Постанова

від 16.02.2023 по справі 192/518/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1961/23 Справа № 192/518/22 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого Биліни Т.І.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1 -

адвоката Снігура Анатолія Степановича,

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій Миропіль про визнання договору оренди неукладеним, припинення права оренди та скасування державної реєстрації речового права, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій Миропіль(надалі ТОВ «Меркурій-Миропіль»), третя особа виконавчий комітет Солонянської селищної ради, про визнання договору оренди земельної ділянки без номеру від 01 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Меркурій-Миропіль» неукладеним; припинення права оренди ТОВ «Меркурій-Миропіль» на земельну ділянку, кадастровий номер 122508300:01:026:0009, площею 11,0227 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 квітня 2019 року, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 122508300:01:026:0009, площею 11,0227 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 квітня 2019 року, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради.

Позов обґрунтовано тим, що 25 січня 2019 року позивачем з відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки №8, в якому строк оренди передбачався 3 роки, договір набув чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. За даним договором оренди земельна ділянка була передана відповідачу за актом прийому-передачі, але позивач дізнався, що відповідачем було надано інший договір для реєстрації, без номеру від 01 квітня 2019 року, який ним не укладався та не підписувався і за яким правовідносини між сторонами не відбувались. Даний договір зареєстрований 25 квітня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради.

Він звернувся до відповідача із письмовою заявою про вирішення питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору та про повернення земельної ділянки, але відповідач на його заяву не відреагував.

Вважає, що оскільки він договір не підписував та з істотними умовами не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним, а тому підлягає припиненню право оренди відповідача та скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки на земельну ділянку кадастровий номер 122508300:01:026:0009, площею 11,0227 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської селищної ради.

Також вважає, що відповідачем порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки, а саме в односторонньому порядку змінено в договорі істотні умови та дані зміни зареєстровано відповідно до Закону, чим порушено право позивача-орендодавця в даних правовідносинах, щодо його сподівань та законних прав на повернення у власність земельної ділянки (а.с.1-7).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю(а.с.137-144).

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Снігура А.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач має іншу редакцію тексту першого аркушу договору, умови якого з позивачем не досягались та не підписувались позивачем, згідно яких відсутні і акти прийому-передачі земельної ділянки, власником якої є позивач, що є підставою вважати такий договір неукладеним.

Добросовісне виконання умов договору не свідчить про укладання договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2019 року, оскільки відповідачем виконувались вимоги договору №8 від 25 січня 2019 року, чому належної правової оцінки судом першої інстанції не було надано.

Також апелянт вважає, що договір від 01 квітня 2019 року є підробленим в частині заміни першого аркушу договору, що містить строк договору та за текстом якого саме відповідачем було здійснено державну реєстрації(а.с.146-152).

Відповідач ТОВ Меркурій-Миропіль, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 31 січня 2023 року подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року належить залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 11,0227 га за кадастровим номером 122508300:01:026:0009, розташованої на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16-20).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25 квітня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Солонянської селищної ради Андрейченко О.П., проведено реєстрацію права оренди земельної ділянки 122508300:01:026:0009, площею 11,0227 га, яке виникло у ТОВ «МЕРКУРІЙ-МИРОПІЛЬ» на підставі договору оренди без номеру, укладеного 01 квітня 2019 року між ними та ОСОБА_1 , строк дії речового права 10 років, номер запису про інше речове право 31505891 (а.с. 27).

З наданої позивачем копії договору без номеру оренди земельної ділянки від 01 квітня 2019 року судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як орендодавець та ТОВ «МЕРКУРІЙ-МИРОПІЛЬ», як орендар уклали договір про оренду земельної ділянки за кадастровим номером 122508300:01:026:0009 строком на 10 років, вказаний договір підписаний сторонами (а.с.25-26).

Згідно накладних №№ 151, 167 та видаткових касових ордерів від 27 жовтня 2020 року, 09 грудня 2020 року, 29 грудня 2021 року виготовлених відповідачем позивач отримував орендну палату за оренду земельного паю (а.с. 50-53).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись нормами матеріального права ст.ст.202,203,205,207,215,229,233,627 ЦК України та ст.ст.14,15,19 Закону України Про оренду землі, виходив із того, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту його прав, які позивач вважає порушеними неправомірними діями відповідача, оскільки підстави позову, які полягають у непідписанні позивачем договору оренди від 01 квітня 2019 року, належить доводити при розгляді негаторного позову, шляхом призначення судової експертизи та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склались у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Разом з цим колегія суддів відзначає, що доводи апеляційної скарги апелянта щодо неправомірних дій відповідача, що полягають у заміні першого аркушу оспорюваного договору оренди, датованого 01 квітня 2019 року, також зводяться до оскарження саме дійсності договору оренди між ним та відповідачем, а не його неукладеності.

Факт не підписання оспорюваного договору встановлюється певною експертизою в судовому процесі, або доведенням злочину шляхом підробки документів, чим в даному випадку апелює ОСОБА_1 , буде доводити саме недійсність договору в цілому та надасть можливість застосувати наслідки його недійсності, в розумінні ст.ст.203,207,215 ЦК України. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту порушеного права, є усталеним у судовій практиці.

Суд першої інстанції вірно з`ясував характер спірних правовідносин та зазначив, що спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів позивача, установленим законом, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом із вказаним дійшов вірного висновку, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Вирішуючи вимоги позивача, суд вірно вважав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів відзначає, що відповідач дійсно повністю здійснював плату за оренду земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 25 000 грн, з якої утримано податки, вказане позивач не заперечував при розгляді справи, що свідчить про виконання умов договору оренди всіма сторонами.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів погодилась з правильністю висновків суду першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для скасування державної реєстрації права оренди спірною земельною ділянкою відповідача, та щодо відсутні порушення у проведенні державною реєстрації такого права, а зворотного апелянт належними та переконливими доказами не довів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 є неефективним способом захисту.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин та матеріальні норми права, якими ці правовідносини регулюються.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Анатолія Степановича залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта