Рішення
від 19.12.2022 по справі 199/2209/20
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/2209/20

(2/199/66/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна, про визнання незаконним та скасування запису про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська до Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 , Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабла Костянтина Олександровича, ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Журавель Влади Юріївни про визнання незаконними та скасування рішень Дніпровської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування записів та державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, виданого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С., зареєстрованого в реєстрі за №689/2010 (спадкова справа № 689/2010), вона отримала у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 домоволодіння АДРЕСА_1 , яке згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно №28018597 від 16.11.2010 року, знаходиться на земельній ділянці площею 2 552 кв.м.

Позивачка вказала, що домоволодіння з 17.04.1933 безперервно належало родині позивачки на праві приватної власності, та особисто позивачці належить із 23.10.2010 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка в свою чергу успадкувала домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.1993 року, за реєстровим №3-2411, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 04.06.1993 в реєстровій книзі №529143, реєстраційний номер 3907945, успадкував від своєї матері ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10 (загинув під час Другої світової війни у період 1943-1945 роках), стали його власниками на підставі Умови про обмін хатами та левадами від 17.04.1933, посвідченої та зареєстрованої в Ломівській сільраді 20.04.1933, відповідно до якої було передано хату та леваду (присадибна ділянка), та право користування земельною ділянкою, огород, сад.

У позові зазначено, що землекористування земельною ділянкою під домоволодінням, яке успадкувала позивачка ОСОБА_1 , виникло з 17 квітня 1933 року відповідно до Умови про обмін хатами та левадами, посвідченої та зареєстрованої в Ломівській сільраді 20.04.1933, та вказана земельна ділянка не підлягала вилученню і мала площу 5 691 кв.м, що узгоджувалося з положеннями примірних статутів сільськогосподарської артілі, затверджених ЦК ВКП (б) та РНК СРСР 1 березня 1930 року, оскільки ОСОБА_10 працював в артілі Перемога, а ОСОБА_9 була членом вищевказаної артілі.

У подальшому межі земельної ділянки під домоволодінням АДРЕСА_1 неодноразово встановлювалися та погоджувалися починаючи з 17.04.1933 року, що підтверджується рішенням Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська №40/10 від 12.01.1990 року, актами 1990 року та розписками суміжних землекористувачів 1989 року, технічними паспортами КП ДМБТІ станом на 12.08.1989 року, 12.08.1993 року, 31.10.2003 року та 31.10.2010 року, і згідно зі встановленою конфігурацією земельної ділянки родина позивачки з 1933 року виконувала обов`язки, передбачені відповідним земельним законодавством про землекористування щодо сплати органам державної влади та органам місцевого самоврядування земельних платежів у належних розмірах.

Однак, у період із січня по березень 2020 року на територію домоволодіння, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , неодноразово намагалися проникнути незнайомі особи, які стверджували, що частина території земельної ділянки під домоволодінням, яка використовується нею під огород, та заїзд із боку АДРЕСА_1 на територію її домоволодіння, було передано їм Дніпровською міською радою у приватну власність, за відсутності письмової згоди землекористувача ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, за заявою позивачки неодноразово викликалися органи поліції, з метою недопущення протиправного порушення її права власності та права користування земельною ділянкою.

На адвокатський запит №30/01/20 від 30.01.2020 Дніпровська міська рада повідомила, що 24.10.2018 за №107/36 було прийнято рішення про передачу земельної ділянки, площею 0,1000га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), у власність гр. ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в районі вул. Житомирської за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Однак, із плану земельної ділянки, який є додатком до рішення Дніпровської міської ради №107/36 від 24.10.2018 року, вбачається, що Дніпровська міська рада передала у власність ОСОБА_5 частку належного на праві власності домоволодіння ОСОБА_1 та земельну ділянку під ним площею 0,1000 га за рахунок земельної ділянки площею 2 552 кв.м., що підтверджується викопіюваннями з публічної кадастрової карти земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, позбавивши позивачку права доступу та єдиного проїзду (заїзду) до своєї частини домоволодіння, що виходить на АДРЕСА_1 .

Позивачка посилається на те, що в порушення ст.141 Земельного кодексу України жодних відмов від права користування на користь третіх осіб не надавала, а рішень щодо примусового припинення права користування ОСОБА_1 та вилучення із її користування у встановленому законом порядку земельної ділянки площею 0,1000 га, зміни її цільового використання з метою подальшої її передачі у власність ОСОБА_5 (стосовно якої прийнято рішення та вчинені дії з реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), яка входить до складу земельної ділянки площею 2 552 кв.м, придатної в тому числі для сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 не приймалося.

Надалі, ОСОБА_5 в період із 24.04.2017 року по 24.07.2017 року отримала дозвіл та погодила межі земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), фактично накладеної на земельну ділянку під приватним домоволодінням АДРЕСА_1 , до складу якої увійшли дерева та споруди домоволодіння позивачки, проте, як зазначає ОСОБА_1 , жодних геодезичних працівників на території належного їй домоволодіння у період розробки проекту землеустрою, не було.

Також позивачка вказує на те, що надана ОСОБА_5 у власність земельна ділянка площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), не межує із вул.Житомирською, у той час, як дозвіл було надано на розробку проекту «у районі вул. Житомирської».

Так, 24.07.2017 року ОСОБА_5 погодила межі земельної ділянки зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , який станом на 24.07.2017 року іще не був власником суміжної земельної ділянки, та ОСОБА_12 , представником домоволодіння по АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що власником вказаного домоволодіння за даною адресою є зовсім інша особа.

Із метою ухилення від погодження меж земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) із ОСОБА_1 , як суміжним землекористувачем земельної ділянки площею 2 552 кв.м., за рахунок якої було виділено спірну земельну ділянку ОСОБА_5 , землевпорядна організація ТОВ «ІНФІНІТІ ЛЕНД» зазначила, що по межі з суміжною земельною ділянкою позивачки знаходиться «проїзд», проте жодних проїздів та доріг на території домоволодіння АДРЕСА_1 з квітня 1933 року не було, завжди був огород, сад, якими користувалася родина ОСОБА_13 .

З огляду на викладене, в порушення положень п.п. а),б) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, спірним рішенням від 24.10.2018 Дніпровська міська рада за відсутності визначених підстав для припинення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, без вилучення земельної ділянки з її користування, за відсутності добровільної відмови позивачки від права користування земельною ділянкою, порушуючи її право приватної власності на домоволодіння, з порушенням цільового призначення ділянки, разом із спорудами, деревами, насадженнями, затвердила проект землеустрою та передала у власність земельну ділянку ОСОБА_5 , віднесла її до земель житлової та громадської забудови, водночас, як вважає позивачка, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.23 ЗК України земельна ділянка придатна для сільськогосподарських потреб і мала бути в першочергово виділена саме для цих потреб.

Отже, посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 вважає, що протиправна передача земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) у власність ОСОБА_5 без її вилучення з користування у позивачки, та подальше укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки з ОСОБА_6 порушує її права, як власника нерухомого майна, яке розміщене на цій земельній ділянці, та, відповідно, перешкоджає їй належним чином реалізувати своє першочергове (пільгове) право на отримання вказаної земельної ділянки у власність (на приватизацію), на якій розташоване домоволодіння в тому розмірі, який є необхідний для його утримання.

З урахуванням вимог уточненої позовної заяви (т.2, а.с. 2-19) позивачка ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради (26510514) щодо прийняття рішення від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_5 ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, 0,1000 га (п. 7 додатка до рішення міської ради) та рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність гр. ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_5 ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, 0,1000 га (п. 7 додатка до рішення міської ради);

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність гр. ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- визнати незаконним та скасувати запис про право власності: 32066678 від 13.06.2019 15:39:37, вчинений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області Хабло Костянтином Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47426081 від 20.06.2019 11:14:20; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855486312101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений між гр. ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) серія та номер: 99, виданий 31.01.2020, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю.;

- визнати незаконним та скасувати запис про право власності: 35283194 від 31.01.2020 13:32:23, вчинений державним реєстратором державного реєстратора: приватного нотаріуса Журавель Владою Юріївною, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50915687 від 31.01.2020 13:51:57; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855486312101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , і запис у поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_5 надала відзив на позов (т.2, а.с. 26-32), де просила у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування обраної правової позиції ОСОБА_5 зазначено, що ОСОБА_1 не є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки на спірній ділянці площею 2552 кв.м. за вказаною адресою розташовано тільки один будинок (літ. А.-1), тобто належне позивачу нерухоме майно не відповідає ознакам домоволодіння, які передбачались Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995.

Так, у Витягу про державну реєстрацію прав №280185597, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.11.2010 року, не зазначені ані площа, ані будь-які дані про начебто фактичне користування цією ділянкою, про яке зазначає позивач у позовній заяві. Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року та Витяг про державну реєстрацію прав, виданий КП «ДМБТІ», не підтверджують право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку площею 2 552, кв.м.

ОСОБА_5 вказує на те, що відсутні будь-які відомості про виділення спірної земельної ділянки органами влади у встановленому порядку, оскільки у рішенні виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську № 40/10 від 12.01.1990 року взагалі зазначено про відсутність у заявника документів на житловий будинок.

Крім цього, відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 29.12.2014 року №88/59 за клопотанням ОСОБА_1 від 02.04.2014 вх. № 36/1989, затверджено технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, виготовлені ТОВ «Квартал», і передано земельну ділянку, площею 0,1000 га (кадастровий номер 121010000:01:640:0092), безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 , по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01. (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивачка вказане рішення від 29.12.2014 року №88/59 ніколи не оскаржувала, чим підтвердила свою згоду із розміром виділеної їй у власність земельної ділянки, та ніколи не зверталась до Дніпровської міської ради із клопотанням про передачу їй іншої частини земельної ділянки, розташованої поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092, яку вона, начебто, фактично використовувала під город та сад.

Таким чином, вказана частина спірної земельної ділянки (поза межами ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092) є вільною від забудови, право власності на дану земельну ділянку до її передачі у власність ОСОБА_5 ні за ким не було зареєстровано, а дана ділянка знаходилась у комунальній власності і була передана у власність відповідачці за рахунок земель, не переданих у власність або користування, як це зазначено у п. 1 рішення Дніпровської міської ради № 107/36 від 24.10.2018.

На думку ОСОБА_5 , позивачка здійснила самовільне захоплення земельної ділянки, оскільки з Дніпровською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки не укладалось.

Твердження ОСОБА_1 про перешкоджання у доступі на належну їй ділянку сільськогосподарської техніки є надуманим, доказів щодо ведення особистого селянського господарства та його обліку згідно з п.5 Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.04.2017 № 572, нею не надано, а житловий будинок та інші споруди, які зазначені у Свідоцтві про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, знаходяться саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092, на якій відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 29.12.2014 року №88/59, не передбачено ведення особистого селянського господарства.

Із посиланням на правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 674/21/15-ц, якою передбачено, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача, ОСОБА_5 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх цивільних прав шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , укладеного між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 від 31.01.2020 року.

Відповідачкою ОСОБА_6 також надано відзив на позов (т.2. а.с.62-64), де вона просить позов залишити без задоволення. Вважає безпідставними та необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про наявність у неї права користування земельною ділянкою площею 0,2552 га на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, та виклала наступну позицію, а саме: земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні (без оформлення відповідних документів) позивача до 2013 року, а 25.12.2013 року відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №53/54 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок громадянам у м. Дніпропетровську» позивачці було надано дозвіл на розроблення технічної документації по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель та споруд та 29.12.2014 відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №88/59 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність громадянці ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель та споруд» було передано земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0092) безоплатно у власність ОСОБА_1 по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка).

Як вбачається, починаючи з 2014 року ОСОБА_1 було відомо про правовий статус земельної ділянки по АДРЕСА_1 , її площу, конфігурацію та межі, а тому позивачка має право володіти, користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1000 га.

ОСОБА_6 вказала, що 02.08.2017 року ОСОБА_5 отримала довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №12/210717/03-16, згідно з якою станом на 01.01.2016 року спірна земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) розташована в межах населеного пункту, відводиться за рахунок земель запасу, не наданих у власність та постійне користування.

Представником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву (т.9, а.с.183-186), в якому зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем по справі та через відсутність самостійного інтересу, оскільки не є розпорядником земельної ділянки щодо якої виникли спірні відносини, не може мати статусу відповідача в рамках позовного провадження.

Представником позивача - адвокатом Герасимчуком С.С. надано відповідь на відзив ОСОБА_5 (т.3, а.с. 6-178), де зазначається, що ОСОБА_5 невірно застосувала до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме статтю 120 ЗК України та статтю 377 ЦК України, тобто застосувала до спірних правовідносин законодавство України, чинне на момент звернення позивача до суду з позовом, не враховуючи ті обставини, що правовідносини щодо землекористування та права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , виникли ще у квітні 1933 року, як зазначалося у позовній заяві, у проміжок часу з квітня 1933 року фактично відбулося черга переходу прав власності на домоволодіння у період з 1933 року, 1992 року, 2001 року та 2009 року.

Таким чином, застосуванню підлягає законодавство, яке було діючим на момент набуття права власності на домоволодіння, набуття права землекористування на земельну ділянку загальною площею 0,2552 га, переходу права власності на домоволодіння та переходу права землекористування під фактичним розміщенням приватного домоволодіння АДРЕСА_1 .

Стосовно твердження відповідача ОСОБА_6 про відсутність на переданій їй у власність земельній ділянці огорожі, представник позивача зазначає, що технічні паспорти, свідоцтво про право власності на домоволодіння, витяги з КП «ДМБТІ» за періоди 1993 року, 2003 року, 2010 року, 2013 року підтверджують наявність споруд, які включають в себе огорожу, ворота, вимощення, колодязь, колонку, цоколь, вигрібну яму, та є приналежністю до житлового будинку літ. А-1, житловою площею 33,3 кв.м, загальною площею 65,3 кв.м, виконують допоміжну (обслуговуючу) функцію вказаного будинку і знаходяться на земельній ділянці площею 2552 кв.м.

Також, з урахуванням положень статті 181, 186, 188 Цивільного кодексу України, пп.4 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 позивач доводить, що державна реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 свідчить про те, що позивачці належать на праві приватної власності всі приналежності та складові частини цього домоволодіння, отже виділення або поділ такого нерухомого майна на окремі об`єкти нерухомого майна є неможливим, оскільки об`єкт є неподільним в розумінні ст.183 ЦК України, тобто є річчю, котру не можна поділити без втрати цільового призначення цього об`єкта нерухомого майна.

Щодо наявності дерев на земельній ділянці, то позивач вказує, що відповідно до звіту про оцінку майна станом на 30.01.2020 року, на земельній ділянці городу площею 1552,0 кв.м., розміщені - споруда №6 (огорожа по периметру ділянки, що містить в`їзні ворота збоку провулка Житомирського), багаторічне дерево «Груша», віком понад 150 років та 21 (двадцять одна) штука плодових дерев.

Позивач критично ставиться до твердження відповідача щодо самовільного захоплення нею земельної ділянки під домоволодінням, оскільки згідно із пунктом 7 «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить ОСОБА_1 на праві власності, належним чином не оформлене, однак не оформлення права на спірну земельну ділянку не може бути підставою для обмеження її права, як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

Щодо визначення способу захисту своїх цивільних прав, позивач посилається на положення статті 152 Земельного кодексу України, яким передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, перехід права власності на спірну земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), який відбувся 31.10.2020 року, є очевидно недобросовісним та зводиться до зловживання правом відповідача ОСОБА_6 , що свідчить про недійсність правочину. ОСОБА_5 в момент відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 була обізнана про знаходження на спірній земельній ділянці об`єктів домоволодіння ОСОБА_1 , що підтверджується заявою про вчинення злочину, реєстраційний номер заяви 14361 від 04.05.2020, актом про відновлення пошкодженого та частково демонтованого паркану, складеного головою квартального комітету №3 ОСОБА_14 у присутності позивача та понятих.

Згідно з наданою до суду заявою про зміну предмету позову (т.9, а.с. 61-109), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради (26510514) щодо прийняття рішень від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_5 ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 7 додатка до рішення міської ради) та рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність гр. ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_5 ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 7 додатка до рішення міської ради);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ), серія та номер: 99, виданий 31.01.2020, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю.;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 ;

- встановити факт отримання ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , безоплатно у власність земельної ділянки (що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) площею 0,1000 га (1000 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:640:0092, право власності на яку виникло 12.11.2019 р., на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №88/59 від 29.12.2014 року), та одержання (17.10.2019 року), на цю земельну ділянку правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на якій розміщена частина домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 з 16.11.2010 року на праві приватної власності (згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2010 р., №280185597, виданого КП ДМБТІ Дніпровської обласної ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №689/2010 (Спадкова справа №689/2010 відкрита після смерті ОСОБА_7 )), яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв. м. (1000 кв. м. + 1552 кв.м.), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, як часткове здійснення реалізації ОСОБА_1 успадкованого першочергового (пільгового) права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 2552 кв.м. по АДРЕСА_1 , розпочатої її матір`ю ОСОБА_7 на підставі п. а) ч.3 статті 116 ЗК України, у редакції (чинної на момент подання заяви до Дніпропетровської міської ради станом на 31.03.2006 р.), відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006 р. (остання редакція ЗК України станом на момент звернення до Дніпропетровської міської ради), успадкованого нею (на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, зареєстрованого у реєстрі за №689/2010 (спадкова справа №689/2010, відкрита після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та факт наявності невикористаного ОСОБА_1 станом на 17.12.2020 року права на безоплатну передачу (отримання, приватизації) земельної ділянки у власність, відповідно до положень ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, в межах норм безоплатної приватизації);

- визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , першочергове (пільгове) право на завершення процедури приватизації земельної ділянки (що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) площею 0,1552 га (1552 кв.м.) та одержання на цю земельну ділянку правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на якій розміщена частина її домоволодіння АДРЕСА_1 (частина, яка не увійшла до складу земельної ділянки площею 0,1000 га, (1000 кв.м.) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0092), яке належить ОСОБА_1 із 16.11.2010 року на праві приватної власності (згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2010 р., №280185597, виданого КП ДМБТІ Дніпровської обласної ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №689/2010 (Спадкова справа №689/2010 відкрита після смерті матері позивачки - ОСОБА_7 )), яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв.м, (1000 кв.м + 1552 кв.м), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, приватизація якої розпочата її матір`ю ОСОБА_7 на підставі п. а) ч.3 ст.116 ЗК України, у редакції (чинній на момент подання заяви до Дніпропетровської міської ради станом на 31.03.2006 р.), відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006 р. (остання редакція ЗК України станом на момент звернення до Дніпропетровської міської ради), успадкованого нею на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, зареєстрованого у реєстрі за №689/2010 (спадкова справа №689/2010, відкрита після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не є реалізацією конституційного права ОСОБА_1 на отримання безоплатно у власність земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації (ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України).

В обґрунтування підстав зміни предмету позовних вимог позивачем додатково було зазначено, що відповідно до постанови ВП Верховного суду від 20.03.2019 справа №350/67/15-ц (провадження №14-652цс18) та постанови Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №545/1631/19 (провадження №61-22095св19), якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування чинять перешкоди спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Так, позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовною заявою вказала, що за життя її матір ОСОБА_7 фактично розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,2552 га (0,1000 га та 0,1552 га) по фактичному розміщенню приватного домоволодіння згідно з її заявою вх.№13/9778 від 04.12.2006 року, однак за життя не встигла отримати державний акт про право власності на цю земельну ділянку.

Враховуючи положення статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України, звертаючись 21.04.2011 року до Дніпропетровської міської ради із заявою про передачу їй у приватну власність безкоштовно земельну ділянку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, ОСОБА_1 як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_7 , не мала жодних сумнівів, що вона звернулася із заявою про завершення права на приватизацію земельної ділянки площею 2 552 кв.м. по фактичному розміщенню домоволодіння, розпочату її матір`ю. Іще у грудні 2010 року нею було підписано Акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 24.12.2010 на прохання землевпорядної організації, відповідно до якого погоджено межі домоволодіння АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , межі двох земельних ділянок площею 1 552 кв.м та 1 000 кв.м, та у зв`язку із тим, що власнику домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_17 голова квартального комітету видала відповідну довідку від 20.12.2010, а вже у травні 2011 року було складено Акт перевірки та прийомки виконаних робіт з встановлення меж земельної ділянки в натурі для оформлення правовстановлюючих документів від 17.05.2011 та проведена перевірка та прийомка виконаних, згідно з технічним завданням робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , підписано Акт начальником відділу супроводу державної реєстрації земель та прав на них.

Водночас, Дніпровська міська рада повідомила позивачку про те, що заяви, які подавала позивач та її матір за вх. №№ 13/3474 від 21.04.2011, 13/15986 від 23.12.2008, 13/9778 від 04.12.2006, є не розглянутими, будь-яких рішень по ним не приймалося.

ОСОБА_1 вважає, що факт отримання безоплатно земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (1 000 кв.м.), кадастровий номер 121010000:01:640:0092, яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв.м (1000 кв.м + 1552 кв.м), свідчить про часткове здійснення реалізації ОСОБА_1 успадкованого першочергового (пільгового) права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 2 552 кв.м по АДРЕСА_1 , розпочатої її матір`ю ОСОБА_7 відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006.

Тому, позивач стверджує про наявність у неї права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,1552 га (1552 кв.м) під спорудами домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які не увійшли до складу земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м) із кадастровим номером 1210100000:01:640:0092 та одержання на цю ділянку правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця, відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 за вх. №13/9778 від 04.12.2006, і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006.

Із посиланням на рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №34 від 23.09.92 «Про порядок передачі земель міськради у власність, надання у користування чи вилучення їх»; рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №638 від 16.06.94 «Про затвердження порядку інвентаризації земельних ділянок підприємств, організацій та установ»; №674 від 16.06.94 «Про затвердження порядку приватизації присадибних земельних ділянок»; №675 від 16.06.94 «Про затвердження порядку приватизації земельних ділянок наданих для садівництва та гаражного будівництва», №364 від 20.03.1997 «Про хід проведення земельної реформи у місті»; №1268 від 30.07.1999 «Про порядок підготовки проектно-будівельного процесу та відведення земельних ділянок під об`єкти будівництва у м. Дніпропетровську»; №72/31 від 30.11.2005 «Про порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам у Дніпропетровську для будівництва і обслуговування індивідуальних жилих будинків господарських будівель і споруд, присадибна земельна ділянка, та для садівництва» ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до законодавства України, яке було чинним на момент оформлення документів на домоволодіння та на приватизацію земельної ділянки по фактичному розміщенню домоволодіння, рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету, землі м.Дніпропетровська, серед іншого, розподілені були на категорії земель сільськогосподарського призначення та земель житлової забудови. Так, зазначені рішення визначали порядок оформлення документів на земельні ділянки, визначали порядок приватизації та оформлення земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, розмір яких перевищував 0,10 га, а також визнали на території м.Дніпропетровська існування реальних труднощів у реалізації земельної реформи, регулювання якої забезпечувалося Постановами Верховної Ради УРСР від 18.12.90 р. «Про земельну реформу», Верховної Ради України від 13.03.92 «Про прискорення земельної реформи» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 «Про приватизацію земельних ділянок», які зобов`язували місцеві ради народних депутатів передати землі громадянам України у порядках і розмірах, встановлених Земельним кодексом України, з урахуванням перехідного періоду, та в існуючих розмірах, відповідно до законодавства, яке існувало на період ухвалення земельної реформи, зазначаючи про це в своїх рішеннях, при цьому, як повноваження із оформлення документів на землю неодноразово делегувалися виконкомом міста до райвиконкомів, а документів, які були подані ОСОБА_9 та ОСОБА_7 при оформленні домоволодіння та оформлення земельної ділянки було достатньо для того, щоб видати державний акт на право власності на землю, згідно з порядками, які існували на території м. Дніпропетровська на момент звернення із відповідними заявами до місцевих рад.

Позивач також зазначила, що з прийняттям генерального плану розвитку міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007, неодноразово в місті змінювалися процедури оформлення земельних ділянок, які не відповідали ЗК України та у подальшому були скасовані Дніпропетровською міською радою, в тому числі через задоволення протесту прокурора, які фактично унеможливлювали отримання громадянами України земельних ділянок у власність або у користування, посилаючись при цьому на рішення Дніпропетровської міської ради №48/13 від 19.11.2003 «Про окремі питання забезпечення виконання вимог земельного законодавства у місті»; №205/23 від 24.12.2004 «Про оформлення прав на земельні ділянки, не зайняті об`єктами самочинного будівництва»; №64/53 28.12.2009 «Про затвердження порядків дій з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №210/8 від 02.02.2011 «Про затвердження Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №47/12 «Про протест прокурора м. Дніпропетровська від 17.05.2011 №1487 вих. 11 на рішення міської ради від 02.02.11 №210/8 «Про затвердження Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №116/20 від 25.01.2012 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.06.2011 №47/12 «Про протест прокурора м. Дніпропетровська від 17.05.2011 №1487 вих.11 на рішення міської ради від 02.02.2011 №210/8 «Про затвердження Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №13/21 від 29.02.2012 «Про депутатський запит депутата міської ради Примакова К.Ю.»; №34/31 від 30.01.2013 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.01.2012 №116/20 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.06.2011 №47/12 «Про протест прокурора м. Дніпропетровська від 17.05.2011 №1487 вих. 11 на рішення міської ради від 02.02.2011 №210/8 «Про затвердження Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №175/45 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №28/55 від 03.09.2014 «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 25.12.2013 №175/45 «Про затвердження Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську»; №25/14 від 28.09.2016 «Про внесення змін до рішення міської ради від 03.09.2014 №28/55 стосовно Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську».

Також у позові зазначено про штучно створені перешкоди в оформленні прав на земельні ділянки, які існували у м. Дніпрі, через зміни уповноважених органів міської ради, зробивши відповідні посилання на рішення міської ради №22/23 від 24.12.2004 «Про комітет земельних відносин міської ради»; №526/29 від 20.07.2005 «Про створення Комунального підприємства «КомЗем» Дніпропетровської міської ради»; №28/14 від 25.04.2007 «Про земельне управління Дніпропетровської міської ради»; №61/41 від 24.12.2008 «Про затвердження Положення про земельне управління Дніпропетровської міської ради»; №65/53 від 28.12.2009 «Про затвердження тимчасового положення про комісію з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою».

При цьому позивач вказує, що Дніпропетровська міська рада та Держгеокадастр під час виділення земельну ділянку у власність відповідачеві ОСОБА_5 , не могли не знати про те, що дві земельні ділянки площею 1 552 кв.м. та 1 000 кв.м. перебували на стадії приватизації та закріплені за ОСОБА_7 , матір`ю позивачки, відповідно до існуючого на момент звернення із заявою законодавства України та відповідних рішень міської ради.

У судовомузасіданні булидопитаний свідокСвідок ОСОБА_18 ,яка єрідною сестроюпозивачки тасуду пояснила,що маєтокза адресою АДРЕСА_1 ,належав їїродині з1933року,починаючи з1947року сплачувалисяподатки закористування земельною ділянкоюплощею 0,2552га.Приватизацію земельноїділянки розпочалабабуся,а згодоммати ОСОБА_7 ,яка померлау 2009році.За життямати ОСОБА_7 замовляла тасплачувала вартістьпроведених робіті виготовленнядокументів землевпорядноюорганізацією ТОВ«Квартал». Післясмерті матерісестра ОСОБА_1 ,яка євласником домоволодіння АДРЕСА_1 ,у цілому,продовжила процесприватизації:0,1га булопередано їйу власність,а іншачастина 0,1552га перебувалана стадіїприватизації.Ця частиназемельної ділянкиніколи невилучалася таперебувала упостійному користуванніїх сім`ї,оброблялася підсад таогород,де знаходилися багаторічнідерева.Проїзду міжчастинами земельноїділянки ніколине було.Їй відомо,що у2011році сестра ОСОБА_1 зверталася доДМР зприводу закінченняприватизації земельноїділянки загальною площею 0,2552 га. Починаючи з 2017 року ніхто не звертався з приводу вилучення земельної ділянки, сестра жодних інших заяв про відмову від цієї частини не писала. Свідок часто знаходилася на території домоволодіння та зазначає, що у 2017 року жодні особи не проводили огляду земельної ділянки, геодезичної зйомки, не складали підпису меж земельної ділянки тощо. Так, через необхідність підготовки до річниці з дня, коли помер її батько ОСОБА_8 , та необхідність приймання значної кількості людей у домоволодінні, де мешкав її батько, свідок перебувала у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , наприкінці липня 2017 року, в тому числі і 24 липня 2017 року. Саме в цей день за матеріалами технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125 погоджувалися межі, однак свідок зазначає, що окрім неї та її знайомих, які допомагали їй у дворі домоволодіння АДРЕСА_1 , жодних інших людей, у тому числі і геодезичних робітників не було, адже домоволодіння по периметру огороджене парканом та перебуває у приватній власності.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідачів, свідка, дослідивши матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_4 , що підтверджується даними із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №211363221 від 04.06.2020).

Вказане нерухоме майно відповідно до технічного паспорту за реєстровим номером 3907945 від 09.07.2010, складається з: житлового будинку, дер/маз обкл. цеглою, зазначеного в плані літерою А-1, житловою площею 33,3 кв.м, загальною площею 65,3 кв.м.; сараю, залізо, зазначеного в плані літерою Б; літньої кухні, пл. бетон, зазначеної в плані літерою В; погрібу, шл. бетон, зазначеного в плані під літерою В; літньої кухні, шл. бетон, зазначеної в плані літерою; сараю, шл. бетон, зазначеного в плані літерою Д; входу у погріб, цегла, зазначеного в плані літерою Е; вбиральні, дощ, зазначеної в плані літерою Д; вбиральні, дощ, зазначеної в плані літерою Ж; гаражу, мет, зазначеного в плані літерою 3; сараю, мет, зазначеного в плані літерою К; душу, зазначеного в плані літерою Л; навісу, зазначеного в плані літерами М, Н; споруд, зазначені в плані 1-9 (які включають в себе: огорожу, ворота, вимощення, колодязь, колонку, цоколь, вигрібну яму).

Згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно №280185597, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 16.11.2010 року, зазначене домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 2 552 кв.м.

Частина об`єктів належного на праві приватної власності позивачці домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 1 000 кв.м. (0,1000 га), кадастровий номер 1210100000:01:640:0092, яка була надана ОСОБА_1 у власність на підставі рішення Дніпровської міської ради від 29.12.2014 №88/59, яке вперше вона отримала наприкінці 2019 року разом із відповіддю Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 17.10.2019 №8/7-3010, інша частина, зокрема, її споруди №6, ворота, огород, сад - на земельній ділянці площею 1 552 кв.м, межі якої встановлені в натурі відповідно до актів від 27.11.2008 року та від 24.12.2010 року, виконаних ПП ОСОБА_19 , та відповідно до якої за заявами ОСОБА_7 від 04.12.2006 за вх.№13/9778, ОСОБА_1 від 21.04.2011 вх.№13/3474, від 12.05.2014 вх.№36/2565, розпочата процедура приватизації.

Рішенням від 24.10.2018 №107/36 Дніпровська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передала земельну ділянку (план земельної ділянки додається), площею 0,1000га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), у власність ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в районі вул. Житомирської за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вказане вище рішення Дніпровська міська рада прийняла на підставі свого рішення від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у АДРЕСА_5 .

На виконання рішення від 21.06.2017 №201/22 за клопотанням ОСОБА_5 від 24.04.2017 № 36/2064 ТОВ «ІНФІНІТІ ЛЕНД» на підставі договору №103.195 від 17.07.2017, виконало проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) АДРЕСА_3 , яким у кадастровому плані встановлено межі земельної ділянки, що виділяється, присвоєно кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, дані про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру і ділянка зазначена на публічній кадастровій карті України.

Судом встановлено, що за результатами виконання топографо-геодезичних робіт ТОВ «Центр геодезії та картографії» складено ситуаційні плани земельної ділянки М1:500 та зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , плани М1:500, ситуаційні плани земельних ділянок з кадастровим номерами 1210100000:01:640:0126 та 1210100000:01:640:0125, розташованих у АДРЕСА_1 , згідно з якими земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, яка передана ОСОБА_5 , накладається на земельну ділянку площею 1 552 кв.м, яка знаходиться під спорудами домоволодіння ОСОБА_1 , та огороджена огорожею з в`їзними воротами збоку провулку Житомирського та є суміжною із земельною ділянкою позивача площею 1 000 кв.м., кадастровий номер 1210100000:01:640:0092.

Заперечуючи проти позову, Дніпровська міська рада та ОСОБА_5 виходили з того, що вказана частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, (поза межами ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092) є вільною від забудови, право власності на дану земельну ділянку до її передачі у власність ОСОБА_5 ні за ким не було зареєстровано, а дана ділянка знаходилась у комунальній власності і була передана у власність ОСОБА_5 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, та ОСОБА_1 ніколи не зверталась до Дніпровської міської ради із клопотанням про передачу їй іншої частини земельної ділянки, розташованої поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092.

Однак, суд з такими доводами відповідачів не погоджується.

Досліджуючи обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, на предмет того, з якого часу та у якому розмірі до позивача перейшло право користування земельною ділянкою під його домоволодінням, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта).

ОСОБА_1 частину домоволодіння АДРЕСА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2010, зареєстровано в реєстрі за 3-3276 (спадкова справа №689/2010) (т.3, а.с.184-185).

Іншу частину домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 отримала у власність на підставі за договору про розподіл спадкового майна після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладеного між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_18 , посвідченого 23.10.2010 державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С., зареєстровано в реєстрі за 3-3286 (т.3, а.с.186-187).

У свою чергу, згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.03.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 3/619 (т.3, а.с.189-190), мати позивачки ОСОБА_7 успадкувала вказане домоволодіння від свого чоловіка ОСОБА_8 , який відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.1993, зареєстровано в реєстрі за №3-2411 (т.3, а.с.192), та зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 04.06.1993 в реєстровій книзі №529143, реєстраційний номер 3907945, успадкував від своєї матері - ОСОБА_9 , яка разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_10 17 квітня 1933 року стали його власниками на підставі Умови про обмін хатами та левадами, посвідчену та зареєстровану в Ломівській сільраді 20.04.1933, відповідно до якої було передано хату та леваду (присадибна ділянка), та право користування земельною ділянкою, огород, сад (т.3, а.с. 212, 231-237).

Згідно з Умовою про обмін хатами та левадами від 17 квітня 1933 року, укладеної між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 , її сином - ОСОБА_21 , посвідченої Ломівською сільрадою 20.04.1933, сторони зробили добровільний обмін хатами, та левадами, де ОСОБА_10 власну глиняну хату, цинкова криша залізна, яка розташована с. Ломівка друга сотня та межею між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , обміняв із ОСОБА_20 та ОСОБА_24 на хату Замкових, яка міститься с. Ломівка межею між Пинею одного боку та другого боку Повзло. Хата глиняна крита соломою. Угода скріплена підписами членів двора с. Ломівки 2ої сотні Д-петровської м.ради 1) ОСОБА_10 ; 2) ОСОБА_9 ; члени двора 3-ї сотні Д-петровської м.ради: 1) Замковий; 2) ОСОБА_25 ; у присутності свідків.

Отже, вперше межі домоволодіння визначено в Умові про обмін хатами та Левадами від 17 квітня 1933 року: домоволодіння з одного боку межувало з родиною ОСОБА_26 , з іншого Пені.

Відповідно до Генерального плану (схеми з Генплану селища Орджонікідзе) М:500, садибної ділянки № НОМЕР_5 , станом на 01.12.1948, власником якої була ОСОБА_9 на підставі Умови про обмін хатами та левадами, домоволодіння АДРЕСА_6 було розташоване на земельній ділянці площею 5 652 кв.м. (0,5652 га), під житловими будівлями 50 кв.м (0,005 га), під нежитловими 20 кв.м (0,002 га) (загальна площа ділянки, яка зайнята будівлями 70 кв.м (0,007 га)); під двором було у фактичному користуванні 410 кв.м. (0,041га), під фруктовим садом 1293 кв.м. (0,1293га), під городом 3879 кв.м. (0,3879), до складу домоволодіння входили А-1 житловий будинок, а-1 сені; Б-1 сарай; В-1 сарай; в-2 погріб; №-1 колодязь; №-2 огорожа по периметру (т.4, а.с.48).

У подальшому, рішенням Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області №40/10 від 12.01.1990 затверджено акт приймання житлового будинку, житлові кімнати площею 33,3 кв.м, сараї Б, Г, К, Д, погреб, гараж 3, та визнано за ОСОБА_9 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 (т.3, а.с.213-215).

Виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області прийняв вказане рішення на підставі акту обстеження та у своєму рішенні № 40/10 від 12.01.1990 зазначив, що гр. ОСОБА_9 у 1935 році на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудувала житловий будинок, документи на який відсутні. У 1971 році, була зроблена прибудова А-І, враховуючи наявність погодження архітектора на оформлення домоволодіння АДРЕСА_1 .

Цим рішенням №40/10 від 12.01.1990 було встановлено та погоджено межі домоволодіння, та існуючі межі земельної ділянки площею 2 552 кв.м., на якій розташоване домоволодіння між ОСОБА_27 ( АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_15 ( АДРЕСА_8 ).

Матеріали справи містять власноруч складені розписки від 09.12.1989 та від 15.12.1989 погодження меж між домоволодінням по АДРЕСА_1 - суміжними землекористувачами - гр. ОСОБА_28 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_8 ), та довідку квартального комітету Виконкому АНД району м. Дніпропетровська від 14.11.1989, про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , огороджена парканом, сірого кольору, пішохідна доріжка та відповідний номерний знак з нічним освітленням (т.3, а.с. 226-230).

Відповідно до рішення Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області №40/10 від 12.01.1990, акту від 01.03.1990, ОСОБА_9 отримала Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 01.03.1990 (*т.3, а.с.212).

На підставі вказаних документів 01.03.1990 було здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_9 на домоволодіння по АДРЕСА_1 бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 529 за реєстровим номером 143.

У висновку про реєстрацію домоволодіння АДРЕСА_9 , який міститься в інвентаризаційній справі, копія якої долучена до матеріалів даної справи, встановлено, що домоволодіння в АДРЕСА_1 розташоване на площі земельної ділянки розміром 2 552 кв.м. та складається з одного будинку (33,3) основних будов, які належать на праві власності ОСОБА_9 .

Суд зазначає, що до часу набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва.

Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до пунктів 10, 12, 13 Розділу III даної Інструкції при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій Інструкції (додаток №1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (пункт 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації вчинити відповідні дії.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення (пункт 13).

Відповідно до пункту 20 Інструкції при наявності господарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам. На підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток № 2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток № 3, 3-а).

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Суд дійшов до висновку, що оформлення права власності за ОСОБА_9 , відповідно до діючого на той час законодавства, на домоволодіння АДРЕСА_1 з видачею відповідного Свідоцтва про право особистої власності від 01.03.1990, свідчить про перебування у спадкодавців позивача земельної ділянки площею 2 552 кв.м. у законному користуванні.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 Цивільного кодексу України).

Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Таким чином, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, пункт 49 Постанови Палати Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 263/6022/16-ц).

Тобто, право користування земельною ділянкою разом із переходом прав на домоволодіння перейшло до позивача ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року та договору про розподіл спадкового майна від 23.10.2010 року, а тому вона є, фактично, четвертим за чергою, починаючи з із 1933 року, постійним землекористувачем земельної ділянки площею 2 552 кв.м. під розміщеним на ній домоволодінням, яке вона успадкувала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3-8.5) наголосила на тому, що: - правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України; - стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 201/7770/20.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а отже, використання споруд, належних позивачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Із урахуванням встановлених вище обставин справи та аналізу наведених положень Земельного кодексу України суд доходить до висновку, що право користування земельною ділянкою площею 2 552 кв.м. під домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , було набуте в установленому законом порядку, а тому не втрачається та зберігається за позивачем до його належного переоформлення, оскільки право користування земельною ділянкою, отримане до набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України, визнається державою в повному обсязі.

Після набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України, підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в ст.141 Земельного кодексу України, серед яких, зокрема а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність добровільної відмови спадкодавців чи самої ОСОБА_1 від права користування земельною ділянкою площею 2552 кв.м. під домоволодінням, а також не містить доказів вилучення земельної ділянки, як це визначає ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18 зазначила, що громадяни не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає і висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, а саме: платіжним повідомленням по земельній ренті від 05.08.1942, зверненням військового прокурора АНД району 1947 року про опис майна у зв`язку із наявністю податкової заборгованості за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_6 , копіями платіжних доручень та податкових квитанції про сплату за землю, що спадокодавці позивача відкрито користувалися земельною ділянкою площею 2 552 кв.м з 1933 року та сплачували податки за користування землею, підставою для нарахування яких, згідно з діючим на той час законодавством є законне користування землею (т.4, а.с. 97-130).

Також квитанціями про сплату земельного податку за 2011-2019 роки підтверджено сплату позивачем земельного податку з фізичних осіб за користування земельною ділянкою площею 0,2552 га під домоволодінням, що знаходиться у її власності згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №17/60 від 27.08.2010 «Про врегулювання питання плати за користування землею на території м. Дніпропетровська», відповідно до п. 1 якого, Дніпропетровська міська рада встановила, що плата за землю, яка використовується користувачами землі, але право на земельну ділянку не оформлено згідно з вимогами чинного законодавства, справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (т.1. а.с.153-171).

Окрім цього, листом Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області за №31145/10/04-36-33-01-12 від 23.03.2020 підтверджено, що Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області розраховується земельний податок, що підлягає сплаті ОСОБА_1 , на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр), відповідно до яких громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є власницею домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.10.2010 та земельної ділянки, загальною площею 0,2552 га, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області відповідно до п. 286.5 ст.286 Кодексу були винесені податкові повідомлення - рішення форми «Ф» по земельному податку з фізичних осіб: від 15.05.2015 року №320-15 на суму 89,86 грн. за 2015 рік; від 27.05.2016 №4469958 на суму 74,51 грн. за 2016 рік; від 11.04.2017 №542644-1303 на суму 140,48 грн. за 2017 рік; від 27.04.2018 №378479-1308-0461 на суму 140,48 грн. за 2018 рік; від 27.06.2019 №247256-5353-0461 на суму 145,32 грн. за 2019 рік, які позивачем за 2015-2019 роки сплачено в повному обсязі (т.1, а.с. 153-154).

Згідно із частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень статей 141, 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

При цьому, з матеріалів справи судом не встановлено та в ході судового розгляду відповідачами не було доведено жодним доказом прийняття будь-яких рішень про припинення права користування позивача та вилучення із користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 0,2552 га за адресою: АДРЕСА_1 , із метою подальшої її передачі у власність ОСОБА_5 , як і не доведено наявності добровільної відмови позивача або спадкодавців позивача від цієї земельної ділянки.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідачів Дніпровської міської ради та ОСОБА_5 , що об`єкт права власності позивача розміщено тільки на земельній ділянці площею лише 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0092), а частина земельної ділянки (поза межами ділянки кадастровий номер 1210100000:01:640:0092) була вільною від забудови до передачі її у власність ОСОБА_5 .

Не підлягають передачі земельні ділянки комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель та споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Цивільним кодексом України передбачено такі поняття як: речі подільні та неподільні, головна річ і приналежність, складові частині речі.

Так, згідно зі ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 186 ЦК України визначає головну річ і її приналежність: річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно до вимог ст.188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 Розділу ІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

В абзаці 3 частини 2 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції було визначено, що під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до пп.4 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (далі- Інструкція № 127) господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

Підпунктами 1, 2, 3 пункту 3 Розділу ІІ цієї Інструкції № 127 передбачено, що до будинків садибного типу належать малоповерхові житлові будинки та домоволодіння, розташовані на присадибних ділянках у межах садибної забудови населених пунктів, одноквартирні житлові будинки, котеджі, особняки, блоковані.

Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, санвузол, ванна кімната, комора, приміщення для автономної системи опалення (котельня, топкова), пральня, гардеробна, зимовий сад тощо.

На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються допоміжні (господарські) будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Статтею 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В пункті 1.2 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009, що були чинні на момент здійснення державної реєстрації права власності на домоволодіння за позивачем, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2014 №599/5 визначено, що при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 ЦК України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

З огляду на викладені вище положення законодавства, домоволодіння є складною річчю із великою кількістю складових частин, котрі пов`язані спільним призначенням і які не можуть бути відокремлені без їх пошкодження або істотного знецінення.

Державна реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 свідчить, що позивачці належать на праві приватної власності всі приналежності та складові частини цього домоволодіння, отже виділення або поділ такого нерухомого майна на окремі об`єкти нерухомого майна є неможливим, оскільки об`єкт є неподільним в розумінні ст.183 ЦК України, тобто є річчю, яку не можна поділити без втрати цільового призначення цього об`єкта нерухомого майна.

Відтак, споруди, які включають в себе огорожу, ворота, вимощення, колодязь, колонку, цоколь, вигрібну яму є приналежністю житловому будинку літ. А-1 площею житловою площею 33,3 кв.м, загальною площею 65,3 кв.м та виконують допоміжну (обслуговуючу) функцію вказаного будинку і знаходяться на земельній ділянці площею 2552 кв.м, а огорожа по периметру цієї земельної ділянки свідчить про те, то саме ця площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування даного об`єкту нерухомості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачці на праві приватної власності.

При цьому, висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2801/2802/2803-20 від 07.08.2020 встановлено, що відповідно до планів земельних ділянок (збірного кадастрового плану) до кадастрового плану М1:500, М1:300, виготовленого у 2020 році ТОВ Центр геодезії та картографії земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, площею 0,0885 га (в таких розмірах від т.6 до т.3 - 21,28 м., від т.3 до т.20 - 43,28 м, від т. 20 до т. 12 - 20,42 м, від т.12 до т.6 41,86 м) накладається на земельну ділянку 2 552 кв.м. (1000+1552) за адресою, АДРЕСА_1 , відповідно до схеми земельної ділянки згідно з технічною документацією на домоволодіння, плану земельної ділянки площею 1 552 кв.м., яка перебуває на стадії приватизації, що є додатком до акту встановлення існуючих меж земельної ділянки в натурі 2008 року, 2010 року, виконаного ПП ОСОБА_19 (пункт 1) (т.8, а.с.15-32).

Згідно з дослідницькою частиною висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2801/2802/2803-20 від 07.08.2020, відповідно до плану технічного паспорта на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_1 від 10.04.2013 ОСОБА_1 , все домоволодіння площею, 2 552 кв.м (0,1000 га+0,1552 га) оточене огорожею.

У назві будинку, господарських будівель та споруд (експлікації), у тому числі, зазначено споруди № 9-1, де №6 огорожа зі сторони провулку Житомирський від т.19 до т.21 становить 21,00 м та зі сторони АДРЕСА_2 , від т.21 до т.6 становить 45,16 м, яка розміщена на земельній ділянці, що передавалась у власність ОСОБА_5 , та належить на праві власності ОСОБА_1 . Зі сторони провулка Житомирського є в наявності ворота та заїзд.

Разом із тим, огорожа, яка б відмежовувала на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , окремо будівлі та споруди і окремо город - відсутня.

В актах встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі за адресою АДРЕСА_1 від 27.11.2008 та від 24.12.2010, зазначено землекористувача ОСОБА_1 та погоджено межі з суміжними землекористувачами земельних ділянок: від А до Б - АДРЕСА_1 , від Б до В - АДРЕСА_8 , від В до Г - пров. Житомирський, від Г до А - пров. Житомирський, 4, від Д до А - АДРЕСА_10 .

Так, досліджені судом матеріали інвентаризаційної справи домоволодіння АДРЕСА_11 площею 1552 кв.м та 1000 кв.м, які впритул розташовані одна до одної, мають спільну межу, виготовлені ПП ОСОБА_19 на ім`я матері позивачки ОСОБА_7 , погоджені з нею.

Також, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.4, а.с. 182-189, 192) свідчать, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, площею 1000 кв.м., яка передана ОСОБА_5 , внаслідок її накладення на земельну ділянку площею 1 552 кв.м під домоволодінням позивача межує із:

-земельною ділянкою площею 869 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (суб`єкти права власності на домоволодіння ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 );

-земельною ділянка площею 0,0554 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0054 за адресою АДРЕСА_12 (суб`єкт права власності на земельну ділянку - ОСОБА_32 );

-земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0053, за адресою АДРЕСА_12 (суб`єкт права власності на земельну ділянку ОСОБА_32 );

-земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0097 за адресою АДРЕСА_1 (суб`єкт права власності на земельну ділянку ОСОБА_15 );

-земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0092 за адресою АДРЕСА_1 (частина домоволодіння позивача).

З інформації з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які межують з домоволодінням АДРЕСА_1 станом на 04.06.2020 вбачається, що з позивачем, як суміжним користувачем земельної ділянки площею 1 552 кв.м під домоволодінням АДРЕСА_1 , також узгоджувались межі при встановленні меж земельної ділянки площею 0,0554 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0054 з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_12 .

Судом встановлено, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125 межі земельної ділянки із вказаними вище суміжними землекористувачами не погоджувалися та в липні 2017 року роботи зі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не проводилися, що підтверджується матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_18 (т.6, а.с.237)

Так, свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що через необхідність підготовки до річниці з дня, коли помер її батько ОСОБА_8 , та необхідність приймання значної кількості людей у домоволодінні, де мешкав батько, вона перебувала у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , наприкінці липня 2017 року, в тому числі і 24 липня 2017 року, в день, коли за матеріалами технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_5 із кадастровим номером 1210100000:01:640:0125 погоджувалися межі, та окрім неї та їх знайомих, які допомагали у дворі домоволодіння АДРЕСА_1 , жодних інших людей, в тому числі і геодезичних робітників, не було, адже домоволодіння по периметру огороджене парканом та перебуває у приватній власності.

Натомість у затвердженій технічній документації наявний Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 від 24.07.2017, відповідно до якого представником ТОВ БАЗИС-СТАНДАРТ сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_33 у присутності гр. ОСОБА_5 , а також власників (користувачів) суміжних земельних ділянок: АДРЕСА_2 ОСОБА_12 , у районі вул. Житомирської ОСОБА_11 , проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, гр. ОСОБА_12 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка №211274326 від 03.06.2020), не є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , та ОСОБА_11 , який згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1212908242020 від 13.02.2020 станом на 24.07.2017 не був власником земельної ділянки у районі вулиці Житомирської кадастровий номер 1210100000:01:640:0126.

Відповідно до графічних матеріалів до опису меж згідно з кадастровим планом земельної ділянки, планом встановлення меж земельної ділянки, яка була надана у власність гр. ОСОБА_5 , земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) межує: від А до Б із провулком Житомирським, від Б до В із АДРЕСА_2 (гр. ОСОБА_12 ), від В до Г проїзд, від Г до А у районі вул. Житомирської (гр. ОСОБА_11 ).

З аналізу наявних у справі графічних матеріалів, схем і планів суд зауважує, що з вул. Житомирською надана відповідачці ОСОБА_5 у власність земельна ділянка взагалі не межує, водночас, як дозвіл було надано на розробку проекту «у районі вул. Житомирській» та погоджено межу від Г до А у районі вул.Житомирської.

Окрім цього, згідно з дослідницькою частиною висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2801/2802/2803-20 від 07.08.2020 проїздів на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:01:640:0125 від В до Г відповідно до фрагменту Генерального плану м. Дніпро М1:500, як вказано у графічних матеріалах проекту землеустрою ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 (т.6, а.с. 219-241), не існує, в тому числі, від т.6 до т.3 розміром 21,28 м згідно з планами земельних ділянок М1:500, М1:300, виготовленого ТОВ «Центр геодезії та картографії», відповідно до плану земельної ділянки (збірного кадастрового плану), виготовленого ТОВ «Центр геодезії та картографії» між земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:01:640:0092 та земельними ділянками за кадастровими номерами 1210100000:01:640:0126 та 1210100000:01:640:0125 будь-який проїзд відсутній. Не містили проїзд і плани земельних ділянок згідно технічних паспортів на будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.1989, від 31.10.2003, від 09.07.2010, від 10.04.2013.

Відсутність проїзду по межі від В до Г земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, підтверджено також викопіюваннями з публічної кадастрової карти суміжних земельних ділянок зі спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) (т.4, а.с. 198-207).

Так, суміжна земельна ділянка площею 0,0554 га із кадастровим номером 1210100000:01:640:0054 з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_12 ( ОСОБА_34 ) межує не з проїздом, а згідно з витягом із Державного земельного кадастру від А до Б - з домоволодінням АДРЕСА_1 , від Б до В - з домоволодінням по АДРЕСА_1 .

Також земельна ділянка площею 0,1000 га із кадастровим номером 1210100000:01:640:0053 за адресою АДРЕСА_12 ( ОСОБА_34 ) межує не з проїздом, а згідно з витягом з Державного земельного кадастру від А до Б межує з АДРЕСА_13 (кадастровий номер 1210100000:01:640:0092), від В до Г - з АДРЕСА_10 , від Г до А - з АДРЕСА_10 (1210100000:01:640:0055).

Отже, зі встановлених вище обставин слідує, що по межі від В до Г земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) - проїзд відсутній, суміжним землекористувачем межі В-Г, як на час складення акту від 24.07.2017, так і на теперішній час є позивачка ОСОБА_1 , як власник суміжної земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0092), а тому повинна була погоджувати акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) в натурі (на місцевості) по межі від В до Г.

При цьому встановлено, що із відповідною пропозицією щодо погодження меж земельної ділянки до неї ніхто не звертався, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками (такий правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №351/1781/17).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 (яка була чинною на момент розроблення проекту землеустрою ТОВ «ІНФІНІТІ ЛЕНД» за замовленням ОСОБА_5 , та втратила чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 №127) (далі Інструкція № 376).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку № 1051).

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Пунктом 3.12 Інструкції №376 передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з пункту 1.3 Інструкції №376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Пунктом 3.12 Інструкції № 376 встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №263/11779/16-ц вказано, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акту погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Разом із тим, у цій справі встановлено, що фактично роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125 в натурі (на місцевості) 24.07.2017 р., не проводилися, як і не проводилися роботи із погодженням меж зазначеної земельної ділянки, яку у подальшому передано у власність ОСОБА_5 .. Адже проведення вказаних робіт, якщо б вони проводилися, мали б наслідком порушення права приватної власності позивачки на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке огороджене по периметру парканом, а до позивача, як до землекористувача по фактичному розміщенню домоволодіння ніхто не звертався, через що, останній не було відомо про обставини формування земельної ділянки зі складу її домоволодіння.

Відповідно до п.6 висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2801/2802/2803-20 від 07.08.2020, наданий на дослідження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_3 виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінітленд» 2017 року, не відповідає вимогам щодо складу, змісту відповідної нормативно-технічної документації з питань здійснення землеустрою, а саме: ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 118, 186-1, 198 Земельного кодексу України, Додатку 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, Додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 76, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 за № 391/17686, а отже не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд зазначає про недобросовісне виконання набувачем земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) ОСОБА_5 , обов`язків щодо узгодження меж із користувачами та власниками суміжних земельних ділянок, що призвело до неправомірного формування земельної ділянки ОСОБА_5 площею 1 000 кв.м.

Таким чином, фактичне положення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, яка передана ОСОБА_5 за рішенням Дніпровської міської ради від 24.10.2018 №107/36, не відповідає кадастровій межі 1210100000:01:640:0125.

Відповідачами не було доведено жодним доказом наявність іншої земельної ділянки за адресою в районі вул. Житомирській (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), яку передано у власність ОСОБА_5 , ніж тієї, яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 1 552 кв.м, яка перебуває у користуванні позивача та на якій знаходяться об`єкти домоволодіння, що належать на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 ..

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, судом встановлено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки відповідачки ОСОБА_5 (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) не відповідає вимогам діючого земельного законодавства і не могла бути підставою для реєстрації цієї земельної ділянки у державному земельному кадастрі та передачі її у власність ОСОБА_5 .

В силу положень ч.4 ст.41 Конституції України, п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (правовстановлюючі документи на вказане майно ніким не скасовані та не визнані недійсними), у тому числі споруд, які включають в себе огорожу, ворота, та входять в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складають з ним єдине ціле, а тому на них розповсюджуються норми законодавства про неприпустимість обмеження права власності.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до пункту «г» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №927/580/19, від 14.01.2020 у справі №910/15058/18, від 15.01.2020 у справі №925/361/19, від 05.12.2019 у справі №914/73/18.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №128/2949/17).

З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що в користування позивача разом із спадковим домоволодінням перейшла земельна ділянка для обслуговування цього нерухомого майна площею 2 552 кв.м, то протиправна передача Дніпровською міською радою земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125) зі складу земельної ділянки площею 2 552 кв.м сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_5 , без її вилучення із користування у позивача та припинення права користування, без прийняття рішення про зміну цільового використання цієї земельної ділянки, перешкоджає позивачці ОСОБА_1 належним чином реалізувати своє право на отримання вказаної земельної ділянки у власність, на якій розташоване домоволодіння в тому розмірі, який є необхідний для його утримання.

Наведені обставини не спростовані жодним доказом іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.13 ст. 79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , була проведена на підставі спірного рішення, яке підлягає скасуванню, відповідно підлягає скасуванню і державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1000 (га), кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 .

Окрім того, вказана державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125 позбавляє позивача закінчити приватизацію та унеможливлює реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку, що є порушенням його прав і вказує на незаконність такої державної реєстрації земельної ділянки.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі №158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі №723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі №554/1195/17).

Відповідно до абз. 8 п. 5.4 Рішення Конституційного Суду України у справі за поданням 51 народного депутата щодо конституційності положень статті 92 п. 6 розділу Х «Перехідні положення» земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року, справа №1-17/2005 однією з підстав набуття громадянином права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає в безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_7 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,2552 га (0,1000 га та 0,1552 га) по фактичному розміщенню приватного домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до заяви від 04.12.2006 за вх. № 13/9778, поданою нею до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 (т.6, а.с.137) відповідно до вимог чинного на момент подання законодавства України та місцевих нормативно-правових актів, по якій будь-яких рішень Дніпровською міською радою про відмову у безоплатній передачі їй у власність не приймалось.

ОСОБА_1 23.12.2008 року за вх.№13/15986 (т.6, а.с.138) також надала до Дніпровської міської ради заяву, в якій просила розглянути питання про виділення їй земельної ділянки площею 0,1 га поряд з АДРЕСА_1 , під будівництво житлового будинку, яка межує з домоволодінням її матері ОСОБА_7 та домоволодінням АДРЕСА_8 . Жодних остаточних рішень по ній не приймалось.

Згідно з частиною 2 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Конституція України (стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Однією з підстав набуття громадянином права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає в безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян.

На момент звернення до Дніпропетровської міської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки спадкодавець ОСОБА_7 , згідно з посвідченням від 07.08.1998, серії НОМЕР_6 мала статус ветерана праці, та дитини війни (посвідчення № НОМЕР_7 ), що відповідно до п. 7 ч. 1 ст.7 Закону України №3721-ХІІ від 16.12.1993 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 «Про соціальний захист дітей війни» та мала переважне право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Крім цього, факт початку процедури приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та звернення ОСОБА_7 до Дніпропетровської міської ради із заявою щодо приватизації земельної ділянки площею 2 552 кв.м підтверджено показами свідка ОСОБА_18 , яка зазначила про вихід на територію земельної ділянки геодезистів, здійснення робіт по встановленню меж земельної ділянки, оформлення документів землевпорядною організацією ТОВ "Квартал" та сплату ОСОБА_7 вартості проведених робіт і виготовлення документів.

Приватизація земельних ділянок була врегульована Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет), у пункті 1 якого постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України.

Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктом 6 Декрету (втратив чинність на підставі Кодексу № 2768-III від 25.10.2001) було зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.

Згідно з Декретом, землі передавалися громадянам без розробки землевпорядної документації, тобто без належного вимірювання площі, меж та уточнення місця розташування земельних ділянок. А їхні власники могли здійснювати їх відчуження, навіть не маючі державних актів на право приватної власності.

При цьому, п. 6 Постанови Верховної Ради Української РСР №563-ХІІ від 18.12.1990 року «Про земельну реформу» містить вимоги про необхідність переоформлення до 15 березня 1994 року громадянами, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР права на володіння або користування землею. Зазначений строк неодноразово продовжувався постановами Верховної Ради України, зокрема Постановою №1492-IV від 17.02.2004 строк дії п. 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» переоформлення документів на землю було продовжено до 01 січня 2008 року.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі за поданням 51 народного депутата щодо конституційності положень статті 92 п. 6 розділу Х «Перехідні положення» земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року, справа №1-17/2005, визнано неконституційним положення п.6 Постанови ВР УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року, згідно з яким громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію ЗК, повинні до 15 березня 1994 року оформити право користування землею або право на володіння.

Це означає, що громадяни, які набули земельні ділянки у користування до 15 березня 1992 року, коли був введений у дію Земельний кодекс УРСР від 18.12.1992 року, але не мають документів, що посвідчують набуті права користування земельними ділянками, вважаються такими, що набули такі права законно, тобто у повній відповідності до вимог земельного законодавства, яке було чинним у попередні періоди по 14 березня 1992 року включно.

Отже, право на приватизацію спірної земельної ділянки ОСОБА_7 розпочала у встановленому законом порядку, проте не завершила процес приватизації у зв`язку зі своєю смертю.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_7 , то вважається, що вона набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали попередньому спадкодавцю, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому законом порядку та не завершила у зв`язку зі смертю.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Дніпровської міської ради із заявами вх. №13/3474 21.04.2011, вх. № 13/15986 від 23.12.2008, вх. №36/2565 від 12.05.2014 із метою завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,2552 га (0,1000 га та 0,1552 га), розпочатою її матір`ю, що підтверджується матеріалами справи та в ході судового розгляду не спростовано відповідачами.

Тому, судом відхиляються аргументи відповідачів, що позивач ніколи не зверталась до Дніпровської міської ради із клопотанням про передачу їй іншої частини земельної ділянки, розташованої поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092.

Таким чином, Дніпровська міська рада, приймаючи рішення про передачу у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, була обізнана про процес її приватизації іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлені у даній справі обставини підтверджують наявність у ОСОБА_1 права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1552 га (1552 кв.м) під спорудами домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які не увійшли до складу земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м) із кадастровим номером 1210100000:01:640:0092 та одержання на цю земельну ділянку правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця, відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 за вх.№13/9778 від 04.12.2006, і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006.

Суд звертає увагу, що є безпідставними твердження відповідача ОСОБА_5 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №674//31/15-ц, що майно може бути витребувано у особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, та враховуючи, що позивач не є власником земельної ділянки, а тому її права не були порушенні укладенням договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 15.09.2021 у справі № 202/7607/14-ц).

Перехід права власності на спірну земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0125), який відбувся 31.10.2020 року, є очевидно недобросовісним та зводиться до зловживання правом відповідачем ОСОБА_5 , що свідчить про недійсність правочину.

ОСОБА_5 в момент відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу 31.10.2020 ОСОБА_6 була обізнана про знаходження на спірній земельній ділянці об`єктів домоволодіння позивача ОСОБА_1 , що підтверджується заявою про вчинення злочину реєстраційний номер заяви 14361 від 04.05.2020, актом про відновлення пошкодженого та частково демонтованого паркану, складеного головою квартального комітету №3 ОСОБА_14 у присутності позивача та понятих, діяла очевидно недобросовісно та зловживаючи правами, оскільки вчинила оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки, який порушує права позивача, як власника нерухомого майна, що розміщене на ній, та, відповідно, перешкоджає їй належним чином реалізувати своє право на отримання вказаної земельної ділянки у власність, на якій розташоване домоволодіння, шляхом завершення права приватизації земельної ділянки, площею 0,1552 га (1552 кв.м) та одержання правовстановлюючих документі на землю на ім`я спадкоємця.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим суд вважає:

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, щодо прийняття рішень від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п.7 додатка до рішення міської ради) та рішення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі вул. Житомирської (Амур-Нижньодніпровський район) у власність гр. ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 7 додатка до рішення міської ради);

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі вул. Житомирської (Амур-Нижньодніпровський район) у власність гр. ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- визнати незаконним та скасувати запис про право власності: 32066678 від 13.06.2019 15:39:37, вчинений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Хабло Костянтином Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47426081 від 20.06.2019 11:14:20; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855486312101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер: 99, виданий 31.01.2020, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна;

- визнати незаконним та скасувати запис про право власності: 35283194 від 31.01.2020 13:32:23, вчинений державним реєстратором державного реєстратора: приватним нотаріусом Журавель Владою Юріївною, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50915687 від 31.01.2020 13:51:57; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855486312101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 ;

- встановити факт отримання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:640:0092, право власності на яку виникло 12.11.2019 р., на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради №88/59 від 29.12.2014 року, та одержання (17.10.2019 р.), на цю земельну ділянку правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на якій розміщена належна їй частина домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 з 16.11.2010 року на праві приватної власності, згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2010 р. №280185597, виданого КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №689/2010, яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв.м (1000 кв.м + 1552 кв.м), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, як часткове здійснення реалізації ОСОБА_1 успадкованого першочергового (пільгового) права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 2552 кв.м по АДРЕСА_1 , розпочатої її матір`ю ОСОБА_7 на підставі п. а) ч.3 статті 116 ЗК України, у редакції (чинної на момент подання заяви до Дніпропетровської міської ради станом на 31.03.2006 р.), відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006 р. (остання редакція ЗК України станом на момент звернення до Дніпропетровської міської ради), успадкованого нею на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, зареєстрованого у реєстрі за №689/2010 та факт наявності невикористаного ОСОБА_1 станом на 17.12.2020 року права на безоплатну передачу (отримання, приватизації) земельної ділянки у власність (на підставі ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України в межах норм безоплатної приватизації;

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , першочергове (пільгове) право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1552 га, та одержання правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на якій розміщена належна їй частина домоволодіння АДРЕСА_1 (частина, яка не увійшла до складу земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0092), що належить ОСОБА_1 з 16.11.2010 року на праві приватної власності, згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2010 р. №280185597, виданого КП ДМБТІ Дніпровської обласної ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №689/2010, яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв.м, (1000 кв.м + 1552 кв.м), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, приватизація якої розпочата її матір`ю ОСОБА_7 на підставі п. а) ч.3 статті 116 ЗК України, у редакції (чинній на момент подання заяви до Дніпропетровської міської ради станом на 31.03.2006 р.), відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд вважає стягнути з Дніпровської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору, з кожного у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна, про визнання незаконним та скасування запису про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, щодо прийняття рішень від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п.7 додатка до рішення міської ради) та рішення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі вул. Житомирської (Амур-Нижньодніпровський район) у власність гр. ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), місце розташування земельної ділянки у районі вул. Житомирської, орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 7 додатка до рішення міської ради).

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, від 24.10.2018 №107/36 «Про передачу земельної ділянки у районі вул. Житомирської (Амур-Нижньодніпровський район) у власність гр. ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Визнати незаконним та скасувати запис про право власності: 32066678 від 13.06.2019 15:39:37, вчинений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Хабло Костянтином Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47426081 від 20.06.2019 11:14:20; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855486312101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер: 99, виданий 31.01.2020, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна.

Визнати незаконним та скасувати запис про право власності: 35283194 від 31.01.2020 13:32:23, вчинений державним реєстратором державного реєстратора: приватним нотаріусом Журавель Владою Юріївною, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50915687 від 31.01.2020 13:51:57; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855486312101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0125.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 , та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0125, розташованої у АДРЕСА_1 .

Встановити факт отримання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:640:0092, право власності на яку виникло 12.11.2019 р., на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради №88/59 від 29.12.2014 року, та одержання (17.10.2019 р.), на цю земельну ділянку правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на якій розміщена належна їй частина домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 з 16.11.2010 року на праві приватної власності, згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2010 р. №280185597, виданого КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №689/2010, яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв.м (1000 кв.м + 1552 кв.м), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, як часткове здійснення реалізації ОСОБА_1 успадкованого першочергового (пільгового) права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 2552 кв.м по АДРЕСА_1 , розпочатої її матір`ю ОСОБА_7 на підставі п. а) ч.3 статті 116 ЗК України, у редакції (чинної на момент подання заяви до Дніпропетровської міської ради станом на 31.03.2006 р.), відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки згідно із законодавством України, чинним станом на 31.03.2006 р. (остання редакція ЗК України станом на момент звернення до Дніпропетровської міської ради), успадкованого нею на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, зареєстрованого у реєстрі за №689/2010 та факт наявності невикористаного ОСОБА_1 станом на 17.12.2020 року права на безоплатну передачу (отримання, приватизації) земельної ділянки у власність (на підставі ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України в межах норм безоплатної приватизації.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , першочергове (пільгове) право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1552 га, та одержання правовстановлюючих документів на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на якій розміщена належна їй частина домоволодіння АДРЕСА_1 (частина, яка не увійшла до складу земельної ділянки площею 0,1000 га (1000 кв.м) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0092), що належить ОСОБА_1 з 16.11.2010 року на праві приватної власності, згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2010 р. №280185597, виданого КП ДМБТІ Дніпровської обласної ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №689/2010, яка входить до складу земельної ділянки площею 2552 кв.м, (1000 кв.м + 1552 кв.м), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, приватизація якої розпочата її матір`ю ОСОБА_7 на підставі п. а) ч.3 статті 116 ЗК України, у редакції (чинній на момент подання заяви до Дніпропетровської міської ради станом на 31.03.2006 р.), відповідно до заяви, поданої до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006 року (вх. №13/9778 від 04.12.2006 року) і розроблених документів на оформлення земельної ділянки.

Стягнути з Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40001330, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_14 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.

Відповідач: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40001330, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Олександра Поля, 2.

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_15 .

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_16 .

Третя особа: державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Березинська, буд. 27/2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя


Суд	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення	19.12.2022
Оприлюднено	20.02.2023
Номер документу	109025074
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Макаров М. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.12.2022 по справі 199/2209/20АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Судовий реєстр по справі —199/2209/20

Рішення
від 19.12.2022 по справі 199/2209/20
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА