Постанова

від 02.02.2023 по справі 461/2084/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2084/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/3039/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта адвоката Мукан Б.С., представника Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Соколовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року, у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , треті особи: Середня загальноосвітня школа № 22 імені В.Стефаника м. Львова, Львівський міський центр соціальних служб для дітей та молоді, Ліцей «Просвіта» Львівської міської ради про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А:

05 березня 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, звернулась в суд із вказаним позовом, в якому просила ухвалити рішення про відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері ОСОБА_1 , без позбавлення останньої батьківських прав та передачу дитини Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування.

Позовна заява вмотивована тим, що у відділі «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на обліку дітей, що опинились в скрутних життєвих обставинах, з 10 березня 2017 року перебуває малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка є матір`ю одиначкою, бабусею ОСОБА_3 та дядьком ОСОБА_4 . 31 січня 2017 року до відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради надійшов лист Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В.Стефаника м. Львова про те, що у навчальному закладі навчається малолітня ОСОБА_2 , яка проживає у сім`ї, що опинилась в скрутних життєвих обставинах. Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки і піклування, було скеровано листи № 4-31-276 від 14 лютого 2017 року та № 31 вих.-1302 від 10 березня 2017 року у Львівській міський центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді з проханням взяти сім`ю ОСОБА_5 під соціальний супровід. Представниками відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради спільно з фахівцем з соціальної роботи Галицького відділу соціальної роботи ЛМЦСССДМ вказану сім`ю відвідано за місцем проживання. Зі слів бабусі дитини - ОСОБА_3 , мати дитини - ОСОБА_1 є психічно хворою, перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, періодично проходить курс лікування, до доньки ставиться добре, ніколи дитину не ображає, проте під час загострення хвороби буває агресивною, кричить та плаче. ОСОБА_3 належним чином доглядає за хворою донькою, лікує її, звертається по допомогу до спеціалістів. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є донькою ОСОБА_1 , доглянута, одягнена в чистий одяг, має іграшки відповідно віку, забезпечена раціональним харчуванням та одягом по сезону. В квартирі АДРЕСА_1 , чисто, зроблено ремонт. Також ОСОБА_3 повідомила, що в зв`язку з хворобою, ОСОБА_1 важко повноцінно виконувати свої батьківські обов`язки, тому ОСОБА_3 допомагає останній займатися навчанням та вихованням малолітньої ОСОБА_2 . ОСОБА_3 приводить та забирає дівчинку зі школи, відвідує з нею дільничного лікаря. Оскільки мати дитини часто перебуває на лікуванні, малолітню ОСОБА_2 поставлено на облік дітей, що опинились в скрутних життєвих обставинах. Працівниками відділу «Служби у справах дітей» Галицького району сім`ї ОСОБА_5 надавались консультації з різних питань. Також ОСОБА_3 було запропоновано визнати її доньку ОСОБА_1 недієздатною або отримати висновок ЛКК про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Однак, ОСОБА_3 категорично відмовилась від даної пропозиції та звернулась на гарячу лінію області та урядову гарячу лінію з повідомленням про те, що у неї та її доньки хочуть забрати дитину. У 2019 році працівниками відділу «Служба у справах дітей» Галицького району зроблено 7 візитів (07.06.2019, 15.08.2019, 27.08.2019, 30.10.2019, 20.11.2019, 21.11.2019, 18.12.2019) за адресою проживання малолітньої ОСОБА_2 з метою обстеження умов проживання дитини та оцінки рівня безпеки дитини, однак жодного разу доступу до помешкання не надано, хоча час та день візиту попередньо узгоджувався з ОСОБА_3 в телефонному режимі. Відділом «Служби у справах дітей» Галицького району скеровано лист у Галицький відділ поліції ГУ НП у Львівській області з проханням забезпечити доступ до квартири АДРЕСА_1 для проведення обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте поспілкуватися з сім`єю ОСОБА_5 та потрапити в квартиру поліції не вдалося. Також відділом «Служби у справах дітей» Галицького району скеровано лист у Львівську загальноосвітню школу № 22, в якому, для уникнення конфліктних ситуацій та забезпечення належного навчального процесу, рекомендовано: класному керівнику та соціальному педагогу провести роботу з сім`єю малолітньої ОСОБА_2 щодо налагодження відносин з учнівським та педагогічним колективом; практичному психологу посилити роботу з дитиною та налагодити співпрацю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З інформаційної довідки Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В.Стефаника м. Львова від 24 лютого 2020 року вбачається, що, в порівнянні з 1-м класом, ситуація погіршувалась з кожним новим навчальним роком. За 2017/2018 навчальний рік ОСОБА_2 родичі часто забували забрати зі школи. Дівчинка у 2-му класі пропустила 24 навчальних дні без поважних причин. Представник позивача також зазначає, що ситуація погіршилась у 2018/2019 навчальному році. Дівчинка почала часто хворіти, за 3-й клас пропустила 65 навчальних днів через хворобу. У 4-му класі за 1 семестр 2019/2020 н.р. через хворобу ОСОБА_2 пропустила 44 навчальних дні. Жовтень, листопад і грудень 2019 року супроводжувався постійними скандалами зі сторони родини ОСОБА_5 , погрозами фізичної розправи з учнями класу, батьками, адміністрацією, класним керівником, вчителями, практичним психологом, соціальним педагогом, заступником директора з господарської частини та охороною школи. Через агресивну поведінку родини ОСОБА_5 адміністрація вищевказаної школи викликала поліцію 18.10.2019, 24.10.2019 та 14.02.2020. Питання неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, яке відбулось 05 лютого 2020 року за участю бабці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представників Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В.Стефаника м. Львова, представників ЛМЦСССДМ. При розмові фахівців ЛМЦСССДМ з дитиною ОСОБА_2 вдалось з`ясувати, що психологічна обстановка в сім`ї ОСОБА_5 є некомфортною. Малолітня цікавилась номером телефону мобільної бригади з протидії домашньому насильству. Дитині рекомендовано отримати курс консультацій у психолога, оскільки її психоемоційний стан і обстановка в родині можуть трактуватися як такі, що становлять небезпеку для її подальшого психологічного та соціального благополуччя. Проте ОСОБА_3 (бабця) не надала згоди на роботу психолога з дівчинкою. Комісією було вирішено: зобов`язати директора Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В.Стефаника м. Львова - Бліновську І.О., заступника директора - начальника відділу із соціальної роботи ЛМЦСССДМ- Подолинну A.A. та інспектора з ювенальної превенції Галицького відділу поліції - Лисика С.Я. надати у відділ «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служби у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради документи, які підтверджують небезпеку для подальшого перебування дитини в родині; відділу «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради після надходження документів, які підтверджують небезпеку для подальшого перебування дитини в родині, звернутись з позовом до суду про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав. 16 лютого 2020 року (в неділю) малолітня ОСОБА_2 надіслала письмове повідомлення на мобільний телефон практичного психолога школи, в якому йшла мова про те, що вона більше так жити не може, вночі часто плаче, говорила про суїцид. Про це повідомлення дівчинки практичний психолог інформувала ЛМЦСССДМ, оскільки вищезгадані події негативно впливають на психоемоційний стан дитини і можуть призвести до суїциду. Згідно з інформацією Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26 лютого 2020 року, протягом 2019-2020 років на розгляді у працівників поліції перебувало 50 звернень, які стосувалися сім`ї ОСОБА_5 , що проживають на АДРЕСА_1 . Щодо можливого неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 , 2009 р.н. на розгляді перебувало 10 звернень: від 16.02.2019, 30.05.2019, 20.08.2019, 25.10.2019, 27.11.2019, 27.11.2019., 11.12.2019, 11.12.2019. Відповідно до листа управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 21 листопада 2019 року сім`я ОСОБА_5 не підписала декларацію з жодним із сімейних лікарів. Оскільки мати дитини ОСОБА_1 , 1992 р.н. перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною, а батька у дитини немає, опіку над дитиною здійснює ОСОБА_3 . Згідно з інформацією КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» від 25 лютого 2020 року, сім`я ОСОБА_5 перебуває під пильним наглядом сімейної служби та адміністрації лікарні, дитина перебуває в непростих умовах проживання, у зв`язку з психічним захворюванням членів сім`ї, що є загрозою для здоров`я дитини. Зважаючи на описані події, начальник відділу «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служби у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 26 лютого 2020 року звернувся в комісію з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з клопотанням щодо прийняти рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в. За результатами розгляду комісія рекомендувала голові Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, видати розпорядження про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері - ОСОБА_1 та влаштувати дитину у притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в. 26 лютого 2020 року Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видане розпорядження № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в». 03 березня 2020 року, Галицькою районною адміністрацією видане розпорядження № 79 «Про внесення змін у розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 лютого 2020 року від № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в», згідно з яким замість словосполучення «притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в» читати «центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 ». 04 березня 2020 року комісією в складі спеціаліста І категорії відділу «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служби у справах дітей» ДГП ЛМР Л.Чури, інспектора з ювенальної превенції Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області В.Миха, інспектора з ювенальної превенції Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області О. Дзелендзяк, психолога ЛМЦСССДМ Д.Яковенко, завідувача дитячим поліклінічним відділенням №1 КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева» Н. Якимович, заступника директора СЗШ № 22 з навчально-виховної роботи Г. Грабовенською, на виконання вказаних вище розпоряджень ОСОБА_2 вилучено з приміщення Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В.Стефаника м. Львова та влаштовано в Центр підтримки для дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради. Зважаючи на вказані обставини, позивач просив позовну заяву задовольнити повністю.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування, до ОСОБА_1 , треті особи: Середня загальноосвітня школа № 22 ім. В.Стефаника м. Львова, Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради» про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, задоволено.

Відібрано малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав та передано Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким вімовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема не заслухав думку дитини щодо заявленого позову, не допитав свідків по факту належного чи неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків. Судом безпідставно взято до уваги голослівні твердження дитини щодо суїцид них настроїв. Висновки психолога є неналежними доказами у справі. За фактом звернень, які перебували на розгляд в поліції не розпочато жодної кримінальної та адміністративної справи. Судом проігноровано докази того, що дитина відповідачки доглянута, одягнена за сезоном, має іграшки, забезпечена раціональним харчуванням. Судом не залучено до участі у справі Дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на виховання до якого передано доньку відповідачки. Оскільки висновок ЛКК надано після видання розпорядження про негайне відібрання дитини, підставою такого відібрання не може бути стан здоров`я позивачки. Позивач та інші соціальні структури не здійснювали жодних дій для підтримки сім`ї відповідачки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 . Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Мати дитини, ОСОБА_1 , 1992 року народження, є інвалідом з дитинства 2-ої групи, перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною.

Актом фактичного проживання, складеного комісією ЛКП «Старий Львів» від 06 березня 2020 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає з матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , остання здійснює догляд за дитиною.

Згідно з інформацією управління охорони здоров`я ДГП ЛМР, за інформацією адміністрації КНП «Львівська 1-ша міська клінічна лікарня імені Князя Лева», жоден із сім`ї ОСОБА_5 не уклав декларації з сімейним лікарем. На періодичні медичні огляди, а також зі скаргами до сімейного лікаря з малолітньою дитиною ОСОБА_2 приходить її бабуся ОСОБА_3 , 1972 року народження, а також рідний брат матері ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю 2 групи і знаходиться на обліку в психоневрологічному диспансері. Останній диспансерний огляд ОСОБА_2 пройшла у вересні 2019 року, діагноз: «Сколіоз грудного відділу хребта 1 ст.». Призначення сімейного лікаря опікун дитини виконує, однак декларацію із сімейним лікарем на обслуговування дитини не підписує, від проведення щеплень дитині відмовляється».

З повідомлення КНП «Львівської 1 а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає сім`я ОСОБА_5 , в якій є малолітня дитина ОСОБА_2 . Дана сім`я перебуває під пильним наглядом сімейної служби та адміністрації лікарні. Звернуто особливу увагу на непрості умови проживання, в котрих опинилася дитина, у зв`язку із психічним захворюванням членів сім`ї, що є загрозою здоров`ю дитини. Просять прийняти міри з метою попередження трагічних випадків.

З 10 березня 2017 року малолітня ОСОБА_2 перебувала на обліку дітей, які опинились в скрутних життєвих обставинах, у відділі Служби у справах дітей Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації № 105 від 20 березня 2020 року надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Галицької районної адміністрації № 189 від 07 липня 2020 року внесено зміни до розпорядження Галицької районної адміністрації № 105 від 20 березня 2020 року, абзацу 5 п.1 розпорядження, згідно яких: читати в такій редакції «Мати дитини - ОСОБА_1 у зв`язку із тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов`язки (висновок лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 701).

Згідно з висновком лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №701 від 17 березня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок тривалої хвороби має високий ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Згідно інформації, отриманої з Галицького ВП ГУНП у Львівській області, протягом 2019-2020 років на розгляді у працівників Галицького ВП перебувало 50 звернень, що стосуються сім`ї ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 , 2009 року народження.

Жодного разу, починаючи з 07 червня 2019 року по весну 2020 року доступу до помешкання, де проживає малолітня дитина працівникам відділу Служби у справах дітей Галицького району, працівникам поліції, медичним працівникам, психологу, з метою обстеження умов проживання дитини та оцінки рівня безпеки дитини родина ОСОБА_5 не надала.

В січні 2020 року Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Управління соціального ДГП ЛМР, просив розглянути на комісії з питань захисту прав дітей Галицької районної адміністрації питання виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , а також вжити заходів щодо з`ясування впливу захворювання матері і дядька ОСОБА_4 , створення безпечних умов життя і здорового розвитку дитини.

05 лютого 2020 року за участю баби малолітньої дитини ОСОБА_3 , представників середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, представників Львівського міського центру соціальних служб на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради розглядалось питання неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно своєї малолітньої дочки. Малолітня ОСОБА_2 повідомила, що психологічна обстановка в її сім`ї є некомфортною. Малолітня цікавилась номером телефону мобільної бригади з протидії домашньому насильству. Дитині рекомендовано отримати курс консультацій у психолога, оскільки її психоемоційний стан і обстановка в родині можуть трактуватися як такі, що становлять небезпеку для її подальшого психологічного та соціального благополуччя. ОСОБА_3 не надала згоди на роботу психолога з дитиною.

З інформаційної довідки про участь у засіданні комісії, створеної для перевірки ситуації у СЗШ № 22 ім. В.Стефаника, за зверненням ОСОБА_4 , наданої психологом ІІ категорії ЛМЦСССДМ Яковенка Д.О. вбачається, що під час розмови з дівчинкою, з її слів вдалось з`ясувати, що її мати має важке захворювання, через що дитиною опікується її дядько, ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_10 , психологічна обстановка в родині є некомфортною, між членами родини часто виникають сварки. Зокрема, дитина цікавилась номером телефону Мобільної бригади з протидії домашньому насильству. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 під час засідання комісії демонстрували високий рівень агресії, зокрема вербальної, використовували нецензурну лайку і звинувачення по відношенню до адміністрації школи і членів комісії; до рекомендацій, наданих їм щодо забезпечення психологічного благополуччя дитини, вони не прислухалися.

З довідки за підсумками перевірки ситуації у СЗШ № 22 ім. Стефаника за зверненням ОСОБА_4 , вбачається, що на телефон «гарячої лінії» Мобільної бригади ЛМЦСССДМ надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_3 щодо нанесення травм її онуці, ОСОБА_11 . Бабуся та дядько висловлювати претензії до працівників адміністрації школи про бездоглядність зі сторони вчителів ОСОБА_6 , що спричинило сварку та штурханину між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Медичний працівник надала ОСОБА_11 необхідну медичну допомогу. Працівники адміністрації навчального закладу у виникненні вказаного інциденту вини вчителів не вбачають. Дана відповідь не задовольнила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Члени комісії, заслухавши думку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , роз`яснення представників адміністрації школи, медичного працівника, вчителів школи та детально проаналізувавши ситуацію, що виникла 18.10.2019 року, дійшли висновку, що конфліктна ситуація між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не має ознак булінгу.

Відповідно до протоколу індивідуального дослідження практичного психолога ОСОБА_15 та соціального педагога ОСОБА_16 , дитина полюбляє гуляти у закинутих будинках, ходити сама до центру міста Львова та відвідувати магазин « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Про маму ОСОБА_17 дитина згадує лише раз, говорячи, що мама на роботі і весь час в неї немає часу. ОСОБА_18 часто називає мамою. Про дядька ОСОБА_19 розказує неохоче. По словах дитини він проживає на другому поверсі і вони рідко зустрічаються, тому що в неї немає бажання з ним бачитися. Про те, що за дитиною не доглядають свідчить брудний та неохайний вигляд дитини. Проходячи до школи у дитини може бути приступній неприємний запах та незачесане волосся.

З інформаційної довідки психолога ЛМЦСССДМ ОСОБА_20 від 24 лютого 2020 року вбачається, що, відповідно до результатів проведення методики Кондаша відносно малолітньої ОСОБА_2 на виявлення рівня тривожності зафіксовано такі результати: рівень загальної тривожності - 61 бал, що свідчить про підвищений рівень тривожності. Також, згідно аналізу за шкалами субтестів - 21 бал за рівнем самооціночної тривожності, що вказує на наявність внутрішньо особистісних страхів та тривоги дитини, пов`язаних зі шкільними стосунками, рівнем власної самооцінки та можливості самовиявлення що ймовірно, може бути пов`язано з надмірним тиском оточуючих дорослих. Виходячи з даних результатів, можна говорити про порушення цілісності сприйняття сім`ї дитиною та відсутність довірливих внутрішньо сімейних стосунків, високий рівень тривожності та труднощі з самооцінкою. У зв`язку із цим рекомендовано психокорекційну роботу з дівчинкою та ґрунтовне вивчення сімейної ситуації, що спричиняє описаний психоемоційний стан та може загрожувати не лише психологічному благополуччю та розвитку дитини, а й її життю та здоров`ю.

24 лютого 2020 року Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Управління соціального ДГП ЛМР повторно просив розглянути на комісії з питань захисту прав дітей Галицької районної адміністрації питання виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки ОСОБА_6 , а також вжити невідкладних заходів для створення безпечних умов проживання для дитини.

Також, з інформації навчального закладу середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, викладеного у листі директора школи від 17 лютого 2020 року № 57 вбачається, що 16 лютого 2020 року (в неділю) малолітня ОСОБА_2 надіслала письмове повідомлення на мобільний телефон практичного психолога школи, про те, що більше так жити не може, вночі часто плаче, писала/згадувала про суїцид.

У зв`язку з отриманою інформацією начальник відділу Служби у справах дітей Галицького району управління Служби у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 26 лютого 2020 року звернулася до комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з клопотанням щодо прийняття рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в.

За результатами розгляду клопотання комісія рекомендувала голові Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, видати розпорядження про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини у притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в.

Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження від 26 лютого 2020 року № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» Львівської ОДА за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в», до якого розпорядженням Галицької районної адміністрації від 03 березня 2020 року № 79 внесено зміни щодо визначення місця влаштування дитини: притулок для дітей «СуСД» Львівської ОДА замінено на Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Підставою для негайного відібрання дитини від матері послугувало, в тому числі, й письмове повідомлення малолітньої ОСОБА_2 16 лютого 2020 року на мобільний телефон практичного психолога школи про можливість суїциду.

Таким чином, у зв`язку з наявною у Служби в справах дітей Галицької районної адміністрації інформацією щодо умов проживання дитини, які орган опіки та піклування визнав небезпечними для психоемоційного стану дитини та її здоров`я, а також з урахуванням листа директора школи, в якому було зазначено про письмове повідомлення малолітньої про можливість суїциду, Галицькою районною адміністрацією видано розпорядження про негайне відібрання дитини.

Згідно з актом про факт передачі дитини від 04 березня 2020 року, складеним о 13 год. 00 хв. адміністрацією закладу, Галицькою районною адміністрацією, як органом опіки і піклування, у присутності працівників відділу «Служба у справах дітей» Галицького району Чури Л.Б., ОСОБА_21 передано дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №73 від 26 лютого 2020 року, розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 79 від 03 березня 2020 року, скерування управління «Служби у справах дітей» ДГП ЛМР на влаштування в центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради від 03 березня 2020 року № 260001- вих. 17357. Стан здоров`я дитини: соматично здорова.

Актом, складеним комісією в складі спеціаліста І категорії відділу «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» ДГП ЛМР Чури Л., інспектора ювенальної превенції Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області Миха В., інспектора з ювенальної превенції Шевченківського відділу поліції ГУНП у Львівській області Дзелендзяк О., психолога ЛМЦСССД Яковенка Д., завідувача дитячим поліклінічним відділенням №1 УНП «Львівська 1 а міська клінічна лікарня» імені Князя Лева» Якимович Н., заступника директора СЗШ №22 з навчально виховної роботи Грабовенської Г. встановлено, що відібрати малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері ОСОБА_1 не вдалось, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 дверей ніхто не відчинив, а за місцем навчання дитина відсутня. Прийнято рішення про вилучення дитини з приміщення СЗШ №22 після повернення ОСОБА_2 на навчання.

Згідно отриманої інформації, Галицьким ВП ГУНП у Львівській області неодноразово розглядались звернення від сім`ї ОСОБА_5 за фактом відібрання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дані матеріали розглядались згідно Закону України «Про звернення громадян». Протоколи щодо адміністративного правопорушення не складались.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року у справі № 461/10261/20, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про скасування розпоряджень Галицької районної адміністрації від: 26 лютого 2020 року № 73, 03 березня 2020 року № 79, 20 березня 2020 року № 105, 07 липня 2020 року № 189 відмовлено.

За інформацією навчального закладу середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, протягом жовтня, листопада і грудня 2019 року відбувалися постійні скандали, зі сторони родини ОСОБА_5 лунали погрози фізичної розправи в адресу учнів класу, батьків, адміністрації школи, класного керівника, вчителів, практичного психолога, соціального педагога. Родичі часто забували забрати дитину зі школи.

З роками ситуація щодо відвідування дитиною навчального закладу лише погіршувалась: у 2-му класі дівчинка пропустила 24 навчальних дні без поважних причин, у 3-му класі 65 навчальних днів через хворобу, а у першому семестрі 4-го класу 44 навчальних дні через хворобу.

Через агресивну поведінку родини ОСОБА_5 адміністрація школи неодноразово викликала поліцію.

З інформаційної довідки СЗШ №22 ім. В.Стефаника від 24 лютого 2020 року, вбачається, що в порівнянні з 1-м класом, ситуація погіршувалась з кожним новим навчальним роком. За 2017/2018 навчальний рік ОСОБА_2 родичі часто забували забрати зі школи. Дівчинка у 2-му класі пропустила 24 навчальних дні без поважних причин. Представник позивача також зазначає, що ситуація погіршилась у 2018/2019 навчальному році. Дівчинка почала часто хворіти, за 3-й клас пропустила 65 навчальних днів через хворобу. У 4-му класі за 1 семестр 2019/2020 навчальному році через хворобу ОСОБА_2 пропустила 44 навчальних дні. Жовтень, листопад і грудень 2019 року супроводжувався постійними скандалами зі сторони родини ОСОБА_5 , погрозами фізичної розправи з учнями класу, батьками, адміністрацією, класним керівником, вчителями, практичним психологом, соціальним педагогом, заступником директора з господарської частини та навіть з охоронцем школи. Через агресивну поведінку родини Горячових адміністрація вищевказаної школи викликала поліцію 18.10.2019, 24.10.2019 та 14.02.2020.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається зі спеціального Закону України «Про охорону дитинства» та інших нормативно-правових актів, що регулюються суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з частиною другою статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Стаття 8 цієї Конвенції включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року та у справі «Фуска проти Румунії» від 13 липня 2010 року).

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежений, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 ЦПК України).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно із пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва тощо.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням («Савіни проти України», № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (див. постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 703/297/16-ц (провадження № 61-14771св18)).

Визначаючи відмінність підстав позбавлення батьківських прав від відібрання дитини без такого позбавлення, Верховний Суд в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 682/2778/17 (провадження № 61-37919св18) виходив з того, що: «за своєю правовою природою позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини. Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не завжди пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо. Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду. Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку».

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від: 25 липня 2018 року у справі № 487/1328/16-ц (провадження № 61-3979ск18), 27 грудня 2018 року у справа № 558/410/16-ц (провадження № 61-23391св18), 20 березня 2019 року у справі № 495/271/18 (провадження № 61-47894св18).

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і батьки від яких відібрані діти відповідно до частини третьої статті 170 СК України не позбавлені можливості їх повернути (див. постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 703/297/16-ц (провадження № 61-14771св18)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції повно та всебічно встановивши обставини справи, зокрема що:

- мати дитини, ОСОБА_1 , 1992 року народження, є інвалідом з дитинства 2-ої групи, перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною;

- малолітня ОСОБА_2 з 10 березня 2017 року перебувала на обліку дітей, які опинились в скрутних життєвих обставинах, а розпорядженням Галицької районної адміністрації № 105 від 20 березня 2020 року їй надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування;

- органом опіки та піклування визнано умови проживання дитини небезпечними для психоемоційного стану та її здоров`я;

- встановлено факт недогляду дитини з боку матері, погана успішність навчання та часте невідвідування нею школи, що, враховуючи вік дитини, є неприпустимим, та підтверджує винну поведінку матері в ухиленні від виховання дитини та у свідомому нехтуванні батьківськими обов`язками;

- наявне письмове повідомлення малолітньої про можливість суїциду, а також:

- реакцію державних органів за наслідками неналежного виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої, яке проявилось у видачі розпорядчого документа про негайне відібрання дитини, яке в судовому порядку недійсним не визнано;

- існує реальна загроза здійснення протиправних дій відносно дитини з боку близького оточення матері; а

- відповідачем не надано доказів, що після повернення дитини матері її життя та умови проживання будуть кращими,

дійшов обґрунтованого висновку про те, що залишення дитини у матері є безумовно небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідача є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення її інтересів та максимально можливою мірою виживання і здорового розвитку, що є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

З матеріалів справи також убачається, що судом була почута думка дитини щодо вирішення спору про її відібрання, яка полягала в тому, що вона не бажає проживати в сім`ї своєї мами та її близьких.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не заслухана думка дитини, а її суїцидні настрої є лише голослівними твердженнями відповідача.

Сам по собі факт нездійснення допиту судом першої інстанції свідків, за обставин того, що такі покази не можуть підтвердити або спростувати обставини, які не входять до предмета доказування в даній справі, не свідчить про порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Для висновку про відбирання дитини не є необхідним наявність кримінальних або адміністративних проваджень та винесених в таких провадженнях рішень щодо неналежного виконання батьками своїх обов`язків щодо дітей, адже такі докази не є вирішальними при вирішення справ такої категорії.

За обставинами справи, суд першої інстанції оцінив висновок психолога у сукупності з іншими доказами по справі, тому, на думку колегії суддів, такий доказ є належним та допустимими доказом.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги в частині того, що оскільки висновок ЛКК надано після видання розпорядження про негайне відібрання дитини, підставою такого відібрання не може бути стан здоров`я, адже поведінка відповідачки після видання цього розпорядження не змінилась, а стан здоров`я був однієї із підстав для відібрання дитини.

Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що дитина доглянута, одягнена за сезоном, має іграшки, забезпечена раціональним харчуванням, адже відповідачка жодного разу не допустила до помешкання де проживала дитина працівників соціальних служб (психолога), вчителів та співробітників поліції, з метою встановлення заявлених нею фактів.

Судом обґрунтовано не залучено до участі у справі Дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на виховання до якого передано доньку відповідачки, адже ухваленим у справі рішення не вирішуються питання про права та обов`язки цієї особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач та інші соціальні структури не здійснювали жодних дій для підтримки сім`ї відповідачки не свідчать про безпідставність пред`явленого позову, та не спростовують поведінки відповідачки щодо своєї доньки, проте у разі наявності таких фактів, останні можуть бути перевірені не в судовому порядку, та не в межах справи, що розглядається.

В контексті зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та в цілому з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2023 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич