Рішення

від 07.02.2023 по справі 569/2319/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2319/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Семенюк Ю.О.

за участі представника відповідача Кравець В.Я.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a>, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a>, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу. Просила стягнути з відповідача ТОВ "Нафтогаз Тепло" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 517500 грн. Скасувати наказ ТОВ «Нафтогаз Тепло» від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 09 жовтня 2020 року, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що позивачперебував утрудових відносинахз відповідачем,працювала на посаді головного бухгалтера, а згідно наказу директора товариства за № 329-к від 22 вересня 2020 року її звільнено з роботи 22 вересня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5ст.41 КЗпП України. В день звільнення з роботи їй була видана трудова книжка (в журналі реєстрації трудових книжок здійснено запис про видачу трудової книжки 22.09.2020 та проставлено нею підпис про отримання), однак в порушення вимогст. 116 КЗпП України їй не було виплачено усіх сум заробітної плати, котрі належали їй від товариства, зокрема кошти за 5 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку. 31 жовтня 2020 року, на адресу позивача через Укрпошту надійшла копія наказу ТОВ «Нафтогаз Тепло» від 09 жовтня 2020 року за № 349-к про звільнення з роботи за пунктом 4 частини 1статті 40 КЗпП України. До копії наказу не було надано копії додатків, що слугували його прийняттю. Жодних інших копій документів чи повідомлень за період з 23.09.2020 по день звернення 29.01.2021 до суду на адресу зареєстрованого чи фактичного місця проживання позивача від відповідача не надходило. Крім того, з 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 працює головним бухгалтером Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (наказ №471-к від 30.09.2020). Наказ директора товариства за № 329-к від 22 вересня 2020 року, яким її звільнено з роботи 22 вересня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5ст.41 КЗпП України є чинним та ніким не скасовано. Відповідно до п.5 ст.44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, посадові особі виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.Оскільки відповідач не виплачує зазначену суму заборгованості із заробітної плати, вважає, що така заборгованість має бути стягнута з нього рішенням суду.

З моменту припинення трудових відносин із підприємством по дату звернення до суду із цим позовом, відповідачем не було виплачено всіх сум, що належали позивачу на день звільнення, зокрема і вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, що є порушенням чинного законодавства, зокрема ст. 116 КЗпП України.

З огляду на те, що відповідачем не надано інформації про розмір вихідної допомоги, однак надано довідку від 09.06.2021 №21, тому, враховуючи ст. 44 КЗпП України, позивач надає розрахунок вихідної допомоги. Оскільки відповідачем сума боргу з вихідної допомоги не виплачена добровільно, то вважає, що вона підлягає стягненню на підставі рішення суду. У день звільнення відповідач суму вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю не виплатив.

Ухвалою суду від 03.02.2021 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки він є необґрунтованим та безпідставним. Вказує, що 22.09.2020 ОСОБА_2 було підписано від імені Директора ТОВ «Нафтогаз Тепло» Наказ №329-к про припинення повноважень ОСОБА_1 , як головного бухгалтера, а також доручено ОСОБА_1 , як головному бухгалтеру здійснити виплату шести окладів. Інвентаризаційна комісія ТОВ "Нафтогаз Тепло" виявила оригінал наказу від 22.09.2020 № 329-к про звільнення. З огляду на зазначене, наказом від 23.09.2020 № 336-к Товариство скасувало наказ від 22.09.2020 № 329-к про звільнення ОСОБА_1 . З метою з`ясування ситуації, Товариство зверталося до позивача щодо можливих причин видачі наказу від 22.09.2020 № 329-к про звільнення, проте жодного разу не отримало відповіді, а усі листи поверталися за закінченням строку зберігання. Позивач на роботі так і не з"явилася, а відсутність на роботі з 23.09.2020 по 29.09.2020 була зафіксована відповідними актами. Після отримання згоди від Первинної профспілкової організації Укрнафтогазпрофспілки у ТОВ "Нафтогаз Тепло" ОСОБА_1 була звільнена. Крім того вказують, що позов поданий з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач отримала трудову книжку 22.09.2020, останнім днем для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справі про звільнення є 22.12.2020 (включно), а з 23.12.2020 строк звернення до суду є пропущеним.

В судовомузасіданні 06.09.2021 представникпозивача позовнівимоги підтрималав повномуобсязі зпідстав тамотивів,які наведеніу позовнійзаяві, з урахуванням заяви від 12.08.2021 просила позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити, з підстав наведених у відзиві на позов. А також підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Нафтогаз Тепло» на посаді головного бухгалтера, та згідно наказу директора товариства №329-к від 22.09.2020р. її було звільнено з роботи 22.09.2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5ст. 41 КЗпП України(а.с.10,11)

У день звільнення з роботи ОСОБА_1 під особистий підпис отримала у роботодавця свою трудову книжку, що підтверджується записом у оглянутій судом копії книги обліку руху трудових книжок вкладишів до них,у п.36. міститься запис з якого вбачається, що 18.05.2020 року від ОСОБА_1 було прийнято трудову книжку у зв`язку з прийняттям на роботу, повернуто під особистий підпис позивачки відповідно до наказу № 329-к від 22.09.2020 року (а.с.165-166)

Згідно наказу №471-к від 30.09.2020 ОСОБА_1 призначено головним бухгалтером Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» з 01 жовтня 2020 року. (а.с.10)

Відповідно до пункту першого абзацу другого наказу ТОВ «Нафтогаз Тепло» від 23.09.2020р. № 336-к про скасування наказів, наказ № 329 від 22.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5ст. 41 КЗпП України скасовано.(а.с.169)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Рівненського міського суду від 16.05.2022 року у справі №569/22636/21, яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково незаконним та скасувано частково наказ ТОВ «Нафтогаз Тепло» від 23 вересня 2020 року № 336-к «Про скасування наказів» в частині що стосується ОСОБА_1 , а саме: Скасувано у п.1 абзац 2наказ «Нафтогаз Тепло» від 22 вересня 2020 № 329-к «Про звільнення ОСОБА_1 головного бухгалтера ТОВ «Нафтогаз Тепло». Виключити з п.2 ОСОБА_1 . Зі змісту п.4 наказу виключити « ОСОБА_1 головному бухгалтеру ТОВ «Нафтогаз Тепло».

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю,на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставою для видання наказу буде трудовий договір, укладений у письмовій формі, або заява працівника про прийняття на роботу з відповідною резолюцією керівника організації. Працівник повинен бути ознайомлений з наказом під підпис.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. (ч.3ст. 24 КЗпП).

З аналізу вказаних норм, убачається, що продовження виконання трудових обов`язків працівником після звільнення його з посади можливе лишеза його бажанням, а не з ініціативи роботодавця.

Убачається, що трудові відносини між сторонами закінчились 22 вересня 2020 року після закінчення робочого часу.

Позивач погодилась із наказом про її звільнення за п.5ст.41 КЗпП, із будь-якою заявою про відновлення її трудових прав до відповідача не зверталася.

Наказ директора товариства за № 329-к від 22 вересня 2020 року, яким позивача звільнено з роботи 22 вересня 2020 року, у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5ст.41КЗпП України є чинним.

Чинне законодавство не передбачає можливості роботодавця зобов`язати працівника, поза його волею, приступити до виконання трудових обов`язків після припинення з ним трудових відносин.

Оскільки позивач не висловила своє бажання продовжувати трудові відносини із відповідачем після припинення трудових відносин, тому наявні підстави для скасування наказу №349-к від 09.10.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Щодо вихідної допомоги суд зазначає наступне. Стаття 44 КЗпП Українине містить поняття вихідної допомоги, але вказує на випадки її виплати.

Аналіз змісту цієї норми свідчить, що вихідна допомога є одноразовою виплатою, яка виплачується роботодавцем працівнику у встановлених законодавством випадках при припиненні трудового договору (контракту).

За цією статтею у разі припинення повноважень посадових осіб з підстав, зазначених у пункті 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Тобто ця норма для зазначеного випадку припинення трудового договору встановлює мінімальний розмір вихідної допомоги і допускає можливість цієї виплати у більшому розмірі.

З огляду на встановлені обставини справи, трудові відносини ОСОБА_1 , припинені з підстав п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП України, тому при припиненні трудового договору з підстав, зазначених пункті 5 частини першої статті 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Крім того, згідно пункту другого Наказу №329-к від 22 вересня 2020 року роботодавець зобов"язався виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 роботодавець повинен був провести з нею повний розрахунок, що не було зроблено й про що фактично не заперечує сам відповідач.

Згідно наданого позивачем розрахунку стягненню підлягає вихідна допомога у розмірі 517500 грн. Розрахунок суми вихідної допомоги відповідачем не спростовується.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі 517500 грн.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Позивач вказує, що 31.10.2021 року вона дізналася про наявність оскаржуваного наказу №349-к від 09.10.2020 року,з позовними вимогами щодо оскарження наказу №349-квід 09.10.2020року про звільнення з роботи за п.4ст.40КЗПП України, позивач звернулася до суду 29.01.2021 року. А згідно з положенням ч. 2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Статтею 233 КЗпП Українипередбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Виходячи зі змісту частини другоїстатті 233 КЗпП Українив разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року № 6-1395цс16.

З огляду на вказане, посилання відповідача, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, як підстав для відмови в задоволенні оскаржуваних позовних вимог, є помилковими, оскільки вимога про стягнення вихідної допомоги при звільненні відноситься до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другоїстатті 233 КЗпП Українине обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

У зв`язкуз тим,що повнийрозрахунок зпозивачем непроведений,строк зверненнядо суду,визначений ст.233 КЗпП України, позивачем не пропущений.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6083,00 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a>, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a> на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 517500 (п"ятсот сімнадцять тисяч п"ятсот) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a> від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 09 жовтня 2020 року, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a> вдохід держависудовий збірв сумі 6083 (шість тисяч вісімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»</a>, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1; фактичне місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська,55-Г, код ЄДРПОУ 42399765

третя особа ОСОБА_2 адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2023 року.

Суддя І.О.Гордійчук