Постанова

від 15.02.2023 по справі 173/1056/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 173/1056/20

провадження № 61-21355св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - виконувач обов`язків керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Верхньодніпровська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В.,

Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року виконувач обов`язків керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Верхньодніпровська районна державна адміністрація (далі - Верхньодніпровська РДА), про повернення земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що між Верхньодніпровською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 24,6 га. Термін дії вказаного договору закінчився

25 березня 2020 року, ОСОБА_1 із наміром про продовження строку дії зазначеного договору до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке з 01 січня 2013 року є розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межам населеного пункту, не звертався. У той же час на спірній земельній ділянці проведено весняно-польові роботи та засіяно сільськогосподарські культури. Отже, після закінчення дії договору оренди землі ОСОБА_1 без належних на те підстав використовує спірну земельну ділянку, чим порушує права та інтереси держави на раціональне використання землі.

Вказував, що у такому випадку є наявність загрози інтересам держави та бездіяльності органу державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органів прокуратури інтересів держави. Порушення інтересів держави, в цьому випадку, полягає у протиправному вибутті з користування держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 24,6 га.

Враховуючи викладене, виконувач обов`язків керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 24,6000 га, кадастровий номер 1221081000:02:008:0001, розташовану на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року замінено позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, на його правонаступника - Верхньодніпровську міську раду Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року у складі судді Петрюк Т. М. відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у справі - Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області, не підтримує позовні вимоги, проте оскільки прокурор заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду, то суд розглянув справу у відповідності до положень частини четвертої статті 57 ЦПК України.

Як встановлено із досліджених матеріалів справи відповідач продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди, провівши весняно-польові роботи на ній, належно виконує свої обов`язки за договором оренди, своєчасно сплачуючи орендну плату.

Крім того ні позивачем, ні його представником не обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав держави у продовженні відповідачем користування земельною ділянкою окрім того, що закінчився строк договору оренди земельної ділянки та протиправного вибуття із користування державою спірної земельної ділянки. Проте спірна земельна ділянка вибула із користування держави на законних підставах: шляхом надання її оренду відповідачем. Укладеним договором сторони передбачили можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Враховуючи пояснення Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, викладені письмово щодо відсутності заперечень у поновлення договору оренди земельної ділянки із відповідачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов виконувача обов`язків керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (правонаступнику Верхньодніпровської міської ради) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 24,6 га, кадастровий номер 1221081000:02:008:0001, розташовану на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка з

25 березня 2020 року використовуються ОСОБА_1 без належних на те правових підстав, останній із заявою щодо поновлення договору оренди не звертався, у зв`язку із чим порушуються права та інтереси держави на забезпечення раціонального використання землі.

Згідно із письмовими заявами, направлених на адресу апеляційного суду, Верхньодніпровська міська рада зазначала, що вона апеляційну скаргу, подану Дніпропетровською обласною прокуратурою, підтримує та просить її задовольнити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 908/299/18 та від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до частини шостої

статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, що діяла на час закінчення строку дії договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Буквальне тлумачення норми частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» про оренду землі дає підстави для висновку про те, що умови договору, включаючи його строк, залишаються незмінними (договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах).

Після 25 березня 2020 року ОСОБА_1 продовжив користуватися земельною ділянкою та користується нею на час вирішення спору, добросовісно обробляючи її та сплачуючи до місцевого бюджету орендну плату та податки. Факт добросовісного продовження користування земельною ділянкою підтверджується також наданим позивачем до матеріалів справи актом обстеження земельної ділянки від 01 червня 2020 року, яким встановлено, що на спірній земельній ділянці проведено весняно-польові роботи та засіяно сільськогосподарські культури.

Протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто за період з 25 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року будь-яких листів-повідомлень від орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі відповідачу не надходило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу за позовом

виконувача обов`язків керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Верхньодніпровська РДА, про повернення земельної ділянки, призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між Верхньодніпровською РДА та ОСОБА_1 строком на десять років укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 24,6 га, кадастровий номер 1221081000:02:008:0001, для ведення фермерського господарства, який 25 березня 2010 року зареєстровано у Верхньодніпровському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 041011900202.

Термін дії вказаного договору закінчився 25 березня 2020 року.

Розділом 3 зазначеного договору визначено, що по закінченні його строку дії орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження дії договору не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської РДА ОСОБА_1 із зазначеною письмовою заявою не звертався.

Реалізуючи надані законом повноваження, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1. було направлено лист від 05 лютого 2020 року за № 31-4-0.6-1070/2-20, яким рекомендовано останньому звернутися до державного органу для вчинення дій у частині поновлення вказаного договору оренди землі.

У той же час, 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо надання дозволу на розробку технічної документації про розпаювання вказаної земельної ділянки між членами фермерського господарства

«Агро-Єдність» (далі - ФК «Агро-Єдність»). Втім, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 березня 2020 року № 4-3537/15-20-01 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області у зв`язку з закінченням терміну дії договору, ОСОБА_1 було надіслано лист-повідомлення від 23 квітня 2020 № 31-4-0.6-2984/2 про заперечення у поновленні договору оренди вказаної землі, в якому було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для повернення земельної ділянки шляхом підписання актів приймання-передачі об`єкту оренди.

Незважаючи на вказані обставини, до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 03 червня 2020 року надійшла заява ФГ «Агро-Єдність» щодо поновлення договору оренди землі, площею 24,6 га, кадастровий номер 1221081000:02:008:0001.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 червня 2020 року № К-6101/0-12/0/20-20 повідомлено

ФК «Агро-Єдність», що останнє не є стороною цих правовідносин у зв`язку з чим управління заперечує про поновлення договору оренди землі та попереджає про обов`язок відшкодувати збитки у разі невиконання орендарем умов договору щодо повернення землі.

На час розгляду справи в суді першої інстанції спірну земельну ділянку наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26 січня 2021 року № 38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Верхньодніпровській міській раді у комунальну власність, а саме: передано земельні ділянки загальною площею 9875,1424 га, серед яких і спірна земельна ділянка площею 24,6 га, кадастровий номер 1221081000:02:008:0001, згідно з додатком до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність.

Право власності на земельну ділянку перереєстровано за Верхньодніпровською міською радою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, таким чином відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України в суді виникли підстави для залучення до участі у розгляді справи правонаступника позивача.

На підставі зазначеного ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року у справі № 173/1056/20 замінено позивача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області на його правонаступника Верхньодніпровську міську раду Дніпропетровської області.

Крім того, згідно із наданою Верхньодніпровською міською радою інформацією, будь-яких інших договорів оренди із відповідачем міською радою після прийняття у комунальну власність спірної земельної ділянки не укладалось.

01 червня 2021 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов лист Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про те, що міська рада не підтримує позовні вимоги прокурора та вважає викладені в позовній заяві доводи необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач у справі - ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки, площею 24,6 га, розташованої на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району, з кадастровим номером 1221081000:02:008:0001. Оскільки після закінчення терміну дії договору, ОСОБА_1 , відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» продовжив користуватися спірною земельною ділянкою та користується нею на час розгляду справи, обробляє та сплачує до місцевого бюджету орендну плату, відповідно до довідок № 58, № 59 від 24 травня

2021 року про відсутність заборгованості по орендній платі за 2020-2021 роки, Верхньодніпровська міська рада не заперечує проти поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, та вважає недоцільним задоволення позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Жовтоводською окружною прокуратурою 03 червня 2021 року за № 04/55-1047вих-21 було скеровано лист до Верхньодніпровської міської ради щодо надання інформації про причини та підстави відмови міської ради від позовних вимог прокурора.

Листом Верхньодніпровської міської ради від 08 червня 2021 року за № 1314 зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1221081000:02:008:0001 рішенням Верхньодніпровської міської ради у користування на правах оренди не передавалась, договір оренди не укладався. Станом на 07 червня 2021 року розглядається питання про включення її до переліку щодо проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди.

Також вказаною відповіддю зазначено, що виконавцем листа Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровській області № 1228

від 31 травня 2021 року був спеціаліст ІІ категорії юридичного відділу Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровській області, яким було зроблено такий висновок на підставі позовних вимог. Крім того, у вказаному листі зазначено, що ініціювання проведення службової перевірки чи відкриття дисциплінарного провадження щодо виконання листа № 1228

від 31 травня 2021 року Верхньодніпровською міською радою Дніпропетровській області не вбачається можливим у зв`язку із звільненням спеціаліста ІІ категорії юридичного відділу Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровській області.

Згідно із заявою від 21 жовтня 2021 року вих. № 3043 поданою Верхньодніпровською міською радою та підписаної Верхньодніпровським міським головою, вони апеляційну скаргу, подану Дніпропетровською обласною прокуратурою, підтримують та просять її задовольнити.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, статтею 764 ЦК України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин), яка фактично передбачає два способи пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої

статті 777 ЦК України.

Згідно із частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 709/1830/19 (провадження № 61-6388св21) зроблено висновок, що: «частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі, зокрема, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору».

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі

№ 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до спливу строку договору оренди з повідомленням про поновлення такого договору і це означає, що відповідач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору. З огляду на викладене, правильними є висновки судів про те, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, тому земельна ділянка підлягає поверненню Верхньодніпровській міській раді Дніпропетровської області, як правонаступнику Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі

№ 908/299/18, є безпідставними, оскільки у справах різні підстави та предмет позовів.

Необґрунтованими є аргументи касаційної скарги про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі частини третьої

статті 57 ЦПК України, оскільки прокурор підтримував позов і вимагав розгляду справи по суті, а також у суді апеляційної інстанції Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області підтримувала апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта