Постанова

від 07.02.2023 по справі 466/7465/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7465/17 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/2711/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Колич Х.Б.,

за участі в судовому засіданні позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представниць ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_5 , його представниці ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Невойта П.С. від 10 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Брюховицької селищної ради, правонаступником якої є Львівська міська рада, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадасту у м.Львові Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» про визнання недійсними та скасування рішень та позовом ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, правонаступником якої є Львівська міська рада, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадастру у м.Львові Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО Плюс» про визнання недійсним та скасування рішень та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2019 року у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ Держгеокадасту у м.Львові, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» про визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997 р. та Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006р.; державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029, виданий ОСОБА_5 ; державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 та запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 - відмовлено.

Вказане рішення оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення за своїм змістом та висновками викладеними в мотивувальній частині, є суперечливими, побудованими виключно на припущеннях та не підтверджене жодними доказами. Зазначає, що у справі відсутні будь-які докази: того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий №4610166300:07:003:0029, перебувала в користуванні ОСОБА_5 ; виготовлено документацію із землеустрою на земельну ділянку кадастровий №4610166300:07:003:0029; надано матеріали, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо); земельні ділянки не накладаються; як і немає доказів того, що відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 . Звертає увагу, що ухвала суду від 16.11.2017р. суттєво відрізняється від клопотання яке заявляли позивачі, оскільки суд витребував документи, які не мають відношення до справи, а щодо державного акту, який є предметом спору, суд першої інстанції так і не вирішив клопотання. Вказує, що у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази того, що земельні ділянки не накладаються. Також зазначає, що відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_2 і така заява викладена у відзиві Відповідача 2 (поступив до суду 26.01.2018р.) на позовну заяву ОСОБА_2 , а щодо позовних вимог ОСОБА_1 - така заява від жодного з відповідачів не надходила, в матеріалах справи - відсутня. Позовна давність, як загальна, так і спеціальна, є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовувавтись не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Вважає, що рішення за своїм змістом та висновками, викладеними в мотивувальній частині, є суперечливим, побудованим виключно на припущеннях та не підтверджене жодними доказами. Зазначає, що суд першої інстанції так і не визначився, чи вважає він права позивачів порушеними, чи ні; при цьому, вказує, як на висновок земельно-технічної експертизи, так і на власні здогади, що земельна ділянка відповідача знаходиться між ділянками позивачів, а також, що на момент набуття відповідачем у власність земельної ділянки, виготовлення документації із землеустрою не передбачалось, бо така ділянка начеб то перебувала в користуванні відповідача. Вказує, що висновок суд першої інстанції «об`єктивно могли довідатися про рішення Брюховицької селищної ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 і яке б впливало на їх право власності на земельну ділянку» грунтується виключно на припущеннях, та спростовується матеріалами справи. Земельні ділянки позивачів, відповідно до правовстановлюючих документів знаходяться в АДРЕСА_1 , в той час як спірними рішеннями ОСОБА_5 надано земельну ділянку «в районі урочища Крукова гора №16»; окрім того, земельні ділянки, що належить позивачам, є без кадастрових номерів, оскільки зареєстровані до 2004р., під час прийняття спірних рішень, земельній ділянці, що передана Відповідачу 2 кадастрового номера також не присвоєно, оскільки не було документації із землеустрою та не прийнято обмінний файл. Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, відповідно до п. 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від17 жовтня 2012р. №1051, є її кадастровий номер. Відповідно до абз. 1 п.2 Розділ VII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011р. №3613-VI, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно, інформація про ці землі у Державному земельному кадастрі - відсутня. Знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, відповідно до ч.6 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр», можливо лише при державній реєстрації земельної ділянки, що для земельних ділянок, набутих у власність до 2004р., здійснюється після розробки технічної документації про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрового номеру (абз. 2 п.2 Розділ VII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про державний земельний кадастр»). Зміст права власності на землю, права та обов`язки власників земельних ділянок визначені ст.ст. 78, 90, 91 ЗК України, однак у переліку таких відсутній обов`язок власника виготовляти будь-яку документацію із землеустрою на сформовану земельну ділянку чи проводити її перереєстрацію, після прийняття нових законів. Викладене об`єктивно спростовує висновки суду про те, що позивачі могли довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Викладене свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

В судове засідання окрім позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представниць ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_5 , його представниці ОСОБА_6 , решта учасників справи, їх представники - не з`явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та їх представниць на підтримання апеляційних скарг, відповідача та його представниці - в заперечення скарг, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовних заяв, відзиву на позовну заяву, апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 4,15, 141, ч.1 ст. 13, ч.3 ст. 12 ЦПК України, ст. 22 Конституцію України, ч.4-7 ст. 17, ст. 140, ч.2 ст. 152 ЗК України (в редакції 1990 року, який діяв у 1997 році), ст.ст. 256-257, 261, ч.3,4 ст. 267 ЦК України, п.1 ст. 6, п.1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункт 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії, постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №61-4394св19, та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів за №245 від 17.09.1992р. надано земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 площею 0,1000га для індивідуального житлового будівництва. ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №73111265, підставою якого було рішення від 24.03.1994 року виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів. Суд встановив, що з метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно рішення №РВ-4600334702017 від 15.03.2017 державного кадастрового реєстратора Відділ у м.Львів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Трояновській Я.Ю. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин з земельною ділянкою 4610166300:07:003:0029, площа співпадає на 11,4507%. Суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,24га для ведення підсобного господарства в районі урочища Крукова Гора №16. Рішенням 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 року внесено зміни в п.1 рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та вирішено передати у приватну власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,24га для ведення особистого селянського господарства в районі урочища Крукова Гора, 16. Також суд встановив, що на підставі договору дарування ААН №754473 від 06.10.1998 р. ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на землю серії ІІІ-Лв №051885 від 16.12.1999, площа земельної ділянки 0,1387га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в АДРЕСА_3 . З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, на замовлення ОСОБА_1 ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . 15.03.2017 державним кадастровим реєстратором прийнято рішення №РВ- 4600334662017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, підстава: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, її частини, а саме перетин із земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:07:003:0029, співпадіння площі на 41,6972%. Згідно плану території земельної ділянки, яка належить на праві ОСОБА_2 суміжними землевласниками є ДП «Львівський насіннєвий центр», землі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та землі загального користування на АДРЕСА_1 . Згідно плану території земельної ділянки, яка належить на праві ОСОБА_1 суміжними землевласниками є ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», землі ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 , землі ОСОБА_10 . Згідно плану встановлених меж земельної ділянки, наданої гр. ОСОБА_5 , то суміжними є землі Брюховицької селищної ради та землі загального користування /дорога/. Згідно висновку експерта №001/19 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №466/7465/17 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на земельні ділянки встановлене накладення земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_5 площею 128,95кв.м. та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 площею 566,79 кв.м. У судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтримала висновок та пояснила, що при дослідженні та виготовлені висновку користувалася програмою Автокад, але не зазначила про це у висновку. Зазначена програма показує креслення у дзеркальному відображенні. Оскільки не було завдання та не має освіти землевпорядника, вона не проводила геодезичної зйомки, тому при виготовленні висновку користувалася матеріалами. З оскаржуваного рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997 р. видно, що передача безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_5 здійснювалося на підставі його заяви. Отже, заперечення представників позивачів щодо передачі у власність земельної ділянки позивачу ОСОБА_5 без виготовлення технічної документації суд оцінив критично. Не зважаючи на те, що позивачі отримали правовстановлюючі документи на земельні ділянки за номером АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та між ними є значна віддаль і земельна ділянка ОСОБА_5 знаходиться між цими земельними ділянками, висновком експертизи встановлено часткове накладення цих ділянок. Щодо клопотання відповідача про застосування у даному спорі строків позовної давності, суд виходив з наступного. Відповідно до ст.ст.256-257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ч.ч.З, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 81 ЦПК України зобов`язує її такі обставини довести (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 08 травня 2019 року у справі №61-4394св19). Позивачі повинні також довести той факт, що не могли дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушений, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності. При цьому в своїй позовній заяві позивачі зазначили, що про обставини, які стали підставою для звернення до суду, їм стало відомо у лише у березні 2017 року, коли отримали від ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» технічну документацію та звернулися до державного кадастрового реєстратора. З такими доводами суд не погодився. Так, з моменту отримання земельної ділянки ОСОБА_2 у 1994 році та ОСОБА_1 у 1998 році, увесь цей час, а це більш як 20 і 15 років (відповідно) позивачі могли користуватися земельною ділянкою та об`єктивно могли довідатися про рішення Брюховицької селищної ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 і яке б впливало на їх право власності на земельну ділянку. До того ж з матеріалів справи, а саме технічної документації із землеустрою як позивачів, так і відповідача вбачалося, що під час виготовлення такої документації вже існувало огородження ділянки, належної ОСОБА_5 , а саме позначено пунктирною з крапками лінією. Даний факт підтвердив відповідач у судових дебатах. З наведеного вбачалося, що позивачі могли довідатися про порушене їх право з моменту отримання земельної ділянки у власність. У зв`язку з цим, позивачами заявлено клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду. Як на підставу для поновлення процесуального строку посилаються на те, що про вказані обставини, які стали підставою для звернення з позовом до суду, вони дізналася лише у 15.03.2017, хоча з такими доводами суд не міг погодитися. Отже, з`ясувавши обставини справи, суд вважав, що у задовленні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду. У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати суд залишив за сторонами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

11.10.2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 треті особи відділ Держгеокадасту у м.Львові, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС», у якому просила:

- визнати недійсними та скасувати рішення: виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006р.;

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029, виданий ОСОБА_5 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів за №245 від 17.09.1992р. надано дозвіл на відвід земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 площею 0,1127га для індивідуального житлового будівництва та передана їй у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів від 24.02.1994р №60. В подальшому їй видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №73111265 від 24.03.1994 року. З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, 22.11.2016 позивач звернулася до ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» для виготовлення технічної документації із землеустрою. 15.03.2017 державним кадастровим реєстратором прийнято рішення №РВ- 4600334702017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки. Її частини, а саме перетин із земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:07:003:0029, співпадіння площі на 11,4507%. Земельна ділянка кадастровий номер 4610166300:07:003:0029 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та рішення 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006року. Рішенням 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 року внесено зміни в п.1 рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та вирішено передати у приватну власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,24га для ведення особистого селянського господарства в районі урочища Крукова гора, 16. Дана земельна ділянка розташована перпендикулярно земельній ділянці на АДРЕСА_2 . Оскільки, рішення Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 та рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. прийнято без виготовлення земельно-кадастрової документації, документації із землеустрою, що є порушенням згідно вимог ст.118 Земельного кодексу України, позивач вважає, що підстав для видачі державного акту права власності на земельну ділянку у власність ОСОБА_5 не було, а тому змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.

11.10.2017 року ОСОБА_1 , також, звернувся в суд з позовом заявою до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 , треті особи відділ Держгеокадастру у м. Львові. ТзОВ «ОРДО ПЛЮС», в якому просив:

- визнати недійсними та скасувати рішення: виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006р.;

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029, виданий ОСОБА_5 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі договору дарування ААН №754473 від 06.10.1998р. ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на землю серії ІІІ-Лв №051885 від 16.12.1999, площа земельної ділянки 0,1387га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в АДРЕСА_3 . З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, 22.11.2016 позивач звернувся в ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» для виготовлення технічної документації із землеустрою. 15.03.2017 державним кадастровим реєстратором прийнято рішення №РВ-4600334662017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, підстава: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, її частини, а саме перетин із земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:07:003:0029, співпадіння площі на 41,6972%. Земельна ділянка кадастровий номер 4610166300:07:003:0029 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та рішення 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006року. Рішенням 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 року внесено зміни в п.1 рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та вирішено передати у приватну власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,24га для ведення особистого селянського господарства в районі урочища Крукова гора, 16. Дана земельна ділянка розташована перпендикулярно земельній ділянці на АДРЕСА_3 . Оскільки, рішення Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 та рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. прийнято без виготовлення земельно-кадастрової документації, документації із землеустрою, що є порушенням згідно вимог ст.118 Земельного кодексу України, позивач вважає , що підстав для видачі державного акту права власності на земельну ділянку у власність ОСОБА_5 не було, а тому змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року об`єднано справу 466/7466/17 за позовом ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадастру у м.Львові Львівської області, ТзОВ «ОРДО Плюс» про визнання недійсним та скасування рішень та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку до справи 466/7465/17 за позовом ОСОБА_2 до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадастру у м.Львові Львівської області, ТзОВ «ОРДО Плюс» про визнання недійсним та скасування рішень та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року клопотання Львівської міської ради про заміну відповідача та залучення правонаступника - задоволено. Залучено Львівську міську раду, як правонаступника відповідача Брюховицької селищної ради до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 , треті особи: відділ Держгеокадасту у м.Львові, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» про визнання недійсними та скасування рішень та позовом ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадастру у м.Львові Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО Плюс» про визнання недійсним та скасування рішень та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналіз наведених вище положень частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 152, статті 155 ЗК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» у редакції, чинній станом на 2007 рік, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів за №245 від 17.09.1992р. надано земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 площею 1000 кв.м. для індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту та господарської будівлі Т.1 а.с.10).

Також, ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №73111265, підставою якого було рішення від 24.03.1994 року виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів, згідно якого їй належить земельна ділянка площею 0,1127 га, яка розташована на території Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі м. Львова (Т1 а.с.12).

З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, а, також, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1 а.с. 13-29).

Згідно рішення №РВ-4600334702017 від 15.03.2017 державного кадастрового реєстратора Відділ у м.Львів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Трояновській Я.Ю. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин з земельною ділянкою 4610166300:07:003:0029, площа співпадає на 11,4507% (Т.1. а.с.31).

На підставі договору дарування ААН №754473 від 06.10.1998 р. ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на землю серії ІІІ-Лв №051885 від 16.12.1999, площа земельної ділянки 0,1387га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в АДРЕСА_3 (Т.1 а.с. 110, Т.3 132, 133 (державний акт позивача), копія договору дарування Т.3 (а.с. 123-124),

Сама ділянка первинно була оформлена на ОСОБА_12 , згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, площею 0,1387 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка і відчужила таку позивачу згідно договору дарування від 06.10.1998 року (Т.3 а.с. 123-124, 125-131).

З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, а, також, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, на замовлення ОСОБА_1 ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (Т.1 а.с. 111-127).

15.03.2017 державним кадастровим реєстратором прийнято рішення №РВ- 4600334662017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, підстава: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, її частини, а саме перетин із земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:07:003:0029, співпадіння площі на 41,6972%.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,24га для ведення підсобного господарства в районі урочища Крукова Гора №16 (Т.1 а.с. 56).

Рішенням 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 року внесено зміни в п.1 рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та вирішено передати у приватну власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,24га для ведення особистого селянського господарства в районі урочища Крукова Гора, 16 (Т.1 а.с. 51-54).

Також, ОСОБА_5 було видано державний акт на земельну ділянку Серія ЯГ №516674 від 27.02.2007 року на ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2400 га, кадастровий №4610166300:07:003:0029.

Згідно плану території земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 суміжними землевласниками є ДП «Львівський насіннєвий центр», землі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та землі загального користування на АДРЕСА_1 .

Згідно плану території земельної ділянки, яка належить на праві ОСОБА_1 суміжними землевласниками є ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», ОСОБА_9 , землі загального користування ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_10 .

Згідно плану встановлених меж земельної ділянки, наданої гр. ОСОБА_5 , - суміжними є землі Брюховицької селищної ради та землі загального користування /дорога/.

Згідно висновку експерта №001/19 від 08.01.2019 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №466/7465/17 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на земельні ділянки встановлене накладення земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_5 площею 128,95кв.м. та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 площею 566,79кв.м. (Т.2 а.с. 2-13).

Що стосується оскаржуваних рішень виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006р., то, як вбачається з матеріалів надісланих суду апеляційної інстанції, на підставі яких були ухвалені такі рішення, такі рішення були ухвалені без виготовлення відповідачем ОСОБА_5 технічної документації на спірну земельну ділянку (Т.3 а.с. 208-228).

Так, рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. було видане на підставі лише заяви ОСОБА_5 , а рішення 5 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006 року було видане на підставі заяви ОСОБА_5 та копії його паспорта (Т.3 а.с. 210-212, 215-216).

Тобто оспорюваними рішеннями відповідачу було виділено лише умовну земельну ділянку площею 0,24 га за умовною адресою в районі урочища Крукова Гора №16. Тобто, вказаними рішеннями (друге про виправлення ініціалів відповідача) відповідачу не була виділена конкретна земельна ділянка із конкретними межами, конфігурацією та з визначенням такої на місцевості.

Надання певної площі земельної ділянки без визначення її конфігурації, меж, розмірів на місцевості не порушує жодних прав позивачів, оскільки жодним чином не впливає на належні їм на праві власності земельні ділянки та не може впливати без виділення земельної ділянки на місцевості.

Отже, без виділення відповідачу конкретної земельної ділянки на місцевості із зазначенням її меж, конфігурації та конкретних розмірів, вказаними рішеннями не могли бути порушені права та законні інтереси позивачів.

Відповідно в задоволенні позовних вимог кожного з позивачів про визнання недійсними та скасування рішення: виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006р. слід відмовити.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 з 13 жовтня 2006 року почав виготовляти технічну документацію на земельну ділянку а звершив її виготовлення в листопаді 2006 року (Т.1 а.с. 170-182). Однак, така конкретна земельна ділянка із визначеними конкретними межами, конфігурацією та площею на місцевості відповідачу рішенням органу місцевого самоврядування виділена не була. Тобто будь-яких рішень органу місцевого самоврядування, яким би була затверджено виготовлену відповідачем технічну документацію не приймалося.

На основі виготовленої відповідачем технічної документації 27.02.2007 року відповідачу було видано державний акт з безпідставним посиланням у ньому на рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів №138 від 07.05.1997р. та Брюховицької селищної ради №127 від 26.10.2006р., якими насправді відповідачу конкретна земельна ділянка не виділялася.

Як пояснив ОСОБА_5 і вбачається з матеріалів справи, його право власності на земельну ділянку в державних реєстрах права власності не реєструвалося.

Як, також, вбачається із висновку експерта №001/19 від 08.01.2019 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №466/7465/17; рішення №РВ-4600334702017 від 15.03.2017 державного кадастрового реєстратора Відділ у м.Львів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; рішення №РВ- 4600334662017 від 15.03.2017 державного кадастрового реєстратора Відділ у м.Львів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про які йшлося вище, - ділянка, яка була виділена ОСОБА_5 , згідно Державного акту Серія ЯГ №516674 накладається на земельні ділянки позивачів, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_5 площею 128,95кв.м., площа співпадає на 11,4507% та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 площею 566,79кв.м., площа співпадає на 41,6972%.

Як вказано вище, державні акти позивачів були видані раніше, а саме ОСОБА_2 в 1994 році, ОСОБА_1 в 1998 році (первинний власник в 1992 році).

Відповідно слід вважати, що видачею державного акту відповідачу порушено права позивачів, як власників згаданих земельних ділянок.

Відповідно такі підлягають захисту шляхом скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯГ №516674, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 від 27.02.2007 року, виданого ОСОБА_5 .

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності неможе бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Що стосується строку позовної давності, то суд вважає, що такий позивачами не пропущений, оскільки позивачам до 15.03.2017 року достеменно не було та не могло бути відомо про порушення їх прав власності (і документально і на місцевості), оскільки в судовому засіданні позивачі вказали про те, що їх ділянки не є обгородженими (доказів протилежного суду не надано) та на них здійснювався вільний доступ, і, до 2017 року, жодних ознак захоплення їх земельних ділянок відповідачем чи будь-якими іншими особами вони не мали. У 2017 році, перед зверненням до суду, позивачі зауважили певні незаконні, на їх думку, дії щодо загородження їх земельних ділянок.

Крім цього, ОСОБА_5 , при отриманні державного акту, з позивачами меж спірної земельної ділянки не погоджувалось. Кадастрових номерів земельні ділянки позивачів до 2017 року, теж, не мали та достовірно змогли дізнатися про порушення своїх прав, що стосується документального підтвердження порушення, лише при виготовленні кадастрових номерів на свої земельні ділянки у березні 2017 року.

Окрім цього, як вказано вище, земельна ділянка відповідача у будь-якому державному реєстрі на праві власності зареєстрована не була, тому позивачі не могли довідатися про порушення своїх прав і отримавши навіть дані з реєстрів про реєстрацію права власності.

Отже до 2017 року позивачі не знали та не могли знати про порушення своїх прав відповідачем, оскільки будь-яких ознак цього, як на місцевості, так і в правовстановлюючих документах, картографічних матеріалах, державних реєстрах про право власності, тощо, - не було.

Зважаючи на те, що про порушення свого права позивачі дізналися у березні 2017 році, слід вважати, що строк позовної давності розпочав свій перебіг з 2017 році.

Враховуючи, що дані позови подані в жовтні 2017 році, слід вважати, що такі подані в межах строку позовної давності без пропуску такого.

Отже, слід визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯГ №516674, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 від 27.02.2007 року, виданий ОСОБА_5 , як такий, що виданий без отримання відповідного рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку (виділу конкретної земельної ділянки) та у зв`язку із захопленням переданою у власність земельною ділянкою ОСОБА_5 земельних ділянок позивачів, які належать їм на праві власності.

Що стосується вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 за ОСОБА_5 , то, як вказано вище, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 не реєструвалося в державних реєстрах, відтак вказані вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Що стосується реєстрації державного акту відповідача в Книзі запису реєстрації державних актів на право власності на землю№01:07:00328кн.01-7, на який посилалися позивачі як на запис та реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку, то така реєстрація не є реєстрацією права власності на земельну ділянку відповідача, а реєстрацією та записом в земельно-кадастровій документації і такі реєстрація та запис втратять свою чинність у зв`язку із втратою чинності державним актом.

Зважаючи на вказане, доводи позовів та апеляційних скарг слід визнати частково обґрунтованими та такі позови та апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково, яким слід визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯГ №516674, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №4610166300:07:003:0029 від 27.02.2007 року, виданий ОСОБА_5 . В задоволення решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2019 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Брюховицької селищної ради, правонаступником якої є Львівська міська рада, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадасту у м.Львові Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» про визнання недійсними та скасування рішень та позов ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, правонаступником якої є Львівська міська рада, ОСОБА_5 , треті особи: Відділ Держгеокадастру у м.Львові Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ТзОВ «ОРДО Плюс» про визнання недійсним та скасування рішень та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯГ №516674, за адресою: м. Львів смт.Брюховичі, вул.Крукова Гора, 16, кадастровий №4610166300:07:003:0029 від 27.02.2007 року, виданий ОСОБА_5 .

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2023 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра