Постанова

від 01.02.2023 по справі 485/1697/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 485/1697/20

провадження № 61-13925св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саченко Андрія Павловича на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» (далі - ДП ТОВ «НІКЮТАС») про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що вона на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ №597896 від 14 лютого 2007 року є власником земельної ділянки площею 3,49 га з кадастровим номером 4825783200:02:000:0051, яка розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18 липня 2016 році між нею та ДП ТОВ «НІКЮТАС» було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала у користування ДП ТОВ «НІКЮТАС» вищезазначену землю на 10 років, зі сплатою щорічної орендної плати в розмірі 4 460,95 грн до 25 грудня, з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.

Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2017-2020 роки не виконав, ОСОБА_1 просила:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 18 липня 2016 року, укладений між нею та ДП ТОВ «НІКЮТАС»;

- повернути їй земельну ділянку загальною площею 3,49 га, з кадастровим номером 4825783200:02:000:0051, яка розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- стягнути на її користь з ДП ТОВ «НІКЮТАС» заборгованість за 2017-2020 роки в загальному розмірі 15 961,87 грн, з яких: 13 352,85 грн - заборгованість за орендною платою, 1 465,11 грн - пеня, 401,77 грн - 3% річних, 742,14 грн - інфляційні втрати.

Крім того, просила стягнути на її користь з ДП ТОВ «НІКЮТАС» 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 681,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2021 року у складі судді Бодрової О. П. позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між

ОСОБА_1 та ДП ТОВ «НІКЮТАС» 18 липня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 3,49 га, кадастровий номер 4825783200:02:000:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 серпня 2016 року, номер запису про інше речове право 16122213.

Зобов?язано ДП ТОВ «НІКЮТАС» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,49 га, кадастровий номер 4825783200:02:000:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку номер ЯГ №597896, виданого 14 лютого

2007 року Снігурівською райдержадміністрацією Миколаївської області.

Стягнено з ДП ТОВ «НІКЮТАС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі з урахуванням відрахованого податку у сумі 10 973,94 грн, пеню з урахуванням відрахованого податку у сумі 807,20 грн, три відсотки річних з урахуванням відрахованого податку у сумі 658,44 грн.

Стягнено з ДП ТОВ «НІКЮТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 027,40 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 965,70 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мало місце три випадки (до звернення позивача з позовом до суду) несплати відповідачем орендної плати у визначений договором строк, що свідчить про систематичну несплату орендної плати відповідачем, тобто систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки її власнику, а також стягненню заборгованості з орендної плати, пені та трьох відсотків річних.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ДП ТОВ «НІКЮТАС» задоволено.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ДП ТОВ «НІКЮТАС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, стягнення пені у сумі 807,20 грн і трьох відсотків річних у розмірі 658,44 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП ТОВ «НІКЮТАС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, стягнення пені та трьох відсотків річних відмовлено.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2021 року в частині стягнення з ДП ТОВ «НІКЮТАС» на користь

ОСОБА_1 судових витрат на професійну (правничу) допомогу та судового збору змінено.

Стягнено з ДП ТОВ «НІКЮТАС» на користь ОСОБА_1 810,80 грн судового збору та 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області

від 02 квітня 2021 року залишено без змін.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП ТОВ «НІКЮТАС» 2 948,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виникнення заборгованості по орендній платі перед позивачем не є наслідком винної поведінки відповідача з невиплати орендної плати, оскільки товариство щороку зверталось до позивача з проханням отримати орендну плату,

а 24 грудня 2020 року здійснило поштовий переказ в сумі 14 365,00 грн орендної плати. Проте, ОСОБА_1 , не бажаючи продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, ухилялася від одержання коштів в якості орендної плати, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати, оскільки відсутня вина відповідача у простроченні сплати орендної плати, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки власникові, а також в частині стягнення пені та трьох процентів річних від простроченої суми.

Рішення суду в частині стягнення орендної плати та відмови у стягненні інфляційних втрат сторонами не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду була надіслана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Саченко А. П. на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

Воробйової І. А., Лідовця Р. А. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року № 70/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня

2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Саченко А. П., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме норми статей 22, 23, 24 Закону України «Про оренду землі», статті 141 Земельного Кодексу України, статті 526 Цивільного Кодексу застосовано без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня

2019 року у справі № 289/2212/17 (провадження № 14-337цс19), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11 сво17), постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18 (провадження № 61-8798св19), від 30 червня 2020 року у справі

№ 484/3514/17 (провадження № 61-38163св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 623/3443/16 (провадження № 61-19711св19), від 25 березня

2020 року у справі № 756/1381/17 (провадження № 61-30637св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд витлумачив пункт 9 спірного договору оренди не проти сильної сторони договору - ДП ТОВ «НІКЮТАС», яке було безумовним розробником цього договору, а проти позивача - слабкої сторони договору. Проте зі змісту договору жодним чином не випливає, хто саме та в якому порядку здійснює складання заявки. Вказаний пункт договору не містив конкретних умов з цього приводу.

Також зазначає, що апеляційний суд повністю проігнорував позицію позивача та суду першої інстанції про те, що відповідачу ніщо не заважало протягом 2017-2020 років скерувати орендодавцю поштовий переказ, а направлення поштового переказу після звернення позивача до суду також не свідчить про належне виконання договору оренди земельної ділянки.

Вважає, що відповідач не вчинив усіх можливих дій щодо виконання зобов`язання. Ним не було скеровано листи до орендодавця про отримання орендної плати, поштові перекази про отримання коштів або внесення сум на депозит нотаріуса.

Оскільки судами встановлена систематична несплата орендної плати, а недобросовісність позивача не встановлена належним чином, вважає, що позивач має право розірвати договір оренди у зв`язку з порушенням умов договору.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №597896 від 14 лютого 2007 року є власником земельної ділянки площею 3,49 га з кадастровим номером 4825783200:02:000:0051, яка розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ДП ТОВ «НІКЮТАС» у простій письмовій формі укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку розміром 3,49 га. Строк дії договору становить 10 років.

24 серпня 2016 року на підставі даного договору державним реєстратором Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області за №16122213 зареєстровано право оренди за ДП ТОВ «НІКЮТАС».

Пунктом 9 договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах згідно письмової заявки орендодавця та складає 4 460,96 грн на рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і вноситься щорічно до 25 грудня (пункти 10, 11 договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 договору).

У пункті 37 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Адресою орендодавця ОСОБА_1 у договорі зазначено:

с. Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області.

Листом ДП ТОВ «НІКЮТАС» від 18 грудня 2018 року № 45 за вищевказаною адресою ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримання орендної плати за 2018 рік, для чого останній було запропоновано звернутись до підприємства. Вказаний лист отримано позивачем 29 грудня 2018 року.

Листами ДП ТОВ «НІКЮТАС» від 12 грудня 2019 року № 34 та від 14 грудня 2020 року № 38 на адресу позивача надсилались повідомлення про необхідність отримання орендної плати за 2019 та 2020 року відповідно.

24 грудня 2020 року ДП ТОВ «НІКЮТАС» направлено на адресу

ОСОБА_1 поштовий переказ у сумі 14 365,00 грн.

Також судами установлено, що у липні 2017 року позивач зверталась до Снігурівського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18 липня 2016 року. За наслідками розгляду справи ухвалою суду

від 24 квітня 2019 року позовна заява залишена без розгляду.

Крім того, у червні 2019 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ДП ТОВ «НІКЮТАС» про визнання недійсним договору оренди землі. За наслідками розгляду справи рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, в задоволенні первісного та зустрічного позову ДП ТОВ «НІКЮТАС» про визнання договору оренди дійсним відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду

від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження

№ 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на те, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2017, 2018, 2019 роки.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що вживав заходи щодо виплати орендної плати, а саме направляв листи від 18 грудня 2018 року, від 12 грудня 2019 року та від 14 грудня 2020 року на адресу позивача, зазначену в договорі, про необхідність отримання орендної плати.

Проте судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження відправлення на адресу позивача саме цих листів відповідачем не надано опису вкладення.

Крім того, є безпідставними доводи відповідача про те, що йому не була відома адреса проживання позивачки, а інформація про зміну місця проживання нею не надавалась, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували спори, починаючи з 2017 року, зокрема, у справах

№ 485/1027/17 та № 485/928/19, тобто позивач, звертаючись до суду, вказувала своє місце проживання, про яке відповідач був обізнаний, оскільки отримував судові документи.

Доказів виплати відповідачем позивачу орендної плати за 2017, 2018, 2019 роки до моменту звернення останньої до суду з цим позовом матеріали справи також не містять.

Разом з тим, як вбачається з довідки № 06 від 16 березня 2021 року, наданої відповідачем, грошові кошти були перераховані після відкриття провадження у справі у сумі 14 364,24 грн, з яких за 2017 рік: нарахована орендна плата - 4460,95 грн, ПДФО - 802,97 грн, військовий збір - 66,92 грн, сума до видачі - 3 591,06 грн; за 2018 рік: нарахована орендна плата - 4460,95 грн, ПДФО - 802,97 грн, військовий збір - 66,92 грн, сума до видачі - 3 591,06 грн; за 2019 рік: нарахована орендна плата - 4460,95 грн, ПДФО - 802,97 грн, військовий збір - 66,92 грн, сума до видачі - 3 591,06 грн; за 2020 рік: нарахована орендна плата - 4460,95 грн, ПДФО - 802,97 грн, військовий збір - 66,92 грн, сума до видачі - 3 591,06 грн.

Проте, перерахування грошових коштів після відкриття провадження у цій справі не свідчить про належне виконання зобов`язання.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких ді, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17.

Як вбачається з пункту 9 договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах згідно письмової заявки орендодавця та складає 4 460,96 грн на рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і вноситься щорічно до 25 грудня (пункти 10, 11 договору).

Доводи відповідача про відсутність систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не зверталась за отриманням орендної плати, є безпідставними, оскільки договір не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися за отриманням орендної плати. Крім того, між сторонами була досягнута домовленість щодо розміру орендної плати, яка мала виплачуватися грошима і при цьому з врахуванням індексу інфляції.

Перерахунку орендної плати з врахуванням індексу інфляції, як свідчать докази, надані відповідачем, взагалі здійснено не було.

Разом з тим, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року № 527/603/17, від 04 листопада 2022 рокуу справі № 131/891/19-ц(провадження № 61-10510св21).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшов висновку про те, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом 11 договору оренди, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця, а також здійснення обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, як передбачено пунктом 10 договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

Доводи відповідача щодо недобросовісної поведінки орендодавця, яка спрямована на штучне створення умов для розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати, не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати.

Отже, Верховний Суд дійшов переконання, що суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Натомість суд апеляційної інстанції помилково послався на те, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати, оскільки відсутня вина відповідача у простроченні сплати орендної плати, та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанцій, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що судом з`ясовано фактичні обставини справи, надано оцінку зібраним доказам, правильно заставано норми матеріального права та ухвалено рішення у відповідності до вимог статті 263 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саченко Андрія Павловича задовольнити.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року скасувати, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2021 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта