Постанова

від 01.02.2023 по справі 569/6009/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 569/6009/19

провадження № 61-3803св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство «Буд Кепітал Менеджмент»,

треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:державний реєстратор виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацька Оксана Володимирівна, дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне», обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська брама»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2020 року у складі судді Гордійчук І. О. та постанову Рівненського апеляційного суду

від 17 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О.,

Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» (далі - ПП «Буд Кепітал Менеджмент»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацька О. В., дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне» (далі - ДП «Градобуд-Рівне»), обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська брама» (далі - ОК «ЖБК «Рівненська брама») про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником майнового права на квартиру, будівельний АДРЕСА_1 , якому присвоєна адреса: АДРЕСА_2 .

Майнове право належить їй на підставі договору пайової участі в будівництві № 32/1 від 28 березня 2016 року, укладеного між нею та ОК «ЖБК «Рівненська брама», та рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 13 лютого 2018 року у справі № 569/18450/17, яким було задоволено її позов, визнано її майнове право на квартиру за будівельним номером 32 , а також заборонено ОК «ЖБК «Рівненська брама» та будь-яким іншим особам, у тому числі правонаступникам ОК «ЖБК «Рівненська брама», вчиняти будь-які дії щодо передачі іншим особам майнових прав на зазначену квартиру.

В подальшому, відповідно до технічного паспорта будівельний № квартири 32 було змінено на № 35 .

Восени 2018 року їй стало відомо про те, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» отримало право замість ОК «ЖБК «Рівненська брама» здійснювати будівництво кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_5 , у зв`язку з чим вона звернулася до ПП «Буд Кепітал Менеджмент», надала копію вищевказаного рішення суду та застерігла його від здійснення будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на квартиру іншим особам, однак ПП «Буд Кепітал Менеджмент» повідомило її про необхідність укладення нового договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, який передбачав здійснення доплати в розмірі

194 590,00 грн.

Вважає, що запропонований договір порушує її майнове право на квартиру, оскільки вартість майнових прав сплачена нею повністю, що стверджується судовим рішенням.

04 лютого 2019 року вона звернулася до ПП «Буд Кепітал Менеджмент» з листом, в якому просила надати документи для реєстрації права власності на квартиру, однак підприємство не надало їх, натомість, всупереч зазначеному судовому рішенню, зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру, попередньо присвоївши їй номер 35а.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1754481956101) та визнати за нею право власності на вказану квартиру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня

2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_6 , за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1754481956101.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 67,7 кв. м, житлова площа 38,9 кв. м у АДРЕСА_2 , порядковий номер квартири 35а (що є квартирою будівельний номер 32 по рішенню Рівненського міського суду Рівненської області

від 13 лютого 2018 року у цивільній справі № 569/18450/17 про визнання майнових прав та квартирою № 35 згідно технічного паспорту, виданого ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агенство», виготовленого 03 травня

2017 року, та квартирою № 35а згідно технічного паспорту, виданого ПП «ТЕХНО КОМ», виготовленого 15 січня 2019 року).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, зокрема технічні паспорти з поверховими планами квартир, План розміщення квартири на другому поверсі (Додаток № 2 до Договору пайової участі в будівництві №32/1

від 28 березня 2016 року), врахувавши пояснення свідка, дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_6 , згідно технічного паспорта, виготовленого 15 січня 2019 року ПП «ТЕХНО КОМ», право власності на яку зареєстроване за відповідачем, та квартира АДРЕСА_8 згідно технічного паспорта від 03 травня

2017 року, виготовленого ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство», є одним і тим же об`єктом нерухомості.

ПП «Буд Кепітал Менеджмент» було відомо про наявність рішення Рівненського міського суду від 13 лютого 2018 року по справі

№ 569/18450/17, яким визнано майнове право ОСОБА_1 на квартиру за будівельним номером 32 (№35 згідно технічного паспорта, виданого ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство») в АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 67,7 кв. м на шостому поверсі дев`ятиповерхового будинку в першій секції об`єкту (кварталу житлової та громадської забудови, якому присвоєна поштова адреса:

АДРЕСА_2 ).

Проте, зареєструвавши за собою право власності на зазначену квартиру, відповідачем було порушено майнові права позивача, які підлягають судовому захисту.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування,первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2022 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року № 79/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня

2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПП «Буд Кепітал Менеджмент», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі

№ 2-856/12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи відсутність доказів виконання кооперативом своїх зобов`язань за договором пайової участі в будівництві № 32/1 від 28 березня 2016 року, а саме доказів створення об`єкту майнових прав для позивача у справі, вимоги останнього про захист його майнових прав шляхом визнання права власності на квартиру №35а , належну відповідачу, є безпідставними.

Оскільки між позивачем та ОК «ЖБК «Рівненська брама» існують договірні зобов`язання щодо майнових прав на нерухоме майно та порядку набуття позивачем права власності на нього, тобто договірні зобов`язання між сторонами є первісними, такими, що не виконуються однією із сторін договору (кооперативом), тому право позивача підлягало захисту шляхом звернення до суду із позовом про зобов`язання виконати умови договору, а не визнання права власності на нерухоме майно.

Вважає, що судами незаконно визнано право власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_6 , яка створена іншим суб`єктом господарювання. Суди залишили без уваги доводи відповідача, що ОК «ЖБК «Рівненська брама» не передавала для ПП «Буд Кепітал Менеджмент» жодних майнових прав на об`єкти нерухомого майна, в тому числі майнові права, належні позивачу, як і ДП «Градобуд-Рівне».

Крім того, належних та допустимих доказів, що квартира АДРЕСА_10 , майнові права на яку належать позивачу, матеріали справи не містять. Вважає, що належним доказом, який надав би вичерпні пояснення по даній обставині, мав бути висновок експерта і суд зобов`язаний був призначити судову будівельно-технічну експертизу.

Вказує, що позивачем не спростовано презумпції правомірності набуття ПП «Буд Кепітал Менеджмент» права власності на спірну квартиру, адже матеріали справи не містять доказів недійсності правовстановлюючих актів заявника, які зумовили виникнення у нього такого права, що виключає можливість задоволення позову про визнання права власності за позивачем у справі.

Також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 331, 392 ЦК України до спірних правовідносин. Правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, не є подібними до правовідносин у справі № 344/16879/15-ц (провадження №14-31цс20).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідачем у порушення прав позивача було зареєстровано право власності на спірну квартиру, на яку у ОСОБА_1 наявні майнові права на підставі договору пайової участі в будівництві

від 28 березня 2016 року № 32/1. Отже, протиправними діями відповідача порушено майнові права позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 серпня 2014 року головою депутатської інвестиційної комісії Рівненської міської ради затверджено нову редакцію угоди про дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на АДРЕСА_5 від 22 серпня 2007 року, відповідно до якої Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник), товариство з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» (інвестор 1) та ДП «Градобуд-Рівне» (інвестор 2) узгодили дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на земельній ділянці орієнтовною площею 4,7078 га на розі вулиць Костромської та Гагаріна в місті Рівному.

Згідно з пунктом 3.7 вищевказаної угоди інвестор 2 отримує майнові права на 100 % житлових приміщень (квартир) в об`єкті інвестування інвестора 2.

18 червня 2015 року між ДП «Градобуд-Рівне» (цедент) та ОК «ЖБК «Рівненська брама» (цесіонарій) було укладено договір уступки вимоги (цесії), за умовами якого ОК «ЖБК «Рівненська брама» набув належні ДП «Градобуд-Рівне» права та обов`язки інвестора 2, що відносяться до будівництва за угодою № 20 від 22 серпня 2007 року про дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна в місті Рівному і додатковими угодами до неї, укладеними між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» та ДП «Градобуд-Рівне».

28 березня 2016 року між ОК «ЖБК «Рівненська брама» (кооператив) та ОСОБА_1 (пайовик) укладено договір пайової участі в будівництві №32/1, за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву кварталу житлової та громадської забудови на

АДРЕСА_5 (об`єкт) і реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири, будівельний номер 32 загальною проектною площею 67,7 м. кв., на першому поверсі у першій секції об`єкту (далі по тексту - квартиру) (пункт 1.1).

Загальний розмір внеску пайовика становить 710 850,00 грн, що еквівалентно 26 327,78 доларів США згідно з курсом продажу долара США в ПАТ «Укргазбанк» на день укладення договору.

У випадку, якщо після визначення фактичної площі квартири вона буде іншою, ніж проектна площа квартири, визначена даним договором, після замірів уповноваженої особи або організації, загальний розмір пайового внеску підлягатиме корегуванню кооперативом пропорційно збільшенню/зменшенню площі квартири, з розрахунку вартості будівництва

1 кв. м (пункт 2.6. договору пайової участі в будівництві №32/1 від 28 березня 2016 року).

Пунктом 2.7 договору пайової участі в будівництві №32/1 від 28 березня

2016 року передбачено, що у випадку необхідності проведення доплати згідно з пунктом 2.6 цього договору кооператив направляє пайовику рахунок, який повинен бути оплачений протягом 10-ти днів.

Згідно з пунктом 3.1 договору пайової участі в будівництві пайовик має право після повної оплати пайового внеску в порядку і строки, визначені цим договором, отримати від кооперативу довідку про здійснення повної оплати пайового внеску, яка підтверджує викуп пайовиком квартири - для оформлення права власності на квартиру.

За пунктом 3.4 договору пайової участі в будівництві кооператив зобов`язаний закріпити квартиру за пайовиком, згідно додатку 2; організувати і забезпечити будівництво об`єкта та здачу його в експлуатацію в термін до 30 квітня 2016 року за умови належного виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо здійснення пайового внеску.

Свої зобов`язання по оплаті пайового внеску, встановленого п. 2.1. договору пайової участі в будівництві № 32/1, ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, що підтверджується квитанціями №15877474 від 31 березня 2016 року на суму 213 255,00 грн та № 16249040 від 29 квітня 2016 року.

Будівельний номер квартири №32 змінено на №35 згідно з технічним паспортом в межах умов договору про пайову участь.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого

2018 року у справі № 569/18450/17 визнано майнове право ОСОБА_1 на квартиру за будівельним номером 32 , загальною проектною площею

67,7 кв. м на шостому поверсі в першій секції об`єкту.

17 жовтня 2018 року між ДП «Градобуд-Рівне» та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» укладено інвестиційний договір, за яким ПП «Буд Кепітал Менеджмент» зобов`язалося організувати фінансування та будівництво об`єкта інвестування на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному, а ДП «Градобуд-Рівне» - передати ПП «Буд Кепітал Менеджмент» майнові права на приміщення в об`єкті інвестування, які належать ДП «Градобуд-Рівне» на дату укладення цього договору.

01 листопада 2018 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник), ДП «Градобуд-Рівне» (інвестор) та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду, за умовами якого замовник зобов`язався здійснювати технічний нагляд на об`єкті (квартал житлової та громадської забудови на вулицях Костромській та Гагаріна в місті Рівному), а генеральний підрядник та інвестор - забезпечити виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта, їх фінансування, прийняття виконаних робіт в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За актом приймання-передачі квартир № 1 від 30 січня 2019 року ДП «Градобуд-Рівне» передало, а ПП «Буд Кепітал Менеджмент» прийняло квартири, розміщені в першій та другій секціях кварталу житлової та громадської забудови на

АДРЕСА_5 зокрема передано було квартиру, майнове право на яку належить позивачу.

На підставі вищевказаного акта приймання-передачі згідно з інвестиційним договором від 17 жовтня 2018 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» 18 січня 2019 року зареєструвало за собою право власності на квартиру загальною площею 67,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1754481956101), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 направила ПП «Буд Кепітал Менеджмент» звернення, в якому просила надати їй документи, необхідні для реєстрації права власності на житлове приміщення - квартиру за будівельним номером АДРЕСА_12 .

У відповідь на звернення ОСОБА_1 підприємство запропонувало їй підписати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_4 , пунктом 2.2 якого передбачено, що загальна вартість договору та відповідно додаткової вартості майнових прав на дату укладення цього правочину становить 194 590,00 грн.

Згідно з копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_6 , виготовленому 03 травня 2017 року ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство», технічні характеристики квартири наступні: квартира посімейного, спільного заселення розташована на 6 поверсі 9 поверхневого будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 38,9 кв. м, у тому числі: кімнати 18,3 кв. м, друга кімната 20,6 кв. м, коридору площею 10,3 кв. м, санвузла площею 1,9 кв. м, кухні площею 12,7 кв. м, ванної кімнати площею 3,5 кв. м. Загальна площа квартири 67,3 кв. м. Висота приміщень 2,73 м. Технічний паспорт містить поповерховий план квартири.

Згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_6 , виготовленому 15 січня 2019 року ПП «ТЕХНО КОМ», технічні характеристики квартири № 35 а наступні: квартира посімейного, спільного заселення (кімната, жилий блок, секція), розташована на 6-ому поверсі 9-ти поверхового будинку та складається з 2-х кімнат житловою площею 38,9 кв. м, у тому числі: 1-а кімната 18,3 кв. м, друга кімната 20,6 кв. м, кухні площею 12,7 кв. м, вбиральні (сполученої) площею 2,1 кв. м, ванної кімнати площею 3,7 кв. м, коридору площею 10,3 кв. м. Загальна площа квартири 67,7 кв. м. Висота приміщень 2,73 м. Технічний паспорт містить поповерховий план квартири.

Судами встановлено, що номер квартири 32 (за технічним паспортом АДРЕСА_4 , якій присвоєна поштова адреса:

АДРЕСА_2 ) майнові права на яку належать ОСОБА_1 , було змінено забудовником пізніше на №35а.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження

№ 12-234гс18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) та від 23 червня

2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його, як власника, на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за пайовиком, який виконав умови договору пайової участі, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.

У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21).

З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме пайовик набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав пайовика у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

ОСОБА_1 з посиланням на вимоги статті 392 ЦК України та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року у справі № 569/18450/17, яким визнано за нею майнове право, просила скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на квартиру

АДРЕСА_6 та визнати за нею право власності на спірну квартиру, за яку сплачено нею у повному обсязі.

Тобто в цьому випадку вимога про визнання права власності заявлена на підтвердження реальності його існування.

Позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованої квартири у власність. Позов ОСОБА_1 спрямований на захист її права на новозбудовану квартиру, яке не визнається відповідачем, оскільки підприємством зареєстровано за собою право власності на спірну квартиру. Способом захисту позивачка обрала визнання за нею такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав позивача, який за договором пайової участі повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права унаслідок реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права у судовому порядку, а тому обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги у частині посилань на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

З огляду на вказане вище доводи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 331, 392 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки такі не є подібними до правовідносин у справі № 344/16879/15-ц (провадження №14-31цс20), є безпідставними.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнове право позивача на спірну квартиру підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року у справі

№ 569/18450/17. Крім того, ОСОБА_1 виконано зобов`язання щодо сплати пайових внесків за договором пайової участі у будівництві від 28 березня 2016 року № 32/1. Проте в останньої відсутня можливість зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно, оскільки воно незаконно зареєстровано за ПП «Буд Кепітал Менеджмент».

Позивач був позбавлений можливості зареєструвати право власності на підставі договору пайової участі у будівництві від 28 березня 2016 року

№ 32/1, тому що ОК «ЖБК «Рівненська брама», як його сторона, втратив статус інвестора за цим договором, тобто у нього відсутнє право на розпорядження, у тому числі спірною квартирою.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що відповідач знав про існування майнових прав на спірну квартиру у ОСОБА_1 , за яку остання сплатила грошові кошти, оскільки звертався до неї з вимогою про укладення додаткової угоди до вказаного договору пайової участі у будівництві, проте у порушення майнових прав ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на це нерухоме майно.

Таким чином, суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені не унаслідок невиконання ПП «Буд Кепітал Менеджмент» умов укладеного з позивачем договору і не у зв`язку з відмовою від передачі необхідних документів для реєстрації за ним права власності на квартиру, а шляхом невизнання підприємством майнового права ОСОБА_1 на спірну квартиру, що виявилось у реєстрації відповідачем за собою права власності. Отже, ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є саме визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_6 , яку введено до експлуатації.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні належні докази, що квартира

№ 32 , 35 та квартира 35а є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, на увагу не заслуговують, оскільки суди, оцінивши надані сторонами докази, зокрема технічні паспорти з поверховими планами квартир, План розміщення квартири на шостому поверсі (додаток № 2 до договору пайової участі в будівництві № 32/1 від 28 березня 2016 року), дійшли вірного висновку про доведеність того, що квартира АДРЕСА_6 , згідно технічного паспорта, виготовленого 15 січня 2019 року ПП «ТЕХНО КОМ», право власності на яку зареєстроване за відповідачем, та квартира

АДРЕСА_8 згідно технічного паспорта

від 03 травня 2017 року, виготовленого ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство», є одним і тим же об`єктом нерухомості.

Доводи касаційної скарги про те, що суд зобов`язаний був призначити судову будівельно-технічну експертизу для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме, що квартира № 32 , 35 та квартира 35а є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, оскільки для цього були необхідні спеціальні знання, є безпідставними.

Підстави для обов`язкового призначення експертизи судомпередбачені статтею 105 ЦПК України, проте в даному випадку такі були відсутні. Будь-яких клопотань про призначення експертизи відповідач не заявляв.

Крім того, такі доводи відповідача направлені на переоцінку доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання касаційної скарги про те, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року у справі № 569/18450/17 не є преюдиційними для ПП «Буд Кепітал Менеджмент», оскільки підприємство не було стороною у справі, є вірним і відповідає положенням частини п`ятої статті 82 ЦПК України. Проте суди задовольнили позов не виключно на підставі обставин, установлених цим рішенням суду, а оцінили й інші надані сторонами докази всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо (стаття 89 ЦПК України).

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня

2022 року у справі № 569/5998/19 (провадження № 61-4670св22),

від 21 вересня 2022 року у справі № 569/5954/19 (провадження

№ 61-6542св22), від 29 вересня 2022 року у справі № 569/6078/19 (провадження № 61-3808св22), від 03 жовтня 2022 року у справі

№ 569/4771/19 (провадження № 61-12001св20).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент»залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня

2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 лютого

2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта