Постанова

від 12.06.2023 по справі 461/2084/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 461/2084/20

провадження № 61-3547св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Галицька района адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Середня загальноосвітня школа № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, Львівський міський центр соціальних служб для дітей та молоді, Ліцей «Просвіта» Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, звернулась з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.

Позов мотивований тим, що у відділі «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на обліку дітей, що опинились в скрутних життєвих обставинах, з 10 березня 2017 року перебуває малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка є матір`ю - одиначкою, бабусею - ОСОБА_3 та дядьком ОСОБА_4 .

Представниками відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради спільно з фахівцем з соціальної роботи Галицького відділу соціальної роботи ЛМЦСССДМ вказану сім`ю відвідано за місцем проживання. Зі слів бабусі дитини - ОСОБА_3 , мати дитини - ОСОБА_1 є психічно хворою, перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, періодично проходить курс лікування, до доньки ставиться добре, ніколи дитину не ображає, проте під час загострення хвороби буває агресивною, кричить та плаче. ОСОБА_3 належним чином доглядає за хворою донькою, лікує її, звертається по допомогу до спеціалістів. ОСОБА_2 доглянута, одягнена в чистий одяг, має іграшки відповідно віку, забезпечена раціональним харчуванням та одягом по сезону. В квартирі АДРЕСА_1 , чисто, зроблено ремонт. Також ОСОБА_3 повідомила, що в зв`язку з хворобою, ОСОБА_1 важко повноцінно виконувати свої батьківські обов`язки, тому ОСОБА_3 допомагає останній займатися навчанням та вихованням малолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_3 приводить та забирає дівчинку зі школи, відвідує з нею дільничного лікаря. Оскільки мати дитини часто перебуває на лікуванні, малолітню дитину поставлено на облік дітей, що опинились в скрутних життєвих обставинах. Працівниками відділу «Служби у справах дітей» Галицького району сім`ї ОСОБА_5 надавались консультації з різних питань. Також ОСОБА_3 було запропоновано визнати її доньку ОСОБА_1 недієздатною або отримати висновок ЛКК про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Однак, ОСОБА_3 категорично відмовилась від даної пропозиції та звернулась на гарячу лінію області та урядову гарячу лінію з повідомленням про те, що у неї та її доньки хочуть забрати дитину.

Ситуація погіршилась у 2019 році. Працівниками відділу «Служба у справах дітей» Галицького району зроблено 7 візитів (07 червня 2019 року, 15 та 27 серпня 2019 року, 30 жовтня 2019 року, 20 та 21 листопада 2019 року, 18 грудня 2019 року) за адресою проживання малолітньої ОСОБА_2 з метою обстеження умов проживання дитини та оцінки рівня безпеки дитини, однак, жодного разу доступу до помешкання не надано, хоча час та день візиту попередньо узгоджувався з ОСОБА_3 в телефонному режимі.

Відділом «Служби у справах дітей» Галицького району направлено лист до Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області з проханням забезпечити доступ до квартири АДРЕСА_1 для проведення обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_2 . Проте поспілкуватися з сім`єю ОСОБА_5 та потрапити до квартири поліції не вдалося.

Також відділом «Служби у справах дітей» Галицького району направлений лист до Львівської загальноосвітньої школи № 22, в якому, для уникнення конфліктних ситуацій та забезпечення належного навчального процесу, рекомендовано: класному керівнику та соціальному педагогу провести роботу з сім`єю малолітньої ОСОБА_2 щодо налагодження відносин з учнівським та педагогічним колективом; практичному психологу посилити роботу з дитиною та налагодити співпрацю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З інформаційної довідки Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова від 24 лютого 2020 року вбачається, що, в порівнянні з 1-м класом, ситуація погіршувалась з кожним новим навчальним роком. у 2017/2018 навчальному році ОСОБА_2 родичі часто забували забрати зі школи. Дівчинка у 2-му класі пропустила 24 навчальних дні без поважних причин. Представник позивача також зазначає, що ситуація погіршилась у 2018/2019 навчальному році. Дівчинка почала часто хворіти, за 3-й клас пропустила 65 навчальних днів через хворобу. У 4-му класі за 1 семестр 2019/2020 навчального року через хворобу ОСОБА_2 пропустила 44 навчальних дні. Жовтень, листопад і грудень 2019 року супроводжувався постійними сварками з боку родини ОСОБА_5 , погрозами фізичної розправи з учнями класу, батьками, адміністрацією, класним керівником, вчителями, практичним психологом, соціальним педагогом, заступником директора з господарської частини та охороною школи. Через агресивну поведінку родини ОСОБА_5 адміністрація вищевказаної школи викликала поліцію 18 жовтня 2019 року, 24 жовтня 2019 року та 14 лютого 2020 року. Питання неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, яке відбулось 05 лютого 2020 року за участю ОСОБА_3 , представників Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, представників ЛМЦСССДМ.

При розмові фахівців ЛМЦСССДМ з дитиною ОСОБА_2 вдалось з`ясувати, що психологічна обстановка в сім`ї ОСОБА_5 є некомфортною. Малолітня цікавилась номером телефону мобільної бригади з протидії домашньому насильству. Дитині рекомендовано отримати курс консультацій у психолога, оскільки її психоемоційний стан і обстановка в родині можуть трактуватися як такі, що становлять небезпеку для її подальшого психологічного та соціального благополуччя. Проте ОСОБА_3 (бабця) не надала згоди на роботу психолога з дівчинкою. Комісією було вирішено: зобов`язати директора Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова - Бліновську І. О., заступника директора - начальника відділу із соціальної роботи ЛМЦСССДМ - Подолинну A. A. та інспектора з ювенальної превенції Галицького відділу поліції - Лисика С. Я. надати у відділ «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служби у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради документи, які підтверджують небезпеку для подальшого перебування дитини в родині; відділу «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради після надходження документів, які підтверджують небезпеку для подальшого перебування дитини в родині, звернутись з позовом до суду про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.

16 лютого 2020 року малолітня ОСОБА_2 надіслала письмове повідомлення на мобільний телефон практичного психолога школи, в якому йшла мова про те, що вона більше так жити не може, вночі часто плаче, говорила про суїцид. Про це повідомлення дівчинки практичний психолог інформувала ЛМЦСССДМ, оскільки вищезгадані події негативно впливають на психоемоційний стан дитини і можуть призвести до суїциду.

Згідно з інформацією Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26 лютого 2020 року, протягом 2019-2020 років на розгляді у працівників поліції перебувало 50 звернень, які стосувалися сім`ї ОСОБА_5 , яка проживає на АДРЕСА_1 . Щодо можливого неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 на розгляді перебувало 10 звернень: від 16 лютого 2019 року, 30 травня 2019 року, 20 серпня 2019, 25 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 27 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року, 11 грудня 2019 року.

Відповідно до листа управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 21 листопада 2019 року сім`я ОСОБА_5 не підписала декларацію з жодним із сімейних лікарів. Оскільки мати дитини ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною, а батька у дитини немає, опіку над дитиною здійснює ОСОБА_3 . Згідно з інформацією КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» від 25 лютого 2020 року, сім`я ОСОБА_5 перебуває під пильним наглядом сімейної служби та адміністрації лікарні, дитина перебуває в непростих умовах проживання, у зв`язку з психічним захворюванням членів сім`ї, що є загрозою для здоров`я дитини.

Начальник відділу «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служби у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 26 лютого 2020 року звернувся в комісію з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з клопотанням щодо прийняття рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в.

За результатами розгляду комісія рекомендувала голові Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, видати розпорядження про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері - ОСОБА_1 та влаштувати дитину у притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в.

26 лютого 2020 року Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видане розпорядження № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_2 ».

03 березня 2020 року, Галицькою районною адміністрацією видане розпорядження № 79 «Про внесення змін у розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 лютого 2020 року від № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_2 », згідно з яким замість словосполучення «притулок для дітей «Служби у справах дітей» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_2 » читати «центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради за адресою: АДРЕСА_3 ».

04 березня 2020 року комісією на виконання вказаних вище розпоряджень ОСОБА_2 вилучено з приміщення Середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова та влаштовано в Центр підтримки для дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Позивач просив відібрати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , від її матері ОСОБА_1 без позбавлення останньої батьківських прав та передати Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування, до ОСОБА_1 , треті особи: Середня загальноосвітня школа № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради» про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, задоволено.

Відібрано малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 ) від її матері - ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав, та передано Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

позивачем доведено факт неналежного піклування про малолітню ОСОБА_2 з боку її матері, у вигляді незабезпечення належних умов їх проживання та виховання, що само по собі створює загрозу для її життя і здоров`я. Таке поводження з дитиною вказує на порушення її прав та неповаги до гідності малолітньої. При цьому з матеріалів справи вбачається, що мати малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства другої групи, перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може здійснювати опіку над дитиною;

згідно інформації Служби у справах дітей Галицької районної адміністрації щодо визнання умов проживання дитини небезпечними для психоемоційного стану дитини та її здоров`я, згідно якої рівень тривожності малолітньої ОСОБА_2 вказує на наявність внутрішньо особистісних страхів та тривоги дитини, пов`язаних зі шкільними стосунками, рівнем власної самооцінки та можливості самовиявлення - що ймовірно, може бути пов`язано з надмірним тиском оточуючих дорослих. Це свідчить про порушення цілісності сприйняття сім`ї дитиною та відсутність довірливих внутрішньо сімейних стосунків та може загрожувати не лише психологічному благополуччю та розвитку дитини, а також її життю та здоров`ю;

з інформаційної довідки про участь у засіданні комісії, створеної для перевірки ситуації у СЗШ № 22 ім. В. Стефаника, за зверненням ОСОБА_4 , надану психологом ІІ категорії ЛМЦСССДМ Яковенком Д. О. , вбачається, що під час розмови з дівчинкою, з її слів вдалось з`ясувати, що її мати має важке захворювання, через що дитиною опікується її дядько, ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_7 , психологічна обстановка в родині є некомфортною, між членами родини часто виникають сварки. Зокрема, дитина цікавилась номером телефону мобільної бригади з протидії домашньому насильству;

позовні вимоги про відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 без позбавлення останньої батьківських прав з передачею дитини до державного дитячого закладу є обґрунтованими, оскільки така міра відповідає найкращим інтересам дитини, спрямована на захист її життя та здоров`я та відповідає цілям, зазначеним у частині другій статті 8 Конвенції про права дитини.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

суд першої інстанції повно та всебічно встановивши обставини справи, зробив обґрунтований висновок про те, що залишення дитини у матері є безумовно небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідача є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення її інтересів та максимально можливою мірою виживання і здорового розвитку, що є пріоритетним при вирішенні цієї справи;

з матеріалів справи також вбачається, що судом була почута думка дитини щодо вирішення спору про її відібрання, яка полягала в тому, що вона не бажає проживати в сім`ї своєї матері та її близьких. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не заслухана думка дитини, а її суїцидні настрої є лише голослівними твердженнями;

сам по собі факт нездійснення допиту судом першої інстанції свідків, за обставин того, що такі покази не можуть підтвердити або спростувати обставини, які не входять до предмета доказування в даній справі, не свідчить про порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення;

для висновку про відбирання дитини не є необхідним наявність кримінальних або адміністративних проваджень та винесених в таких провадженнях рішень щодо неналежного виконання батьками своїх обов`язків щодо дітей, адже такі докази не є вирішальними при розгляді справ такої категорії.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, порушено статті 170, 171 СК України, статтю 12 Конвенції про права дитини, статтю 9 Закону України «Про охорону дитинства», статтю 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року;

згідно статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Жодна із підстав наведених у пунктах 2-5 частини першої статті 164 СК України не підтверджена обставинами справи у постановлених оскаржуваних рішеннях про відібрання дитини від матері;

суди неповно з`ясували обставини справи, а саме, у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції не заслухали дитину ОСОБА_2 , не викликали свідків по факту належного чи неналежного виконання батьківських обов`язків, не вказали, кому саме передається дитина;

всі твердження щодо неналежного виконання батьківських обов`язків ґрунтуються на довідках, оформлених зі слів працівників середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, які не були допитані як свідки подій. Будь-які характеристики надані працівниками навчального закладу, щодо поведінки ОСОБА_4 (дядька) та ОСОБА_3 (баби) носять суб`єктивних характер та є неналежними доказами у справі, щодо відібрання дитини від матері ОСОБА_1 . У матеріалах справи містяться інформаційні довідки, у яких описано декілька подій, які спровокували відібрання дитини від матері: конфлікт між дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; погрози ОСОБА_4 щодо фізичної розправи та застосування пістолета, які не підтверджено жодними належними доказами; повідомлення директора школи, що декілька разів дитина не була своєчасно забрана зі школи, зі слів класного керівника або охоронця школи;

відомості Національної поліції у Львівській області від 26 лютого 2020 року щодо 50 звернень відносно сім`ї ОСОБА_5 спростовані у відповіді на адвокатський запит, що не розпочато жодної кримінальної та адміністративної справи;

так як відібрання дитини відбулося згідно розпорядження № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері - ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» від 26 лютого 2020 року, а висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 701 від 17 березня 2020 року, то стан здоров`я не був основною причиною відібрання дитини, тому що інвалідність матері була встановлена з дитинства, що не перешкоджало вихованню дитини до 11-ти річного віку;

суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального законодавства тому, що відмовив у задоволенні клопотання про заслуховування ОСОБА_2 у судовому засіданні з питання відібрання її у матері. Твердження, наведені судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що «з матеріалів справи також убачається, що судом була почута думка дитини щодо вирішення спору про її відібрання, яка полягала в тому, що вона не бажає проживати в сім 'ї своєї мами та її близьких» не підтверджено, оскільки малолітня ОСОБА_2 не викликалася у судове засідання першої інстанції. Відмова у безпосередньому заслуховуванні малолітньої дитини у судовому засіданні грубо порушує норми процесуального законодавства, оскільки без з`ясування думки дитини неможливим є вирішення питання, щодо найкращого інтересу дитини, тому є хибним висновок суду, що відібрання її від матері є «найкраще в інтересах дитини».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/2084/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2023 року матеріали цивільної справи № 461/2084/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданий Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, повернутобез розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 . Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Мати дитини, ОСОБА_1 , 1992 року народження, є особою з інвалідністю з дитинства другої групи, перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною.

Згідно акту фактичного проживання, складеного комісією ЛКП «Старий Львів» від 06 березня 2020 року, ОСОБА_2 проживає з матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , остання здійснює догляд за дитиною.

Згідно з інформацією управління охорони здоров`я ДГП ЛМР, за інформацією адміністрації КНП «Львівська 1 міська клінічна лікарня ім. Князя Лева», жоден із сім`ї ОСОБА_5 не уклав декларації з сімейним лікарем. На періодичні медичні огляди, а також зі скаргами до сімейного лікаря з малолітньою дитиною ОСОБА_2 приходить її бабуся ОСОБА_3 , 1972 року народження, а також рідний брат матері ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю 2 групи і знаходиться на обліку в психоневрологічному диспансері. Останній диспансерний огляд ОСОБА_2 пройшла у вересні 2019 року, діагноз: «Сколіоз грудного відділу хребта 1 ступеня». Призначення сімейного лікаря опікун дитини виконує, однак, декларацію із сімейним лікарем на обслуговування дитини не підписує, від проведення щеплень дитині відмовляється.

Згідно повідомлення КНП «Львівська 1 міська клінічна лікарня ім. Князя Лева» за адресою: АДРЕСА_1 , проживає сім`я ОСОБА_5 , в якій є малолітня дитина ОСОБА_2 . Дана сім`я перебуває під пильним наглядом сімейної служби та адміністрації лікарні. Звернуто особливу увагу на непрості умови проживання, в котрих опинилася дитина, у зв`язку із психічним захворюванням членів сім`ї, що є загрозою здоров`ю дитини. Просять прийняти міри з метою попередження трагічних випадків.

З 10 березня 2017 року малолітня ОСОБА_2 перебувала на обліку дітей, які опинились в скрутних життєвих обставинах, у відділі Служби у справах дітей Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації № 105 від 20 березня 2020 року надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Галицької районної адміністрації № 189 від 07 липня 2020 року внесено зміни до розпорядження Галицької районної адміністрації № 105 від 20 березня 2020 року, абзацу 5 пункту 1 розпорядження, згідно яких: читати в такій редакції «Мати дитини - ОСОБА_1 у зв`язку із тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов`язки (висновок лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 701)».

Згідно з висновком лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 701 від 17 березня 2020 року, ОСОБА_1 внаслідок тривалої хвороби має високий ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Згідно інформації, отриманої з Галицького ВП ГУНП у Львівській області, протягом 2019-2020 років на розгляді у працівників Галицького ВП перебувало 50 звернень, що стосуються сім`ї ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 , 2009 року народження.

Жодного разу, починаючи з 07 червня 2019 року по весну 2020 року доступу до помешкання, де проживає малолітня дитина працівникам відділу Служби у справах дітей Галицького району, працівникам поліції, медичним працівникам, психологу, з метою обстеження умов проживання дитини та оцінки рівня безпеки дитини родина ОСОБА_5 не надала.

У січні 2020 року Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Управління соціального ДГП ЛМР, просив розглянути на комісії з питань захисту прав дітей Галицької районної адміністрації питання виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , а також вжити заходів щодо з`ясування впливу захворювання матері і дядька ОСОБА_4 , створення безпечних умов життя і здорового розвитку дитини.

05 лютого 2020 року за участю баби малолітньої дитини ОСОБА_3 , представників середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, представників Львівського міського центру соціальних служб на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради розглядалось питання неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно своєї малолітньої дочки. Малолітня ОСОБА_2 повідомила, що психологічна обстановка в її сім`ї є некомфортною. Малолітня цікавилась номером телефону мобільної бригади з протидії домашньому насильству. Дитині рекомендовано отримати курс консультацій у психолога, оскільки її психоемоційний стан і обстановка в родині можуть трактуватися як такі, що становлять небезпеку для її подальшого психологічного та соціального благополуччя. ОСОБА_3 не надала згоди на роботу психолога з дитиною.

З інформаційної довідки про участь у засіданні комісії, створеної для перевірки ситуації у СЗШ № 22 ім. В. Стефаника, за зверненням ОСОБА_4 , наданої психологом ІІ категорії ЛМЦСССДМ Яковенка Д. О. вбачається, що під час розмови з дівчинкою, з її слів вдалось з`ясувати, що її мати має важке захворювання, через що дитиною опікується її дядько, ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_10 , психологічна обстановка в родині є некомфортною, між членами родини часто виникають сварки. Зокрема, дитина цікавилась номером телефону Мобільної бригади з протидії домашньому насильству. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 під час засідання комісії демонстрували високий рівень агресії, зокрема вербальної, використовували нецензурну лайку і звинувачення по відношенню до адміністрації школи і членів комісії; до рекомендацій, наданих їм щодо забезпечення психологічного благополуччя дитини, вони не прислухалися.

З довідки за підсумками перевірки ситуації у СЗШ № 22 ім. Стефаника за зверненням ОСОБА_4 , вбачається, що на телефон «гарячої лінії» Мобільної бригади ЛМЦСССДМ надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_3 щодо нанесення травм її онуці, ОСОБА_11 та дядько висловлювали претензії до працівників адміністрації школи про бездоглядність зі сторони вчителів ОСОБА_12 , що спричинило сварку та штурханину між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . Медичний працівник надала ОСОБА_14 необхідну медичну допомогу. Працівники адміністрації навчального закладу у виникненні вказаного інциденту вини вчителів не вбачають. Дана відповідь не задовольнила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Члени комісії, заслухавши думку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , роз`яснення представників адміністрації школи, медичного працівника, вчителів школи та детально проаналізувавши ситуацію, що виникла 18 жовтня 2019 року, зробили висновок, що конфліктна ситуація між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 не має ознак булінгу.

Відповідно до протоколу індивідуального дослідження практичного психолога Грем Р. М. та соціального педагога Дмитрика С. І. , дитина полюбляє гуляти у закинутих будинках, ходити сама до центру м. Львова та відвідувати магазин « Антошка ». Про маму ОСОБА_1 дитина згадує лише раз, говорячи, що мама на роботі і весь час в неї немає часу. ОСОБА_19 часто називає мамою. Про дядька ОСОБА_20 розказує неохоче. По словах дитини він проживає на другому поверсі і вони рідко зустрічаються, тому що в неї немає бажання з ним бачитися. Про те, що за дитиною не доглядають свідчить брудний та неохайний вигляд дитини. Проходячи до школи у дитини може бути неприємний запах та незачесане волосся.

З інформаційної довідки психолога ЛМЦСССДМ Сач О. Г. від 24 лютого 2020 року вбачається, що, відповідно до результатів проведення методики Кондаша відносно малолітньої ОСОБА_2 на виявлення рівня тривожності зафіксовано такі результати: рівень загальної тривожності - 61 бал, що свідчить про підвищений рівень тривожності. Також, згідно аналізу за шкалами субтестів - 21 бал за рівнем самооціночної тривожності, що вказує на наявність внутрішньо особистісних страхів та тривоги дитини, пов`язаних зі шкільними стосунками, рівнем власної самооцінки та можливості самовиявлення - що ймовірно, може бути пов`язано з надмірним тиском оточуючих дорослих. Виходячи з даних результатів, можна говорити про порушення цілісності сприйняття сім`ї дитиною та відсутність довірливих внутрішньо сімейних стосунків, високий рівень тривожності та труднощі з самооцінкою. У зв`язку із цим рекомендовано психокорекційну роботу з дівчинкою та ґрунтовне вивчення сімейної ситуації, що спричиняє описаний психоемоційний стан та може загрожувати не лише психологічному благополуччю та розвитку дитини, а й її життю та здоров`ю.

24 лютого 2020 року Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Управління соціального ДГП ЛМР повторно просив розглянути на комісії з питань захисту прав дітей Галицької районної адміністрації питання виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки ОСОБА_8 , а також вжити невідкладних заходів для створення безпечних умов проживання для дитини.

Також, з інформації навчального закладу середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, викладеної у листі директора школи від 17 лютого 2020 року № 57 вбачається, що 16 лютого 2020 року (в неділю) малолітня ОСОБА_2 надіслала письмове повідомлення на мобільний телефон практичного психолога школи, про те, що більше так жити не може, вночі часто плаче, писала/згадувала про суїцид.

У зв`язку з отриманою інформацією начальник відділу Служби у справах дітей Галицького району управління Служби у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 26 лютого 2020 року звернулася до комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з клопотанням щодо прийняття рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в.

За результатами розгляду клопотання комісія рекомендувала голові Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, видати розпорядження про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини у притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в.

Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження від 26 лютого 2020 року № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» Львівської ОДА за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 17в», до якого розпорядженням Галицької районної адміністрації від 03 березня 2020 року № 79 внесено зміни щодо визначення місця влаштування дитини: притулок для дітей «СуСД» Львівської ОДА замінено на Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Підставою для негайного відібрання дитини від матері послугувало, в тому числі, й письмове повідомлення малолітньої ОСОБА_2 16 лютого 2020 року на мобільний телефон практичного психолога школи про можливість суїциду.

Згідно з актом про факт передачі дитини від 04 березня 2020 року, складеним о 13 год. 00 хв. адміністрацією закладу, Галицькою районною адміністрацією, як органом опіки і піклування, у присутності працівників відділу «Служба у справах дітей» Галицького району Чури Л. Б. , Когута Р. Р. передано дитину ОСОБА_2 у центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 73 від 26 лютого 2020 року, розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 79 від 03 березня 2020 року, скерування управління «Служби у справах дітей» ДГП ЛМР на влаштування в центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради від 03 березня 2020 року № 260001- вих. - 17357. Стан здоров`я дитини: соматично здорова.

Актом, складеним комісією в складі спеціаліста І категорії відділу «Служби у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» ДГП ЛМР Чури Л. , інспектора ювенальної превенції Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області Миха В., інспектора з ювенальної превенції Шевченківського відділу поліції ГУНП у Львівській області Дзелендзяк О., психолога ЛМЦСССД Яковенка Д. , завідувача дитячим поліклінічним відділенням №1 УНП «Львівська 1 - а міська клінічна лікарня» ім. Князя Лева» Якимович Н. , заступника директора СЗШ №22 з навчально - виховної роботи Грабовенської Г. встановлено, що відібрати малолітньої ОСОБА_2 від її матері - ОСОБА_1 не вдалось, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 дверей ніхто не відчинив, а за місцем навчання дитина відсутня. Прийнято рішення про вилучення дитини з приміщення СЗШ № 22 після повернення ОСОБА_2 на навчання.

Згідно отриманої інформації, Галицьким ВП ГУНП у Львівській області неодноразово розглядались звернення від сім`ї ОСОБА_5 за фактом відібрання ОСОБА_2 . У зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дані матеріали розглядались згідно Закону України «Про звернення громадян». Протоколи щодо адміністративного правопорушення не складались.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року у справі № 461/10261/20, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про скасування розпоряджень Галицької районної адміністрації від: 26 лютого 2020 року № 73, 03 березня 2020 року № 79, 20 березня 2020 року № 105, 07 липня 2020 року № 189 - відмовлено.

За інформацією навчального закладу середньої загальноосвітньої школи № 22 ім. В. Стефаника м. Львова, протягом жовтня, листопада і грудня 2019 року відбувалися постійні сварки, зі сторони родини ОСОБА_5 лунали погрози фізичної розправи на адресу учнів класу, батьків, адміністрації школи, класного керівника, вчителів, практичного психолога, соціального педагога. Родичі часто забували забрати дитину зі школи.

Через агресивну поведінку родини ОСОБА_5 адміністрація школи неодноразово викликала поліцію.

З інформаційної довідки СЗШ №22 ім. В. Стефаника від 24 лютого 2020 року, вбачається, що в порівнянні з 1-м класом, ситуація погіршувалась з кожним новим навчальним роком. У 2017/2018 навчальному році ОСОБА_2 родичі часто забували забрати зі школи. Дівчинка у 2-му класі пропустила 24 навчальних дні без поважних причин. Представник позивача також зазначає, що ситуація погіршилась у 2018/2019 навчальному році. Дівчинка почала часто хворіти, за 3-й клас пропустила 65 навчальних днів через хворобу. У 4-му класі за 1 семестр 2019/2020 навчального року через хворобу ОСОБА_2 пропустила 44 навчальних дні. Жовтень, листопад і грудень 2019 року супроводжувався постійними скандалами зі сторони родини ОСОБА_5 , погрозами фізичної розправи з учнями класу, батьками, адміністрацією, класним керівником, вчителями, практичним психологом, соціальним педагогом, заступником директора з господарської частини та навіть з охоронцем школи. Через агресивну поведінку родини ОСОБА_5 адміністрація вищевказаної школи викликала поліцію 18 жовтня 2019 року, 24 жовтня 2019 року та 14 лютого 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що

«ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Підсумовуючи, слід зазначити, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави - учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції).

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і позивач відповідно до частини третьої статті 170 СК України не позбавлена можливості повернути дітей.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

мати дитини ОСОБА_1 , 1992 року народження, є особою з інвалідністю з дитинства 2-ої групи, перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною;

малолітня ОСОБА_2 з 10 березня 2017 року перебувала на обліку дітей, які опинились в скрутних життєвих обставинах, а розпорядженням Галицької районної адміністрації № 105 від 20 березня 2020 року їй надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування;

органом опіки та піклування визнано умови проживання дитини небезпечними для психоемоційного стану та її здоров`я;

встановлено факт недогляду дитини з боку матері, погана успішність навчання та часте невідвідування нею школи, що, враховуючи вік дитини, є неприпустимим, та підтверджує винну поведінку матері в ухиленні від виховання дитини та у свідомому нехтуванні батьківськими обов`язками;

наявне письмове повідомлення малолітньої про можливість суїциду,

Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради від 26 лютого 2020 року видано розпорядження № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» Львівської ОДА за адресою: АДРЕСА_2 », до якого розпорядженням Галицької районної адміністрації від 03 березня 2020 року № 79 внесено зміни щодо визначення місця влаштування дитини: притулок для дітей «СуСД» Львівської ОДА замінено на Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради і які в судовому порядку протиправними не визнано;

відповідачем не надано доказів, що після повернення дитини до матері її життя та умови проживання будуть кращими,

Таким чином, суди зробили обґрунтований висновок про те, що відібрання малолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав відповідача є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення її інтересів та максимально можливою мірою виживання і здорового розвитку дитини.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Отже, доводи касаційної скарги стосовно того, що судами порушено норми процесуального права, оскільки в судовому засіданні не була з`ясована думка малолітньої дитини, безпідставні.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції- без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук