Постанова

від 15.02.2023 по справі 365/520/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №365/520/16 Головуючий у І інстанції Хижний Р.В.

Провадження №22-ц/824/1373/2023 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Лащевської Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттика Стиль», третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі» про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У cерпні 2016 року ОСОБА_1 звернувсядо суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до договору підряду від 31 березня 2009 року № 33/09, укладеного між сторонами, ТОВ «Аттика Стиль» виконувало, зокрема, роботи з влаштування електропроводки приміщень в будинку за адресою АДРЕСА_1 , який внаслідок пожежі 20 лютого 2016 року повністю був знищений. Причиною пожежі стало коротке замикання електромережі. Неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо облаштування електропроводки призвело до тяжких наслідків для позивача, що спричинило йому душевний біль та страждання.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Аттика Стиль» матеріальну шкоду, що завдана внаслідок пожежі, розмір якої буде встановлений за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи, а також моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого вважає оскаржуване рішення суду незаконним і необґрунтованим.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що посилання суду на те, що пожежа в будинку сталася через коротке замикання у мережі через недотримання правил експлуатації електричних приладів позивачем не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались ні договір підряду №33/09 від 31 березня 2009 року, ні додатки до нього.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Так, судова повістка, що надсилалась на адресу ОСОБА_1 повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Статтею 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, з клопотанням про відкладення судового розгляду справи не звертались.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 березня 2009 року між сторонами був укладений договір будівельного підряду № 33/09, який був спрямований на виконання певної роботи в тому числі щодо влаштування електропроводки приміщень в будинку за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.7-12 - копія договору).

Дійсне розташування житлового будинку - АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 152 - копія рішення виконавчого комітету Згурівської селищної ради № 35 від 31.03.2015 року про зміну адреси).

20 лютого 2016 року в житловій будівлі АДРЕСА_1 сталась пожежа (т. 1 а.с. 209 - копія акту про пожежу).

Допитаний як свідок ОСОБА_2 показав, що будучи начальником Згурівського РС КГП-3 26-ДПРЧ ДСНС України був присутнім під час гасіння пожежі у житловому будинку в АДРЕСА_1 . Пожежа сталась внаслідок короткого замикання в електромережі, свідок, як член відповідної комісії, складав акт по пожежу.

Дослідно-випробувальною лабораторією п`ятого державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області надано висновок, що причиною пожежі у житловому будинку стало виникнення горіння від джерела запалювання у вигляді теплових проявів електричної енергії під час короткого замкнення в електромережі житлового будинку (т. 1 а.с. 117-123 - копія висновку № 84/В/16.06.2016 з фото таблицею).

Свідок ОСОБА_3 показав, що як інженер ДВЛ 5-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області (м. Бровари), складав висновок № 84/В/16.06.2016 по дослідженню причин пожежі. Підтвердив наданий висновок. Причиною пожежі у житловому будинку стало виникнення горіння від джерела запалювання у вигляді теплових проявів електричної енергії під час короткого замкнення в електромережі житлового будинку.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-1204-1-850.17 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, розмір матеріальної шкоди, завданої в результаті пожежі у дерев`яному будинку по АДРЕСА_1 становить 1 839 438 грн. (т. 1 а.с. 154-172 - висновок).

Відповідно до висновку експерта № 6868/18-46 від 30 листопада 2018 року за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи, причиною пожежі, що сталась 20 лютого 2016 року у житловому будинку по АДРЕСА_1 , є дія теплових проявів електричного струму на горючі полімерні матеріали телевізора, в результаті аварійного режиму у його роботі. Умовами, що сприяли виникненню та поширенню пожежі є велика кількість горючих матеріалів у осередку пожежі та у безпосередній близькості від нього. Зважаючи на те, що з моменту, коли відбулась пожежа пройшло більше двох років і місце пожежі було змінено, а також те, що експерту не були надані будь-які матеріали щодо стану об`єкту на момент пожежі та про те, чи дотримувались норми та правила пожежної безпеки під час будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповісти на питання чи відповідав стан об'єкта - будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вимогам правил пожежної безпеки, чи дотримувались норми та правила пожежної безпеки під час будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 та чи стали ці порушення причиною виникнення пожежі та якщо так, то при яких умовах (т. 2 а.с. 15-27 - висновок).

Експерт ОСОБА_4 показав, що проводив експертизу та складав висновок експерта № 6868/18-46 від 30 листопада 2018 року за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи. Надані висновки підтримав повністю.

Відповідно до висновку експертів № 5110/21580 від 08 жовтня 2021 року за результатами проведення комплексної комісійної судової пожежно-технічної експертизи, технічною причиною пожежі у житловому будинку по АДРЕСА_1 , є загоряння горючих матеріалів у приміщенні № 2, праворуч від дверного прорізу, що межує з приміщення 3 4, найбільш ймовірно під впливом джерела запалювання, яке відноситься до групи «теплові прояви електричної енергії». Технічна причина пожежі найбільш ймовірно пов`язана з виникненням аварійного режиму роботи електричної мережі, встановити вид якого не уявляється за можливе з причин, викладених в дослідницькій частині висновку (т. 2 а.с. 211-227).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що матеріальна та моральна шкода заподіяна з вини відповідача. З висновків експертиз не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкодою, яка заподіяна позивачу.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Фактичною підставою для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачене законом. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В зазначеній нормі міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний правовий висновок також міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач посилався на те, що пожежа в його будинку сталась з вини відповідача, оскільки за договором підряду саме відповідач будував будинок і влаштовував електропроводку. Відповідно до п.9.1. підрядник гарантував якість дерев`яних конструкції на протязі десяти років з моменту підписання Акту прийняття виконаних робіт. На доведення своїх вимог надав суду договір підряду від 21 березня 2009 року, акт про пожежу від 20 лютого 2015 року, а також висновок дослідно-випробувальної лабораторії 5 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Київській області відповідно до якого причиною пожежі у житловому будинку стало виникнення горіння від джерела запалювання у вигляді теплових проявів електричної енергії під час короткого замкнення в електромережі житлового будинку.

Заперечуючи свою вину у заподіянні шкоди позивачу відповідач заявив клопотання про призначення судової пожежно-технічної експертизи.Відповідно до висновку експерта № 6868/18-46 від 30 листопада 2018 року за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи при проведенні експертизи було встановлено, що осередок пожежі знаходився у місця розташування телевізора. Під час горіння та плавлення полімерного матеріалу, з якого був вироблений корпус телевізора, його частинки падали на підлогу під цим місцем, що призвело до його займання та обвуглення. Причиною пожежі, що сталась 20 лютого 2016 року у житловому будинку по АДРЕСА_1 , є дія теплових проявів електричного струму на горючі полімерні матеріали телевізора, в результаті аварійного режиму у його роботі.

Ставлячи під сумнів наведені висновки експерта Грицай В.М. заявив клопотання про призначення повторної судової пожежно-технічної експертизи, яке було задоволено судом. Судом призначено комплексну судову пожежно-технічну та електротехнічну експертизу На вирішення експертизи було поставлено питання про причини виникнення пожежі, і чи є причиною пожежі аварійний стан електричної мережі.

Відповідно до висновку експертів № 5110/21580 від 08 жовтня 2021 року за результатами проведення комплексної комісійної судової пожежно-технічної експертизи, технічною причиною пожежі у житловому будинку по АДРЕСА_1 , є загоряння горючих матеріалів у приміщенні № 2, праворуч від дверного прорізу, що межує з приміщення 3 4, найбільш ймовірно під впливом джерела запалювання, яке відноситься до групи «теплові прояви електричної енергії». Технічна причина пожежі найбільш ймовірно пов`язана з виникненням аварійного режиму роботи електричної мережі, встановити вид якого не уявляється за можливе з причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

З позовної заяви не вбачається, в чому полягали неправомірні дії відповідача і який причино-наслідковий зв`язок між діями відповідачами і пожежою в будинку позивача.

Позивач посилався в позовній заяві і в доводах апеляційної скарги на те, що відповідач гарантував якість дерев`яних конструкції протягом десяти років. Однак ця умова договору підряду не була порушена відповідачем, оскільки пожежа в будинку не пов`язана з якістю дерев`яних конструкцій, оскільки виникла внаслідок теплового прояву електричної енергії. Щодо неналежного виконання відповідачем електромонтажних робіт при будівництві будинку, які могли стали причиною пожежі, то матеріали справи не містять жодного доказу на доведення цієї обставини.

Оскільки надані позивачем докази не містили інформації щодо неправомірних дій відповідача, які могли би бути у прямому причинному зв`язку із заподіянням позивачу шкоди, а голослівні твердження позивача були спростовані відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦІІК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦІІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді: