Рішення

від 17.02.2023 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2210/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант- Інжиніринг-Груп" (51700, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 48А/1, код ЄДРПОУ 40262841) до державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до державного підприємства Завод імені В.О. Малишева, в якій просить стягнути на користь позивача суму боргу, яка виникла у результаті невиконання ДП Завод ім. Малишева своїх зобов`язань за договором поставки № 1303дп від 28 вересня 2020, за договором поставки № 453дп від 17 квітня 2020 та за договором поставки №544дп від 30 квітня 2020 на загальну суму 251 580,00 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 3773,70 грн.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева, яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 2210/22 від 16.11.2022) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

У зв`язку з тим, що суддя Яризько В.О. з 17.11.2022 по 22.11.2022 знаходився у щорічній тарифній відпустці, ухвалу у даній справі постановлено у перший робочий день колегії суддів, а саме 23.11.2022.

Ухвалою суду від 23.11.2022, крім іншого, прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Інжиніринг-Груп (вх. № 2210/22 від 16.11.2022) до розгляду в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство державного підприємства Завод імені В.О. Малишева. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Докази надіслання відзиву іншій стороні ухвалено надати суду. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншій стороні ухвалено надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечення іншій стороні надати суду.

20.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№16650), в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. По-перше, в обґрунтування своїх заперечень щодо оплати заборгованості за договором поставки №453дп від 17.04.2020 відповідач вказує, що позивачем відвантажено відповідачу товар 16 партіями за видатковими накладними, а не однією, як погоджено п.п.1.2., 2.1. договору. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач не повідомив останнього про готовність товару до поставки, в порушення п.3.2. договору. Також, відповідач зазначає, що позивачем прострочено виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки товар відвантажений не у строк, встановлений п. 3.1 договору від 17.04.2020 №453дп. По-друге, в обґрунтування своїх заперечень щодо оплати заборгованості за договором поставки №544дп від 30.04.2020, відповідач вказує, що на видатковій накладній від 15.05.2020 №40 на суму 47400,00 грн. відсутні дані про посаду уповноваженої особи на отримання товару, номер та дата довіреності, відсутні прізвище та ініціали особи, яка приймала участь у отриманні товару, а також відсутня печатка підприємства, а тому, на думку відповідача, видаткова накладна від 15.05.2020 №40 є неналежним та недопустимим доказом та не може підтверджувати факт отримання товару відповідачем на суму 47400,00 грн. По-третє, в обґрунтування своїх заперечень щодо оплати заборгованості за договором поставки №1303дп від 28.09.2020, відповідач вказує, що у відповідності до умов специфікації до вищевказаного договору сторонами погоджено відвантажити покупцю товар на загальну суму 54 300,00 грн., а позивачем у відповідності до видаткових накладних відвантажено товар відповідач на суму 12300,00 грн., а тому, на думку відповідача, строк на оплату у останнього за поставлений товар не настав.

Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.

19.12.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 16557), в якій останній не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача заперечень на відповідь на відзив до суду не надходило, а відтак відповідач не скористався наданим йому процесуальними правами.

В той же час, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №5023/10655/11 (922/2210/22) розглядається судом за наявними у ній документами.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 (із змінами) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.

Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.04.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" та державним підприємством Завод імені В.О. Малишева було укладено договір поставки № 453 дп.

У відповідності до п. 1.1. договору поставки № 453 дп, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - Товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору поставки № 453 дп, поставка товару буде відбуватися однією партією. Для погодження товару сторони складають та підписують специфікацію, що є невід`ємною частиною договору, яка має в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір, асортимент, комплектність, кількість, вартість товару та бути підписаною сторонами.

Відповідно п. 1.4. договору поставки № 453 дп, право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Пунктом 2.3. договору поставки № 453 дп сторонами погоджено, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.1. договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно п. 3.1. договору поставки № 453 дп, постачання товару здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. договору якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.4.1. договору поставки № 453 дп, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Пунктом 4.3. договору поставки № 453 дп сторони погодили, що первинні документи, передбачені п. п. 4.1., 4.2. цього договору мають юридичну силу за умови, якщо вони підписані уповноваженими на це представниками сторін та передачі постачальнику оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

У відповідності п. 4.4. договору поставки № 453 дп приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Згідно п.6.1. договору поставки № 453 дп, за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до п.10.1. договору поставки № 453 дп , цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійні зобов`язань до повного виконання зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положення п.4.5. цього Договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

17.04.2020 між державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Інжиніринг-Груп (постачальник) підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 453дп від 17.04.2020 (а.с. 13).

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили найменування та комплектність товару, кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість товару.

Також, умовами специфікацію № 1 до договору поставки № 453дп від 17.04.2020 сторони погодили умови оплати: 100% за фактом постачання, з відтермінуванням протягом 30 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару за договором поставки № 453дп від 17.04.2020 була здійснена на загальну суму 286680,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною № 31 від 22.04.2020 на суму 51240,00 грн.;

- видатковою накладною №32 від 23.04.2020 на суму 35400,00 грн.;

- видатковою накладною №33 від 24.04.2020 на суму 22200,00 грн.;

- видатковою накладною №34 від 27.04.2020 на суму 7200,00 грн.;

- видатковою накладною №35 від 29.04.2020 на суму 5400,00 грн.;

- видатковою накладною №36 від 04.05.2020 на суму 28800,00 грн.;

- видатковою накладною №37 від 08.05.2020 на суму 3240,00 грн.;

- видатковою накладною №38 від 13.05.2020 на суму 42600,00 грн.;

- видатковою накладною №40 від 28.05.2020 на суму 5400,00 грн.;

- видатковою накладною №41 від 09.06.2020 на суму 23400,00 грн.:

- видатковою накладною №42 від 16.06.2020 на суму 7800,00 грн.;

- видатковою накладною №43 від 25.06.2020 на суму 23400,00 грн.;

- видатковою накладною №46 від 13.07.2020 на суму 5400,00 грн.;

- видатковою накладною №47 від 31.07.2020 на суму 18000,00 грн.;

- видатковою накладною №48 від 07.08.2020 на суму 5400,00 грн.;

- видатковою накладною №51 від 23.09.2020 на суму 1800,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив товар за договором поставки №453 дп від 17.04.2020 на суму 7800,00 грн. та частково повернув товар на суму 87000,00 грн., у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 191880,00 грн.

Однак, у своєму відзиві позивач просить суд стягнути з відповідача за договором поставки №453 дп від 17.04.2020 заборгованість у розмірі 191800,00 грн.

Крім того, 30.04.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" та державним підприємством Завод імені В.О. Малишева було укладено договір поставки № 544 дп.

У відповідності до п. 1.1. договору поставки № 544 дп, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - Товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору поставки № 544 дп, поставка товару буде відбуватися однією партією. Для погодження товару сторони складають та підписують специфікацію, що є невід`ємною частиною договору, яка має в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір, асортимент, комплектність, кількість, вартість товару та бути підписаною сторонами.

Відповідно п. 1.4. договору поставки № 544 дп, право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Пунктом 2.3. договору поставки № 544 дп сторонами погоджено, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.5. договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно п. 3.1. договору поставки № 544 дп, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах DDP- склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2020 протягом 15 календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. договору якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.4.1. договору поставки № 544 дп, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Пунктом 4.3. договору поставки № 544 дп сторони погодили, що первинні документи, передбачені п. п. 4.1., 4.2. цього договору мають юридичну силу за умови, якщо вони підписані уповноваженими на це представниками сторін та передачі постачальнику оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

У відповідності п. 4.4. договору поставки № 544 дп приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Згідно п.6.1. договору поставки №544дп, за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до п.10.1. договору поставки № 544 дп, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійні зобов`язань до повного виконання зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положення п.4.5. цього договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

30.04.2020 між державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Інжиніринг-Груп (постачальник) підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 544дп від 30.04.2020.

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили найменування та комплектність товару, кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість товару та умови оплати: 100% за фактом постачання, з відтермінуванням платежу протягом 15 банківських днів.

В підтвердження поставки товару за договором поставки № 544дп від 30.04.2020 позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №40 від 15.05.2020 на суму 47400,00 грн. ( а.с. 9).

Згідно видаткової накладної №40 від 15.05.2020 на суму 47400,00 грн. постачальником товару зазначений позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант- Інжиніринг-Груп".

Видаткова накладна №40 від 15.05.2020 на суму 47400,00 грн. не містить відомості щодо посади уповноваженої особи на отримання товар зі сторони покупця, номер та дату довіреності, прізвище та ініціали особи, яка приймала учать у отриманні товару від державного підприємства Завод імені В.О. Малишева, а також відсутній відтиск печатки відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар в строки та порядку визначеними умовами договору поставки № 544дп від 30.04.2020 та специфікації, а тому за останнім, на думку позивача, рахується заборгованість на суму 47400,00 грн.

Крім того, 28.09.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" та державним підприємством Завод імені В.О. Малишева було укладено договір поставки № 1303дп.

У відповідності до п. 1.1. договору поставки № 1303 дп, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - Товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору поставки № 1303 дп, поставка товару буде відбуватись одноразово на підставі замовлення (заявку) покупця, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір, асортимент, комплектність, кількість, маркування та пакування товару, відповідати специфікації до даного договору та бути підписаною покупцем. Замовлення ( заявка) на партію товару формується на підставі переліку, який визначен сторонами у специфікації.

Відповідно п. 1.5. договору поставки № 1303 дп, право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної поставки від постачальника та підписання сторонами накладної. Ризик випадкового знищення та пошкодження товару несе постачальник до моменту його передачі покупцю.

Пунктом 2.3. договору поставки № 1303 дп сторонами погоджено, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 30 календарних днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до розділу 4 цього договору, на підставі отриманого покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно п. 3.1. договору поставки № 1303 дп, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах DDP- склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2020 протягом 20 календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. договору .

Згідно п.4.1. договору поставки № 1303 дп, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, та за наявності документу, що підтверджує якість товару( сертифікат якості виробника, а для продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, -сертифікат відповідності, карти даних транспортування, паспорт безпеки хімічної продукції), які підтверджують якість та супроводжують продукцію. При відсутності таких оригіналів, постачальник направляє замовнику завірені ним або заводом -виробником документи. Обов`язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Пунктом 4.2. договору поставки № 1303 дп сторони погодили, що первинні документи, передбачені п. п. 4.1. цього договору мають юридичну силу за умови, якщо вони підписані уповноваженими на це представниками сторін та передачі постачальнику оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

У відповідності п. 4.4. договору поставки № 1303дп приймання товару за асортиментом, комплектністю, маркуванням та пакуванням товару здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору, щодо асортименту та/або комплектності та /або маркування та/бо пакування товару покупцем, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності та/або маркування та/або пакування товару.

У відповідності до п.10.1. договору поставки № 1303 дп, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійні зобов`язань до повного виконання зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положення п.4.5. цього договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

28.09.2020 між державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Інжиніринг-Груп (постачальник) підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 1303дп від 28.09.2020.

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили найменування та комплектність товару, кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість товару.

Також, умовами специфікацію № 1 до договору поставки № 1303дп від 28.09.2020 сторони погодили умови оплати: 100% відстрочення 30 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару за договором поставки № 1303дп від 28.09.2020 була здійснена на загальну суму 12300,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 55 від 22.12.2020 на суму 11280,00 грн.;

- рекламаційним актом №1 від 11.01.2021 на повернення товару на суму 5280,00 грн.;

- видатковою накладною № 3 від 10.02.2021 на суму 5280,00 грн.;

- видатковою накладною №1 від 11.01.2021 на суму 1020,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар в строки та порядку визначеними умовами договору поставки № 1303дп від 28.09.2020 та специфікації, а тому за останнім рахується заборгованість на суму 12300,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що товар за договором поставки №1303 дп від 28.09.2020 на суму 12300,00 грн. та за договором поставки №453 дп від 17.04.2020 на суму 191800,00 грн. був поставлений та переданий відповідачу, та прийнятий останнім без будь-яких зауважень.

Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за договором поставки №1303дп від 28.09.2020 посилаючись на те, що специфікацією до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 54300,00 грн., а позивачем поставлено товар на загальну суму 12300,00 грн.

Суд критично оцінює вказані доводи відповідача, оскільки за змістом п. 1.5. договором поставки №1303дп від 28.09.2020 вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної поставки від постачальника та підписання сторонами накладної.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця в момент прийняття ним товару від постачальника.

А отже, отримавши товар за видатковою накладною № 55 від 22.12.2020, видатковою накладною № 3 від 10.02.2021, видатковою накладною №1 від 11.01.2021, що зумовило перехід до відповідача права власності на такий товар, у відповідача виникає обов`язок сплатити його вартість.

Також відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за договором поставки №453дп від 17.04.2020, оскільки позивачем не повідомлено про готовність товару до поставки, що передбачено п. 3.2 договору.

Суд не приймає вказані доводи відповідача, оскільки зобов`язанням позивача за договором поставки №453дп від 17.04.2020 є передання у власність покупцю товару, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікації, що і було зроблено позивачем.

Факт поставки товару не заперечується сторонами, а отже, не повідомлення позивачем покупця - відповідача про готовність товару до поставки не завадило отриманню поставленого товару.

Відтак, суд робить висновок, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту повідомлення або неповідомлення про готовність товару.

Щодо заборгованості за договором поставки №544дп від 30.04.2020 у розмірі 47400,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві вказує, що видаткова накладна №40 від 15.05.2020 на суму 47400,00 грн. не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить дані про посаду уповноваженої особи на отримання товару, номер та дату довіреності, відсутні прізвище та ініціали особи, яка приймала участь у отриманні товару, а також відсутній відтиск печатки підприємства.

Згідно з ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5. Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Згідно п.4.1. договору поставки № 544 дп, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Пунктом 4.3. договору поставки № 544 дп сторони погодили, що первинні документи, передбачені п. п. 4.1., 4.2. цього договору мають юридичну силу за умови, якщо вони підписані уповноваженими на це представниками сторін та передачі постачальнику оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

Суд зазначає, що надана до матеріалів справи видаткова накладна №40 від 15.05.2020 на суму 47400,00 грн. не може вважатись належним доказом здійснення факту поставки з огляду на те, що видаткова накладна не відповідає вимогам, встановленим для первинного документу Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема в ній відсутні: відтиск печатки відповідача - державного підприємства Завод імені В.О. Малишева ; данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони відповідача -державного підприємства Завод імені В.О. Малишева. Також, матеріали справи не містять відповідної довіреності представника покупця на отримання товару.

Так, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції

Між цим, Верховний Суд при здійснені перегляду у касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах неодноразово наголошував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та, які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Крім цього, фактичне здійснення господарської операції повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

Як було встановлено судом, на підтвердження факту поставки товару на спірну суму та його отримання відповідачем позивач, окрім договору поставки №544дп від 30.04.2020 та видаткової накладної №40 від 15.05.2020 , надав суду податкову накладну

Разом з цим, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 дійшов висновку, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі. Між цим, подана позивачем оборотно-сальдова відомість фактично є внутрішнім документом бухгалтерського обліку позивача, натомість не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вищевказаних вимог законодавства, який підтверджує факт здійснення господарської операції з поставки товару на спірну суму.

Отже, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, врахувавши, що окрім видаткової накладної №40 від 15.05.2020, яка не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження здійснення господарської операції з поставки товару за договором поставки №544дп від 30.04.2020 на суму 47400,00 грн., суд дійшов висновку, що за вірогідністю доказів у їх сукупності позивачем не доведено обставину здійснення поставки товару згідно видаткової накладної №40 від 15.05.2020 за договором поставки №544дп від 30.04.2020

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за договором поставки №1303 дп від 28.09.2020 у розмірі 12300,00 грн. та за договором поставки №453 дп від 17.04.2020 у розмірі 191800,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суми боргу, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки №1303 дп від 28.09.2020 на суму 12300,00 грн. та за договором поставки №453 дп від 17.04.2020 на суму 191800,00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення вказаних сум заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 47400,00 грн. за договором поставки №544дп від 30.04.2020, суд вважає необхідним відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen.), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 3061,50 грн. на відповідача. В іншій частині залишає за позивачем.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" заборгованість у загальному розмірі 204100,00 грн., з яких заборгованість за договором поставки №1303 дп від 28.09.2020 у розмірі 12300,00 грн. та заборгованість у розмірі 191800,00 грн. за договором поставки №453 дп від 17.04.2020.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Інжиніринг-Груп" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3061,50 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант- Інжиніринг-Груп" (51700, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 48А/1, код ЄДРПОУ 40262841).

Відповідач: державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Рішення складено та підписано 17.02.2023.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець