Постанова

від 14.02.2023 по справі 710/616/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/191/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №710/616/22 Категорія: 302000000 Побережна Н.П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Шполанасінтрав»;

представник позивача адвокат Новіков Михайло Володимирович;

відповідачі Агрофірма «Хлібороб» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

третя особа ФОП ОСОБА_3 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шполанасінтрав» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шполанасінтрав» до Агрофірми «Хлібороб» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

у травні 2022 року СТОВ «Шполанасінтрав» звернулось до суду із вказаним позовом та просило: визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 02 червня 2020 року, укладений Агрофірмою «Хлібороб» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0068; припинити право оренди Агрофірми «Хлібороб» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на земельну ділянку кадастровий номер 7125780400:04:001:0068, яке виникло на підставі договору оренди землі від 02 червня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СТОВ «Шполанасінтрав» уклало договір оренди землі від 16 червня 2014 року з ОСОБА_4 на 49 років щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0068, яке було зареєстроване 17 липня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 21 липня 2014 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7125780400:04:001:0068 перейшло у спільну часткову власність по 1/2 частині до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже, нові власники земельної ділянки автоматично набули прав та обов`язків по договору оренди землі від 16 червня 2014 року.

На звернення позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листами повідомили, що ні вони, ні ОСОБА_4 , від якого вони успадкували земельну ділянку, не припиняли договір оренди землі від 16 червня 2014 року та не підписували документів про припинення договору оренди землі від 16 червня 2014 року.

Позивач вважає, що цим доведено, що договір оренди землі від 16 червня 2014 року є чинним та право оренди спірної земельної ділянки належить позивачу, який не відмовлявся від права оренди, а тому Агрофірма "Хлібороб" у формі ТОВ не могло у законний спосіб набути права оренди на ту саму земельну ділянку.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не надано належних доказів відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на укладення договору оренди землі від 02 червня 2020 року із Агрофірмою «Хлібороб».

Також суд вказав, що доводи позивача щодо того, що позивач не відмовлявся від права оренди за договором від 16 червня 2014 року, а тому Агрофірма «Хлібороб» не могла у законний спосіб набути права оренди на ту саму земельну ділянку, не є підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору, оскільки відомості щодо припинення права оренди земельної ділянки за орендарем СТОВ «Шполанасінтрав» згідно з законодавством України є достовірними, водночас рішення державного реєстратора скасовано не було, за таких обставин в суду немає підстав не брати до уваги запис державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненка Володимира Адольфовича від 15 липня 2020 року про припинення права оренди земельної ділянки за орендарем СТОВ «Шполанасінтрав».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник СТОВ «Шполанасінтрав» - адвокат Новіков Михайло Володимирович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що право оренди земельної ділянки СТОВ «Шполанасінтрав» було припинено у Державному реєстрі на підставі угоди від 01 червня 2020 року до договору оренди землі № 36386952 від 24 квітня 2020 року, проте право оренди земельної ділянки СТОВ «Шпроланасінтрав» виникло на підставі договору оренди землі № 7 від 16 червня 2014 року, тобто, вказана угода про припинення складена не до договору оренди землі № 7 від 16 червня 2014 року, а тому не припиняє його дію.

Вважає, що угода від 01 червня 2020 року до договору оренди землі № 36386952 від 24 квітня 2020 року, яка була подана до Державного реєстру з метою припинення у реєстрі права оренди СТОВ «Шполанасінтрав», є підробкою, її оригіналу не існує і такий доказ не може бути використаний судом.

Стверджує, що державна реєстрація права оренди та державна реєстрація припинення права оренди не є доказом чинності чи не чинності договору оренди, так як договір оренди є чинним без державної реєстрації права.

Вказує, що суд проігнорував докази чинності первинного документу договору оренди землі № 7 від 16 червня 2014 року і надав перевагу недостовірним відомостям Державного реєстру.

Із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду зазначає, що позивач не повинен заявляти окремий позов про визнання недійсною угоди про припинення його права оренди так як така угода укладена не була. Вважає, що заявлені позовні вимоги призведуть до усунення перешкод у законній реєстрації права оренди позивача.

Звертає увагу, що підставами визнання недійсним оскаржуваного договору оренди позивач вказував, що цей договір було укладено тоді, коли діяв договір оренди землі, укладений зі СТОВ «Шполанасінтрав». Тому вважає твердження суду про те, що підставою недійсності правочину позивач вказував відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на його підписання, таким, що не відповідає дійсності.

ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» подало відзив на апеляційну скаргу та вказуючи на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також на те, що скаржник, знаючи про припинення договірних відносин між СТОВ «Шполанасінтрав» та ОСОБА_4 , намагається безпідставно визнати недійсним оскражуваний правочин, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2014 року ОСОБА_2 , що діяла від імені ОСОБА_4 та ТОВ «Шполанасінтрав», в особі директора Лук`яненко В.Т., уклали договір оренди землі № 7, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах адміністративної території Антонівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області. Згідно п.п.2 ,2.1 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,6010 га, кадастровий номер 7125780400:04:001:0068. Відповідно до п. 5. цього Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 106130,00 гривень, на момент укладання договору. Згідно п.8 даного договору, договір укладено на 49 років. Згідно з п. 20 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації права оренди за актом приймання-передачі. Згідно з п. 38 Цього Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Відповідно до п. 43 даного договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (Т.1 а.с.13-15, Т.2 а.с. 25-26).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер 24495484 від 21 липня 2014 року, на земельну ділянку площею 3, 6009 га, кадастровий номер 7125780400:04:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване право оренди земельної ділянки, підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі, серія та номер 7, виданий 16 червня 2014 року. Видавник ОСОБА_4 та СТОВ «Шполанасінтрав». Дата державної реєстрації 17 липня 2014 року. Строк дії іншого речового права 49 років з правом пролонгації, орендна плата становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендар Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Шполанасінтрав»; орендодавець ОСОБА_4 . Державний реєстратор Чепур Тетяна Олексіївна, реєстраційна служба Шполянського районного управління юстиції в Черкаській області (Т.1 а.с. 16-17).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право оренди за договором № 7 від 16 червня 2014 року припинилось 13 січня 2020 року, у зв`язку із реєстрацією права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) за Фермерським господарством «Дрибас Анатолія Степановича» на підставі договору б/н від 19 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 118 зворот-119).

Речове право за договором емфітевзису від 19 листопада 2019 року було припинене 16 квітня 2020 року на підставі наказу Міністерства юстиції № 1385/5 від 13 квітня 2020 року, яким скасовано рішення від 17 січня 2020 року № 50685916 та рішення від 17 січня 2020 року № 50686318 в частині реєстрації іншого речового права №35086108, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області Харем О.А.; анульовано доступ державному реєстратору виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 13, 118 зворот).

У зв`язку зі скасуванням попереднього запису про право користування спірною ділянкою, 24 квітня 2020 року було знову зареєстроване право оренди земельної ділянки за СТОВ «Шполанасінтрав» на підставі договору № 7 від 16 червня 2014 року (т. 2 а.с. 118).

10 липня 2020 року зареєстровано припинення права оренди земельної ділянки, за договором від 16 червня 2014 року (Державний реєстратор Сафроненко Володимир Адольфович, Виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області; підстава внесення запису - рішення державного реєстратора №53123242 від 15 липня 2020 року).

Цього ж дня зареєстровано інше речове право право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 37315017 підстава виникнення договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02 червня 2020 року, строк дії 49 років. Орендар Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; орендодавець ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Державний реєстратор Сафроненко Володимир Адольфович, Виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області; підстава внесення запису - рішення державного реєстратора №53123320 від 15 липня 2020 року).

За даними договору оренди землі від 02 червня 2020 року Орендодавець ОСОБА_4 та Орендар Агрофірма «Хлібороб» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в особі директора Лопатинського Сергія Вікторовича, уклали даний договір про нижченаведене: Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Антонівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області. Згідно п. 2.1 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,6009 га, у тому числі рілля 3,6009, пасовище, сіножаті. Кадастровий номер 7125780400:04:001:0068. Відповідно до п. 2.4. цього Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 144 396,03 гривень, в цінах 2020 року. Згідно з п.3.1 даного договору, договір укладено на 49 років, перебіг якого, за взаємною згодою та домовленістю Сторін, починається із дня проведення державної реєстрації права оренди за цим договором ( в порядку, передбаченому законодавством України). Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку Орендар повинен не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно п. 6.2 Договору, земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендарю з моменту державної реєстрації права оренди в порядку встановленому законодавством. Згідно п. 15.1 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором, виникає у Орендаря з моменту державної реєстрації цього права (в порядку передбаченому законодавством України (Т.1 а.с. 103-106, Т.2 а.с.45-48).

Згідно із Наказом Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 2804/7 було відмовлено в задоволенні скарги СТОВ «Шполанасінтрав» від 31 серпня 2020 року у зв`язку з тим, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненком Володимиром Адольфовичем відповідно до законодавства (Т.1 а.с. 120).

За даними висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23 вересня 2020 року було рекомендовано відмовити в задоволенні скарги СТОВ «Шполанасінтрав» від 31 серпня 2020 року у зв`язку з тим, що державним реєстратором Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненком Володимиром Адольфовичем прийнято такі рішення відповідно до законодавства (Т.1 а.с. 121-122).

Згідно з видатковим касовим ордером від 31 липня 2020 року агрофірма «Хлібороб» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю сплатила кошти через ОСОБА_6 ОСОБА_4 в сумі 40411,00 грн на підставі відомості №ХБ00000005976 згідно з договором оренди від 02 червня 2020 року (Т.1 а.с. 124).

Відповідно до відомості на виплату грошей №ХБ00000005976 оренда землі (земельного паю) за 2020 рік агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю виплатила 40411,00 грн (Т.1 а.с. 125).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 отримала у спадок після смерті ОСОБА_4 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером №7125780400:04:001:0068 (Т.1 а.с. 18, Т.2 а.с 58); відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 січня 2022 року, ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті чоловіка ОСОБА_4 1/2 частку вказаної земельної ділянки (Т.1 а.с. 19, Т.2 а.с.57).

Представник позивача вказував, що оскільки СТОВ «Шполанасінтрав» та ОСОБА_4 не укладали Угоду від 01 червня 2020 року до договору оренди землі від 16 червня 2014 року, у ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» були відсутні підстави для укладення договору оренди землі від 02 червня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено відсутність волевиявлення усіх сторін на укладення вказаної угоди.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням відповідача Агрофірма «Хлібороб» судом було витребувано у позивача СТОВ «Шполанасінтрав» та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 оригінал документу про дострокове припинення договірних відносин щодо оренди спірної земельної ділянки, а також витребувано у державного реєстратора Звенигородської РДА оригінали відповідних матеріалів реєстраційної справи в паперовій формі та належним чином завірену копію відповідних матеріалів електронної реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна № 2009907871257 земельної ділянки площею 3,6009 га за кадастровим номером 7125780400:04:001:0068.

На виконання ухвали суду позивач СТОВ «Шполанасінтрав» та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повідомили суд, що договір оренди землі від 16 червня 2014 року, який був укладений із СТОВ «Шполанасінтрав», не припинявся, а тому не існує оригіналу документу про дострокове припинення договірних відносин щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7125780400:04:001:0068 (т. 1 а.с. 196-198).

Листом від 06 вересня 2022 року Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області повідомила, що Шполянською районною державною адімінстрацією Черкаської області оригінали реєстраційної справи № 2009907871257, земельної ділянки площею 3,6009 га з кадастровим номером 7125780400:04:001:0066 до архіву Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області не передавались, та надала копію відповідних матеріалів електронної справи (т 2 а.с. 1).

Представник позивача, посилаючись на вказаний лист, вважає доведеним факт відсутності оригіналу Угоди від 01 червня 2020 року про припинення договору оренди від 16 червня 2014 року.

Водночас зазначений лист не є належним доказом відсутності оригіналів реєстраційної справи щодо спірної земельної ділянки, оскільки кадастрові номери земельних ділянок не співпадають: спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:04:001:0068, а відповідь надано щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:04:001:0066.

Крім того Звенигородською РДА надано копії документів з реєстраційної справи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:04:001:0068, засвідчені державним реєстратором Звенигородської РДА (т. 2 а.с. 2-94).

Надані копії документів містять Угоду від 01 червня 2020 року до договору оренди землі № 36386952 від 24 квітня 2020 року, укладену між ОСОБА_4 та СТОВ «Шполанасінтрав», за умовами якої сторони за умовами договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0068 дійшли згоди припинити дію договору шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (т. 2 а.с. 36).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказана угода укладена до договору оренди землі, якого не існує, у зв`язку із не співпадінням номеру та дати договору, спростовуються інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, в Угоді від 01 червня 2020 року вказано не номер та дату договору оренди землі від 16 червня 2014 року, а номер та дату запису про реєстрацію (повторну) права оренди за СТОВ «Шполанасінтрав» за договором № 7 від 16 червня 2014 року 36386952 від 24 квітня 2020 року (т. 2 а.с. 37 зворот).

Щодо посилань скаржника на те, що суд не повинен брати до уваги копію угоди, надану Звенигородською РДА, колегія суддів вказує наступне.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формах після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження і зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

Згідно із матеріалами реєстраційної справи, наданими на запит суду, у заяві про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0068, заявниками були ОСОБА_4 та СТОВ «Шполанасінтрав» (т. 2 а.с. 34).

Отже на підставі статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» документи, подані для державної реєстрації припинення права оренди за договором від 16 червня 2014 року, у тому числі і оригінал угоди від 01 червня 2020 року до договору оренди землі від 16 червня 2014 року, повинні бути повернуті заявникам.

Відсутність оригіналу угоди від 01 червня 2020 року у СТОВ «Шполанасінтрав» не свідчить про відсутність такого оригіналу у іншої сторони договору ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Твердження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , про те, що договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2014 року не припинявся, тому оригіналу угоди від 01 червня 2020 року не існує, не є належними доказами відсутності оригіналу Угоди, оскільки вказані особи не були сторонами договору оренди землі та угоди від 01 червня 2020 року.

Колегія суддів також враховує, що надані Звенигородською РДА копії документів з реєстраційної справи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:04:001:0068, засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку на відповідність їх оригіналам.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що неможливо беззаперечно стверджувати про відсутність оригіналу угоди від 01 червня 2020 року, укладеної між СТОВ «Шполанасінтрав» та ОСОБА_4 до договору оренди землі від 16 червня 2014 року, тому і відсутні підстави вважати неукладеним вказаний правочин, про що вказує позивач.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у поставної Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, однак, вважає, що правовідносини у справі, що переглядається, та у справі, що переглядалась Верховним Судом, не є тотожними.

Так, у вказаній постанові зазначено, що за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядалась Верховним Судом, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, що було достеменно встановлено судами, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, та зазначила, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка переглядалась Верховним Судом, було встановлено відсутність волевиявлення особи (позивача) на укладення оскаржуваного договору оренди землі, тобто, позивач його не підписував, про що він заявляв самостійно та що підтверджувалося висновками відповідної почеркознавчої експертизи.

У справі, що переглядається апеляційним судом, на час пред`явлення позову та розгляду справи ОСОБА_4 , який був стороною угоди від 01 червня 2020 року, помер, отже, суд не може беззаперечно встановити відсутність його волевиявлення на укладення угоди та вважати її неукладеною. Твердження спадкоємців ОСОБА_4 та позивача у справі, які є зацікавленні у задоволенні позовних вимог, не є належними доказами для визнання угоди від 01 червня 2020 року неукладеною.

Крім того колегія суддів погоджується із врахуванням судом першої інстанції також висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23 вересня 2020 року, на підставі якого Міністерством юстиції винесено рішення № 2804/7 від 26 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні скарги СТОВ «Шполанасінтрав» від 31 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 120-122).

Так, у Висновку вказано, що для державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди за СТОВ «Шполанасінтрав») була подана додаткова угода до договору оренди про припинення дії договору шляхом його розірвання, підписана власником земельної ділянки та директором СТОВ «Шполанасінтрав».

Твердження скаржника, що підставами визнання недійсним оскаржуваного договору оренди від 02 червня 2020 року позивач вказував, що цей договір було укладено тоді, коли діяв договір оренди землі, укладений зі СТОВ «Шполанасінтрав», тому вважає твердження суду про те, що підставою недійсності правочину позивач вказував відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на його підписання, таким, що не відповідає дійсності, спростовуються обставинами, викладеними у позовній заяві, в якій позивач вказував, що сторони угоди від 01 червня 2020 року її не підписували, що свідчить про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди.

Твердження скаржника, що державна реєстрація права оренди та державна реєстрація припинення права оренди не є доказом чинності чи не чинності договору оренди, так як договір оренди є чинним без державної реєстрації права, є обґрунтованими, однак, судом не встановлено недійсності правочинів, на підставі яких проведено відповідну державну реєстрацію прав.

Посилання в апеляційній скарзі та під час розгляду справи апеляційним судом представником позивача на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 710/531/20, яка, на думку представника позивача, є тотожною зі справою, що переглядається, є безпідставними.

Так, обставини справи у зазначених справах є різними, оскільки у розгляді справи № 710/531/20 брали участь сторони угоди, які вказували на те, що вони не розривали договір оренди та не підписували додаткову угоду про припинення цього договору.

Оскільки у матеріалах справи містилась копія додаткової угоди, укладення якої та наявність її оригіналу сторони угоди заперечували, суд не прийняв до уваги такий доказ та встановив відсутність волевиявлення сторін на укладення договору сукупності із іншими доказами, наданими сторонами.

У справі, що переглядається апеляційним судом, відсутність волевиявлення на укладення угоди від 01 червня 2020 року може підтвердити лише одна із сторін, між якими вона була укладена СТОВ «Шполанасінтрав», що не є достатнім для встановлення факту не укладення такої угоди із застосуванням відповідного способу захисту порушеного права, про який просив позивач.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно достатті 375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шполанасінтрав» слід залишити без задоволення, а рішення Шполянського районногосуду Черкаськоїобласті від01грудня 2022року без змін.

Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шполанасінтрав» залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на умовах та в порядку, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 20 лютого 2023 року.

Судді