Постанова

від 16.02.2023 по справі 640/17617/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/17617/19

касаційне провадження № К/9901/21755/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київське будівельне управління теплових мереж»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року (головуючий суддя - Клочкова Н.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 640/17617/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське будівельне управління теплових мереж»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Київське будівельне управління теплових мереж» (далі - ПрАТ «КБУТМ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року № 0544301209.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 01 квітня 2020 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платником неправильно проведено розрахунок суми орендної плати, оскільки не враховано витяг від 11 лютого 2019 року, згідно з яким розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 800000000:90:116:0062) по вул. Промисловій, 4/7, у Голосіївському районі м. Києва, площею 25359,00 кв. м., складав 62212057,51 грн.

ПрАТ «КБУТМ» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що ним цілком обґрунтовано розрахунок орендної плати за землю з 2017 року по 10 травня 2019 року здійснювався на підставі витягу від 01 лютого 2017 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 41474705,01 грн.

Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «КБУТМ».

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації ПрАТ «КБУТМ» з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, за результатами якої складено акт від 07 червня 2019 року № 135/26-15-12-09-19/00120158.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12.3 статті 12, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на заниження податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2019 рік внаслідок неврахування в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10 травня 2019 року даних витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 лютого 2019 року (кадастровий номер 800000000:90:116:0062; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає - 62212057,51 грн).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 03 липня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0544301209, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 155530,59 грн за основним платежем та 77765,30 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у м. Києві названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За правилами статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 274.1 статті 274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

За правилами пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За правилами пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Таким чином, вищенаведені норми права встановлюють, що нормативна грошова оцінка, яка затверджується відповідною радою, є базою оподаткування земельним податком відповідної земельної ділянки.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 160/2185/20).

У постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17 Верховний Суд зазначав, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки суб`єкта при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

У постанові від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема в судовому порядку.

Таким чином, базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

У даному випадку обставиною, яка впливає на правильність вирішення спору, є те, чи змінювалася нормативна грошова оцінка земель міста у періоді, за який контролюючим органо донараховану позивачу грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії.

Так, у спірній ситуації заниження податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2019 рік, з чим погодилися суди попередніх інстанцій, відбулося внаслідок неврахування платником в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10 травня 2019 року за 2019 рік даних витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 11 лютого 2019 року.

Водночас, позивач, обґрунтовуючи позовну заяву та в подальшому апеляційну та касаційні скарги, зазначав, що дані автоматизованої системи Державного земельного кадастру від 11 лютого 2019 року щодо збільшення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з 41474705,01 грн до 62212057,51 грн відображені без прийняття відповідного рішення Київською міською радою про перегляд нормативної грошової оцінки у м. Києві.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, наведені доводи платника не перевірили та не встановили дійсний обов`язок ПрАТ «КБУТМ» у межах спірних правовідносин.

В той час, як вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону № 2825-IX, розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київське будівельне управління теплових мереж» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова