Ухвала

від 16.02.2023 по справі 914/2762/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

16.02.2023 Справа № 914/2762/19

За заявою: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м.Львів (вх.№ 4118/22 від 14.12.2022),

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі № 914/2762/19

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м.Львів,

про розірвання договору оренди та стягнення 132'348,66 грн заборгованості,

Cуддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники:

від заявника (боржника): О. Стефанишин,

від стягувача (позивача): Р. Райхель.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУД ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2762/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про розірвання договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 та стягнення 98'539,24 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №914/2762/19, позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 та присуджено до стягнення з ФОП Ковалишина В.І. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 42899921) 105'917,57 грн основного боргу, 1'672,98 грн інфляційних, 13'999,05 грн пені, 10'591,76 грн штрафу та 3'903,72 грн судового збору.

Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення 29.10.2020 видано відповідний наказ.

За наказом Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУ МЮ (м.Львів) 09.11.2020 відкрито виконавче провадження №63539762 з примусового виконання рішення суду у справі №914/2762/19.

Ухвалою від 11.08.2021 у справі №914/2762/19 Верховний Суд повернув касаційну скаргу ФОП Ковалишина В.І.

16 травня 2022 до Господарського суду Львівської області надійшла заява ФОП Ковалишина В.І. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 у справі №914/2762/19 з підстав того, що згодом судом при розгляді справи №914/2857/20 було встановлено, що в оренду ФОП Ковалишину І.В. було передано нежитлове приміщення, загальною площею 356,8 кв.м., а не 515,6 кв.м. згідно договору оренди № 63 від 31.05.2018.

Ухвалою суду від 25.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Ковалишина В.І. про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 у справі №914/2762/19 за нововиявленими обставинами та залишено рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 у справі №914/2762/19 без змін. Вказана ухвала не оскаржувалась. Відтак, рішення суду у справі №914/2762/19 є обов`язковим до виконання.

14.12.2022 на розгляд суду ФОП Ковалишиним В.І. подано заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Заява обгрунтована тим, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №914/2857/20 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2021, яким зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконати умови договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018 та додатково до фактично переданих площ у розмірі 356,8 кв.м. передати в оренду фізичній особі - підприємцю Ковалишину В.І. по вказаному договору 158,8 кв.м. вбудованого нежитлового приміщення (кімната 28); визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната 28), площею 158,8 кв.м. за період з 31.05.2018 по 12.03.2021 та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м. за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021. На переконання заявника, з проведеного регіональним відділенням перерахунку до стягнення підлягало 73'295,94 грн орендної плати, 9'687,47 грн пені, 7'329,59 грн 10% штрафу та 1'157,72 грн інфляційних втрат. Відтак, наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/2762/19 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 32'621,63 грн основного боргу, 4'311,58 грн пені, 3'262,17 грн 10% штрафу та 515,26 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 19.12.2022 заяву ФОП Ковалишина В.І. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, прийнято та призначено до розгляду на 03.01.2023, та зобов`язано заявника надати суду перерахунок, проведений фондом, на який він покликається у заяві. Причини відкладення розгляду заяви та оголошення перерв викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

03.01.2023 стягувач подав заперечення на заяву (вх.№2550/23), де зазначив, що заявником неправильно тлумачаться положення ст.328 ГПК України, адже і він прагне, щоб суд фактично переглянув своє рішення, що суперечить ГПК України.

Стягувач та боржник у судове засідання 16.02.2023 з`явилися. Стягувач просив відмовити у задоволенні заяви. Боржник просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Звертаючись із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник вказує, що такий виданий судом без достатніх правових підстав, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20, яким позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконати умови договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018 та додатково до фактично переданих площ у розмірі 356,8 кв.м. передати в оренду фізичній особі - підприємцю Ковалишину В.І. по вказаному договору 158,8 кв.м. вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28); визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28, площею 158,8 кв.м. за період з 31.05.2018 по 12.03.2021 та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м. за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021; у решті позову відмовлено. Виконання наказу від 29.10.2020 у справі №914/2762/19 в первинних обсягах суперечитиме наведеному рішенню суду, а обставини, встановлені останнім, впливають на законність та об`єктивність виконання рішення в первинній справі.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.06.2011, від 26.06.2018 у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України»).

Суд розглядає тільки ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування поданої та прийнятої судом заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, визначені самим заявником.

Особливості розгляду заяв про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню передбачено ст. 328 ГПК України. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, положення наведеної статті містять вичерпний перелік підстав, які дають право боржникові вимагати визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та ін.) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 р. у справі №755/15479/15-ц).

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків, судом не здійснюється.

Як встановлено судом, розглядаючи справу № 914/2857/20, суд лише погодився з аргументами позивача (ФОП Ковалишина В.І.) та підтвердив його позицію про меншу площу отриманого в оренду майна, при цьому перерахунку орендної плати за фактичну площу оренди суд не проводив і у судовому рішенні така не визначена.

Заява ФОП Ковалишина В.І. фактично зводиться до необхідності здійснити нову оцінку доказів і проведення перерахунку орендної плати через заперечення відповідачем обставин щодо фактично переданої в оренду площі нерухомого майна, які він не висловлював та не подав відповідні докази під час розгляду даного спору (у справі № 914/2762/19) про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції (детально про це суд уже описував в ухвалі суду від 25.11.2022 під час розгляду заяви ФОП Ковалишина В.І. про перегляд рішення за нововиявленими обставинами).

Згідно статей 326, 327 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені наведеним Законом.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, відповідно п. 5 ч. 1 до ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що наведені у заяві дані не можуть бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, адже рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2020 у справі №914/2762/19, на виконання якого видано наказ від 29.10.2020, не скасоване судами вищої інстанції, а, отже, наказ суду, який було видано на його виконання, підлягає примусовому виконанню. Суд звертає увагу, що рішення суду в іншій справі, на яке покликається заявник, не встановлює сум на які заборгованість мала б бути зменшена (відповідно, на думку боржника, суд при розгляді даної заяви повинен провести перегляд судового рішення від 29.09.2020 та здійснити перерахунок не тільки орендної плати, а й пені, штрафу та інфляційних), а стягувач (фонд) категорично не погоджується з тим, що існують підстави для сплати менших сум заборгованості у справі № 914/2762/19. Крім того, не може рішення суду в одній справі скасовувати чи змінювати судове рішення у іншій справі, а саме до цього фактично призведе задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ФОП Ковалишиним В.І. не доведено на даний момент наявність підстав, передбачених ст.328 ГПК України, для визнання наказу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 233-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ковалишину Володимиру Ігоровичу у задоволенні заяви (вх.№4118/22) про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі № 914/2762/19 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний тест ухвали складено та підписано 20.02.2023.

Суддя Б. Яворський.