Рішення

від 20.02.2023 по справі 500/6428/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6428/21

20 лютого 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення від 27.01.23 в адміністративній справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" до Міністерство юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволені скарги" від 19 липня 2021 року №2424/7. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" від 19 лютого 2021 року №11/86. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 касаційні скарги Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2021, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 без змін.

27.01.2023 представником позивача подано до Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки при ухваленні Тернопільським окружним адміністративним судом судового рішенні від 06.01.2021 не було вирішено питання судових витрат

Відповідно до статті 360 КАС України, після закінчення касаційного розгляду справа у п`ятнадцятиденний строк повертається до суду першої інстанції, який її розглядав, якщо інше не зазначено у судовому рішенні суду касаційної інстанції.

Судова справа №500/6428/21 надійшла із суду касаційної інстанції на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду станом на 09.02.2023 згідно супровідного листа за вх. №1804/23 та передана головуючій судді.

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву та вивчивши долучені до неї письмові докази та матеріали адміністративної справи №500/6428/21, дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 247 КАС України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Аналогічна норма міститься у статті 252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині п`ятій статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 № 5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що 04.10.2021 Варода П.Б. (адвокат ) та ТзОВ "Афродіта-М" в особі директора Киричука Р.О. (клієнт) уклали Договір про надання професійної правничої допомоги на представництво адвокатом інтересів клієнта у даній справі (арк. справи 34, том 1).

Із змісту даного договору слідує, що адвокат надає юридичні послуги: консультації по правовій позиції; підготовка та подання необхідних процесуальних документів; вивчення матеріалів справи; участь у розгляді справи у суді.

Пунктом 3.1. обумовлено, що клієнт оплачує адвокату гонорар в розмірі 1000,00 грн в момент підписання даного договору.

Розрахунку та опису наданих адвокатом послуг договір не містить, водночас такий є у тексті позовної заяви.

Так, як слідує зі змісту позовної заяви, розрахунок судових витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката складає:

1)гонорар адвоката за складення позовної заяви із викопіюванням додатків до неї 5000 гривень(5 годин роботи адвоката х 1000 гривень;

2)гонорар адвоката за участь в судових засіданнях по справі 5000 гривень (1 год. роботи адвоката х 5000 гривень).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №330 від 04.10.2021 позивач сплатив 1000,00 грн за надання правничої допомоги (арк. справи 35, том 1).

Суд вважає, що сума в розмірі 10000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг виходячи з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Крім того, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

В матеріалах даної справи наявні належним чином складенні оформленні та підписанні, документи, однак відсутній детальний опис робіт (наданих послуг).

Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Так, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в загальному розмірі 3000,00 грн, з підстав того що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При цьому суд враховує складність справи, затрачений час адвоката на надання таких послуг та враховує критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру.

Водночас суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача в межах введеного воєнного стану в державі, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у справі «Баришевський проти України», у справі «Двойних проти України», у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За таких обставин, суд вважає, що заява про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу є обґрунтованою і підлягає до часткового задоволення, а саме: до відшкодування підлягає сума в розмірі 3000,00 грн замість 10000,00 грн, з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Афродіта-М " понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" (місцезнаходження: вул. Об`їзна, 27А, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722, код ЄДРПОУ: 43580523);

відповідач: - Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00015622);

третя особа: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) .

Головуючий суддяМірінович У.А.