Постанова

від 27.04.2023 по справі 569/2319/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/2319/21

Провадження № 22-ц/4815/514/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шимківа С.С.,

суддів: Хилевича С.В., Майданіка В.В.,

секретар судового засідання Мороз А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ТзОВ "Нафтогаз Тепло",

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" на рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 07лютого 2023року (ухвалене у складі судді Гордійчук І.О., повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу,-

в с т а н о в и в :

29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді головного бухгалтера, а згідно наказу директора товариства за № 329-к від 22 вересня 2020 року її звільнено з роботи 22 вересня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5 ст.41 КЗпП України.

У день звільнення з роботи їй була видана трудова книжка (в журналі реєстрації трудових книжок здійснено запис про видачу трудової книжки 22.09.2020 та проставлено нею підпис про отримання), однак в порушення вимог ст. 116 КЗпП України їй не було виплачено усіх сум заробітної плати, котрі належали їй від товариства, зокрема кошти за 5 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

31 жовтня 2020 року, на адресу позивача через Укрпошту надійшла копія наказу ТОВ "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року за № 349-к про звільнення з роботи за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. До копії наказу не було надано копії додатків, що слугували його прийняттю. Жодних інших копій документів чи повідомлень за період з 23.09.2020 по день звернення 29.01.2021 до суду на адресу зареєстрованого чи фактичного місця проживання позивача від відповідача не надходило.

Крім того, з 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 працює головним бухгалтером Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (наказ №471-к від 30.09.2020).

Наказ директора товариства за № 329-к від 22 вересня 2020 року, яким її звільнено з роботи 22 вересня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, п.5ст.41 КЗпП України є чинним та ніким не скасовано.

Відповідно до п.5 ст.44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, посадові особі виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки відповідач не виплачує зазначену суму заборгованості із заробітної плати, вважає, що така заборгованість має бути стягнута з нього рішенням суду.

З моменту припинення трудових відносин із підприємством по дату звернення до суду із цим позовом, відповідачем не було виплачено всіх сум, що належали позивачу на день звільнення, зокрема і вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, що є порушенням чинного законодавства, зокрема ст. 116 КЗпП України.

Оскільки відповідачем сума боргу з вихідної допомоги не виплачена добровільно, то вважає, що вона підлягає стягненню на підставі рішення суду. У день звільнення відповідач суму вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю не виплатив.

Просила суд: стягнути з відповідача ТОВ "Нафтогаз Тепло" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 517500 грн; скасувати наказ ТОВ "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 09 жовтня 2020 року, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 517500 (п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 09 жовтня 2020 року згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" вдохід держависудовий збірв сумі 6083 (шість тисяч вісімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення мотивовано тим, що трудові відносини ОСОБА_1 , припинені з підстав п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП України, а тому при припиненні трудового договору з підстав, зазначених пункті 5 частини першої статті 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток, що не було здійснено роботодавцем.

Наказ директора товариства за № 329-к від 22 вересня 2020 року, яким позивача звільнено з роботи 22 вересня 2020 року, у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п.5ст.41КЗпП України є чинним, а згідно пункту другого цього наказу роботодавець зобов`язався виплатити позивачці вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ТзОВ "Нафтогаз Тепло" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що наказ від 22.09.2020 року № 329-К суперечить законодавству та статуту відповідача і є незаконним.

Керуючись п. 9.2. Статуту Товариства, ст. 42 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" єдиною посадовою особою у відповідача у розумінні вказаного Закону та статуту Товариства є одноособовий виконавчий орган - директор, а посада головного бухгалтера не підпадає під ознаки "посадових осіб", а тому звільнення позивача відповідно до наказу від 22.09.2020 року № 329-К про припинення повноважень ОСОБА_3 на підставі и. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України суперечить чинному законодавству та статуту Товариства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 607/13039/17.

Позивач звернулася до суду не за поновленням свого права на захист від незаконного звільнення, а за правом бути звільненою у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати незаконний наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу (роботодавця), тому скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем безумовно має наслідком поновлення позивача на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 753/5516/20).

Додає, що судом неправильно розраховано суму вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Вказує, що позивачем пропущено строк для звернення до суду.

23.09.2020 року товариство відправило ОСОБА_1 лист від 23.09.2020 року № 126/23-955 та наказ від 23.09.2020 року № 336-к, що підтверджується відстеженням поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" за номером 0101909702136 (копія додавалася до відзиву та міститься в матеріалах справи).

Відповідно до довідки ТОВ "Нафтогаз Тепло" від 09.06.2021 року № 21 визначено, що повний розрахунок з позивачем проведений та виплачено у жовтні 2020 року у сумі 9 775,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки позивач вважається таким, що повідомлений належним чином, останнім днем для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справі є 22.12.2020 (включно), а з 23.12.2020 року - строк звернення до суду є пропущеним.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

05 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до суду відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на законність рішення суду.

Вказує, що у КЗпП України не визначено хто саме вважається посадовою особою. Головний бухгалтер була наділена організаційно-розпорядчими функціями, мала право підпису на фінансових документах товариства, а тому вважається посадовою особою товариства.

Просить суд про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

25 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Власова Т.С. подала до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТзОВ "Нафтогаз Тепло" з 18 травня 2020 року по 22 вересня 2020 року працювала на посаді головного бухгалтера ТзОВ "Нафтогаз Тепло", що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05 липня 2000 року (а.с. 9-10, том 1).

Відповідно до наказу ТзОВ "Нафтогаз Тепло" від 22 вересня 2020 року № 329-К "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 22 вересня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України (а.с. 4, том 1).

У день видачі вищевказаного наказу, 22 вересня 2020 року, ОСОБА_1 отримала свою трудову книжку, що підтверджується відміткою в книзі обліку трудових книжок (а.с. 164-168).

Наказом ТзОВ "Нафтогаз Тепло" від 23 вересня 2020 року № 336-к скасовано наказ від 22 вересня 2020 року № 329-К "Про звільнення" ОСОБА_1 . Доручено виконуючому обов`язки менеджера з персоналу ТОВ "Нафтогаз Тепло" Городиській А.В. довести до відмова ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зміст цього наказу за допомогою телефонного зв`язку, електронної пошти та листом з повідомленням про вручення та повідомити про необхідність вийти на роботу для виконання трудових обов`язків (а.с. 169, том 1).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не вийшла на роботу для виконання трудових обов`язків, відповідно до вищевказаного наказу від 23 вересня 2020 року № 336-к її звільнено із займаної посади головного бухгалтера ТзОВ "Нафтогаз Тепло" 09 жовтня 2020 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України наказом ТзОВ "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року № 349-К (а.с. 178, том 1).

Вважаючи наказ від 23 вересня 2020 року № 336 про скасування наказу від 22 вересня 2020 року № 329-К "Про звільнення ОСОБА_1 " незаконним остання оскаржила його до суду.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2022 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року визнано частково незаконним та скасовано частково наказ ТзОВ "Нафтогаз Тепло" від 23 вересня 2020 року № 336-к "Про скасування наказів" в частині що стосується ОСОБА_1 , а саме: скасовано у п.1 абзац 2наказу "Нафтогаз Тепло" від 22 вересня 2020 № 329-к "Про звільнення ОСОБА_1 головного бухгалтера ТОВ "Нафтогаз Тепло". Виключено з п.2 ОСОБА_1 . Зі змісту п.4 наказу виключено " ОСОБА_1 головному бухгалтеру ТОВ "Нафтогаз Тепло".

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернулася з новим позовом до суду з метою стягнення з відповідача, передбаченої ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги при звільненні на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у розмірі шестимісячного середнього заробітку, оскілки вважає, що її звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є законним, а наказ ТзОВ "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року за № 349-к про її звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України, крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Частину першустатті 41 КЗпП Українибуло доповнено пунктом 5 на підставіЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VІІ.

Зазначенийзаконнабрав чинності 01 червня 2014 року. Метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом упорядкування реалізації інвесторами (власниками) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів), а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства.

Як гарантію дотримання трудових прав працівників, що підлягають звільненню із вказаних підстав, передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі не менше шестимісячного заробітку (стаття 44 КЗпП України).

Формулювання пункту 5 частини першоїстатті 41 КЗпП Україниє загальним та не містить посилань, як щодо змісту та обсягу поняття "посадових осіб", так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Разом з тим, у пункті 9 пояснювальної записки до вказаного законопроекту (від 27 березня 2014 року № 4586) зазначалося, щопроект законуне стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців.

Поняття "посадові особи господарського товариства" визначено в частині другійстатті 89 Господарського кодексу України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

Відповідно до п. 1 ст. 42 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Згідно п. 9.2. Статуту ТзОВ "Нафтогаз Тепло" посадовими особами органів товариства є директор та інші особи згідно із законом.

Системний аналіз норм закону дає підстави для висновку, що термін "посадові особи" законодавцем вжито в значенні керівників суб`єктів господарювання - господарських товариств, а тому додаткова підстава припинення трудового договору, визначена у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України підлягає застосуванню саме до керівників господарських товариств, оскільки керівник, крім того, що є найманим працівником, одночасно виступає виконавчим органом господарського товариства, та є єдиною категорією працівників, які призначаються та оформлюють трудові відносини з товариством на підставі рішення засновників, тоді як з рештою працівників товариства трудовий договір укладає його керівник.

Пунктом 9.1.1. статуту відповідача передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів згідно з пунктом 10.2.6. статуту відносяться обрання та припинення повноважень Директора.

Згідно п. 9.1.2. одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства є директор

Вирішуючи питання про віднесення посади позивача до числа посадових осіб, які можуть бути звільнені за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП Україниапеляційний суд вважає, що згідно статуту товариства та чинного трудового законодавства головний бухгалтер ТзОВ "Нафтогаз Тепло" не відноситься до вищезазначених посадових осіб, а тому звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним.

Оскільки ОСОБА_1 не могла бути звільненою за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тому не підлягають до застосування і положення ст. 44 КЗпП України щодо виплати вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а тому така позовна вимога не підлягає до задоволення.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про пропуск встановлених у статті 233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів заслуговують на увагу.

Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Визначені законодавцем строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно з вимогамистатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Устатті 234 КЗпП Українине наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

При цьому, поважними причинами пропуску строку, встановленого в статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Отже, підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18.

У позовній заяві позивачкою вказано, що вона отримала копію оскаржуваного нею наказу від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України - 31 жовтня 2020 року.

Проте досуду зпозовом провизнання вищевказаногонаказу прозвільнення незаконнимта йогоскасування ОСОБА_1 звернулася 29січня 2021року,після закінченнявстановленого ст. 233КЗпП Українимісячного строку.

Жодного обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаними вимогами, позивачем не здійснено, а судом таких причин не встановлено.

На підставі викладеного апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про скасування наказу ТзОВ "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 09 жовтня 2020 року, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ураховуючи те, що місцевим судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу.

На підставі п. 5ч. 1 ст. 41, ст. 44, ст.233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" задовольнити.

Рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 07лютого 2023року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий суддя Шимків С.С.

Судді: Хилевич С.В.

Майданік В.В.