним є саме факт тимчасової втрати працездатності потерпілим, що підтверджується листками непрацездатності та висновками судово-медичної експертизи. Вважав, що чинне законодавство не виключає можливість надходження на рахунок фізичної особи-підприємця грошових коштів у період тимчасової непрацездатності. Посилався на те, що суд першої інстанції не здійснив розподіл судових витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз, обмежившись стягненням з відповідачів судового збору на користь держави.

30 січня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначила, що позивач не надав доказів того, що у зв`язку з травмою, отриманою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, він не надавав послуги контрагенту, не виконував роботи за договором. Вказала, що ОСОБА_1 не надав суду акти виконаних робіт, які б могли підтвердити період часу та вид робіт, за які він отримав кошти за договором № 58 в розмірі 14013, 90 грн у травні 2017 року та 53009, 59 грн у червні 2017 року. Позивач не довів факт спричинення збитків, не обґрунтував їх розмір, не довів безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони, однак доказів щодо цього, на її думку, немає. Також, позивач не обґрунтував, в чому саме полягає солідарний обов`язок відповідачів та чому вони повинні нести солідарну відповідальність, оскільки позовні вимоги не пов`язані спільним предметом та врегулювані різними нормативними актами.

Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо матеріальної шкоди у вигляді доходу фізичної особи-підприємця, втраченого у зв`язку з ушкодженням здоров`я та тимчасовою втратою працездатності за квітень і травень 2017 року в сумі 347258,44 грн, а також в частині витрат на проведення судових експертиз, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції в іншій частині рішення суду не переглядається.

В суді апеляційної інстанції представниця позивача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представниця відповідача підтримала свій відзив та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивач не довів, що між ушкодженням здоров`я, яке зазнав позивач під час дорожньо-транспортної пригоди та його доходом, втраченим у зв`язку з ушкодженням здоров`я існує причинно-наслідковий зв`язок.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки; звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання на підставіпункту в) статті першої Закону України «Про амністію у 2016 році»; цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної здоров`юшкоди - 27 034,33 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1351,72 грн, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 13 648,28 грн та витрати на правову допомогу - 5100,00 грн, в іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи -1186,44 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 31 березня 2017 року приблизно о 19:00 годині ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Мироносицькій в м. Харкові зі сторони вулиці Свободи в напрямку вулиці Жон Мироносиць. Під час руху по вулиці Мироносицькій, під`їхавши до перехрестя з головною дорогою вулиці Гіршмана, ОСОБА_3 зупинився. Після чого, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, почав рух та виїхавши на вказане перехрестя, допустив зіткнення з автомобілем «KIACERATO». державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який в цей час рухався по головній дорозі по вулиці Гіршмана.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно з висновком судово-медичної експертизи №454-А/17 пасажир автомобіля «KIA CERATO» ОСОБА_1 отримав середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого косого перелому діафізу правої плечової кістки в нижній третині із зсувом.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 , які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці. Перед початком руху не переконався в небезпеці, виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг, не надавши дорогу автомобілю «KIA CERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 ,який в цей час рухався по головній дорозі по вулиці Гіршмана і допустив з нимзіткнення, що спричинило вказані наслідки (а.с.87-90 том 1).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2018 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» задоволено частково; вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_6 таПриватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» матеріальної та моральної шкоди скасовано і призначено новий розгляд провадження в частині цивільного позову в порядку цивільного судочинства; в решті, у тому числі в частині вирішення питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого витрат на правову допомогу, вирок суду першої інстанції залишено без змін (а.с.91-95 том 1).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «CHEVROLET AVEO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9652964 від 22 червня 2016 року та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/129652964 від 23 червня 2016 року.

За полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9652964 від 22 червня 2016 року (термін дії полісу з 23 червня 2016 року по 22 червня 2017 року), франшиза 0,00 грн, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200000,00 грн, майну - 100000,00 грн, а за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/129652964 від 23 червня 2016 року передбачено збільшення лімітів відшкодування за полісом № АІ /9652964 від 22 червня 2016 року до 25 000,00 грн (а.с.78, 79 том 1).

На виконання вимог статей 33, 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» (на той час Публічне акціонерне товариство) з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та надав заяву про долучення до матеріалів страхової справи цивільного позову ОСОБА_1 , заявленого в рамках кримінального провадження, надав копію медичної виписки позивача від 24 квітня 2017 року, копії чеків, квитанцій, копії договору про виконання робіт на замовлення № 58 від 02 березня 2015 року, додаткові угоди до договору, копії банківських виписок позивача.

Із епікризу виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2020 від 24 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз «закритий осколковий перелом н/3 правої плечової кістки зі зміщенням (12-А2 по АО)». ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у Харківській обласній клінічній травматологічній лікарні з10 квітня 2017 року по 24 квітня 2017 року (а.с.8-9 том 1).

12 квітня 2017року ОСОБА_1 проведено планову операцію.

З 10 квітня 2017 року до 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Харківській обласній клінічній травматологічній лікарні, а з 25 квітня 2017 року до 29 травня 2014 року та з 30 травня 2017 року до 08 червня 2017 року - на амбулаторному лікуванні в поліклініці № 24 м. Харкова, що підтверджується листками непрацездатності № 748409, № 475395, № 475817 (а.с.53-55 том 2).

Матеріали справи містять копії чеків та квитанцій про придбання ліків та імпланти на загальну суму 27 034,33 грн, надані ОСОБА_1 (а.с.12-18 том 1).

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 454-А/17 від 25 травня 2017 року у зв`язку з подією 01 квітня 2017 року ОСОБА_1 мав закритий косий перелом діафізу правої плечової кістки в нижній третині із зсувом. Це ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості якого відобразилися, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах вказаних в постанові і відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості тривалості розладу здоров`я. При зверненні в ХМКЛШНМД, результат «алкотеста» у ОСОБА_1 негативний (а.с.79-80 том 1).

Із висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) № 08-154/2020/пп від 10 грудня 2021 року вбачається, що між дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 31 березня 2017 року та отриманою ОСОБА_1 травмою вбачається причинно-наслідковий зв`язок. Травма правої верхньої кінцівки у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини правого плеча із зсувом відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я відповідно до пункту 2.2.1 в) 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року. Внаслідок отриманої травми ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 10 квітня 2017 року до 24 квітня 2017 року та продовжував амбулаторне лікування з 25 квітня 2017 року до 08 червня 2017 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1 встановлено втрату тимчасової непрацездатності у зв`язку із отриманою ним трамвою закритий уламковий перелом нижньої третини правого плеча із зсувом (а.с.247-262 том 1).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, КВЕД 62.01 комп`ютерне програмування (основний); КВЕД 62.02 консультування з питань інформатизації; КВЕД 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (а.с.34 том 1).

Як вбачається з змісту Договору № 58 про виконання робіт на замовлення від 02 березня 2015 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна», ОСОБА_1 виконує роботи зі створення та передачі програмного забезпечення, за що отримує винагороду, розмір якої визначається в додаткових угодах до цього договору (а.с.19-22 том 1).

Так, 02 березня 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна» укладено додаткову угоду № 1, за змістом якої строк реалізації проєкту 1 рік з дати підписання цієї угоди, а загальна сума винагороди виконавця за участь у роботі за проєктом складає 1323000,00 грн (а.с.23 том 1).

01 липня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна» укладено додаткову угоду № 3, за змістом якої загальна сума винагороди виконавця за участь у роботі за проєктом складає 3542799,48 грн (а.с.26 том 1).

27 лютого 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна» укладено додаткову угоду № 5, за умовами якої строк реалізації проєкту продовжено до 01 березня 2018 року з дати підписання цієї угоди та погоджено, що загальна сума винагороди виконавця за участь у проєкті складає 3953801,72 грн (а.с.27 том 1).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна» 06 квітня 2017 року отримав - 142 758,86 грн, а 12 травня 2017 року - 14 013,90 грн оплати за послуги ПЗ за договором № 58 від 02 березня 2015 року (а.с.28-29, 30-31, 41 том 1).

Як вбачається з податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік складає 2083550,62 грн. Аналогічне вказано і у листі ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №с44/10/20-31-13-01 від 11 січня 2018 року (а.с.56-57, 96 том 1).

Із висновку експерта № 7580 за результатами проведення судової економічної експертизи, складеного 24 вересня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста дохід, отриманий протягом 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документально підтверджується в загальній сумі 2079771,50 грн. Відповідно наданим на дослідження документам сума середньомісячного доходу за 2016 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 173314,29 грн (а.с.221- том ).

За загальними правилами статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 7,8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно достатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Стаття 22.1Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі Закон - № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Закономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23.1Законупередбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (частина перша статті 22 Закону № 1961-IV).

Розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців (частина перша статті 1198 ЦК України).

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та дохід протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі (абзаци перший і третій частини першої та частина друга статті 25 Закону № 1961-IV).

Наведені приписи ЦК України та Закону № 1961-IV по-різному регулюють порядок визначення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок тимчасової непрацездатності через каліцтво або інше ушкодження здоров`я. Різниця полягає у тому, що за ЦК України розмір втраченого доходу фізичної особи-підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров`я, рік на кількість місяців, в яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність. Натомість за Законом № 1961-IV не отримані доходи фізичної особи-підприємця за час втрати нею працездатності слід обчислювати як різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була тимчасово непрацездатною.

Підхід до визначення втраченого доходу фізичної особи-підприємця на підставі припису абзацу третього частини першої статті 25 Закону № 1961-IV фактично допускає ситуацію, за якої такий втрачений дохід може мати від`ємне значення, а саме, якщо дохід фізичної особи-підприємця за певний період того календарного року, коли вона стала непрацездатною, до настання такої непрацездатності перевищував її підприємницькі доходи за попередній рік.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на засаду розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) для цілей відшкодування втраченого доходу фізичної особи-підприємця, якій завдану майнову шкоду внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я (постійної чи тимчасової втрати працездатності), розмір такого доходу не може мати від`ємного значення. Здійснення людиною успішної підприємницької діяльності зі зростанням доходу у кожному наступному році не може бути підставою для того, щоб через негативну різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була непрацездатною, відмовити у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78).

Отже, визначаючи розмір не отриманого позивачем як підприємцем доходу за час тимчасової втрати працездатності, слід застосовувати приписи статті 1198 ЦК України, а не абзацу третього частини першої та частини другої статті 25 Закону № 1961-IV. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) викладено наступний висновок.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід визначати на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід обчислювати з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я у сумах, нарахованих до вирахування податків (частини друга та третя статті 1198 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що з 10 квітня 2017 року до 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Харківській обласній клінічній травматологічній лікарні, а з 25 квітня 2017 року до 29 травня 2014 року та з 30 травня 2017 року до 08 червня 2017 року - на амбулаторному лікуванні в поліклініці № 24 м. Харкова, що підтверджується листками непрацездатності № 748409, № 475395, № 475817.

В листі ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №с44/10/20-31-13-01 від 11 січня 2018 року повідомлено про те, що у 2016 році загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 складає 2083550,62 грн.

Як вбачається з висновку експерта № 7580 за результатами проведення судової економічної експертизи, складеного 24 вересня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста, дохід, отриманий протягом 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документально підтверджується в загальній сумі 2079771,50 грн. Відповідно наданим на дослідження документам сума середньомісячного доходу за 2016 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 173314,29 грн.

Враховуючи вимог частини 2 статті 1198 ЦК України, середньомісячний дохід у період 2016 року становив 173629,22 грн, а розмір не отриманого ОСОБА_1 , як підприємцем, доходу за 2 повних місяців тимчасової втрати ним працездатності становить 347258,44 грн (173629,22 грн середньомісячного доходу х 2 місяця).

В свою чергу, ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еджайленжін Україна» отримував оплату за послуги ПЗ за договором № 58 від 02 березня 2015 року оплату, а саме 06 квітня 2017 року - 142758,86 грн, а 12 травня 2017 року - 14013,90 грн.

Враховуючи те, що в квітні та травні 2017 року ОСОБА_1 частково отримував дохід за договором № 58 від 02 березня 2015 року на загальну суму 156772,76 грн, тому стягненню підлягає різниця між розміром не отриманого позивачем як підприємцем доходу за час тимчасової втрати працездатності та отриманим доходом в розмірі 190485,68 грн (347258,44 грн - 156772,76).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV).

Страхові виплатиза договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуютьсястраховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснитивиплату страхового відшкодуваннявідповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховику межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеноюстраховою сумою(абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми) є страховик завдавача шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 35), від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 96).

Обсяг відповідальності страховика обмежений для шкоди, завданої страхувальником життю та здоров`ю потерпілої особи, страховою сумою, яка, як встановлено матеріалами справи, становила 225 000,00 грн. Тому у межах цієї суми, враховуючи стягнену судом першої інстанції шкоду,пов`язану злікуванням врозмірі 27034,33грн,саме зістраховика Приватногоакціонерного товариства«Харківська муніципальнастрахова компанія»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню шкода, пов`язана з тимчасовою втратою позивача працездатності, у розмірі 190485,68 грн. У зв`язку з чим відсутні підстави для солідарного стягнення вказаної суми з ОСОБА_3 .

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення судових експертиз колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов`язаний, зокрема, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною шостоюстатті 139 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Положенням частин першої, другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на його користь матеріальну шкоду у вигляді збитків за проведення операції та лікування в розмірі 27034,33 грн. Судом першої інстанції стягнуто вказану суму з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», однак невірно визначено суму витрат за проведення такої експертизи. Як вбачається з рахунку-фактури № 37 від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 здійснив оплату за проведення судово-медичної експертизи в розмірі 7028,04 грн, тому саме ця сума і підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія».

За проведення судової економічної експертизи ОСОБА_1 сплатив 21247,20 грн, що підтверджується квитанцією № Н634-42Н2-0Н8К-21Т4 від 29 травня 2020 року.

Частиною 2 статті 1198 ЦК України передбачено, що розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, визначається на підставі даних податкового органу.

Враховуючи, що апеляційним судом розмір доходу ОСОБА_1 визначено на підставі даних податкового органу, а не на підставі висновку судової економічної експертизи, підстав для стягнення витрат на її проведення немає.

В іншій частині рішення суду не переглядалось.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково,а самена 54,85%,тому судовийзбір заподачу апеляційноїскарги врозмірі 2857,07грн підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь держави.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином в частині стягнення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 190485,68грн доходу, втраченоговнаслідок ушкодженняздоров`я та7028,04грн витратза проведеннясудово-медичноїекспертизи.

Стягнути зПриватного акціонерноготовариства «Харківськамуніципальна страховакомпанія» накористь ОСОБА_1 2857,07грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О. Ю. Тичкова

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 14 лютого 2023 року.