Рішення

від 02.04.2021 по справі 485/1697/20

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

02 квітня 2021 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Бодрової О.П.

за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.

учасників справи:

представника позивача Саченка А.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Саченко Андрій Павлович до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю НІКЮТАС про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

08 грудня 2020 року (згідно поштового штемпеля) ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Саченко А.П. звернулася до суду з позовом до ДП ТОВ НІКЮТАС про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 18 липня 2016 року уклала з ДП ТОВ НІКЮТАС договір оренди належної їй земельної ділянки площею 3,49 га (кадастровий номер 4825783200:02:000:0051), яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, строком на десять років. Договір оренди зареєстрований у встановленому законом порядку. Умовами вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4460,95 грн з урахуванням податку з доходів фізичних осіб до 25 грудня. Проте відповідач у порушення вимог договору починаючи з 25 грудня 2017 року по грудень 2020 року перестав сплачувати позивачу орендну плату.

З огляду на зазначене позивач на підставі частини першої статті 141 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та статті 32 Закону України Про оренду землі просить розірвати договір оренди земельної ділянки, повернути їй належну земельну ділянки, стягнути з відповідача на її користь заборгованість за 2017-2020 роки по орендній платі в загальній сумі 15961,87 грн, яка складається із: основного боргу по орендній платі - 13352,85 грн; пені 1465,11 грн; трьох відсотків річних - 401,77 грн; інфляційних збитків - 742,14 грн, а також стягнути судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав та зазначив, що з метою виплати орендодавцю орендної плати у строки, передбачені договором оренди, ДП ТОВ НІКЮТАС 18.12.2018 року, 12.12.2019 року та 14.12.2020 року за місцем проживання ОСОБА_2 (адресою яка зазначена у договорі оренди) направлено листи з пропозицією звернутися до ДП ТОВ НІКЮТАС для отримання орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки. 29.12.2018 року ОСОБА_2 вручено лист особисто. Інформацію про зміну місця проживання ОСОБА_2 не надавала. Позивачка жодного разу особисто не зверталася до ДП ТОВ НІКЮТАС з приводу отримання орендної плати. Вважають, що оскільки порушення зобов`язання з виплати орендної плати сталося не з вини орендаря, підстави для нарахування пені та відсотків за користування грошовими коштами відсутні.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити. Пояснила суду, що раніше отримувала від відповідача орендну плату на місці, де одразу складала і відповідну заявку. Листи про можність отримання орендної плати від ДП ТОВ НІКЮТАС не отримувала. Постійно проживає за адресою, яка зазначена в договорі оренди земельної ділянки. У 2017 році вона зверталась з приводу отримання орендної плати, але в усій формі їй повідомили про неможливість отримання орендної плати, у зв`язку з судовим спором.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Пояснив, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату, у зв`язку з чим просять стягнути оренду плату саме за 2017,2018,2019 роки. Позивач жодних листів про отримання орендної плати від відповідача не отримувала. Тільки після звернення до суду ТОВ направило ОСОБА_2 грошовий переказ, що підтверджує факт ухилення від сплати орендної плати. У пункті 32 договору не прописано про обов`язку орендаря щодо виплати орендної плати, разом з тим, у п.40 договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що позивач жодного разу не зверталась до ТОВ з приводу отримання орендної плати. Позивачу тричі направлялись листи з приводу отримання орендної плати. Також направлявся поштовий переказ, але він повернувся. ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду з приводу визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. На її думку вони вжили всі можливі заходи щодо виплати орендної плати. До звернення позивачем до суду вони не направляли поштовий переказ, бо їм не було відомо адресу проживання позивача. Звертає увагу на те, що у пункті 32 договору немає обов`язку орендаря щодо виплати орендної плати. Позивачу були відомі усі умови договору оренди. Розробником договору є саме ДП ТОВ НІКЮТАС . Зазначила, що ТОВ є добросовісним орендарем. У останнє судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 11 грудня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для доплати судового збору /а.с.23/.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження/а.с.28-29/.

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /а.с.105-106/.

Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільних справ №485/1027/17 (2/485/6/19), №485/928/19 (2/485/11/20), суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,49 га, розташованої в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ДП ТОВ НІКЮТАС укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 серпня 2016 року /з.с.а.16/.

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Пунктом 8 зазначеного договору оренди передбачено строк дії договору- - 10 років.

Орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах згідно письмової заявки орендодавця та складає 4460,95 грн/рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. Орендна плата вноситься щорічно до 25 грудня. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення (пункти 9,11,14 договору оренди).

У пункті 37 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 38 договору оренди визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається /а.с.11-14/.

Відповідно до п.40 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

24 грудня 2020 року ДП ТОВ НІКЮТАС направлено на адресу ОСОБА_2 поштовий переказ у сумі 14365,00 грн /а.с.101,102/.

У липні 2017 року позивач зверталась до Снігурівського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18 липня 2016 року. За наслідками розгляду справи ухвалою суду від 24 квітня 2019 року позовна заява залишена без розгляду /а.с.124-128/.

Крім того, у червні 2019 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до ДП ТОВ НІКЮТАС про визнання недійсним договору оренди землі. За наслідками розгляду справи рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в задоволенні первісного та зустрічного позову ДП ТОВ НІКЮТАС відмовлено /а.с.129-130,141-146/.

Норми права які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата (два та більше випадки) орендної плати, передбаченої договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт д частини першої статті 141 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2017,2018,2019 роки. У судовому засіданні позивач зазначила, що заявку на отримання орендної плати у 2016 році склала при отриманні орендної плати. У 2017 році вона зверталась з приводу отримання орендної плати, але в усній формі їй повідомили про неможливість отримання орендної плати, у зв`язку з судовим спором.

Відповідач стверджує, що позивач жодного разу з приводу орендної плати з 2017 року не зверталась.

Натомість вказує на те, що відповідач вживав заходи щодо виплати орендної плати, а саме направляв листи на адресу позивача про необхідність отримання орендної плати.

Так, ДП ТОВ НІКЮТАС надано лист направлений 18.12.2018 року на ім`я ОСОБА_2 /а.с.61/. На підтвердження отримання листа надано повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с.62/.

Також, надано лист направлений 12.12.2019 року на ім`я ОСОБА_2 /а.с.59/. На підтвердження направлення листа надано квитанцію /а.с.60/.

Крім того, надано лист направлений 14.12.2020 року на ім`я ОСОБА_2 /а.с.57/. На підтвердження направлення листа надано квитанцію.

При цьому на підтвердження відправлення на адресу позивача саме цих листів відповідачем не надано опису вкладення.

Відповідно до статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Враховуючи положення вищезазначеної статті товариство також мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори та вжити інші заходи щодо виконання обов`язку за договором.

Отже, матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом 11 договору оренди, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса.

Направлення листів про можливість отримання орендної плати не є доказом належного виконання зобов`язання відповідачем.

Направлення поштового переказу після звернення до суду також не свідчить про належне виконання договору оренди земельної ділянки.

Щодо посилання представника відповідача на те, що в договорі оренди відсутній обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати суд зазначає, що при укладанні договору орендодавець розраховував на своєчасне отримання орендної плати. Крім того, договором обумовлено порядок та строк виплати орендної плати (п.9-11).

Посилання відповідача на те, що непроведення оплати за оренду землі відбулось з вини позивача не заслуговують на увагу, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені.

Крім того, як вбачається з постанови Миколаївського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року ОСОБА_3 в апеляційній скарзі звертала увагу суду апеляційної інстанції на те, що договір не виконується та орендна плата за договором не сплачується.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що мало місце три випадки (до звернення позивачем з позовом до суду) несплати відповідачем орендної плати у визначений договором строк, зазначене свідчить про систематичну несплату орендної плати відповідачем, тобто систематичне порушення договору оренди, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки її власнику.

Щодо стягнення орендної плати

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з ДП ТОВ НІКЮТАС на свою користь заборгованість по орендній платі за період з 25.12.2017 року по 25.12.2020 роки у сумі 13352,85 грн. У судовому засідання представник позивача уточнив період, а саме зазначив, що орендну плату за три роки 2017,2018,2019 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі орендна плата одна з істотних умов договору оренди землі.

Податкові зобов`язання з плати за землю обчислюються з дня виникнення права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки (п. 287.1, ст. 288 ПКУ).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ПКУ).

Згідно з п.9 договору оренди земельної ділянки орендна плата складає 4460,95 грн/рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.

Згідно довідки ДП ТОВ НІКЮТАС від 16 березня 2021 року та податкових розрахунків за 2017 рік позивачу нараховано орендну плату в сумі 4460,95 грн, ПДФО складає 802,97 грн, за 2018 рік позивачу нараховано орендну плату в сумі 4460,95 грн, ПДФО складає 802,97 грн, за 2019 рік позивачу нараховано орендну плату в сумі 4460,95 грн, ПДФО складає 802,97 грн.

Таким чином, враховуючи умови договору щодо виплати орендної плати з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за 2017,2018,2019 роки з урахуванням відрахованого податку в сумі 10973,94 грн (4460,95 грн - 802,97 грн (ПДФО 18 %) х3).

Щодо стягнення пені

Відповідно до пункту 14 договору оренди земельної ділянки, у разі несплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з урахуванням відрахованого податку в сумі 807,20 грн ( ( з 26.12.2017 по 25.12.2018 3657,98 грн х 0,01 % х 365 днів = 133,52 грн) + (з 26.12.2018 по 25.12.2019 3657,98 грн +3657,98 грн х 0,01 % х 365 днів = 267,03 грн) + (26.12.2019 по 25.12.2020 3657,98 грн +3657,98 грн +3657,98 грн х 0,01 % х 366 днів =406,65 грн)).

Щодо стягнення трьох відсотків річних

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних з урахуванням відрахованого податку за період з 26.12.2017 по 25.12.2020 роки в сумі 658,44 грн (3657,98 грн х 3657,98 х 2 х 3657,98 х 3 х 3 %).

Щодо стягнення інфляційних збитків

Відповідно до статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , де індексація грошових доходів можлива, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%, та проводиться наростаючим підсумком помісячно, починаючи з місяця, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в 103%.

Разом з тим, з наданої позивачем таблиці індексу інфляції за період з січня 2018 року по жовтень 2020 рік /а.с.5-6/ (який відповідає офіційним даним), вбачається, що величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, який установлений в розмірі 103%, а тому підстав для нарахування на користь позивачки збитків від інфляції, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди, немає.

За таких обставин, у задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналіз змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Представник відповідача під час розгляду справи звернулась до суду з клопотанням про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу. Заяву адвокат мотивує тим, що представником позивача на підтвердження стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн не надав копію договору про надання правової (правничої допомоги), копію акту виконаних робіт (наданих послуг) та копію платіжного доручення, що підтверджує факт сплати ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн. На її думку наведене ставить під сумнів надання представником як самої професійної правової допомоги та підтверджує безпідставність стягнення з ДП ТОВ НІКЮТАС витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн.

Згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача - адвокатом Саченко А.П. на підтвердження своїх повноважень надано ордер.

На підтвердження виконаних робіт надано детальний опис виконаних робіт з посиланням на договір про надання правової допомоги від 03.12.2020 року. Зазначено наступні види робіт, вартість роботи за 1 годину, кількість годин та загальна вартість роботи. Так, зазначені наступні виконані роботи адвокатом: аналіз судової практики та законодавства щодо роз`яснення договору та юридична консультації (1500 грн за 1 год. - 3 години = 4500,00 грн) написання позовної заяви (1500 грн за 1 год. х 6 годин = 9000,00 грн), формування позовної заяви з додатками (1500 грн 0,5 годин = 750 грн), подання позовної заяви до суду (1500,00 грн 0,5 годи = 750,00), участь у судових засіданнях (1500,00 грн за 1 годину 2,0 години =3000,00 грн) загальна вартість послуг адвоката становить 18000 грн /а.с.32/.

При цьому, адвокат у судовому засіданні звернув увагу суду на те, що він приймав участь у 6 судових засіданнях, а в описі зазначено як 2. Просив суд врахувати цю обставину при ухваленні рішення.

Також, надано акт здачі-прийняття надання послуг та передачі коштів №1 від 08 грудня 2020 року складений та підписаний адвокатом Саченко А.В. та ОСОБА_2 .. З зазначеного акту вбачається, що ОСОБА_2 передала адвокату за надані послуги 18000 грн готівкою. Сторони претензій одна до одної не мають /а.с.33/.

На думку суду зазначений акт підтверджує факт сплати позивачем адвокату його послуг.

Крім того, адвокат Саченко А.В. перед судовими дебатами надав суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Саченко А.В. від 03 грудня 2020 року.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Саченко А.П. судом враховується пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність їх визначення.

Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

На думку суду завищеним є розмір вартості написання позовної заяви - 9000 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що адвокат Саченко А.П. приймав участь у підготовчому засіданні та у 5 -х судових засіданнях, що є суттєвим при визначенні обсягу наданих послуг адвокатом.

За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат, оскільки судом позов задоволено частково (77,93 % майнових вимог), стягненню підлягають з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14027,40 грн.

Щодо стягнення судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, суд стягує з відповідача на користь позивача, понесені нею витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1965,70 грн ( 77,93 % від 1681,60 грн + 840,80 грн).

На підставі викладеного, ст.ст.610,629,625,651 ЦК України, ст.141 ЗК України, керуючись ст. ст.10,12,13,81,137,141,263- 265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Саченко Андрій Павлович до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю НІКЮТАС про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством товариство з обмеженою відповідальністю НІКЮТАС 18 липня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 3,49 га, кадастровий номер 4825783200:02:000:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.08.2016 року, номер запису про інше речове право 16122213.

Зобов`язати Дочірнє підприємство товариство з обмеженою відповідальністю НІКЮТАС повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,49 га, кадастровий номер 4825783200:02:000:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку номер ЯГ №597896, виданого 14.02.2007 Снігурівською райдержадміністрацією Миколаївської області.

Стягнути з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю НІКЮТАС на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі з урахуванням відрахованого податку в сумі 10973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) гривні 94 к., пеню з урахуванням відрахованого податку в сумі 807 (вісімсот сім гривень) 20 к., три відсотки річних з урахуванням відрахованого податку в сумі 658 (шістсот п`ятдесят вісім гривень) 44 к.

Стягнути з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю НІКЮТАС на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14027 (чотирнадцять тисяч двадцять сім гривень) 40 к. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1965 (тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять гривень) 70 к..

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення з урахуванням п.п. 15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07 квітня 2021 року.

Інформація про учасників справи:

позивачка: ОСОБА_2 (проживає за адресою: с.Новопетрівка, Снігурівський район Миколаївська область, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ДП ТОВ НІКЮТАС ( ЄДРПОУ 35424499, місцезнаходження: вул.Виноградна,22, м.Снігурівка Миколаївської області).

Суддя О.П. Бодрова